Оглавление

Варіант 1 1

Варіант 2 3

Варіант 3 5

Варіант №5 12

Варіант №6 16

Варіант 7 19

Варіант 8 21

Варіант 9 23

варіант 10 26

Білет 11 28

білет 12 32

Варіант 13 34

Варіант 14 36

Варіант 15 37

варіант16 38

варіант 17 40

варіант 18 40

Варіант 19 41

варіант 21 48

Білет 22: 49

Білет 23: 53

Білет24: 55

варіант 25 58

варіант 26 60

варіант 27 61

варіант 28 63

варіант 29 65

варіант 30 67

Варіант 1

1.1Охарактеризуйте особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення.

Вивчення філософії як особливої галузі людського знання та інтелектуальної діяльності ми починаємо з питання про людину та її становище в світі. Це зумовлено, перш за все, тим, що *• філософія, як і будь-які інші види людської діяльності, постає людською справою: не було би людини, ми не вели би про все це розмову. По-друге, з чим би ми не мали справи - з природою, творчістю, наукою, пізнанням - -*- ми завжди, так чи інакше, маємо справу з людиною. Не в тому сенсі, що людина настільки егоїстична, що власний голос загл/і " їй "грім небесний", а в тому, що + реально ми можемо вести розмову про будь-що лише тоді, коли воно ввійшло в контакт із нами, із нашим сприйняттям.

Людина своєю активністю створює універсум, в якому живе і про який знає, бо ми не знаємо, що є світ сам по собі; ми знаємо той світ, який нам відкрився через нашу ^діяльність, О працю, впізнання, ^експерименти, О-фантазію і т. ін. Саме з того огляду слід розуміти твердження А. Шопенгауера про те, що світ є нашим уявленням.

Унаслідок того, що людина постає ніби епіцентром, або зосередженням, універсуму, вона сама виявляє себе надзвичайно по-різному та суперечливо. Можна нескінченно перебирати людські життя та долі, але вони завжди в чомусь виявляться новими, несподіваними. Власне кажучи, саме тому людське самопізнання постає невичерпним за змістом та горизонтами виявлення. Мимоволі виникає питання: завдяки чому людина має такі властивості? Що становить основи її буття? Водночас перед нами постає та окреслюється питання і про те, якими людськими потребами зумовлене існування філософії (яка, за словами французького філософа, математика та фізика Р. Декарта, лише одна відрізняє нас від дикунів).

Намагаючись осмислити людину, ми порівнюємо її з іншими істотами та явищами світу, і в такому порівнянні перед нами вимальовуються деякі фундаментальні особливості становища людини у світі.

1.2 Охарактеризуйте основні напрями розроблення „наукової філософії” у хіх ст.: позитивізм, марксизм, „природний матеріалізм”.

Напрями розроблення "наукової філософії" у XIX ст., з одного боку, безперечно підносили авторитет науки і намагалися наблизити філософію до науки, зробити її положення науково достовірними. А з іншого—цим самим вони виявляли певну нечутливість до питань людської суб'єктивності й духовності, а інколи зображали історію людства як різновид природних процесів.

Ознайомлення з ідеями напрямів створення "наукової філософії" може породити запитання: на яких підставах їх також відносять до початків некласичної філософії? Здавалося б, вони дуже наближені до класичного реалізму і навіть до просвітництва. При вирішенні цього питання важливо звернути увагу на те, що "наукова філософія" ставила розум (свідомість) у залежність від несвідомих або позасвідомих чинників, вводячи у свій зміст елементи некласичного філософствування поруч із деякими елементами, які наближають її до класики. Наприклад, позитивізм закликав брати до уваги насамперед спостережуване, культивуючи недовіру до розумового конструювання. Марксизм проголошував тезу про те, що свідомість є ніщо інше, як усвідомлення буття і що будь-які утворення у мозку людини є лише своєрідним "випаровуванням" матеріальної дійсності. Для "природничого матеріалізму" повеління об'єкта поставали основними настановами для розуму. Отже, недовіра до розуму, бажання виявити його залежність від позарозумного є спільною рисою у представників "наукової філософії", яка дає змогу побачити їх певне протистояння ідеям класичної філософії.

1.3„Одного разу в присутності Конан Дойля зайшла розмова про одного есквайра. Коли автора відомих детективів попрохали висловити свою думку, то він відразу ж відповів:

- Готовий заприсягнути, що цей есквайр негативно ставиться до масних пудингів.

- Яке тонке спостереження, - вигукнули присутні, – але як Ви здогадалися, сер Артур?

- Тільки за допомогою …… (дедукції)*- скромно пояснив Конан Дойль, – на смокінгу цього джентльмена не було масних плям.” Закінчить думку Конан Дойля. Визначте сутність цього методу теоретичного пізнання.

Дедукція-метод мислення, при якому приватне положення логічним шляхом виводиться із загального, висновок за правилами логіки;

Варіант 2

1. Розкрийте зміст поняття світогляду. Охарактеризуйте його типологію та основне світоглядне питання. Перелічте функції світогляду та розгляньте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду.

Світогляд — одна з форм свідомості людини.

Оскіль¬ки з самою філософією, її ідеями, змістом її положень погоджуються, остільки вона не тільки обґрунтовує себе раціональними аргументами, а й породжує переконання, вірування в неї. Тому окремі філософи дотепно нази¬вають ЇЇ вірознанням. Подальше поглиблення, уточнен¬ня знань про предмет філософії стане можливим завдя¬ки знайомству з основними функціями, напрямками, те¬чіями, школами філософії.

Проте зв'язок світогляду із знанням не оз¬начає їхньої тотожності: якби це було так, то не важко було б проінформувати людину або соціальну групу і без духовної кризи, без тяжкої внутрішньої муки сфор¬мувати світогляд.

Це - просвітительський погляд, в основу якого покладено уявлення про те, що є загальні закони буття, відомі філософії, а знання цих законів і складає світогляд, тобто є. сукупністю цілісних уявлень про світ та місце людини в цьому світі.

Однак світо¬гляд не є лише сукупністю знань про світ, це, швидше, своєрідний синтез видів знань і різноманітних смислів осягнення світу людиною, проекція особистісних влас¬них проблем, інакше кажучи, це не вищий процес засво¬єння готового знання, а внутрішня робота і самоздобуття.

2. Проілюструйте конкретними прикладами прояви внутрішньої суперечливості філософських ідей Ф. Ніцше – засновника „філософії життя”. Назвіть подальші напрями розвитку ніцшеанства, які розроблялися послідовниками Ніцше.

Впливовий німецький мислитель, психолог і класичний філолог. Він був агресивним критиком традиційної моралі, утилітаризму, тодішньої філософії, матеріалізму, німецького ідеалізму, німецького романтизму та сучасності того часу в цілому.

Хоча його творчість було згодом спотворено й асоційовано то з філософським романтизмом, то з нігілізмом, то з антисемітизмом і навіть нацизмом — сам Ніцше гаряче відкидав свою належність до тих із цих форм, що вже існували в його час, аж до прямого протистояння їм. Його часто вважали натхненником філософського та літературного екзистенціалізму, а пізніше й постмодернізму. У багатьох відношеннях, його погляди важко зрозуміти в будь-якій систематизованій формі. Говорити про цілісне вчення Ніцше, мабуть, не можна. А його творчість була й залишається предметом палких суперечок.

Окремо, щодо концепції про надлюдину, то Ф. Ніцше уніфікують з фашистськими мислителями (сам Адольф Гітлер у своєму найвідомішому творі «Майн Кампф» робив посилання на праці Ніцше). Але сучасні філософи одностайно сходяться на думці, що Ф. Ніцше не був ні фашистом, ні нацистом. Це підтверджує той факт, що німецький філософ писав про «надлюдину» як про окремий об'єкт людської спільноти. Всупереч цьому фашизм розглядається як колективне явище або інакше стадний інстинкт.

Ніцше розкривав концепцію надлюдини через гостру критику християнської релігії, до своєї смерті встиг видати першу частину атеїстичної книги "Антихристиянин" ("Антихрист").

3. Як би Ви вирішили суперечку між студентом А, який стверджує, що діалектика є методом наукового пізнання, і студентом В, який говорить, що це вчення про метод, тобто методологія наукового пізнання?

Діале́ктика (грец. διαλεκτική — мистецтво сперечатись, міркувати) — розділ філософії, що досліджує категорії розвитку.

Слово «діалектика» походить із Древньої Греції завдяки популярності діалогів між Платоном та Сократом. Саме діалог між людьми, які намагаються переконати один іншого й дав назву діалектчиному методу в філософії. В різні часи й епохи виникали різні форми діалектичної думки.

Варіант 3

1. Окресліть та охарактеризуйте особливості історичного виникнення філософії. Проаналізуйте характерні риси філософського мислення.

Поняття «філософія» утворене від стародавнього поняття «софії», яке за значенням є близьким до таких понять як «правда», «істина», «вища, божественна мудрість», «премудрість» і дослівно означає «любов до істини», «любов до мудрості», «пошук істини», «прагнення пізнати істину, правду». З точки зору древніх справжнє знання, премудрість, істина, правда, в усій повноті доступна лише Божеству (Богу або богам) і одночасно з тим є одним з проявів Божества. Людям дано володіти лише частковими, неповними знаннями про дійсність, осягнути істину в усій повноті їм на жаль не дано. Але у них є можливість на протязі життя займатися пошуком істини, збільшувати власні знання з метою якомога ближче наблизитися до неї, тобто до Божества. Тому заняття пошуком істини, заняття філософією гідне справжньої людини. Запровадження поняття «філософія» приписується грецькому мислителю Піфагору (з Самосу). При цьому згідно з деякими джерелами[Джерело?] давні греки і Піфагор запозичили своє вчення у стародавніх близькосхідних народів, переважно семітського походження, де це вчення називалось «каббала» (в дослівному перекладі — «пошук», «розкриття») — єгиптян, вавілонян, халдеїв, іудеїв і т. д. При цьому пізніше набула поширення думка, що саме греки придумали філософію, хоч з точки зору первісного значення поняття це твердження очевидно є абсурдним, так як кожна людина протягом свого життя мислить і вчиться, а отже займається пошуком істини і знань про навколишній світ в тому чи іншому вигляді. Стверджувати, що саме греки придумали філософію — це означає повністю забути про ту велику кількість шукачів істини — мудреців, вчених і вчителів, що були у кожного народу і племені з найдавніших часів. Звичайно при цьому ніхто не заперечує внесок стародавніх греків у розробку нових методів і форм пошуку істини, який справили значний вплив на світогляд і пошук істини у різних народів світу в подальші часи. Зокрема слід згадати, що в християнстві Божественна Істина (Софія, Логос, Слово) з самого початку розглядалася як один з проявів Всевишнього і часто ототожнювалася з Ісусом Христом (прояв Істини у людській подобі). Дослідженням того, що є істина (тобто пошуком істини) у ідеологічних межах, накладених церквою на землях України займалися мислителі з часів Київської Русі. Саме в цьому розумінні можна говорити про розвиток філософії (пошуку істини) на землях України з найдавніших часів.