Дата написання і підпис автора.

Резюме – документ щодо особового складу, адресований роботодавцеві, у якому коротко подаються особисті, освітні та професійні відомості про особу, що бажає зайняти певну вакансію. Сьогодні однаково поширеними стали паперові й електронні резюме

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Текст, що складається з розділів:

а) мета написаннядокумента;

б) особиста інформація: прізвище, ім’я та по батькові, стать, дата народження; сімейний стан; національність, громодянство;

в) контактна інформація: поштова , електронна адреса, телефон, факс тощо;

г) відомості про освіту: повне найменування навчальних закладів, де довелося вчитися, рік випуску; ступінь володіння іноземними мовами; вміння працювати з комп’ютером;

ґ) відомості про професійний досвід (яку посаду обіймає зараз, попередні посади із зазаначенням стажу роботи);

д) додоткова інформація, яку може вимагати роботодавець;

е) фотокартка (у разі потреби).

3. Дата.

4. Підпис.

Резюме надсилається до установи, що оголосила про наявність вакантних посад, або розміщується в Інтернеті. Його детальність і точність сприяють швидкому і повному ознайомленню роботодавця з професійним рівнем й особистими рисами можливого працівника. Якщо резюме претидента зацікавило роботодавця, то претедента незабаром запрошують на співбесіду.

Поради до грамотного написання резюме:

1.Обов’язково вказуйте контактні телефони. Практика показує, що найефективнішим засобом зв’язку є телефон.

Крім цього, якщо на вакансію претендують кілька десятків кандидатів, а засоби зв’язку з Вами вимагають додаткових затрат часу або коштів, то Вас можуть просто не включити до списку претедентів.

2. Другий крок: мета працевлаштування – на яку посаду (посади) Ви претендуєте (наприклад, на посаду маркетолога, офіс – менеджера і т.п.). Далі, якщо Вас цікавлять умови праці – район разташування, графік роботи і т.ін., - вкажить це. Вкажіть мінімальний заробіток, який можна Вам запропонувати, менеджеру буде простіше зорієнтуватися, чи цікавить Вас наявна вакансія. Але, Ви розумієте, що рівень заробітку повинен відповідати тому, що менеджер побачить у вашому резюме нижче.

3. Наступний крок: Ваша освіта. Вказуйте в такому порядку: роки навчання/спеціальність (повна назва) / назва навчального закладу. Якщо у Вас не одна освіта (крім школи, звичайно), то варто розпочати з вищої освіти або з такої, що на Вашу думку, є важливішою.

4. Досвід роботи. Основне, на чому слід зробити акцент, - це чітко виражена, зрозуміла і водночас стисла форма написання.

Важливим є те, щоб менеджер, який читає Ваше резюме, міг чітко зрозуміти Ваш рівень кваліфікації , сферу діяльності. Тому пропонуємо оформити цей розділ блоками, вказавши в кожному з них: з якого по який рік/місяць Ви працювали, на якій посаді, назву організації,її сферу діяльності, функціональні обов’язки.

Кожне попереднє місце роботи оформляйте в тій же послідовності – і Ваше резюме легко читатиметься і вирано спостерігатиметься Ваша кар’єра.

У кожному з описів наголошуйте на виграшних, на Вашу думку, моментах (якщо посада, яку Ви займали, нічого не говорить про те, чим Ви насправді займалися, то підкресліть це в функціональних обов’язках), а також досягненнях і користі, яку Ви принесли фірмі.

Якщо Ви випускник і в Вас немає ще значного досвіду – вкажіть практику, яку проходили і що вона Вам дала як майбутньому спеціалісту.

5.Останній крок: Ваші навички і дані. Насамперед роботодавця цікавить: знання іноземних мов, ПК, офісної техніки й ін. Якщо Ви спеціаліст саме у зазначених сферах, то важливим є вказати всі мови чи програми, які Ви знаєте. Наявність власного посвідчення водія (авто) ПК тощо також може відіграти важливу роль. Додатково вказані закінчені курси чи вміння також не зашкодять. І на кінець – вкажить свій рік.

Резюме необхідно оформити на одному аркуші.Тому намагайтесь скомпанувати його так, щоб текст був читабельним і вміщувався на одній сторінці А4.

Характеристика – документ в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації. Це офіційний документ, який видає організація на прохання працівника. Характеристику складають у двох примірниках, один – працівникові, інший – в особову справу. Текст викладається від третьої особи однини. У характеристиці мають бути такі реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Анкетні дані: прізвище, ім’я, по-батькові, рік народження, національність.

3. Освіта в Р.в.

4. Текст, де зазначається: де працює або вчиться, ким, з якого часу, як ставиться до своїх службових обов'язків, який має рівень професійної майстерності, громадська робота, авторитет у колективі.

5. Висновки (куди подається характеристика) - характеристика видана для подання ......................

6. Дата складання документа.

7. Підписи службових осіб.

8. Печатка організації.

Накази щодо особового складу – це розпорядчий документ, що регламентує прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення. Наказ набуває чинності з моменту його підписання. Начальник відділу кадрів зобов`язаний ознайомити зі змістом наказу згаданих осіб, які розписуються в оригіналі.

Зразки документів

Зразок заяви складної

Головному лікарю лікарні № 7

м. Сімферополя

Івашенку С.П.

Коваль Марії Петрівни, що

мешкає за адресою:

м. Сімферополь,

вул. Кірова, буд.22, кв.25.

З А Я В А

Прошу прийняти мене на посаду медичної сестри терапевтичного відділення з 5 серпня 1998 року.

До заяви додаю:

1. Копію диплома про спеціальну освіту.

2. Виписку із трудової книжки

3. Особовий листок обліку кадрів.

3 серпня 1998 року Коваль

Зразок заяви простої

Директору Кримського

юридичного коледжу

Іванову А.А.

студентки 25с групи

Черниш Тетяни А.

З А Я В А

Прошу призначити мені стипендію в зв`язку з тим, що я ліквідувала заборгованість з правознавства.

20 Лютого 2005 р. Черниш

Х а р а к т е р и с т и к а

Ткаченко Антоніни Андріївни,

1974 року народження,

українки, освіта вища незакінчена.

Ткаченко А.А. вчиться на V курсі музично-педагогічного факультету Українського державного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. До навчання ставиться сумлінно, постійно підвищує свій професійний рівень. За час навчання у вузі Ткаченко А.А. підготувала і провела відкриті уроки, організувала концерти для інвалідів-“афганців”. З першого курсу працює над темою дипломної роботи, виступала на звітній науковій конференції студентів.

Ткаченко А.А. виконує громадські доручення, успішно працює

старостою 51-ої групи. Морально стійка. Вимоглива до себе, вона користується повагою серед товаришів і викладачів факультету.

Характеристика видана для подання в Харківську музичну консерваторію.

24.09.2002 р.

Декан музично-педагогічного

факультету (підпис) С.А. Коваленко

Печатка організації

Зразок резюме

Іванова Оксана Володимирівна

Домашня адреса:

Контактні телефони:

Дата народження:

Сімейний стан:

Мета :

Освіта:

Досвід роботи

(трудова діяльність):

Професійні можливості:

3 листопада 2005року

Розпорядчі документи

Розпорядчі документи - це документи за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво в державі, організації чи установі з метою розв‘язання найбільш важливих і принципових завдань, що стоять перед органами влади.

До цієї групи документів відноситься: Закон, Указ, постанова, ухвала, розпорядження, наказ, вказівки.

Композиція цієї групи документів повинна бути гранично чітка, формулювання категоричні. Текст цих документів, як правило, складається з двох частин: констатуючої та розпорядчої.

У констатуючій частині викладаються факти й події, що послужили причиною видання документа.

Якщо підставою для створення документа є розпорядчий документ вищої організації, то в констатуючій частині вказують дату, номер і заголовок до тексту розпорядчого документа, а також передають зміст того розділу документа вищої організації, який був підставою для видання слідуючого документа.

Констатуюча частина може бути відсутня, якщо дії , запропоновані до виконання, не потребують ніяких роз`яснень.

У розпорядчій частині перераховуються запропоновані дії, вказуються виконавці кожної дії та строки виконання. Розпорядча частина може ділитися на пункти.

Текст повинен мати наказову форму викладу розпорядчої частини. Пропоновані до виконання дії називаються в інфінітивній формі (здійснити, підвищити, перерахувати).

Розпорядчі документи, в основному, мають такі реквізити:

1. Герб або фірмові знаки

2. Назва відомства, назва установи

3. Назва виду документа

4. Номер документа, дата видання і місце видання

5. Заголовок до тексту

6. Текст

7. Підпис особи, що видала розпорядчий документ

Наказ – розпорядчий документ, що видається керівником організації чи установи на правах єдиноначальності і в межах своєї компетенції.

У наказах відображаються основні питання діяльності організації. За своїм змістом накази охоплюють велике коло питань: організація праці, штати, дисципліна, заохочування. Накази видають на основі та для виконання законів, постанов, розпоряджень уряду, наказів та директивних вказівок вищих органів.

Накази поділяються на такі групи:

• про особовий склад;

• з питань основної діяльності;

• на виконання розпоряджень вищих органів.

Наказ підписує тільки керівник організації.

Правопис і відмінювання географічних назв

Українські географічні назви на письмі пишуться відповідно до вимови за нормами українського правопису, наприклад: Вінниця, Прип`ять, Ніжин.

Всі географічні назви інших країн передаються в українській мові відповідно до російського написання: Єреван, Бєлгород, Йолкіно.

Разом пишуться:

• географічні назви, утворені з двох або більше основ за допомогою сполучників: Білогірськ, П`ятихатки, Бахчисарай, Красногвардійськ. Прикметники, утворені від складних власних назв, що пишуться разом, зберігають таке ж саме написання: білогірський, бахчисарайський, красногвардійський.

• якщо першою складовою частиною географічної назви є слова: старо, ново, верхньо, нижньо: Верхньокузнецьк, Новороманівка.

Складені географічні назви бувають безприйменникові і прийменникові.

Через дефіс пишуться:

• географічні назви, що входять до прийменникових складених назв: Ростов-на-Дону, Комсомольськ-на-Амурі, Ріо-де-Жанейро.

• власні назви, що становлять собою поєднання двох іменників у називному відмінку або іменника з наступним прикметником: Пуща-Водиця, Кам`янецьк-Подільський;

• складні географічні назви, утворені від імен і прізвищ людей: Михайло-Коцюбинське (село), Івано-Франківськ, але село Івана Франка;

• складні прикметники, що є частиною власних географічних назв і починаються із слів: східно-, західно-, північно-, південно-: Східно- Китайське море, Південно-Східна частина;

• назви населених пунктів з першою складовою частиною Усть-, Соль-, Алма - і подібні: Усть-Абакан, Аддис-Абеба.

Прикметники, утворені від таких географічних назв, пишуться через дефіс: аддис-абебський.

Окремо пишуться географічні назви, що входять до безприйменникових складених назв (прикметник вживається в повній формі і далі іменник): Старий Крим, Малий Маяк. Прикметники, утворені від таких географічних назв, пишуться разом: старокримський. У двослівних географічних назвах друге слово пишеться з малої літери, якщо воно означає той об`єкт, про який йдеться у назві: чорне море, Азовське море, Перекопський залив. Якщо російська географічна назва становить собою прикметник, який всіма своїми складниками збігається з відповідним українським прикметником, то відбувається повна заміна слова: Река Белая - річка Біла, село Лесное – село Лісне.

Відмінювання географічних назв

1. Усі географічні назви як українські, так і інших республік, а також іншомовні з іменниковими закінченнями відмінюються як іменники I, II, III відміни:

I відміна – Одеса – Одеса, Одесою.

II від. Волгоград – Волгограда, Ташкент – Ташкента. (міста мають

закінчення у родовому відмінку – а, я, а регіони -у, -ю: Крим – Криму).

III відм. Керч – Керчі, Керчю.

2. Назви іменникового типу, уживані в множині, відмінюються, як відповідні іменники: Березники – Березників, Березникам; Чернівці - Чернівців, в Чернівцях.

3. Назви прикметникового типу відмінюються, як відповідні прикметники:

Горький – Горького, Горькому.

4. Назви, що складаються з прикметника та іменника і, навпаки, іменника та прикметника, взагалі відмінюються в обох частинах, але в документах не відмінюються: Біла Церква - Білою Церквою, але договір був заключений у місті Біла Церква; Службовий лист направлено в м. Старий Крим.

5. Назви, що становлять сполучення двох-трьох іменників або іменника та присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині: Алма-Ата - Алма-Ати, Орєхово-Зуєво - Орєхово-Зуєвом, в Орєхово-Зуєві.

6. Назви, що відносяться до прийменникових складених назв і вказують на місце знаходження населеного пункту, відмінюються в першій частині

7. Комсомольськ-на-Амурі; Комсомольська-на-Амурі.

8. Географічні назви іншомовного походження, що закінчуються на е, і, о, у

не відмінюються: Орджонікідзе, Туапсе, Баку, Марокко, Тбілісі.

9. Назви станцій не змінюються: зійшов на станції Джанкой, Саки.

10. Назви міст, гір, островів, півостровів, мисів і ін. також не змінюються, якщо перед цією назвою є слово, що означає об`єкт: дійшов до гори Карадаг, народився у місті Житомир, але Надійшли вітання від колег із Одеси (назва об`єкту відсутня).

Складносклрочені слова,абревіатури та графічні скорочення в ділових документах.

У зв`язку з обмеженістю місця в документі багато слів і зворотів пишуться в ньому скорочено. Правила скорочення слів у текстах ділових паперів закріплено державним стандартом.

1. Згідно з цим стандартом після скороченого написання одиниць виміру не ставиться крапка: кг, сек, год (година).

2. В оголошеннях, листах, запрошеннях, повідомленнях за правописом після скороченої форми слова на позначення одиниць часу (година, хвилина, секунда) крапка ставиться. – Збори відбудуться о 15 год. 45 хв.

3. Назви географічних понять скорочуються перед словом, до якого вони належать: с. Софіївка, а також після цього слова Білогірський р-н.

4. Назви учених ступенів, звань, посад і професій можуть скорочуватися безпосередньо перед прізвищем: акад. Богомолець, проф. Шевченко. Найпоширеніші типи скорочень тут: акад., проф., доц., чл.-кор., інж., в.о. (виконуючий обов’язки) та ін.

5. Закріплені також текстові скорочення загального характеру: с. (сторінка), гл. (глава), ч. (частина), див. (дивись), ц.р. (цього року) і т.д.

6. Скорочуватись (практично) може будь-яке слово тексту. Основною ознакою текстового скорочення слова є крапка. Не скорочуються назви процесів, види робіт, які виражаються віддієслівними іменниками (вивіз, відрядження, аналіз, складання і т.д.)

7. Написання скорочень у межах тексту документа повинне бути однаковим. Написання ініціалів у межах документа теж повинне бути однаковим.

8. Скорочення не повинно бути незрозумілим або двозначним (наприклад: бух. - бухгалтер і бухта; на початку речення написання Т. Савченко може бути прочитане і як товариш Савченко і як Тимофій Савченко, тому треба писати Тов. Савченко).

Розрізняють два види скорочення слів:

а) для зорового сприйняття;

б) для вживання в усній і писемній мові.

Скорочення першого типу не мають граматичного оформлення, вони позначаються малими літерами: р-н, м-ць; повторення початкових літер: рр.; дробове написання н/р. Це нормативні скорочення.

Другий тип: Ан – 24, Ту – 104, АВТ ( автоматич. вимикач телевізорів) – пишуться без крапок і мають граматичні форми.

Скорочені назви установ, закладів, організацій можуть писатися з малої і великої літери.

З великої літери пишуться слова на позначення установ одинично: Укрнафта, Укрпромбуд; інші випадки – з малої літери: педуніверситет, медсестра.

Скдадноскорочені назви, утворені з початкових букв імен власних і загальних пишуться великими літерами: НЛО, МАН, ТЕЦ.

Основні правила переносу

В ділових паперах краще уникати переносів. Але зовсім уникнути їх неможливо, тому слід пам’ятати головні правила переносу:

• слова з одного рядка в інший слід переносити складами;

• не розриваються: сполучення літер йо, ьо: дж, дз: ініціальні абревіатури.

• не можна переносити прізвища в наступний рядок, залишаючи в попередньому ініціали або інші умовні скорочення : І.І. Іваненко, проф. Петров. (можна переносити, якщо імена, прізвища і звання чи посада подаються повністю)

• не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 1974р. ( назви мір, подані повністю дозволяється переносити 1974 – рік).

• граматичні закінчення, з`єднані з цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити: 5-й, 1-му.

• не можна розривати умовні скорочення типу вид-во, і т.д.

- не розриваються числа, знак номера і число.

не можна переносити в наступний рядок розділові знаки ( крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриваючу дужку або відкриваючі лапки

Організаційні документи

Організаційні документи - це документи, що закріплюють функції, обов`язки та права органів протягом тривалого терміну. Усі організації й підприємства у своїй діяльності поряд з документами органів державної влади керуються положеннями, статутами, правилами та інструкціями.

Інструкція – правовий акт, який створюється органами державного управління для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності та відносин установ, закладів, підприємств, службових осіб.

Поділяється на групи:

- посадова;

- з техніки безпеки;

- з експлуатації різного обладнання.

Посадова інструкція – це документ, що визначає організаційно-правове становище працівника в структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці.

Правила - службові документи, в яких викладаються настанови або вимоги, що регламентують певний порядок будь-яких дій, поведінки.

Поділяються на групи:

• правила внутрішнього розпорядку;

• правила дорожнього руху;

• правила правопису слів.

За формовою та змістом правила подібні до інструкції, іноді є їх складовою частиною.

Професійна документація медичного працівника.

Кабінети медичної статистики збирають, контролюють та аналізують матеріали роботи лікувально-профілактичних закладів, які мають важливе значення для організації роботи цих закладів щодо поліпшення медичного обслуговування населення. Медична статистика є офіційним джерелом, на основі якого планується розвиток охорони здоров` я в цілому і в окремій галузі.

Для організації цієї важливої роботи розроблено перелік важливих облікових документів. В оперативній роботі лікувального закладу різні облікові документи взаємно пов`язані і доповнюють один одного.

До професійної медичної документації відносяться такі види документів: амбулаторна карта хворого, направлення хворого на дослідження, контрольна карта диспансерного спостереження, температурний лист, термінове повідомлення про інфекційне захворювання, вимога, протокол про порушення санітарних норм, рецепт.

Амбулаторна карта стаціонарного хворого (Ф. № 003–У), або історія хвороби, є основним медичним документом стаціонару. ЇЇ заповнюють на кожного хворого, який поступив у стаціонар. Паспортна частина, діагноз, що встановлений лікарем при поступленні хворого, заповнюється в приймальному відділенні, останні записи в історії хвороби робить палатний лікар.

Медична карта амбулаторного хворого (Ф. № 025–У) є основним медичним документом поліклініки чи амбулаторії. Вона служить для запису лікарських спостережень, діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Медична карта містить систематизовані записи заключних (уточнених) діагнозів, зареєстрованих захворювань, а також результати проведених аналізів і досліджень, відомості про стаціонарне лікування, про тимчасову непрацездатність і т.д.

Температурний листок – це документ у якому фіксуються показники температури тіла хворого. У цьому листку зазначають прізвище, ім`я. по батькові хворого, номер історії хворобі, номер палати. Крім графічної реєстрації даних вимірювання температури, у вигляді кривої відмічають ще і частоту пульсу, а у вигляді стовпчиків – рівень систолічного та діастолічного тиску. У нижній частині температурного листка записують дані підрахунку частоти дихання за 1 хв., масу тіла, а також кількість випитої за добу рідини і добову кількість виділеної сечі.

Термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння (Ф. № 058-У) сигналізує про виявлене інфекційне захворювання, харчові й гострі професійні отруєння. Екстрені повідомлення забезпечують своєчасне проведення необхідних протиепідемічних та інших оперативних заходів щодо запобігання поширенню цих захворювань. Повідомлення складає кожен медичний працівник (лікар, фельдшер, медсестра). Повідомлення надсилають у санепідемстанцію за місцем виявлення хворого не пізніше як через 12 годин з часу виявлення захворювання.

Вимога (накладна–квитанція) – це документ, в якому вказується перелік усіх призначених лікарських препаратів, написаних українською чи російською мовою, і складається старшою медичною сестрою відділення для одержання цих ліків з аптеки. Вимога складається з двох частин: відривної частини, яку направляють в аптеку, і корінця, який залишається у відділенні. Підписує вимогу зав. відділенням та ст. медсестра. Вимогу на отруйні, наркотичні препарати та етиловий спирт виписують латинською мовою на окремому бланку зі штампом лікувального закладу за підписом керівника лікувального закладу або його заступника з лікувальної роботи, зав. відділенням та ст. медсестри. При цьому зазначають номер історії хвороби, діагноз, прізвище , ім`я по батькові хворого, якому призначені дані препарати.

Граматична форма ділових паперів

При складанні документів виникають труднощі не тільки в доборі потрібних слів, а й у виборі відповідної граматичної форми. Розглянемо вживання граматичних форм в ділових паперах за частинами мови.

Іменник. Рід іменників

При виборі назв осіб за професією, посадою, званням і т.д. необхідно керуватися такими правилами:

• офіційними, основними назвами посад, професій і звань служать іменники чол. роду: секретар, директор, професор. У документах вони вживаються незалежно від роду (викладач педіатрії Іванова Тетяна);

• якщо в документі вказується прізвище жінки, яка займає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жін. роду. (викладач педіатрії пані Іванова Т.А. виступила);

• вживання найменувань жін. роду є виправданим, якщо стать не може бути виражена іншими засобами ( виступ відомої співачки, завідуючої відділенням);

• іменники жін. роду , утворені за допомогою суфіксів –к-, ш-, -их- (секретарша, лікарка, головиха) для офіційного стилю непридатні;

• не вживаються в ділових паперах і найменування осіб за ознакою місця проживання або роботи (сільчани, заводчани) (мешканці села, праців. заводу);

• іменники чол. роду – неістоти – в Р.в. мають паралельні закінчення -а, -я, -у, -ю. Це залежить від того, що означає іменник. Закінчення Р.в. фіксують всі словники, тому в разі необхідності потрібно звертатися до словника.

Закінчення -а, -я мають групи іменників чоловічого роду, що означають:

• загальні і власні назви людей та населених пунктів: заступника, спортсмена, промовця, Києва, Львова, Севастополя;

• інші географічні (власні) назви з наголосом на кінцевому складі у родовому відмінку та з суфіксами –ов, ев,-єв,-ськ: Дніпра, Ірпеня, Миколаєва, Макарова, Дніпропетровська;

• назви речей , предметів: документа, мікроскопа, векселя;

• назви мір простору, довжини, ваги,часу: метра, грама, сантиметра (але року, віку);

• наукові назви іншомовного походження та українського: радіуса, діаметра, реферата;

• назви окремих днів тижня: понеділка, четверга; місяців – січня, березня, листопада;

• назви будівель, приміщень, споруд: коридора, паркана.

Закінчення –у, -ю мають групи іменників, що означають:

• назви збірних понять: колективу, загону, класу;

• назви речовини, маси, матеріалу: меду, спирту, льоду, снігу;

• назви різних переживань, почуттів: гніву, страху, болю, жалю;

• назви установ, закладів, організацій: коледжу, університету, клубу;

• назви процесів, станів, властивостей, ознак: характеру, сміху, відпочинку, ремонту;

• назви явищ природи: дощу, грому;

• більшість слів, що означають місце, простір тощо: світу, степу, краю.

• назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей: Уралу, Кавказу, Криму, Сибіру, але іменники з наголосом на останньому складі мають закінчення – а,- я.

Іменники жін. роду множини в Р.в. мають закінчення – ей. (доповідей).

У Д.в. однини іменники чол. та сер . роду( малі істоти_ мають закінчення -ові, еві, -єві, та –у, -ю. Петрові, Павлу, шахтарю, немовлятку, начальникові і начальнику. Якщо поряд вживаються два іменники чол. роду у давальному відмінку, перших з них слід вживати із закінченням –ові, -еві, єві, а наступний з -у,-ю. Деканові Голубенку, деканові Кравчуку Андрію Петровичу.

При змінюванні іменників III відміни (жін. рід, без закінчень - ніч, Керч, радість, любов) слід звертати увагу на родовий відмінок (відбувається чергування і на о – ніч - ночі, радість - радості) та орудний відмінок . У О.в. іменники жіночого роду мають подовження приголосних звуків: молодь -молоддю, ніч – ніччю;

написання без подовження – радість - радістю, Керч - Керчю та вживання апострофа: кров - кров`ю, любов - любов‘ю.

Число іменника

Форма однини вживається у тих випадках, коли в тексті йдеться про узагальнення, про цілісність, нерозчленованість ряду однорідних предметів ( увесь урожай вишні здано на завод) – не можна порахувати,

Множина вживається якщо можна рахувати або інакше кількісно вимірювати ( партію дитячих костюмів надіслано в дитячий будинок) –

Абстрактні іменники не мають форм множини (рух поїздів, біг, капіталізм).

Прикметник

В діловому стилі переважають відносні прикметники (називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: телефонний дзвінок, дитячі книжки). При вживанні якісних прикметників слід правильно утворювати від них ступені порівняння. Форми утворення можуть бути однослівними (високий, найвищий) і двослівними, аналітичними (високий, більш високий).Форма найвищого ступеня може підсилюватися частками як, що.

У документах краще вживати двослівну (аналітичну) форму з прислівниками: більш, менш, надто, далеко, дуже і т.д.; вони сприймаються як стилістично нейтральні.

В документах вживаються повні форми прикметників: дрібний, срібний, потрібний, а не дрібен, срібен, потрібен.

Числівник

В українській мові при числівниках два, три, чотири у формі називного відмінка вживаються іменники чоловічого роду у формі називного відмінка множини: два журнали, три документи, чотири студенти.

Вживання числівників в текстах документів

• простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиниці виміру) в запису відтворюється словом, а не цифрою (повинно бути не більше двох), але (повинно бути не більше 2 учнів) (7 центнерів)

• так позначаються і часові межі (три-чотири міс.);

• Складні і складені числівники записують цифрами, крім тих випадків, коли ним починається речення.

• цілі великі числа записуємо за допомогою пропусків, розбиваючи їх на класи : 100 000 000.

• біля порядкового числівника ставиться відмінкове закінчення ( по 3-ому класу, 1-го класу) При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз: вироби 1, 2 і 3–го сортів. Римські цифри вживаються без відмінкових закінчень.

• складні слова, перша частина яких – цифрове позначення, можуть писатися в документації комбіновано: 100-процентний, 50-кілометровий.

• в діловому стилі приблизна кількість відтворюється дуже обмеженим числом зворотів ( понад, до, зверх, більше, менше).

Форма однини рекомендується:

• якщо вживаються числівники на позначення великої кількості: На змагання прибуло 100 учасників.

• якщо у складі речення є слова типу: мало, багато, група, решта, частина, більшість. Група студентів відвідала виставку. Решта пацієнтів теж обстежена..

Форми множини рекомендується:

• якщо вживаються числівники до десяти: Два студенти запізнились на заняття;

• при однорідних членах речення: Багато викладачів і студентів відвідали наукову студентську конференцію.

Вживання прийменників у діловому мовленні

Кожна мова має свої специфічні особливості у вживанні прийменників. Навіть у таких близьких мовах, як українська та російська, прийменники використовуються по-різному.

При перекладі словосполучень з російської на українську мову слід враховувати, що кожний прийменник вживається з тим або іншим непрямим відмінком:

Прийменники біля, для, від, без, до, з-за, з-під, крім, серед, після вживаються тільки з родовим відмінком; прийменники крізь, про, через – тільки із знахідним; прийменник при – тільки з місцевим відмінком. Прийменники на, по можуть вживатися із знахідним і місцевим; прийменники ад, під – із знахідним і орудним.

Деякі прийменники можуть вживатися навіть з трьома відмінками: наприклад, прийменник в(у) вживається з родовим, знахідним, місцевим; прийменник за – з родовим, знахідним, орудним.

Дієслова у діловому мовленні

Із дієслів в ділових паперах найчастіше вживаються дієслова теперішнього часу, які вживаються в першій або третій особі множини (ми вимагаємо, дирекція звертається).Теперішній час вживається і на позначення майбутнього, коли підкреслюється обов'язковість (нарада розпочнеться о 10 годині).

Недоконаний вид позначається складеними формами (будуть здійснюватися, буде розпочинатися).

Доконаний вид утворюється за допомогою префіксів (проектувати – запроектувати).

Складаючи резюме, слід уникати дієслів минулого часу недоконаного виду. Не можна писати: виконувала, працювала, проводила і т.д.

В реченнях, які справляють враження про ваші успіхи і просто описують вашу діяльність необхідно використовувати дієслова доконаного виду.Краще писати6 провела, навчала нових співробітників і т. д

Вставні слова і словосполучення в діловому мовленні

Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому різних модальних значень, називаються вставними. Вони не пов`язані з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смислом поєднанні з реченням. Тому виключення вставних слів і словосполучень із речення змінює його зміст, але не порушує синтаксичної будови. Вставні слова і словосполучення часто використовують у діловому мовленні, при складанні ділових паперів ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендується вживати їх обмежено. В усному діловому мовленні вживання вставних слів і словосполучень не створює зайвої інформації . Використання цих конструкцій допомагає мовцеві зорієнтуватися, зосередитися, а слухачам – краще сприйняти сказане За своїм значенням вставні слова і словосполучення діляться на 3 групи:

• вставні слова і словосполучення, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні. Наприклад: звичайно, напевно, безумовно, на жаль, на щастя, без сумніву,зрозуміло, очевидно, так би мовити, припустимо і т.д.

• вставні слова і словосполучення, що вказують на те, кому належить висловлена думка (самому мовцеві чи комусь іншому). Наприклад: по-моєму, по вашому, кажуть, мовляв, на мій погляд, на мою думку, за словами, т.д.

• вставні слова і словосполучення, що вказують на зв`язок висловлюваного з контекстом. До них належать: отже, наприклад, значить, виходить, до речі, по-перше, навпаки, кінець кінцем, мало цього і т.д.

Синтаксичні особливості ділових паперів та фахового медичного тексту

Загальна грамотність документа, що викладається в чіткості і логічності викладу, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов`язкових для ділових паперів, досягається за рахунок синтаксису.

Простота і логічність, чіткість, ясність і послідовність викладу, відсутність двозначності є головними синтаксичними особливостями ділових паперів. Ділові папери мають свої синтаксичні особливості: вживається прямий порядок слів у реченні з узгодженими і неузгодженими означеннями. Найчастіше в ділових паперах використовуються прості речення. Вставні слова ставляться на початку речення. Складні речення мають бути невеликими: дієприкметниковий чи дієприслівниковий зворот або одне-два підрядних речення.

Типовими ознаками ділового стилю є вживання пасивних та інфінітивних конструкцій (розпорядження виконуються, рішення приймається, одержати ліцензію).

Широко використовуються у мові ділових документів словосполучення дієслівного типу: взяти за основу, доопрацювати, сторони дійшли згоди.

Характерними особливостями професійного писемного мовлення медичного працівника є переплетення і взаємодоповнення наукового та ділового стилів мови, вживання фахових термінів високого ступеня стандартизації, точність формулювань, доречність викладу.

Синтаксис наукової прози, і зокрема медичної, призначений логічно, послідовно і аргументовано викладати хід думки, уникаючи при цьому надмірної інформації. Синтаксичні зв`язки формуються залежно від логічних зв`язків. Тому в синтаксисі наукової прози особливо важливу роль відіграють сполучники, вставні слова і речення, прислівники, смислове узгодження, порядок. Вставні слова та вставні речення в науковій прозі відіграють особливу роль. Вони вживаються для зв`язку думок, послідовності викладу (по-перше, отже, таким чином), для вказівки на джерело інформації ( на нашу думку).

Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення.

Характерною особливістю сучасного наукового стилю є наявність у ньому складних із сполучниковим зв`язком і обмежене вживання безсполучникових складних речень.

У фахових текстах широко використовуються й так звана умовна мова, що є засобом передання інформації - це одиниці вимірювання, маси, довжини, формули, графіки, ілюстрації, схеми, діаграми та інші немовні засоби.

Довідково-інформаційні документи

Переважна більшість документів, що відправляється із установ та спрямовується в них є довідково-інформаційними. Вони містять інформацію про фактичний стан справ у закладах, який є підставою для прийняття розпорядчих документів. Вони носять допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчих документів, не обов`язкові для виконання на відміну від них. Інформація, що міститься в цій групі документів може спонукати до дії або бути доведена до відома.

До довідково-інформаційних документів відносяться: акт, довідка, доповідна і пояснювальна записки, звіт, оголошення, запрошення, протокол, витяг з протоколу, службові листи, службові телеграми, телефонограми.

Пояснювальна записка. За функціональним призначенням поділяється на 2 види:

1. Вступна частина іншого документа (плану, програми, проекту, дипломної роботи тощо), в якій обґрунтовується мета, завдання, актуальність та причини створення.

2. Документ особистого характеру, в якому пояснюються певні дії, невиконання роботи, порушення дисципліни, тих чи інших правил. Пояснювальна записка пишеться працівником на вимогу адміністрації, а в деяких випадках – з ініціативи підлеглого.

Пояснювальна записка, яка не виходить за межі установи, оформляється, в основному, на стандартному аркуші із дотриманням таких реквізитів:

• посада, назва організації, прізвище, ініціали особи, якій адресується документ;

• посада, прізвище, ініціали особи, що створює документ;

• назва виду документа;

• текст;

• дата створення;

• підпис особи, що склала документ.

Якщо пояснювальна записка відправляється за межі установи, її оформляють на бланку організації і реєструють.

Доповідна записка – документ, адресований керівникові організації з інформацією про ситуацію, що склалася, про наявні факти, явища, про виконану роботу з висновками та пропозиціями автора.

Залежно від цільового призначення доповідні записки поділяються на такі групи:

- звітні;

- інформаційні;

- ініціативні.

Існує внутрішня і зовнішня доповідна записка. Внутрішню підписує той, хто її складає, зовнішня оформляється на загальному бланку організації за підписами керівника організації.

Звіт – письмове повідомлення про виконання завдання, доручення, плану за визначений період часу, про підготовку або проведення якихось заходів.

Розрізняють статистичні (цифрові) й текстові звіти.Статистичні звіти складаються на спеціальних бланках , вигоговлених друкарським способом; текстові – на звичайному папері за встановленим зразком. Звіт за реквізитами близький до плану:

1. штамп установи;

2. назва виду документа

3. заголовок(вказуються установа, напрям діяльності, звітний період);

4. текст, який має такі частини:

• вступ (вказуються завдання, що були поставлені);

• головна частина (опис та аналіз виконаної роботи);

• висновки ( пропозиції, зауваження, перспективи).

5. підпис особи, що є відповідальною за складання звіту.

6. дата складання

7. печатка

У звітах, які не виходять за межі установи, печатка, штамп не ставиться. Якщо звіт великий за обсягом, то він поділяється на частини з різними заголовками.

Оголошення – це документ, в якому подається потрібна інформація, адресована певному колу зацікавлених осіб.

За змістом оголошення поділяються на такі види:

8. оголошення про майбутню подію;

9. оголошення про потребу в послугах або можливість їх надання.

Документ низького рівня стандартизації. Текст оголошень обох видів може бути різним за обсягом: від максимально стислого до розгорнутого, який наближається до проспекту.

Реквізити:

- назва виду документа;

- текст, який містить: дату, місце, назву заходу, умови входу ( при необхідності)

- назва колегіального органу або посада особи, що несе відповідальність за дану інформацію.

Запрошення – це документ, який містить повідомлення про якусь подію і запрошення взяти в ній участь. Адресується конкретній особі. За обсягом запрошення можуть бути різними. У запрошеннях обов`язкові форми ввічливості.

Запрошення має такі реквізити:

10. назва;

11. звертання до адресата;

12. текст, в якому повідомляється дата, час і місце проведення події, тематика заходу, адреса, телефон;

13. прізвище відповідальної особи.

Протокол – це документ колегіальних органів, в якому фіксуються хід і результати роботи зборів, нарад, засідань, конференцій і т.д. У протоколах відображаються всі виступи з питань, що розглядаються, а також рішення, прийняті в результаті обговорення. Протокол веде секретар. Підписує протокол голова зборів і секретар. За обсягом фіксованої інформації протоколи поділяються на групи:

• стислі, де фіксуються лише ухвали;

• повні, що містять, крім ухвал, виступи доповідачів та інших учасників зборів, нарад, засідань;

• стенографічні, де усі виступи записано дослівно.

Реквізити:

• назва виду документа і номер (при необхідності) ;

• назва зборів, конференцій, засідання і т.д.

• назва організації чи установи, дата проведення;

• посади, прізвища, ініціали керівників зборів (голова, секретар) ;

• кількісний склад учасників;

• порядок денний;

• текст – кожне питання тексту складається з розділів: Слухали:, Виступили:, Ухвалили:;

• перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок (при необхідності);

• підписи голови і секретаря зборів.

Слово СЛУХАЛИ пишуть в одному рядку з цифрою, що позначає порядок питання в порядку денному, ставлять після цього двокрапку. У наступному рядку з абзацу вказуються прізвище і ініціали доповідача, тема доповіді. Далі викладається основний зміст доповіді або вказується, що текст додається .

Так само оформляється і розділ ВИСТУПИЛИ.

У розділі УХВАЛИЛИ повністю записується прийняте рішення, яке може складатися з одного чи кількох пунктів або з констатуючої та розпорядчої частини.

Витяг з протоколу - це документ, який являє собою частину протоколу, створений при необхідності передати інформацію з якогось ухваленого рішення.

Реквізити:

- назва виду документа, номер;

14. заголовок протоколу;

15. дата протоколу;

16. текст витягу;

17. підпис секретаря або голови засідання чи зборів.

18. печатка ( якщо є).

Список - це перелік предметів, осіб, документів і т. д. Він складається в певному порядку. Список осіб складається за алфавітом: спочатку прізвища, а потім ініціали.

Зразки документів до теми

“Довідково-інформаційні документи”

Деканові педагогічно-індустріального

факультету доц. Васильченку О.К.

старости 11 групи педагогічно-

індустріального факультету

Пономаренка Василя Івановича

Пояснювальна записка

Студенти 11 групи педагогічно-індустріального факультету не з`явилися на заняття з праці тому, що відвідували виставку технічних засобів навчання. Відвідування виставки організувала кафедра ТЗН.

20.10. 2002р. Пономаренко

Завідуючому Чистенським ФАПом

Мусаєву Ф.Ш.

фельдшера ФАПу

Максимовської Ю.І.

Пояснювальна записка

5 січня 2003 року я припинила роботу на дві години раніше визначеного терміну у зв`язку з несприятливими погодними умовами.

6.01.2003р. Максимовська

Деканові фізико-математичного

факультету проф. Бойко В.Г.

старшого викладача кафедри теорії

фізики

Рибникова А.М.

Доповідна записка

Довожу до вашого відома, що протягом II семестру студентка Корнєєва С.Т. пропустила 26 академічних годин, має неатестації з тем, численні зауваження.

Прошу вжити заходів до студентки Корнєєвої С.Т.

26.06.2001р. Рибников

Оголошення

26 червня 1999 року на базі Української фармацевтичної академії відбудеться науково-практичний семінар на тему “Медицина і фармакологія сьогодні”. Початок о 10 годині.

За інформацією звертатися: м. Харків, вул. Пушкінська, 64

Українська фармацевтична академія

Тел. 47-67-85

Організаційна комісія працює з 9.00 до 17.00.

Оргкомітет

Оголошення

Прем`єра повнометражного науково-історичного фільму “Відродження” відбудеться 12 травня 1999 року о 19-й годині у кінотеатрі “Шевченко” м. Сімферополя (вул. Горького,5).

Вхід вільний.

Адміністрація кінотеатру

Запрошення

Шановна пані Коваль!

Запрошуємо Вас на ювілейний вечір, присвячений 120-літтю Харьківського наукового медичного товариства, який відбудеться 16 квітня 2001 року у Будинку вчених за адресою: Харків, вул. Раднаркомівська, 8. Початок о 18 годині.

Оргкомітет.

Протокол

загальних зборів студентів 1 курсу природничо-географічного факультету

від 3 вересня 2003 року

Голова зборів Мурашко В.Д.

Секретар Доценко А.Р.

Присутні: заступник декана факультету доц. КащенкоА.Ю., Доц. Макаров П.Т., асистент Кривоніс Н.М., студенти 1 курсу –45 осіб.

Відсутні: студенти 1 курсу – 3 особи.

Порядок денний:

1. Підготовка студентів до виробничої практики.

2. Робота з озеленення й благоустрою навколишньої території.

1.СЛУХАЛИ:

Кривоніс Н.М. Інформація керівника виробничої практики.

ВИСТУПИЛИ:

Доц. Макров П.Т. запропонував поділити студентів на підгрупи, визначити кожному завдання й години роботи на виробництві.

Доц. Кащенко А.Ю. зазначив, що треба підготувати всю необхідну документацію для проходження виробничої практики завчасно.

УХВАЛИЛИ:

1. Усім студентам взяти участь у виробничій практиці.

2. Доручити керівникові практики скласти графік робіт.

2. СЛУХАЛИ:

Староста курсу Литвинов П.О. запропонував всім студентам відгукнутися на заклик адміністрації району міста і прийняти участь в озелененні і благоустрої території інституту.

УХВАЛИЛИ:

Всім курсом взяти участь у суботнику по озелененню і благоустрою навколишньої території.

Голова зборів Мурашко

Секретар Доценко

Витяг з протоколу

загальних зборів студентів 1 курсу

природничо-географічного факультету

від 3 вересня 2003 року

Голова зборів Мурашко В.Д.

Секретар Доценко А.Р.

Присутні: заступник декана факультету доц. КащенкоА.Ю.,

Доц. Макаров П.Т., асистент Кривоніс Н.М.,

студенти 1 курсу –45 осіб.

Відсутні: студенти 1 курсу – 3 особи.

1.СЛУХАЛИ:

Кривоніс Н.М. Інформація керівника виробничої практики.

ВИСТУПИЛИ:

Доц. Макров П.Т. Запропонував поділити студентів на підгрупи, визначити кожному завдання й години роботи на виробництві.

Доц. Кащенко А.Ю. Зазначив, що треба підготувати всю необхідну документацію для проходження виробничої практики завчасно.

УХВАЛИЛИ:

1. Усім студентам взяти участь у виробничій практиці.

2. Доручити керівникові практики скласти графік робіт.

Голова зборів Мурашко

Секретар Доценко

Звіт

про педщагогічну практику з 10.06 по 22.06.2005 року

студентки філологічного факульткту Донецького національного університету Доненко І.П.

Педагогічну практику проходила у ЗОШ м.Донецька.У школі було створено всі умови для проходження практики. Всі вчителі української мови й літератури мають великий стаж роботи, високу фахову й методичну підготовку. Шкільні кабінети достатньо обладнані.........

Під час практики провела.............

Я навчилася:

1. проводити уроки різних видів з української мови і літератури;

2. .................... і т. д

Висновки:

!. Педагогічна практика поглибила, закріпила знання з фахових і психологічно-педагогічних дисциплін, здобути в університеті, та дала змогу застосувати їх на практиці;

3. Виробила вміння.......

4. Закріпила впевненість у правильності вибору професії й фаху,........ і т.д.

22.06.2005 Доненко

Обліково-фінансові документи

До групи обліково-фінансові документи відносяться: акти, доручення, розписки, квитанції, накладні, відомості на одержання заробітної плати і т. і. Основна риса обліково-фінансової документації – її сувора стандартизація.

Доручення – це документ, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені.

Залежно від того хто оформляє повноваження – підприємство чи окрема особа – доручення поділяються на :

19. особисті

20. офіційні.

Офіційні доручення в свою чергу поділяються на: разові, спеціальні, загальні. Загальне доручення видається на право здійснення операцій, пов`язаних з управлінням майном. Доручення видається на строк не більше трьох років. Якщо термін дії не вказаний, доручення зберігає силу протягом одного року з дати його складання, якщо доручення не датоване - воно не має юридичної сили.

Особисті доручення – це документ, за яким одна особа передає своє право іншій особі на певний період.

Реквізити:

1. назва виду документа;

2. текст –

21. прізвище, ім`я, по-батькові особи, що видала доручення (передає своє право)

22. на що конкретно передається право

23. прізвище, ім`я, по батькові особи, якій передається право ( якій видано доручення)

паспортні дані особи

24. строк дії доручення;

3. дата і підпис особи, що склала доручення.

Обов’язковою умовою правомірності особистого доручення є наявність підпису службової особи і печатки державної, громадської організації чи підприємства.

Розписка – це документ, який підтверджує передачу й одержання документів, грошей, товарів та ін. Розписка може бути: особистою (особа отримує цінності від особи) та службовою (особа отримує цінності від іншої організації чи службової особи, складається за виробничою необхідністю). Особиста розписка може мати вільну форму, проте в ній повинні бути такі реквізити:

1. назва виду документа;

2. текст

25. прізвище, імя, по батькові особи, яка дає розписку і підтверджує отримання цінностей;

26. прізвище, ім’я, по батькові особи, яка передала цінності;

27. у чому конкретно дано розписку ( вказуються точні найменування матеріальних цінностей, їх кількість і вартість - словами і цифрами);

28. строк повернення.

3. дата і підпис особи, що склала розписку;

4. при передачі великої суми грошей або матеріалів великої цінності – засвідчення нотаріальне.

Якщо розписка видається на велику суму грошей або матеріали великої цінності, в неї вносяться відомості про домашню адресу, номер і серію паспорта того, хто дає розпису. В службовій розписці в тексті перед прізвищем діючих осіб вказується посада. При необхідності вказується на підставі якого документа чи розпорядження одержано цінності.

Дата пишеться – 12 липня 1987р.

Грошові суми пишуться цифрами, а в дужках словами.

Розписка пишеться від руки в одному екземплярі.

Зразок службової розписки

Р О З П И С К А

Я, фельдшер пункту охорони здоров` я заводу “фотон” Кучеренко Василь Степанович, одержав від завідуючого міжлікарською аптекою Тарасова Володимира Семеновича медичні препарати:

1. Спирт – 96 % - 2 кг

2. Розчин кардіаміну в ампулах – 50 штук.

3. Розчин йоду - 10 флаконів.

4. Анальгін в таблетках – 20 упаковок.

18.03.199року Кучеренко

Зразок особистого доручення

Д О Р У Ч Е Н Н Я

Я, Кирилова Тетяна Петрівна ,______________________

(прізвище, ім'я , по батькові особи поручителя)

дійсно доручаю отримати в бухгалтерії міської лікарні № 7

належні мені гроші за квітень 2000 року________________

(за що і за який час)

Процику Михайлу Володимировичу _______________________

(кому – прізвище, ім'я, по батькові)

за його ( її) паспортом серії ЕА № 678954

виданим Центральним РВ Сімферопольського МУГУ України

в Криму 23 грудня 1997 року.

Доручення дійсне до 30 травня 2000 року.

2 квітня 2000 р. Кирилова

(дата) (підпис)

Підпис Кирилової Т.П. засвідчую.

Начальник Глущик С.В.

відділу кадрів

2 квітня 2000р.

Печатка організації.

Господарсько-договірні документи

До цієї групи документів відносяться: договори поставки, договори підряду, договори про матеріальну відповідальність, договори куплі-продажу, договори оренди, договір про науково-технічне співробітництво і т. д.

Договір – це документ, що фіксує домовленість між двома або кількома партнерами.

Договір може бути укладений між:

- громадянами;

• громадянами й організаціями;

• організаціями.

Договір має бути складений юридично грамотно і за формою і за змістом; його вважають укладеним тоді, коли сторони досягли домовленості з усіх пунктів і відповідно оформили документацію.

Основною формою законності документа і відповідальності за його зміст є затвердження і печатка.

Печатку ставлять на тих документах, які потребують засвідчення юридичних або фізичних прав осіб. Обов`язковим реквізитом договору є дата.

У тексті документа необхідно викласти:

• завдання, мету, мотиви створення документа;

• висновки, пропозиції, рішення, розпорядження, прохання.

Трудова угода - це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником, тобто працівниками, які не входять до складу цієї організації, для виконання певних видів робіт, коли ці роботи не можуть бути виконані на договірних засадах з відповідними установами та підприємствами.

Трудова угода складається в кількох примірниках, один з яких видається виконавцеві, а інші зберігаються у справах організації – замовника.

Реквізити:

1.назва документа;

2.дата і місце складання;

3.перелік сторін, що уклали угоду;

4.зміст угоди із за значенням виконавця і замовника;

5.юридичні адреси сторін;

6.підписи сторін, печатка організації чи підприємства.

Контракт з найму на роботу, трудовий договір – угода, яка укладається між двома або кількома особами на певний строк. Ці документи повинні відповідати закону і за змістом і за формою. Контракт (договір) вважають укладеним тоді, коли сторони досягли згоди з усіх пунктів:

- загальні питання;

- обов`язки сторін;

- робочий час;

- оплата праці та соціальне забезпечення працівника;

- відповідальність сторін, вирішення спорів;

- зміни, припинення та розірвання контракту;

- термін дії;

- підписи обох сторін;

- печатка

і юридично правильно оформили документ.

Контракт складається у двох примірниках – по одному для кожної сторони, про це зазначається у тексті контракту.

Матеріали для самопідготовки

. Правопис слів іншомовного походження

Правопис і відмінювання прізвищ

Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами укр. правопису: Литвиненко, Назар, Солов`яненко, Писаренко. При перекладі з російської мови на українську слід враховувати деякі особливості:

1. Рос. ё передається сполученням йо на початку і в середині слова, після голосних і твердих приголосних, якщо чується роздільна вимова йо: Йотов, Майоров, Муравйов.

2. Якщо ё означає звук о після м`якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо: Синьов, Дехтярьов, Лавреньов.

3. Під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ, ц завжди пишеться о: Чижов, Балашов, Лихачов. У ненаголошеній позиції пишеться е : Горячев, Чебишев, Солнцев.

4. Рос. літера е після приголосних передається е : Мельник, Вербицький. Але звук е в рос. прізвищах, що відповідає укр. і, передається буквою є: Бєлкін (від білка), Бєляєв (від білий), Столєтов (літо).

5. Рос. літера и на початку слова та після приголосних передається і: Іващенко, Нікітін, Ніколаєв, Лісний.

6. Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и: Жигалюк, Чирва, Шишацький, Щиглов.

7. Рос. літ. и передається через и укр., коли є в укр. мові спільнокореневі слова: Сидоров – Сидоров, Писаренко - Писаренко.

8. Рос. літера и у середині слів після голосних, апострофа та м`якого знака пишеться ї: Руїн, Воїнович, Мар`їн, Ільїн.

9. Рос. суфікс -ев, -еев передається через -єв, -єєв після всіх приголосних, крім шиплячих та ц: Федосєєв, Євсєєв, Медведєв, Пахарєв. Але Зайцев, Мариничев, Онищев, Мальцев.

10. У суфіксах -ич, -ик пишеться и: Пашкевич, Мазуркевич, Малик, Антосик.

11. Слов`янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк: Новицький, Залюбовський, Добровольський.

12. Ь - після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н. перед я, ю, є, ї перед приголосними і в кінці слова: Третьяков, Коньков, Лось.

13. У префіксі при завжди пишеться и: Присяжнюк, Прилуцький, Привалов.

При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси – ович, йович. Напр., Васильович, Сергійович.

При творенні жіночих імен по батькові вживаються суфікси –івна, -ївна. Напр., Василівна, Сергіївна.

Деякі з імен по батькові випадають із цих загальних правил. Їх необхідно запам`ятати: Сава - Савич, Савівна; Ілля - Ілліч, Іллівна; Яків - Якович (Яковлевич), Яківна (Яківлівна).

Лука - Лукич, Луківна.

Кузьма - Кузьмич, Кузьмівна.

Григорій –Григорович, Григорівна

Микола - Миколайович, Миколаївна

Микита – Микитович, Микитівна

Хома – Хомич, Хомівна

Відмінювання прізвищ

1. Жіночі прізвища на -а змінюються за відмінками:

Н. Макарова р. Макарової

Д. Макаровій

2. Жіночі прізвища, які закінчуються на -о, -й та будь-який інший приголосний не змінюються за відмінками:

Н. Климчук Оксана Коваленко Олеся

Р. Климчук Оксани Коваленко Олесі

Д. Климчук Оксані Коваленко Олесі

3. Усі чоловічі прізвища на -о, -й та будь-який приголосний змінюються за відмінками:

Н. Климчук Олег Коваленко Петро

Р. Климчука Олега Коваленка Петра

Д. Климчуку Олегові. Коваленку Петрові

4. Прізвища прикметникового типу на -й (чол. рід) відмінюються як прикметники твердої чи м якої групи:

Н. Світличний

Р. Світличного

5. До іменникових, а не прикметникових прізвищ належать прізвища із суфіксом –ин, що означали національну приналежність: Грузин, Литвин, Русин. Орудний відмінок в чоловічих прізвищах цього типу має закінчення -ом.

6. Окрему групу прізвищ в укр. мові становлять прізвища “спільного роду». Це укр. прізвища на -а, -я (Коляда, Лелека, Воєвода, Моргуля). Ці прізвища (як чол. так і жін.) однаково змінюються за відмінками. Тільки за допомогою імені в таких прізвищах можна визначити рід.

Н. Сирота Олена Сирота Павло

Р. Сироти Олени Сироти Павла

Коли перед закінченням -а стоїть приголосна, яка в укр. мові чергується з іншими приголосними при зміні слова, то в таких прізвищах відбувається чергування приголосних у Д.в. і М.в.:

Н. Муха Ольга Лелека Марія

Д. Мусі Ользі Лелеці Марії

М. Мусі Ользі Лелеці Марії.

7. Відмінюються обидві частини складних прізвищ, якщо перша частина може бути самостійним прізвищем: Квітка-Основ`яненко, Карпенко-Карий.

Не відмінюється Бонч-, Доль-, Кос-, Кара-.

До невідмінюваних належать прізвища типу: Леле, Півторадні, Гугу, Айгерджи.

8. Існує тип прізвищ, в яких відбувається чергування голосних звуків при відмінюванні:

Біловіл - Біловола;

Сивокінь - Сивоконя.

Голосні о, е також можуть випадати: Бурячок-Бурячка, Вітер-Вітру.

Використання займенників у діловому мовленні

У документах займенники не досить поширені. Переважна більшість документів пишеться від імені установ, тобто від першої особи множини, але в цій ситуації, як правило, припускається займенник ми. Це надає викладові бажаного нейтрального або суворо-офіційного характеру: Доводимо до Вашого відома..., Повідомляємо...

Залежно від ситуації використовується прийменник ви .Він опускається, якщо потрібно створити загальне враження об`єктивності викладу, що притаманне діловому стилю. Присутність у документах займенників вам, вас, вами змінює спрямування й тональність висловлення, пом`якшує категоричність:

Довожу до відома – довожу до Вашого відома

Пропоную застосувати – Пропоную Вам застосувати

У сучасній діловій документації дуже рідко використовується особовий займенник першої особи однини я. Він зустрічається тільки в особистих паперах і в деяких видах документів (розписка, доручення, автобіографія). У таких документах, як доповідна записка, наказ, розпорядження, текст починається дієсловом у першій особі однини (Доводжу..., Наказую..., Пропоную...) і тут займенник обминається.

Внеаудиторна самостійна робота

78