МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ХАРКІВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

НАУКОВЕ ВІДДІЛЕННЯ ПРАВОЗНАВСТВА

Соціально-демократичні перспективи України

Виконала: Гальоса Катерина АндрІївна, учениця 10-А класу Харківської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 97 Харківської міської ради Харківської області Науковий керівник: Завадський Тимур Альфредович, вчитель з правознавства спеціаліст І категорії Харківської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 97 Харківської міської ради Харківської області

2013р.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………..……………………….……….….3

I розділ. Розвиток демократії у світі…………………….………...…..4

II розділ. Перебування України у СРСР……………………………….5

III розділ. Етапи демократизаціі України.………………...……..…..7

1 Чинники, що гальмують утвердження демократичних засад в суспільстві....8

2 Орієнтири потреб правового реформування українського суспільства…..11

IV розділ. Моральність сучасного українського суспільства.13

V розділ. Корупція в Україні…………………………………………..…19

VI розділ. ДЕМОКРАТИЧНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ЗМІНИ В УКРАЇНІ …….…21

1. Особливості сучасної української демократії…………...……...…..……..21

2. Модель політичної влади………………………………………………...…22

3. Основні перешкоди становлення української демократії……...……..….22

4. Проблема ставлення населення до держави…………………………..…..23

5. Посилення держави………………………………………………..….……..23

6. Сильна держава – слабка держава……………………………….…………24

7. Етика суспільства…………...……………………………………….………26

8. Критика Карла Поппера………………………………….………………….27

Висновок…………………………………………………………..…….. ……..28

Cписок використаної літератури………………………...……………29

ВСТУП

Сьогоднішній стан демократичних процесів в Україні порівняно з Росією є стабільним. Але не треба забувати, що Україна 70 років до цього перебувала в СРСР, та, звісно, не мала передумов появи національної еліти, що була налаштована на демократію. Люди взагалі не могли усвідомлювати себе як націю - одне ціле, один народ. Українцям довелося дуже різко переключатися з одного типу на інший.

«…український тип посткомунізму з’являється не як перехід до демократії, а як наслідок еволюції колишньої радянської політичної системи. І немає нічого дивного в тому, що сучасне українське суспільство зберігає значною мірою сутнісні риси, успадковані від минулого…» (3, 40)

Я погоджуюсь з Латигіной Н.А. Але, хоча Україна вважається демократичною державою, але вона не є такою. Адже: «Демократія – політичний лад у якому встановлені і здійснюються на практиці способи і форми народовладдя, законодавчо закріплені гарантіі свобод і прав громадян.» (4, 50)

Так, влада може зробити Україну демократичною державою, але щоб народ змінив свої принципи, звички, мораль та своє мислення потрібно змінитися хоча б одне-два покоління. Треба, щоб держава та народ стали ближче один до одного. «Принципи рівності і свободи. Українська держава встановлює певні вимоги, яким має відповідати діяльність кожного її громадянина. Межею свободи будь-якої людини є свобода інших людей. Принципи свободи та права деталізуються в Конституції України. Демократія передбачає надійні гарантії прав і свобод особи, в тому числі судові. Та чи повною мірою притаманне це нашій державі?;» (3, 40)

Ні, насправді, держава не передбачає надійні гарантії прав і свобод людини, судові – включно. Тут ми зустрічаємося з проблемою корупції у нашій державі.

На сьогоднішній день Україна займає перше місце у звіті за рівнем корупції. Він сягає 35% ВВП, і це ще незначні підрахунки. Але ж це залежить не тільки від держави, а ще й від людей. Вони звикли брати хабарі і давати їх . Кожне наступне покоління українців виростає аморальним та деградує. Люди перестають бути особистостями. І це пригнічує мене.

Насправді Україна зараз знаходиться у складному становищі, яке ще можна виправити. Всі демократичні держави проходили через ці етапи творення демократичного режиму, але дуже давно, і демократичний режим вже став звичним для народу і упарвіння.

З моєї точки зору, демократизація українського народу – є звичайним процесом переходу від одного режиму до другого. Багата кількість помилок, незвичність до нових пріоритетів та звичок є природними факторами творення дійсно соціально-демократичного суспільства, тим паче, що Україна має великі перспективи зайняти місце провідної держави світу за багатьма ознаками.