3.Дискусія, культура мовлення під час дискусії

Наше життя так чи інакше містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії,які мають призводити до вирішення певних професійних питань. У зв’язку з цим виникає питання правильного ведення дискусій. Це впершу чергу стосується психології ведення дискусії, логічної та мовної культури дискусій.

Дискусія – це аргументований захист власної позиції. А для цього слід навчитися правильно аргументувати.

Основні правила дискусій:

1.Всі відкрито висловлюють свої думки

2. Всі точки зору повинні поважатися

3. Слухайте інших не перебиваючи

4.Не говоріть занадто довго та занадто часто

5.Водночас говорить лише одна особа, говорити по черзі

6.Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків

7.Не критикуйте себе та інших, критикуйте ідеї

8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу

Важливе місце після логіки та організації дискусії займає культура мовлення. Адже не так уже й багато людей у ході дискусії вміють дотримуватись елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих дипломатичних формувань, вміння лаконічно висловлювати свою думку, не допускати двозначного трактування своїх висловлювань і позицій.

Сила голосу - це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання суперечки. У жодному разі не можна під час дискусії використовувати недозволені методи ведення дискусій, ображати одне одного, натякати на якісь негативні сторони один одного.

При підготовці до практичного заняття студент повинен знати теоретичний матеріал:

- функції укр. мови в суспільстві;

- поняття " літературна мова і діалекти ";

- форми мови і норми літературної мови;

- культура мовлення під час дискусії.

Студент повинен вміти:

• дотримуватись орфоепічних норм укр. мови;

• володіти різними видами усного спілкування;

• дотримуватись правил спілкування мовця і слухача;

• володіти різними видами усного професійного спілкування.

В зошиті записати і усно підготувати виступ на тему (2 хв.) «Здоровий спосіб життя: за і проти» для участі в дискусії.

Теоретичний матеріал з підготовки до практичної роботи № 2

Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.

1.Формування навичок і прийомів мислення.

2.Види, форми, прийоми розумової діяльності.

3.Основні закони риторики.

1.Формування навичок і прийомів мислення.

Культура мовлення тісно пов`язана з культурою мислення. Правильна, виразна,багата мова – це не лише ефективний засіб передачі думки, а й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.

Мислення – процес опосередкованого узагальненого пізнання предметів та явищ матеріального світу, їх найбільш суттєвих властивостей та відносин. Це- друга і вища ступінь пізнання і засіб перетворення дійсності.

Мислення відображає дійсність опоередковано, тому що:

• фізично грунтується на діяльності кори головного мозку;

• завдяки мисленню людина пізнає не лише те, що може бути прямо і безпосередньо сприйняте органами відчуття, але й те, що приховане від прямого сприйняття, і те, що може бути сприйнятим якісно по іншому за допомогою ряду операцій мислення внаслідок аналізу, порівняння, узагальненя;

• процес та результат мислення дорослої людини завжди здійснюється за допомогою мовного відображення.

Матеріальною оболонкою думок, засобом обміну думками є мова з її граматичною, логічною будовою і словниковим запасом.

Операції (прийоми)мислення:

1. Аналіз – здатність подумки роз`єднати образ на складові частини, елементи із виділенням тих чи інших його сторін, властивостей, зв`язків, стосунків.

2. Синтез -здатність до об`єднання подумки окремих елементів і частин, виділених аналізом і створення цілісного образу.

3. Порівняння –знаходження тотожності та відмінності між об`єктами, спираючись на минулий досвід.

4. Абстрагування - здатність уявляти властивості обєктів, відволікаючись від самих обєктів чи від певних їх детелей, спрощуючи таким чином і схематизуючи дійсність.

5. Узагальнення – виділення загального, головного, характерного для певного кола явищ, із виключенням другорядного.

6. Конкретизація- перехід від абстракції та узагальнення до окремих предметів чи явищ дійсності.

7. Класифікація – здатність до групування об`єктів та явищ у класи.

8. Систематизація- здатність подумки розташовувати класи, предмети та явища у певній послідовності.

Неволодіння прийомами логічного мислення призводить до неповноцінного засвоєння навчального матеріалу. Ми говорими «порівняй, праналізуй,запиши за алгоритмом», а людина не розуміє, що від неї вимагають, як виконати такі завдання

Складові елементи мислення: поняття, судження, умовивід.

Схема послідовного рішення мислительних завдань:

1.Умови (мотив) для виникнення процесу мислення – проблемні ситуації протягом професійної практичної діяльності. Джерелом та основою є відчуття, сприйняття, уявлення.

2.Відповідь – виникнення процесу мислення (задум). Прийоми мислення – аналіз, синтез, порівняння та ін. реалізуються методами індукції дедукції, аналогій за законами формальної логіки – тотожності, виключення третього, достатніх основ.

Види мислення: репродуктивне – застосування шаблонів думок із попереднього досвіду; продуктивне – творче мислення; наслідок – продукти мислення.

Методи мислення: індукція, дедукція, аналогія.

Типи і види мислення:

1.Наочно- дійове мислення характеризується рішенням завдань мислення безпосередньо в дії шляхом реального, фізичного перетворення ситуації, апробування якостей об`єктів. У дитини – перша ступінь розвитку мислення, у дорослого – співіснує з конкретно- образним і словесно-логічним.

2.Конкретно- образне мислення – цеоперування існуючими в памяті тими образами предметів і явищ (уявленнями), які в минулому були в практичній діяльності людини, а також конкретними поняттями.Особливістю конкретно- образного мисленняє можливість встановлення незвичайних «неймовірних» сполученьпредметів і їх властивостей: у цій якості мислення практично не відрізняється від уяви, це процес створення образів предметів і явищ, грунтуючись на особистому досвіді.

3.Абстрактно- логічне мислення – вища ступінь діяльності мислення, коли оперують поняттями, судженнями, умовиводами та інш. відповідними категоріями. Таке мислення грунтується на особливостях другої сигнальної системи (мовних засобів) і є найбільш пізнім етапом розвитку мовлення.

Мова включає в себе процеси відображення і сприйняття дійсності з метою спілкування, регуляції, контролю особистої діяльності.Вона є засобом відображення самосвідомості, переданням і зберіганням інформації в поколіннях. Вона пербуває в тісному взаємозв`язку з мисленням, свідомістю, пам`яттю, емоцією т д. Основним завданням людини є вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу

Порушення мови:

Афонія – тимчасова втрата голосу на фоні функціонального порушення (страх);

Дизартрія – порушення вимови деяких мовних звуків.

Заїкання – порушення плавності мови;

Афазія – порушення сприйняття усної мови, читання, письма.

Алексія – порушення читання;

Аграфія – порушення письма.

Логорея – швидка, безупинна мова.

Отже, мислення – це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне узагальне пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв`язків між явищами.

Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі.Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Мислення виникає в процесі взаємодії людини з навколишнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико- синтетичної діяльності.

Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори.