12.2. Наказ господарського суду і порядок його виконання

Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського :уду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконав­чим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Наказ про стягнен­ня державного мита надсилається до місцевих органів державної по­даткової служби. Отже, дата видачі наказу має збігатися з датою на­брання рішенням господарського суду законної сили згідно з вимога­ми статті 85 ГПК, а строк дії наказу повинен відповідати статті 118 ДІК, згідно з якою цей термін має становити три роки.

Проте з деяких категорій спорів, наприклад, про визнання не­дійсними актів ненормативного характеру, визнання угод недійо­вими, про визнання недійсними установчих документів, такі нака­зі не видаються. Виконання рішень про визнання та перетворення проводиться відповідними органами та службовими особами на під-зтаві копій рішень господарського суду.

Наказ видається на виконання не тільки рішення, а й ухвали № постанови господарського суду. Наприклад, при винесенні ухва-ци про залишення позову без розгляду та повернення державного мита з бюджету (ч. 2 ст. 81 ГПК України) або постанови апеляцій­ної інстанції щодо розподілу між сторонами судових витрат у разі скасування чи зміни рішення (п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України).

За змістом ст.ст. 116 і 117 ГПК України видавати накази ма­ють право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішен­ня місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному або касаційному порядку апеляційна чи касаційна інстанція в резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокре­ма, про поворот виконання рішення, постанови згідно з вимогами ст. 122 ГПК України.

Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомен­дованим чи цінним листом.

У разі повного або часткового задоволення первісного й зустріч­ного позовів згідно з ч. З ст. 116 ГПК України накази про стягнен­ня грошових сум видаються окремо за кожним позовом.

Якщо ж судове рішення прийнято на користь кількох позивачів чи проти декількох відповідачів або якщо виконання має бути про­ведене в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї части­ни судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

248

249

Згідно зі ст.ст. 66 та 67 ГПК України господарський суд вживає заходів до забезпечення позову шляхом винесення відповідної ухвали. Пунктом 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про виконавче про­вадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підляга­ють виконанню, зокрема, ухвали господарського суду. Отже, ухва­ла господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, у тому числі накладання арешту на майно або грошові кошти, підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби або іншими ор­ганами виконання судових рішень відповідно до вимог ст.ст. 2,3,6 і 18-1 Закону України «Про виконавче провадження», а наказ при цьому не видається. У п. 4 ст. 18-1 цього Закону зазначено, що виконавчими документами є, зокрема, ухвали судів у випадках, передбачених законом¹.

Статтею 117 ГПК України визначено вимоги до наказу госпо­дарського суду, який має відповідати вимогам до виконавчого до­кумента, встановленим Законом України «Про виконавче прова­дження» . Відповідно до ст. 19 цього Закону у виконавчому доку­менті мають бути зазначені:

1. назва документа (наказ), дата видачі та найменування ор­гану (господарського суду), посадової особи (судді), що ви­дали документ;

1. дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

2. найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягува-ча і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікацій­ний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та борж­ника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуаль­ний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а та­кож інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому орга­ну, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стя­гувача та боржника чи можуть сприяти примусовому вико­нанню, такі, як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

2. резолютивна частина рішення господарського суду;

3. дата набрання чинності рішенням;

4. строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

¹ Рекомендації Президії Вищого господарського суду від 10.02.2004 р. № 04-5/212.

Наказ підписується суддею господарського суду і засвідчується печаткою цього суду.

Господарським процесуальним кодексом визначений порядок ви­правлення помилок у наказі та визнання наказу таким, що не підля­гає виконанню. Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його офор­мленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконан­ню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягува-чем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а в разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок борж­ника відсутній повністю чи частково через його припинення добро­вільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших при­чин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає вико­нанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви надсилається стягувачеві та боржнику в п'ятиденний строк з дня її винесення і може бути оскаржена в порядку, установленому Госпо­дарським процесуальним кодексом України.

Законодавством установлений строк для пред'явлення наказу до виконання. Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлений для виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого в разі від­строчки виконання судового рішення, або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинене.

У разі пропущення строку для пред'явлення наказу для вико­нання з причин, визнаних господарським судом поважними, про­пущений строк може бути відновлений.

Заява про відновлення пропущеного строку подається до госпо­дарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядаєть­ся в засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомля­ються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача в судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

250

251

За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надси­лається стягувачеві і боржнику. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому ГПК України порядку.

Визначаючи наказ господарського суду одним з основних про­цесуальних документів, законодавець передбачає в ст. 120 ГПК України порядок його відновлення в разі втрати. У разі втрати на­казу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчен­ня строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані:

• довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу;

• при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписа­на керівником чи заступником керівника та головним (стар­шим) бухгалтером підприємства, організації, про те, що на­каз втрачено і до виконання не пред'явлено.

Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. Дублікат на­казу має повністю відповідати за змістом та формою первісно вида­ному наказу і має юридичну силу. На ньому робиться позначка «Дуб­лікат».

Уразі пропущення передбаченого строку (згідно зі ст. 118 ГПК України) стягувач може звернутися до господарського суду із за­явою про відновлення пропущеного строку, додавши до неї заяву про видачу дубліката наказу. Встановивши, що строк пропущено стягувачем із поважних причин, господарський суд повинен винес­ти ухвалу про його відновлення й видачу дубліката наказу. Зви­чайно, у такому випадку в цьому наказі вказуються нові строки виконання. Господарський суд при вирішенні питання про видачу дубліката наказу з'ясовує всі обставини його втрати, перевіряє, чи не виконано вже рішення, чи не втратило воно сили та чи не скасо­ване (змінене) на тих чи інших підставах. У разі часткового вико­нання рішення зміна загальної суми стягування не допускається, а лише ця стягнена сума береться стягувачем і господарським судом до уваги і зараховується у подальшому виконанні.

За відсутності клопотання про поновлення пропущеного стро­ку або якщо причини пропущення строку господарським судом не визнані поважними, заява про видачу дубліката наказу не може бути задоволена. Таким чином, дія строку давності при виконанні судових рішень виявляється в тому, що наказ господарського суду втрачає свою силу і не підлягає виконанню.