Топографія з основами картографії
II курс Екологи
Тема: Історичні відомості про розвиток топографії і картографії.
План.
Давній період розвитку.
Середні віки.
Новий час.
Радянська картографія.
Геодезія і картографія в Украіїні.
1.Давній період розвитку.
Розвиток топографії і картографії зумовлений практичними потребами людського суспільства і залежить від розвитку його. Так, ще у давні часи розвиток сільського господарства, торгівлі, промисловості, військової справи, транспорт зумовив потребу у точному зніманні великих територій та створення нових карт найрізноманітніших призначень.
Давній період розвитку. Як свідчать результати археологічних розкопок у стародавньому Вавілоні в 2500 р. до н.е. виготовлена карта на глиняній таблиці. Картографічний малюнок на срібній вазі, знайденій під час розкопок одного з Курганів поблизу Майкопа (Пн. Кавказ), відносять до III тисячоліття до н.е.
Торгівля, війни, колонізація, мореплавство стимулювали розширення географічних знань. Треба було зображувати як окремі райони, так і всі відомі на той час частини Землі. З`являються перші твердження про кулястість нашої планети.
На думку давньогрецького філософа Арістотеля (384-322 до н.е.), Земля нерухома і навколо неї обертається Сонце, Місяць, Зорі й планети.За Арістотелем довжина великого кола Землі становить приблизно 63 000 км, що у півтора рази більше справжніх її розмірів.
Розробником наукової думи стала Александрійська академія з бібліотекою та музеєм. Глава Александрійської бібліотеки Ератосфен (276-194 до н.е.) – видатний географ і астроном – висловив припущення, що можна здійснити кругоосвітню подорож. Якщо пливти весь час на захід. Знаючи, що 22 червня, один раз на рік, у Сієні (сучасний Асуан) Сонце освітлює дно колодязів, тобто стоїть у зеніті, а в Александрії, яка знаходиться на північ від Сієни на тему самому меридіані, у цей день від вертикальних предметів падає тінь, Ератосфен увів термін «географія» і назвав цим словом свою тритомну працюта карту відомого на той час світу.
Давньогрецький астроном Гіппарх (ІІ ст. до н.е.) запрошував поділяти коло на 360 градусів і визначати положення точок земної поверхні за їх широтою і довготою. Він обгрунтував положення, що точну географічну карту можна побудувати лише на градусній сітці за даними астрономічних спостережень. Його називають основоположником математичної картографії.
У ІІ ст. до н.е. в перше створено зменшене зображення Землі Кулі – глобус Кратеса, на якому нанесено два океани: перший оперізував Землю по екватору, другий по меридіану. Між океанами знаходилися чотири гіпотетичних континенти, один з яких був зображенням відомої греками суші. У цьому ж столітті Маріан Гірський склав першу карту враховуючи кулястість Землі.
Найбільшого розквіту антична топографія і картографія досягли в епохи Римської імперії. Він пов’язаний насамперед з працями грецького математика, астронома, географа і картографа Клавдія Птолемея (90-168), який у праці «Керівництво з географії» систематизував географічні і картографічні знання того часу.
Учений досконало вивчив усі відомі на той час проекції і запропонував дві нових. Вісім книжок і 27 географічних карт «Керівництво з географії» Птолемея користувалися популярністю аж до 16 ст.
Птолемей розробив так звану геоцентричну систему світу, за якою Сонце, Місяць, зорі та планети обертаються навколо нерухомої Землі. Геоцентрична система під назою «Система Птолемея» проіснувала до 16 ст. , тобто до опублікування Миколаєм Коперніком своєї праці про геліоцентричну систему світу.