1. Терапевтична стоматологія, як основна стоматологічна дисціпліна. Задачі терапевтичної стоматології, взаємозв’язок із загальними клінічними та стоматологічними

дисциплінами. Розділи терапевтичної стоматології.

Терапевтична стоматологія – це медична дисципліна, що займається вивченням етіології і патогенезу захворювань зубів, щелеп і інших органів порожнини рота, їх діагностикою, лікуванням і профілактикою. Терапевтична стоматологія в тривалому і складному процесі становлення і розвитку сформувалася в багатогранну галузь наукової медицини. Ця галузь складається з самостійних і в той же час тісно і органічно зв'язаних між собою дисциплін – пропедевтики, ендодонтії, пародонтології, вчення про ураження слизової оболонки порожнини рота. Пропедевтика терапевтичної стоматології займається проблемами історії стоматології, вивченням анатомо-фізіологічних особливостей органів порожнини рота, стоматологічного інструментарію та обладнання стоматологічних кабінетів, питаннями ергономіки, деонтології та структурою стоматологічної служби. Одонтологія включає одонтопатії каріозного та некаріозного походження, а також ендодонтію - мікроодонтохірургічні втручання в порожнині зуба і кореневих каналах. Пародонтологія - розділ терапевтичної стоматології, присвячений патології довколозубних тканин (гінгівіти, пародонтити, пародонтоз, пародонтоліз). Спеціальна стоматологія вивчає патологію слизової оболонки порожнини рота і слинних залоз, а також дермато- та нейростоматологію, геронтостоматологію.

2. Структура стоматологічної поліклініки та її терапевтичного відділення. Оснащення робочого місця лікаря-стоматолога. Етика та деонтологія в стоматології.

Для ефективної організації роботи лікаря-стоматолога велике значення має раціональна організація та сучасне технічне устаткування робочого місця, яке дозволить успішно вирішувати задачі діагностики та лікування захворюваньпародонту, слизової оболонки порожнини рота та твердих тканин зуба. Згідно санітарно-гігієнічних нормативів, стоматологічний кабінет на одного лікаря повинен займати площу не менше як 14 м². Якщо в кабінеті встановлюється кілька крісел, тоді його площу вираховують згідно з додатковим нормативом – 7 м² на кожне крісло. При наявності біля додаткового крісла універсальної стоматологічної установки площу на нього збільшують до 10 м². Висота кабінету має бути не менше 3 м. Стіни повинні бути гладкими, без щілин; кути і місця з’єднань стін, підлоги і стелі повинні бути заокругленими. Стіни і стеля затираються з додаванням в розчин 5% порошку сірки для зв’язування випарів ртуті, яка міститься в амальгамі, в міцну сполуку (сірчисту ртуть), яка не піддається десорбції. Стіни і стелю фарбують силікатними або масляними фарбами в світлі тони, найкраще використовувати нейтральний світло-сірий колір. Підлогу покривають полівінілхлоридним матеріалом (лінолеумом), який переходить на стіни висотою 8-10 см. Двері і вікна  фарбують емалевими чи масляними фарбами білого кольору для збільшення освітлення за рахунок відображення світла. Стоматологічний кабінет повинен мати природне, загальне та місцеве освітлення. Вікна найкраще орієнтувати на північ. Світловий коефіцієнт (відношення заскленої поверхні вікон до площі підлоги) повинен складати 1:4 – 1:5. Кут падіння світлових променів не менше 28 градусів. Із штучного освітлення найкраще використовувати люмінісцентні лампи денного світла або люмінісцентні лампи холодного природного кольору, які дають рівень освітленості в 500 лк. Місцеве освітлення у вигляді рефлектора розміщують на стоматологічних установках. Мікроклімат створюють за допомогою опалення, системи кондеціонування, вентиляції. Стоматологічний кабінет повинен забезпечуватись приточно-витяжною вентиляцією і кварцевою лампою. Традиційно все стоматологічне оснащення кабінету прийнято ділити на основне, без котрого неможливе виконання лікарських дій, і допоміжне, необхідне для конкретних маніпуляцій.