1) Психічні процеси;
2) Психічні стани;
3) Психічних властивості.
Психічні процеси - динамічне віддзеркалення дійсності в різних формах психічних явищ. Усі психічні процеси підрозділяються на:
пізнавальні - до них відносяться відчуття і сприйняття, представлення і пам'ять, мислення і уява;
емоційні - активні і пасивні переживання;
вольові - рішення, виконання, вольове посилення і т. д.
Кожна людина щодня випробовує різні психічні стани. Вони тісно пов'язані з індивідуальними особливостями людини, визначають специфіку протікання психічних процесів, особливо у відповідальних і екстремальних ситуаціях.
Психічні стани мають рефлекторну природу: вони виникають під впливом обстановки, фізіологічних чинників, ходу роботи, часу і словесних дій.
До психічних станів відносяться прояву почуттів, уваги, волі, мислення і так далі
Під психічними властивостями людини слід розуміти стійкі утворення, що забезпечують певний якісно-кількісний рівень діяльності і поведінки, типовий для цієї людини.
Психічні властивості не співіснують разом, вони синтезуються і утворюють складні структурні утворення особи, до яких необхідно віднести, :
1) життєву позицію особи;
2) темперамент;
3) здібності;
4) характер як систему стосунків і способів поведінки.
14. Свідомість - це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.
15. Свідомість – вища форма відображення дійсності;
Несвідоме - це ті явища, процеси, властивості і стани, які впливають на поведінку людини, але не усвідомлюються ім.
Підсвідоме - психічні процеси, які відбуваються під порогом свідомості. У філософській та психологічній літературі підсвідоме нерідко ототожнюють із несвідомим. Проте ці поняття слід розрізняти.
Надсвідоме - рівень психічної активності особистості підчас виконання творчих завдань, який не піддається усвідомлено-вольовому контролю.
16. Самосвідомість - Сукупність психічних процесів, за допомогою яких суб'єкт діяльності усвідомлює себе як такого
Я-концепція (інтелектуальне, розумове уявлення про себе), розуміння причин своєї поведінки
У складі "Я-концепції" виокремлюються три основні модальності, а саме: реальне "Я", ідеальне "Я" та дзеркальне "Я".
Образ "Я", або самосвідомість, включає4 компоненти:
Таблиця 11 |
||||
Психологічна школа |
Період популярності |
Основоположники |
Основні підходи |
Техніки, які застосовують |
Гештальтпсихологія |
Початок XX ст. |
Т. Вертгеймер В. Келер К. Левин |
Ціле являє собою щось більше від суми його складових |
Вивчення через сприймання |
Психоаналіз |
Кінець XIX ст. - теперішній час |
3. Фрейд |
Поведінка контролюється несвідомими потягами |
Клінічне спостереження |
Біхевіорізм |
Початок XX ст. - теперішній час |
Д. Уотсон |
Психологія має зосереджуватись лише на тому, що можна спостерігати, тобто на поведінці |
Науковий експеримент, випробування |
Гуманістична психологія |
Середина XX ст. - теперішній час |
Г. Олпорт К. Роджерс А. Маслоу |
Психологія має зосередитись на унікальності життєвого досвіду людини, на її самоактуалізації |
Обговорення почуттів |
Когнітивна психологія |
Теперішній час |
У. Нейссер А. Пейвио Г. Сімон |
Мета психології - дослідження процесів отримання, збереження та переробки інформації мозком |
Дослідження особливостей пам'яті, мислення та функціонування інформаційних процесів |
• свідомість "Я" як активного початку суб'єкта діяльності;
• свідомість своїх психічних властивостей, емоційні самооцінки;
• соціально-моральна самооцінка, самоповага, яка формується на основі накопиченого досвіду спілкування і діяльності.
17 Самооцінка - це ставлення людини до своїх здібностей, особистісних якостей, зовнішності, тобто особистісне судження про власну цінність. Як структурний компонент "Я-концепції" самооцінка характеризується передусім, відмінністю між реальним та ідеальним "Я", до якого суб'єкт прагне. Тобто, самооцінка також визначається як судження людини про ступінь наявності в неї певних якостей у співвідношенні їх з певним еталоном.
18.