Дієслово.

Дієслово – самостійна частина мови, яка означає дію і виражає це значення за допомогою граматичних категорій виду, стану, способу, часу й особи, а також в окремих випадках – роду й числа (люблять природу, дорожчає швидко, правильно визначила).

Неозначена форма дієслова (інфінітив) – це вихідна (початкова) форма дієслова, яка називає дію, процес без вираження часу, числа, особи й способу (виписувати, писати, лікувати). Твориться неозначена форма дієслова за допомогою суфіксів -ти, -ть. У публіцистичному, науковому та діловому стилях уживається неозначена форма дієслова з суфіксом -ти, в художньому та розмовному стилях можуть уживатися інфінітиві із суфіксом -ть (Ви зможете визначити, яким саме типом головного болю ви страждаєте (С. Раймонд); Хто нашу череду звелів зайнять? (І. Перепеляк). Між коренем і закінченням неозначеної форми -ти можуть бути суфікси: -а-, -и-, -і-, -ну-, -ува- (-юва-). Після закінчення -ти може стояти -ся (-сь) (зсохнутись, братися, лікуватися).

Залежно від контексту дієслова можуть бути доконаного або недоконаного виду.

Дієслова недоконаного виду означають дію, яка повністю не закінчилася. Вони відповідають на питання що робити? що робить? що буде робити (робитиме)? (об’єднувати, розщеплювати, надписувати).

Дієслова доконаного виду означають дію, яка завершилася чи завершиться, або дію, початок якої вже відбувся. Вони відповідають на питання що зробити? що зробив? що зробить? (вилікувати, виписав, прооперував, запросив, сходив).

Час дієслова виражається морфологічно в дійсному способі. Виділяються такі часові форми дієслова: теперішній, минулий i майбутній. Умовний i наказовий способи не мають часової категорії.

Дієслова минулого часу означають дію, яка відбувалася перед моментом мовлення. Вони змінюються за числами, а в однині – за родами. Утворюється минулий час за допомогою суфікса -л-, який у формі чоловічого роду змінюється на -в-. У дієсловах з основою на приголосний суфікс -л- у чоловічому роді зникає (зсох, питала, сиділо, лікував, переконали).

Теперішній час означає процес дії, який співпадає з моментом мовлення. Його мають лише дієслова недоконаного виду. Вони змінюються за числами й особами (живу, живемо, живеш, живете, живе, живуть).

Майбутній час означає дію, яка буде здійснена після моменту мовлення. Дієслова майбутнього часу змінюються за особами i числами. Майбутній час дієслова в українській мові має три форми: просту, складну i складену. Наприклад: проста форма – напишеш, складна форма – писатимеш, складена форма - будеш писати. Проста форма майбутнього часу утворюється за допомогою префіксів. Вона має ті самі особові закінчення, що i в теперішньому часі (Запропонуємо ряд ліків...). Складна форма майбутнього часу утворюється поєднанням неозначеної форми дієслова зі скороченою формою дієслова (й)няти у формі теперішнього часу: (й)му, (й)меш, (й)ме тощо (радітиму, радітимеш). Складена форма майбутнього часу утворюється з двох слів: з особової форми допоміжного дієслова бути в майбутньому часі i неозначеної форми дієслова (Будете доглядати за хворим, дотримуючись певних правил).

Для дієслів властива категорія способу, що виражає відношення дії до дійсності, встановлюване тим, хто говорить. Дієслова бувають дійсного, умовного та наказового способів.

Дійсний спосіб означає дію в минулому, теперішньому або майбутньому часі (Людина кожного дня відчуває вплив на своє здоров'я комплексу різноманітних чинників; Відповідальність держави за здоров'я своїх громадян передбачає, що всі гарантовані державою права людини у цій сфері забезпечуватимуться в першу чергу за допомогою національних структур охорони здоров'я; Розуміння i враховування певних закономірностей спілкування між людьми допомогло організувати та оптимізувати взаємодію для поліпшення лікарського забезпечення населення i лікувально-профілактичних установ).

Умовний спосіб означає дію, яка може відбутися за певних умов. Він утворюється від дієслів минулого часу за допомогою часток би (б), які пишуться окремо (От наче й небагато xoтiлося б ще: щоб син його став людиною, щоб ще вийти в поле сіячем та хоча б краєчком ока побачити той день, коли всі люди будуть мати хліб на столі ... (М. Стельмах).

Наказовий спосіб означає наказ, заохочення i спонукання до дії. В українській мові є три форми наказового способу: II особа одними, I і II особи множини (Простежте логічну схему «причина-наслідок» у поведінці керівника під час спілкування із підлеглими в різних ситуаціях; Турбуймося про здоров'я власне, тим самим змінюючи стан здоров'я всього суспільства; Нехай зробить розчин).