самостійнА роботА

Тема. Формування навичок і прийомів мислення.

Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.

План

1. Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.

2. Формулювання понять, порівняння і зіставлення, виділення голов-ного, систематизація, узагальнення, експериментування і моделювання.

3. Закони риторики.

3.1. Тлумачення терміна «риторика».

3.2. Зміст риторики, сутність і компоненти поняття «риторична формула».

3.3. Риторичні закони.

3.4. Зв’язок риторики з іншими науками.

3.5. Основні поняття класичної риторики.

3.6. Основоположні розділи класичної риторики.

1. Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.

Ми́слення – це особлива ідеальна діяльність людини.

Мислення – це безпосередньо пов’язаний з мовою процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини дійсності (предметів в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях).

Розвиток мислення людини починається з народження і продовжується все життя.

Виділяють декілька класифікацій видів мислення.

1. За змістом :

а) конкретно-дійове – мислення в практичній діяльності, безпосередньо включене в практичну діяльність;

б) наочно-образне – мислення з опорою на образи сприймання або образи уяви;

в) абстрактне (понятійне) – мислення з опорою на абстрактні поняття та судження.

2. За характером задач, що вирішуються:

а) практичне мислення – мислення, що направлене на розв’язання задач, які виникають у ході практичної діяльності;

б) теоретичне – мислення, спрямоване на розв’язання теоретичних задач, лише опосередковано пов’язаних з практикою.

3. За ступенем новизни та оригінальності виділяють:

а) репродуктивне (шаблонне) – відтворююче мислення;

б) творче – мислення, в якому вирішується проблема, виробляється нова стратегія, знаходиться нове, раніше невідоме.

2. Формулювання понять, порівняння і зіставлення, виділення головного, систематизація, узагальнення, експериментування і моделювання.

Формулювання понять, порівняння і зіставлення, виділення головного, систематизація, узагальнення, аргументація, доведення, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, спростування, складання алгоритму, робота за аналогією, висування гіпотези, експериментування і моделювання.

3. Закони риторики.

3.1. Тлумачення терміна «риторика».

Термін «риторика» ніколи в історії не відзначався однозначним тлумаченням.

У глибокій давнині чітко визначились два підходи до сприйняття риторики:

• з одного боку, Платон, Сократ, Аристотель, Цицерон розвивали концепцію змістовної риторики, де одним із головних компонентів була ідея (логос);

• з другого боку, школа Квінтіліана розглядала риторику як мистецтво прикрашання мовлення. Звідси отримала свій розвиток формальна, схоластична риторика, де знання предмета мовлення не було обов’язковою умовою.

Нове розуміння риторики ґрунтується на традиціях Аристотеля, у працях якого концепція змістовної риторики представлена у найбільш цілісному виді, на працях М.В.Ломоносова, Ф.Прокоповича, М.М.Сперанського, О.Ф.Мерзлякова, М.Ф.Кошанського, К.П.Зеленського, які продовжили і розвинули аристотелевський напрямок у риториці, а також на традиціях сучасних вчених – В.В.Одінцова, Є.Щ.Ножина, А.Ю.Міхневича, Ю.В.Рождественського, С.П.Іванової та інших, у працях яких відновлено цінний риторичний досвід, накопичений нашими предками, одержала свій дальший розвиток концепція риторики як науки, спрямованої на формування в людини ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Отже, риторика (від гр. rithorike) – наука про ораторське мистецтво, красномовство. Поняття «красномовство» означає: «мистецтво говорити».