3. Типи та моделі економічного розвитку

В економічних та філософських дослідженнях є два історично визначені типи розвитку:

1. природно-історичний – базується на принципах формаційної концентрації розвитку;

2. культурно-історичний тип – базується на принципах цивілізаційного підходу.

Японський економіст Амая виділив три можливі моделі економічного розвитку, використання яких безпосередньо впливає на структуру, стан і перспективи розвитку суспільства.

1. модель Рікардо;

2. модель Сталіна (централізованої економіки);

3. проміжна модель (модель змішаної економіки).

Основним елементом у структурі механізмів економічного розвитку в першій моделі є абсолютна роль ринкового механізму при нульовій ролі держави; в другій – абсолютна роль держави при нульовій ролі ринку. У третій – нескінченна різноманітність співвідношень між долями держави та приватного підприємства у прийнятті рішень, їх мінливість.

Пастки економічного розвитку

1. - низький рівень продуктивності праці;

2. - низький рівень доходів;

3. – відсталість системи загальної та професійної освіти;

4. – бідність;

5. – міжнародна ізоляція.

Усі сучасні національні економічні моделі розвинутих країн в якості обов’язкових базових складових, які є запорукою їх ефективності мають:

по-перше: інноваційну спрямованість економічного розвитку та економічного зростання;

по-друге: мають потужну соціальну систему.

Сталий економічний розвиток в документах конвенції 1992 р., Ріо де Жанейро розглядається як такий, що задовольняє потреби сучасного покоління і не становить під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Основними векторами сталого розвитку є:

1. економічний;

2. екологічний;

3. соціальний.

4. Циклічний характер економічного розвитку. Економічні кризи

Економіка розвивається шляхом періодичних піднесень та спадів, тобто циклічно. Цю проблему досліджували багато вчених економістів: Маркс, Туган-Барановський, Шумпетер, Кондратов, Мітчел та ін..

Циклічність – періодичне відхилення від стану рівноваги викликане певним збуренням.

Чергування рівноважних і не рівноважних процесів у розвитку явищ формує цикл розвитку.

Модель циклу складається з чотирьох фаз: процвітання; рецесії, депресії, відновлення.

На сьогоднішній день в науковій літературі виділяють такі фази економічного циклу: піднесення, криза, депресія, пожвавлення.

Опис всіх фаз традиційно починається з фази кризи, так як економічний цикл розвитку виробництва визначається як рух виробництва від початку попереднього до початку чергового спаду.

1. криза (падіння, рецесія) характеризується падінням виробництва, різким скороченням ділової активності, падінням цін, скороченням інвестиції і зайнятості, зниженням доходів підприємств і заробітної плати найманих працівників;

2. депресія – період пристосування економічних агентів до нових умов господарювання,коли у суспільстві панує невпевненість і не узгодження в дії. Падіння економіки зупинилось але тенденції до зростання цін не сформувалось;

3. піднесення (експансія) – зростання всіх економічних показників;

4. пожвавлення.

Розрізняють короткострокові, середньострокові і довгострокові економічні цикли.