4.Радянська картографія.

Забезпечення бойових дій Червоної Армії у військових тапографах та топографічних картах загострило певні проблеми.

У грудні 1918 р. в Петрограді почали діяти перші Військово-топографічні курси. Серед перших викладачів були відомі вчені – професори В.В. Вітковський, Д.Д. Сергієвський, В.Ф. Найдьонов та ін. З 1919 р. при Військово-імперній академії організовано геодезичний факультет.

У 1921 р. був створений перший навчальний атлас Росії.

Після закінчення громадянської війни невідкладно почалися роботи по картографуванню народного господарства на Уралі, у Підмосковному вугільному басейні, у Криворізькому залізорудному басейні, на Північному Кавказі, в Середній Азії таСхідному Сибіру.

Для топографічних карт були введені нові масштаби: 1:25 000;

1:50 000; 1:100 000. У 1928 р. під керівництвом Ф.М. Красовського (1878-1948) уважно переглянута побудова геодезичної тріангуляції. Тоді ж впроваджена в СРСР прямокутна система координат Гаусса-Крюгора.

За довоєнні рани оптико-механічна промисловість забезпечила потреби країни в топографічних і точних геодезичних інструментах. Сконструйовано оригінальні інструменти: нівелір Г.Ю. Стодолкевича (1891-1947), далекомір і нівелір В.О. Беліцине (1903-1957), планіметр О.В. Маслов, світлодалекомір В.О. Величка, ширококутні об’єктиви для фотоапаратів.

Почали широко застосовувати стереотопографічне знімання. Особлива увага приділялася топографічному вивченню найважливіших промислових районів європейської частини СРСР, Уралу, Казахстану, Середньої Азії, Далекого Сходу. Були створені топографічні карти цих регіонів у масштабі 1:100 000.

У складанні та виданні навчальних карт і атласів брали участь кращі методисти-географи М.М. Баранський, О.О. Борзов, В.А. Калянецький та ін.

У роки Великої Вітчизняної війни розпочалися роботи щодо відновлення знищених пунктів тріангуляції, нівелірної сітки і топографічних карт районів. Розширення геодезичних робіт, дало змогу, починаючи з 1947 р. всі знімальні роботи виконувати аерофотографічними методами. З 1949 р. топографічні служби приступили до завершення картографування території СРСР у масштабі 1:100 000 і значно розширили знімання в масштабах

1:25 000 і 1:10000.

У післявоєнний період у нашій країні почало активно розвиватися тематичне і комплексне картографування. Великого розвитку набула економічна картографія, засновником якої вважають М.М. Баранського. Створено – Атлас народів світу (1964), Фізико-географічний атлас світу (1964), Атлас Антарктики (1966), Атлас розвитку господарства і культури СРСР (1967), Географічний атлас для вчителів середньої школи (1968), Атлас світу (1967 і 1974) і т.д. Для загальноосвітньої школи створено більш ніж 300 настінних карт з географії та історії.

Розвиток географічної картографії забезпечувався розгортанням прикладних і теоретичних розробок у галузі геодезії і топографії. Було запроваджено систему вихідних даних, яка іменується системою координат 1942 р. На всій території тодішнього СРСР запровадили єдину систему координат (Пулковська) і Балтійську систему висот (1946 р.) на основі еліпсоїда, визначеного під керівництвом Ф. Красовського.