2. Валовий внутрішній продукт та національний дохід

Підсумковим результатом суспільного відтворення є сукупний, суспільний продукт або валовий суспільний продукт.

Головним і вихідним показником оцінки національного продукту є валовий внутрішній продукт. Цей показник застосовують для визначення рівня і темпів економічного розвитку, продуктивності суспільної праці, рівня життя населення.

Валовий внутрішній продукт – сукупна вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної приналежності підприємств.

Існує три методи обчислення ВВП:

• за виробленою продукцією (виробничий метод). Підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки;

• за витратами (метод кінцевого використання). Підсумовуються витрати всіх економічних акцентів, які використовують ВВП;

• за доходами (розподільний метод). Підсумовуються всі види факторних доходів, а також амортизаційні відрахування.

Розрізняють поняття національного і реального ВВП.

На основі ВВП розраховуються інші макроекономічні показники:

1. валовий національний продукт характеризує сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, створених за певний період вітчизняними підприємствами в країні і за її межами;

2. чистий внутрішній продукт являє собою ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань;

3. національний дохід – якщо чистий внутрішній продукт зменшити на величину непрямих податків (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі).

Національний дохід – сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва: праці, капіталу, землі, хисту підприємницького.

Використання національного доходу здійснюється за двома напрямками:

1. споживання;

2. заощадження (нагромадження).

Споживання домогосподарств – це видатки на придбання товарів та послуг для задоволення потреб.

Основними компонентами споживання є такі статті: продовольство, житло, транспортний засіб, освіта, медичні послуги. Ці компоненти поділяють на три основних групи:

• товари тривалого користування;

• товари поточного користування;

• послуги.

Заощадження – частина доходу що не споживається. Вони дорівнюють національному доходу за мінусом споживання. Заощадження здійснюють домогосподарства, підприємства, організації та держава.

Заощадження є вартісним показником інвестицій і нагромадження капіталу.

3. Національне багатство, його сутність та структура

Національне багатство – сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію, тобто це все те, чим володіє країна сьогодні. Крім того до національного багатства варто віднести і не матеріальне багатство суспільства – ті його елементи, що визначають якість робочої сили, а саме науково-технічний освітній та культурний потенціал. Таким чином в широкому розумінні національне багатство включає в себе такі складові:

• матеріальне багатство;

• не матеріальне багатство;

• природні ресурси, залучені до господарського добробуту.

Основними елементами матеріальної форми національного багатства є:

• виробничий капітал (основний + оборотний);

• основний капітал сфери не матеріального виробництва;

• резерви капітальних благ;

• майно домашніх господарств;

• запаси елементів не матеріальної форми.

Основними елементами не матеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.)

Природні ресурси розрізняють:

• відтворювальні;

• не відтворювальні.

Національне багатство виступає як важливий показник економічної могутності країни та джерело її соціально-економічного розвитку.