58. Зміст прав і обов¢язків гетьманського уряду за Конституцією Пилипа Орлика (1710 р.).

5 квітня 1710 року гетьманом України П. Орликом було підписано договір під назвою “Конституція прав і свободи Запорозького війська”. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.Конституція певною мірою грунтувалася на ідеї розподілу законодавчої, виконавчої та судової влад. Законодавча влада належить Раді, членами якої є полковники зі своєю старшиною, сотники, “генеральні радники від всіх полків” та “посли від низового війська Запорозького для слухання і обговорення справ.” Рада повинна збиратись тричі на рік – на Різдво Христове, Свято Великодня і Покрови, а також за рішенням гетьмана.

59. Функції і компетенція гетьмана України за Конституцією Пилипа Орлика (1710 р.).

5 квітня 1710 року гетьманом України П. Орликом було підписано договір під назвою “Конституція прав і свободи Запорозького війська”. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.Наявність козацького парламенту обмежувала гетьманську владу і робила з України конституційну державу. ”Конституція” обмежувала права гетьмана на користь старшинської аристократії. Гетьман представляв виконавчу владу, він був обмежений у своїх діях законом та генеральною старшиною. Гетьман затверджував усіх посадових осіб. Встановлювався строгий розподіл між державною скарбницею й особистими коштами гетьмана.

60. Роль церкви в Конституції Пилипа Орлика (1710 р.).

5 квітня 1710 року в Бендерах гетьманом України було підписано договір під назвою “Конституція прав і свободи Запорозького війська”. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.Питання церкви та релігії висвітлюється в 1 статті Конституції Пилипа Орлика.. Згідно якої православ’я проголошувалося державною релігією, а також передбачалася автокефалія української церкви при формальному підпорядкуванні константинопольському патріархові.Згідно тексту статті гетьман повинен “ особливо пильнувати і рішуче ставати на перешкоді впровадженню у нашій руській Вітчизні будь-якої чужої релігії”.

“Нехай недремно піклується про те, щоб лише єдина православна віра східного обряду під послухом найсвятішого апостольського Константинопольського престолу навічно була утверджена і поширювалася для примноження Божої хвали розбудовою церков.”З усього вищесказаного видно, що роль церкви і релігії була дуже високою в Конституції Орлика.

61.Зміни суспільних відносин України-Гетьманщини XVII – XVIII ст.Замість польської еліти панівне становище посіли українські феодали,так звана нова шляхта.внаслідок соціального відокремлення козацької старшини від основної маси козацтва виникло «знатне військове товариство»,новий аристократичний прошарок суспільства,його складало «бунчукове товариство»,»військове т.» і «значкове т.».козацтво лишалося окремим станом суспільства з окремим обсягом правоздатності належних до нього осіб.усі козаки вважалися реєстровими.згодом їх було поділено на 2 категорії6 виборних і під помічників.існували також збіднілі козаки- підсусідки.селянство отримало волю.проживали на землях що належали державі і сплачували за це податки.за правовим становищем були майже зрівняні з козацтвом.але за універсалом Мазепи селянам була запроваджена панщина до 2 днів на тиждень міщани були юридично вільними але політично безправними людьми.сплачували численні податки і повинності.значно зросла чисельність магістратських міст,до кінця століття магдебурзьке право отримали майже всі міста Лівобережжя.

62. Зміни у правовому становищі українських земель у складі Австрійської імперіїВідбулася заміна польського застарілого законодавства на австрійське.був введений австрійський цивільний кодекс.його джерелами були пандектне право,Прусське земське уложення і місцеве право деяких австрійських земель.у кодексі визнавались рівність громадян перед законом,свобода договірних відносин,цивільний шлюб.кримінальний кодекс скзалався з 2 частин кожна з яких мала розділ кримінального матеріального права і розділ процесуального права.головним способом показання було ув’язнення,за деякі злочини встановлювалася смертна кара.у процесі судових реформ була створена прокуратура яку очолював головний прокурор.прокуратура здійснювала нагляд за законністю дій державних установ суду слідчих органів окремих осіб.суди поділялися на шляхетські духовні міські домені альні й комітатські.

63. Органи урядової адміністрації, місцеве самоврядування в українських землях у складі Австрійської імперії.Абсолютна влада належала імператору який здійснював вище управління за допомогою численних установ.основним органом австр влади у галичині було губернське присутствіє на чолі з губернатором який призначався виключно з числа австрійців.територію галичини було поділено на 74 повіти на чолі з старостами яких призначав імператор.у сільських місцевостях політ владу здійснювали власники землеволодінь через війтів і мандаторів.мандатори мали статус держ чиновників,війти призначалися землевласниками з 3 обраних селянами кандидатів.закарпаття поділялося на 4 жупи якими управляли призначувані королем чиновники – жупани.жупи поділялися на комітати з коміськими правляннями.

64. Кодифікація права в Російській імперії. “Зібрання малоросійських прав” (1807 р.).У XVIII ст. здійснювалися неодноразові спроби систематизувати російське і, в тому числі українське, законодавство. На початку XIX ст. ця робота стає особливо інтенсивною, бо відсутність систематизації норм було однією з причин безладдя та зловживань у судах. «Собрание малороссийских прав» – це був по суті кодекс реально діючих норм цивільного пра-ва. Наприкінці 1807 р. відредагований рукописний примірник цього кодексу був переданий у другу експедицію кодифікаційної комісії. Там він і залишився на довгі роки у зв’язку з призупиненням загальноправової політики, спрямованої на формування єдиного правового поля Росії і УкраїниЗбірник складався з трьох частин, викла-дених у п’яти книжках. Частини поділені на розділи (всього 42), а розділи – на параграфи (всього 1377). Перша частина викладена в одній книжці під назвою «Cобрание Малороссийских прав касательно лиц по данным от присудствия коммисии оглавлениям». У цій час-тині викладені правові норми, що визначали право-здатність і дієздат-ність особи, порядок взяття шлюбу, майнові та особисті взаємовідносини подружжя, батьків і дітей. Наприклад, неповнолітніми вва-жались: жінки – до досягнення ними 13 річного віку, чоловіки – до 18 років. Жінка, яка досягла 13 років може вступити в шлюб.Друга частина збірника мала назву ” Выписка из прав в Малороссии употребляемых, учиненная по руководству на II-е отде-ление о деяниях”. Право-ві норми систематизовані в таких розділах: “Про дії взагалі”, Про дії особистості”, “Про договори”, “Про дії недозволені”. До цієї частини додано список цін на майно. Зміст другої частини свідчить про те, що тут викладені норми зобов’язального права, в тому числі з питань, що стосуються осуднос-ті, виявлення волі, договорів та зобов’язань, що з них випливають. Наприк-лад, в розділі 11. «Про договори» йдеться про те, що «предмет договоров заключается в свободной каждаго воле распоряжаться вечно по своему изво-лению собственным имением.» Хрестоматія з історії держави і прав України: У 2т. – Київ – Ін Юре, 1997.. стор.222.Третя частина “Зібрання Малоросійських прав” 1807 р. складала-ся з трьох книг, що мають аналогічну назву – “Выписка из прав Малороссии употребляемых, учиненная по руководству на III-е отде-ление о вещах или имении”. У цій частині вміщені правові норми, що регулювали майнові від-носини: про володіння і власність, способи набуття права власності, про спадщину, земельне і оброчне право, про давність.Джерелами “Зібрання Малоросійських прав” 1807 р. були : третій Ли-товський статут, “Саксонське Зерцало”, право Хелмінське, право Магдебур-зьке, “Порядок прав цивільних”. У двадцяти випадках посилання відсутні. Але у вступі зазначено, що ці параграфи розроблені на підставі звичаїв.У цілому в зібранні, його додатках і поясненнях систематизовані правові норми, що визначали основні риси цивільного і сімейно-шлюбного права та права спадщини.

65. Загальнодержавні органи влади і місцевого управління в Австро-УгорщиніЦентральне управління здійснювали імператор і органи які перебували при його особі.важлива роль у системі центрального управління українськими землями належала міністерству внутрішніх справ і галузевим міністерствам що малт органи в системі місцевого управління.місцеве управліннч очолювали генерал-губернатори та губернатори які зосередили у своїх руках вищу місцеву адміністративну поліцейську наглядову судову владу.у розпорядженні генерал-губернаторів перебували розташовані на відповідній території війська які використовувались для придушення народних повстань.система повітового управління головна роль у якій належала земському суду включала повітові казначейства,правління державних маєтностей,митні установи.до системи місцевого управління належали і станові органи – губернські і повітові дворянські зібрання на чолі з предводителями дворянства.управління у містах здійснювалось поліцейськими ораганами.

66. Сутність політико-адміністративних реформ в Україні в 1950-1960 р.р.Унаслідок реформування управління судовою системою у 1956 були ліквідовані Міністерство юстиції СРСР та обласні й крайові управління юстиції.на обласні суди покладалися невластиві для судових органів функції керівництва нотаріальними конторами,контролю за всією діяльністю народних судів.відбулася реорганізація органів держбезпеки та внутрішніх справ.указом Президії Верховної Ради СРСР розпочалася децентралізація органів внутрішніх справ.у 1960 у зв’язку з ліквідацією МВС СРСР керівництво органами внутрішніх справ бели перейменовані в органи охорони громадського порядку.

67. Права і свободи громадян за Конституцією УРСР 1978 р.Четверта Конституція УРСР була ухвалена на позачерговій сьомій сесіїВерховної Раді 20 квітня 1978 року. Конституція 78 року визначає Україну як складову частину Союзу РСР і у відповідності з цим уповноважує органи владиУРСР, а також вона спрямовує народ України на побудову “Світлого майбутнього”. Ця конституція громадянам гарантувала свободи: слова , друку, зібрань, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, але все це у відповідності з інтересами народу та з метою зміцнення і розвитку соціалістичного устрою. ї текст розробила комісія на чолі з В. В. Щербицьким відповідно до Конституції СРСР 1977 року, «яка відобразила новий стан розвитку Радянської держави — побудову в СРСР розвинутого соціалістичного суспільства і стала політико-правовою основою конституцій усіх соціалістичних республік». Україна є загальнонародна держава, яка виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих республіки всіх національностей. Вся влада в Україні належить народові. Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів, які становлять політичну основу України. Всі інші державні органи підконтрольні і підзвітні Радам народних депутатів. Організація і діяльність держави будуються на засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожного державного органу і службової особи за доручену справу, обов’язковості рішень вищестоящих органів для нижче стоячих згідно з розподілом їх повноважень.Держава Україна, всі її органи діють на основі законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Державні і громадські організації, службові особи зобов’язані додержувати Конституції і законів України.

68. Зміст і значення Конституції УРСР 1937 р.Конституція Української РСР 1937 року побудована на основі Конституції СРСР 1936 року і в цілковитій відповідності до неї. Принцип відповідності Конституції УРСР, як і конституцій всіх інших республік, основним положенням Конституції СРСР випливає з спільності і єдності економічних, політичних та ідеологічних основ розвитку всіх радянських республік у складі Радянської Союзної багатонаціональної держави. Разом з тим Конституція УРСР враховує національні особливості республіки. Нова Конституція Української РСР законодавчо закріпила велику перемогу соціалізму, завойовану українським народом у дружній сім’ї всіх народів Радянської країни, у тяжкій і суворій боротьбі з внутрішніми та зовнішніми ворогами, героїчною і самовідданою працею, під мудрим керівництвом Комуністичної партії. Нова Конституція Української РСР, як і Конституція СРСР 1936 року, являе собою законодавче закріплення впровадженних у життя основних положень марксистко-ленінської теорії про принцип організації і розвитку першого в світі радянського соціалістичного суспільного і державного устрою. У цілковитій відповідності до об’єктивних законів розвитку суспільного життя Конституція УРСР в центрі уваги ставить питання суспільного устрою, тобто питання економічної і політичної основи, а також класової структури нашого суспільства, бо вони визначають природу державної влади.

69. Прийняття Конституції України 1996 року, її загальна характеристика.Важливим   етапом   в   українському   державотворенні,   у   розвиткуукраїнського суспільства і держави стало прийняття  28  червня  1996р  новоїКонституції України. Прийняття Основного Закону нашої держави — це  визначна подія в її історії, у житті її  народу.прийняттю конституції передували: створення Робочої групи  з  підготовки  проекту  нової  Конституції України в липні 1995 р. з числа фахівців у галузі конституційного права;схвалення Конституційною комісією України проекту Конституції, якийпредставила  ця  Робоча  група, колективне обговорення стаей проекту і нарешті ухвалення.конституція складається з Преамбули та 15 розділів які об’єднують 161 статтю. В 1 розділі»загальні засади» визначається що У. є суверенною і незалежною державою у формі республіки.демократичну суть держави конкретизує принцип народовладдя.соціальний характер держави визначає принцип соціальної спрямованості економіки.держава сприяє консолідації та розвитку української нації.державною мовою є укр..мова. проголошується принцип верховенства права.визначено ознаки правової держави.конституція проголошує особисті права людини,закріплено політичні права і свободи громадян,передбачено широкий спектр економічних культурних  і соціальних прав людини.

70. Надзвичайне законодавство, яке діяло в УРСР у період другої світової війни/Надзвичайний Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив нову Конституцію УРСР,вона мыстила 146 статтей.абсолютна більшість державно-владних повноважень булла віднесена до відання загальносоюзних органів.було проголошене право на працю що було фактично обовязком працювати.з метою зміцнення трудової дисципліни влада вдалася до жорстоких санкцій.були введені єдині трудові книжки.неявка на роботу була приводом для звільнення.була створена видимість законності широкої кампанії розкуркулення на селі.сімейне право характеризувалося посиленням втручання держави у справи сімї.суттєві деформації відбулися і у кримінальному праві.відбулося ужорсточення покарання за злочини проти держави.розширився перелік злочинів проти порядку управління.у результаті деформації кримінально-процесуального законодавства фактично було ліквідовано демократичні засади суспільства.

71. Кодифікація радянського законодавства в 1936 – 1940 роках.Раднарком УРСР доручив Наркомюстові вжити заходів щодо систематизації чинних правових актів.кодифікація мала наблизити радянське законодавство до європейської системи права.кодифікація в У.базувалася на принципі єдності радянського законодавства.основним її методом була рецепція союзного законодавства.був прийнятий цивільний кодекс,мав 435 статей.мав завданням врегулювати майнові взаємини між громадянами.

72. Реорганізація і функціонування державного апарату УРСР в перші повоєнні роки (1945-1950).У 1945 припинила свою діяльність ДКО, Відбулися перші післявоєнні вибори до Верховної Ради УРСР у 1947 р.порядок обрання,форми діяльності,структура не зазнали значних змін.указом Президії Верховної Ради УРСР Рада Народних Комісарів УРСР була перетворена відповідно на Раду Мінастрів Української РСР,відбувся перерозподіл компетенції між союзними й республіканськими урядовими органами на користь останніх.зменшилась кількість загальносоюзних міністерств і збільшилась кількість союзно-руспубліканських.