2. Економічні потреби
У серцевинні виробничого потенціалу лежить факт обмеженості ресурсів.
Закон обмеженості ресурсів стверджує що блага є обмеженими, бо не має достатньо ресурсів аби виробляти всі блага, які люди потребують для споживання.
Внаслідок обмеженості ресурсів перед кожним індивідом постає проблема вибору, щоб одержати потрібне благо людина змушена відмовитися від іншого блага.
Вибір – компроміс, на який кожний індивід змушений іти щоб за обмежених можливостей задовольняти якомога більше потреб.
Потреба – бажання людини в будь-чому, що забезпечує її життєдіяльність та поліпшує її.
Потреба – це категорія, що відображає ставлення людей а звідси і поведінку до умов їх життєдіяльності.
Економічні потреби – об’єктивна необхідність людини в матеріальних та духовних благах, що спонукає її до економічної діяльності для забезпечення власного добробуту і добробуту власної сім’ї.
Існує кілька рівнів економічних потреб:
основні матеріальні потреби (потреби у їжі, питті, одежі);
потреби у різних формах діяльності, в тому числі і праці;
потреби в захисті;
соціальні потреби;
потреби в творчості і реалізації своїх можливостей.
За способом задоволення потреб:
потреби в предметах споживання;
потреби в засобах виробництва.
За ступенем реалізації потреб в матеріальних благах і послугах:
дійсні;
платоспроможні;
перспективні.
Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку:
закон зростання потреб;
закон розвитку факторів виробництва.
Суть закону зростання потреб полягає в тому, що в міру розвитку суспільного виробництва, а разом з тим і людини, як особистості та продуктивної сили, відбувається поступове зростання її потреб. Цей закон характеризує взаємодію потреб і виробництва в процесі розвитку
…
3. Економічні інтереси
Економічний інтерес – реальний, зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимулів соціальних діях людей щодо задоволення потреб; усвідомлене прагнення економічних суб’єктів (окремих людей, колективів, соціальних верств, держави, суспільства) задовольнити певні економічні потреби.
Існують наступні економічні інтереси:
загальні (суспільні інтереси) полягають у задоволенні потреб суспільства в цілому;
колективні полягають у задоволенні потреб груп людей;
особисті полягають у задоволенні потреб окремих людей.
Економічні інтереси – стимули економічної діяльності, рушійні сили економічних процесів.
Найбільш дієвим стимулом є особистий інтерес.
Тема 3: Економічна система
1. Сутність та структура економічної системи.
2. Типи і моделі економічної системи та їх еволюція.
3. Відносини власності.
4. Суб’єкти економічної системи.
1. Сутність та структура економічної системи
Система – складне із частини об’єднана, впорядкована сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів.
Економічна система – сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії спрямованої на виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг на регулювання економічної діяльності відповідно до мети суспільства.
Однією із найважливіших характеристик систем є її структура.
Під структурою системи розуміють сукупність складових її елементів і характер постійних, стійких у часі зв’язків між ними.
До вагомих структурних елементів економічної системи (підсистем) належать:
економічні відносини;
продуктивні сили суспільства;
механізм господарювання.
Основою економічної системи є економічні відносини – це відносини і зв’язки, між людьми, які виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання благ.
Економічні відносини формуються внаслідок взаємодії трьох відносно самостійних систем:
а) організаційно-економічні відносини;
б) соціально-економічні відносини;
в) техніко-економічні відносини.
Матеріальною основою економічної системи є продуктивні сили. Їх розвиток регулюється певними економічними законами.
Продуктивні сили – система факторів, які забезпечують перетворення речовин в природі у життєві блага, для задоволення потреб суспільства.
Традиційними економічної структури продуктивних сил є:
засоби праці та предмет праці, яків єдності утворюють засоби виробництва;
люди з їхніми здібностями до праці;
форми і методи організації виробництва;
наука.
Механізм господарювання – функціональний бік виробничих відносин, який відображає взаємодію цих відносин з продуктивними силами і надбудовою.
До складу механізму господарювання належать: відносини власності і організаційні структури та конкретні форми господарювання.
Господарський механізм – сукупність організаційних структур, конкретних форм господарювання і методів управління, які базуються на певних відносинах власності.
Будь-яка економічна система виконує певні функції:
створення матеріальних благ у відповідних кількісних і якісних параметрах;
визначення комбінацій економічних ресурсів від яких залежить створення матеріальних благ;
координація всіх видів економічної діяльності;
визначення споживача виробничих благ;
забезпечення системного функціонування економіки у всіх її видах і форми (державних підприємствах, приватній діяльності, домогосподарства тощо);
реалізація соціальних завдань.