3. Відносини власності

Власність – не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей, продуктів праці.

Суб’єкти власності – індивіди, фізичні особи, які в процесі привласнення-відчуження матеріальних благ і послуг можуть вступити між собою у відносини з цього приводу.

Приклад: окремі працівники, держустанови. Об’єктами власності є все розмаїття національного багатства.

Категорія власності має певні ознаки, що визначає її економічний зміст:

1. власність – соціально економічні, виробничі відносини між людьми;

2. результат суспільного розвитку, а не окремої людини;

3. відносини щодо присвоєння матеріальних благ: засобів виробництва і предметів споживання і послуг;

4. першість належить відносинам щодо присвоєння виробництва, бо хто володіє засобами виробництва, той володіє і його результатами;

5. за певних умов засоби виробництва можуть відчужуватися від безпосереднього виробника;

6. у реальній дійсності власність завжди виступає у конкретно-історичній формі;

7. відносини власності виступають як право власності.

Типи власності:

• суспільна;

• приватна.

Форми власності:

• державна;

• колективна.

Види власності:

• загально державна;

• муніципальна;

• кооперативна;

• акціонерна та ін.

4. Суб’єкти економічної системи

Економічна наука відокремлює 6 основних суб’єктів сучасних економічних систем:

• домашні (сімейні) господарства;

• підприємства (форми) різних видів форм і господарської спеціалізації;

• сектори економіки;

• кластери;

• внутрішні регіони;

• регулятивні інструменти.

Тема 4: Економічна діяльність

1. Основні види та сутність економічної діяльності.

2. Поняття інвестиції.

3. Оцінка економічної ефективності інвестиції.

1. Основні види та сутність економічної діяльності

Діяльність – специфічна для людини форма активності, що спрямована на довільну трансформацію навколишнього середовища.

Будь-яка діяльність складається мінімум з трьох компонентів:

1. ціль;

2. процес;

3. результат.

Діяльність стає економічною тоді, коли вона ставить за мету або має наслідком виробництво та обмін товарами та послугами, що визначаються корисними або рідкісними.

Економічна діяльність – форма активної участі людини в суспільному виробництві; сукупність дій на різних рівнях господарювання в результаті яких люди задовольняють свої потреби завдяки виробництву та обміну матеріальними благами та послугами.

Основні види економічної діяльності:

• сільське господарство, лісове господарство, рибальство;

• промисловість;

• виробництво;

• діяльність транспорту та зв’язку;

• торгівля;

• фінансова діяльність;

• операції з нерухомим майном;

• державне управління;

• освіта, охорона здоров’я;

• діяльність у сфері культури та спорту;

• послуги тощо.

Спільними рисами названих видів економічної діяльності є:

• діяльність будь-чому суб’єкта господарювання у будь-якій сфері спрямована на досягнення основної мети бізнесу: отримання прибутку і мінімалізації витрат;

• наявність сукупності бій робітників з використанням засобів праці, що необхідно для перетворення ресурсів н готову продукцію, тобто мова іде про виробничу діяльність.

В практиці господарювання кожне підприємство, як складна соціально-економічна система, здійснює багато конкретних видів виробничої діяльності, які можна поєднати в окремі напрямки.

			В иробнича діяльність
науково-дослідна			інноваційна		торговельно-		інвестиційна
діяльність			діяльність		маркетова		діяльність
					діяльність

Науково-дослідна і проектно-конструкторська діяльність: наукова робота – інтелектуальна творча діяльність спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Наукова-дослідна діяльність поділяється на:

• теоретичну;

• пошукову.

Мета науково-дослідної роботи виявляти нові зв’язки між явищами, пізнавати нові закономірності природи та суспільства.

Проектно-конструкторська діяльність – своєрідний перехід від лабораторних умов до експериментального виробництва через створення (модернізацію) зразків і технологій, що можуть бути передані після відповідних випробувань у серійне виробництво чи безпосередньо споживачу.

Саме у виробництві знання матеріалізуються, а дослідження знаходять своє логічне завершення.

Інноваційна діяльність – взаємозалежна та узгоджена послідовність дій, що допускає використання проміжних і кінцевих результатів науково-дослідна і проектно-конструкторська робота для втілення їх у новому чи удосконаленому товарі за допомогою технологічного процесу виготовлення продукції.

Н овизна нововведення інновації

Новизна – винахід, раціоналізація, удосконалення продукту, технології, процесу, що не обов’язково може бути впроваджене у виробництво.

Нововведення означає впроваджену у виробництво новизну.

Інновації завжди зумовлюють одержання комерційного ефекту від нововведення.

Основними причинами виникнення та поширення інновації є:

1. конкурентна боротьба;

2. зростаючий попит споживача;

3. зростання технологічного потенціалу;

4. пошук вирішення проблем, які виникають в економічній діяльності;

5. підтримка забезпечення престижу фірми.

Етапи формування інновації моделі на підприємстві:

• визначення потреби в інноваціях;

• збір інформації про інновацію;

• попередній вибір інновації;

• прийняття рішення про впровадження інновацій;

• впровадження і використання інновацій;

• інституціоналізація інновацій.