Стилі сучасної української літературної мови

В процесі історичного розвитку в мові виробилося багато різноманітних засобів висловлювання. Використовуючи мову в своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів.

Літературна мова становить систему стилів.

Природа стилів соціальна – правильне їх використання стає невід`ємною ознакою сучасної людини, яка більшу частину свого життя проводить у діловому і професійному контексті.

Мовний стиль – це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.

В українській літературній мові звичайно виділяють 5 функціональних стилів:

• науковий;

• офіційно-діловий;

• публіцистичний;

• розмовний;

• художній.

Науковому стилю властиве широке використання абстрактних слів, різних наукових і технічних термінів. У науковій мові переважають складні речення, за допомогою яких висловлюються складні думки.

Публіцистичний стиль – характеризується точністю, послідовністю, логічними доказами, а також образністю, виразністю та емоційним забарвленням. Мета публіцистики полягає в тому, щоб викласти або з`ясувати певні суспільно-політичні питання, переконати читачів та слухачів у правильності висунутих думок, організувати людей на здійснення поставлених завдань.

Для художнього стилю характерне використання, поряд з усім багатством мови, спеціальних засобів художнього зображення – епітетів, метафор, порівнянь тощо. Зразком образної і соковитої художньої мови можуть служити віршовані та прозові твори письменників.

Розмовний стиль властивий усному мовленню. Він служить для повсякденного спілкування між людьми; характерним для нього є діалогічність мовлення, небагатослів`я (бо співрозмовникам багато зрозуміло з обставин), широке використання інтонації, міміки, жестів.

Офіційно-діловий стиль – це стиль, який задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, діяльності ділових стосунків між державами, організаціями, а також між членами суспільства в офіційній сфері їх спілкуванн

Основні ознаки офіційно-ділового стилю

1. Вживання офіційно-ділових та канцелярських виразів і термінів, стандартних конструкцій речень.

2. Наявність реквізитів, що мають певну черговість.

3. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів.

4. Вживання стійких словосполучень типу: у зв`язку, відповідно, з метою, згідно з, що спрощує і полегшує процес укладання окремих видів документів.

5. Лексика вживається в прямому значенні. Переважає суспільно-політична, професійно-виробнича лексика.

6. Для чіткої організації документа текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.

7. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням почасовості, постійності дії: рішення надсилається, вжити заходів, надати слово, оголосити подяку;

8. Синтаксис характеризується дотриманням прямого порядку слів.

Діловий стиль пов`язаний з іншими стилями української мови багатьма внутрішніми зв`язками.

Діловий і науковий стилі мають таку спільну рису, як наявність термінології. Але в зв'язку з тим, що діловий стиль більше пов'язаний з повсякденною побутовою тематикою, більше і частіше зазнає змін під впливом суспільних факторів, термінологія офіційно-ділового стилю менш точна і більш змінна, ніж термінологія наукова.

Діловий стиль має спільну рису і з публіцистичним стилем: обидва вони, на відміну від розумової чи наукової мови, обслуговують гостро злободенні, актуальні громадсько-політичні потреби.

Діловий і науковий стилі мають таку спільну рису, як наявність термінології. Але в зв`язку з тим, що діловий стиль більше пов'язаний з повсякденною побутовою тематикою, більше і частіше зазнає змін під впливом суспільних факторів, термінологія офіційно-ділового стилю менш точна і більш змінна, ніж термінологія наукова.

Діловий стиль має спільну рису і з публіцистичним стилем: обидва вони, на відміну від розумової чи наукової мови, обслуговують гостро злободенні, актуальні громадсько-політичні потреби.

Суспільна функція ділового стилю полягає в тому, що ділове мовлення обслуговує суспільні відносини людей, служить для зв`язку органів влади з населенням, для взаємозв`язків у галузі політичних, економічних, соціальних і культурних відносин.