4. Трудові відносини, зайнятість, безробіття

Трудові відносини – відносини між роботодавцем і найманим працівником, з приводом праці, її умов, оплату та соціального захисту, які регулюються системою договорів на різних рівнях, з метою забезпечення ефективності праці та безконфліктного збалансування інтересів роботодавців і найманих працівників, заради соціальної стабільності гарантом яких має виступати держава.

Проблеми трудових відносин криється в конфліктів інтересів роботодавців і найманих працівників. Вплив держави на трудові відносини здійснюється через законодавчі нормативні акти (тривалість робочого дня регулює зайнятість, визначається гарантована заробітна плата). Трудові відносини і ефективне використання людського ресурсу пов’язані з зайнятістю.

Зайнятість – система економічних, соціальних, правових та інших відносин між людьми, які виникають в процесі суспільно-корисної діяльності, спрямованої на задоволення особистих та суспільних потреб.

Економічна і соціальна зайнятість

Зайнятість є комплексним поняттям, яке включає економічну, соціальну та демографічну сутність.

Рівень зайнятості визначається у відсотках, як відношення кількості зайнятих у суспільному виробництві до трудових ресурсів, або працездатного населення.

Зайнятість може бути двох видів:

1. повна зайнятість: надання суспільству усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно-корисною працею;

2. не повна зайнятість: певна кількість робочої сили, яка вимушено залишається без роботи або трудова діяльність, здійснюється упродовж не повного робочого дня або тижня.

За ринкових відносин зайнятість є результатом взаємодії пропозиції людського ресурсу, попиту н нього, ціни та конкуренції.

Не задоволена пропозиція являє собою безробіття або резерв людського ресурсу.

Безробіття – соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили над попитом на неї, стан незайнятості частини економічно-активного населення; - вимушена незайнятість, що виникає внаслідок порушення рівноваги між попитом і пропозицією праці; - незайнятість працездатного населення у суспільному виробництві, однак яке бажає мати роботу для задоволення особистих та суспільних потреб.

Основним фактором безробіття є науково-технічний прогрес і впровадження новітніх технологій.

Безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від цих причин не мають заробітку, активно шукають роботу і готові почати працювати в будь-який момент.

Види безробіття:

1. добровільне безробіття;

2. вимушене безробіття;

3. фрикційне безробіття.

Розрізняють два типи безробіття:

• відкрите;

• приховане.

Закон Оукена - емпірично встановлена зворотна залежність між рівнем безробіття й обсягом виробленого ВВП, кількісне значення якої коливається в межах від 2 до 3%

Тема 10: Суспільне відтворення

1. Суспільне відтворення. Його пити і показники.

2. Валовий внутрішній продукт та національний дохід.

3. Національне багатство, його сутність та структура.

1. Суспільне відтворення. Його пити і показники

Будь-який процес суспільного виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному процесі свого відновлення є процесом відтворення. Економічне відтворення є процесом відтворення. Економічне відтворення відбувається як в середині окремих підприємств, так і в масштабах всього суспільства.

Економічне відтворення суспільства включає в себе відтворення:

1. суспільного продукту;

2. людського ресурсу;

3. основного та оборотного капіталу суспільства;

4. національного багатства;

5. споживання;

6. економічних відносин.

Розрізняють такі типи відтворення:

• просте відтворення – відтворення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних обсягах; прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, а повністю споживається;

• звужене відтворення характеризується відтворенням суспільного виробництва в обсягах, що є меншими ніж у попередніх періодах;

• розширене відтворення економіки – використання суспільного виробництва у зростаючих обсягах; частина прибутку та інших доходів нагромаджується та інвестується у виробництво, з метою розширення межі його виробничих можливостей.

Показники відтворення

Основними макроекономічними показниками, що характеризують економічне відтворення є:

• валовий внутрішній продукт;

• національний дохід.