20

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ

національна академія внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права та психології Кафедра господарсько-правових дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ Заступник директора з навчально-методичної та наукової роботи _______________ С.С. Кваша «___»____________2013 р.

План-КОНСПЕКТ проведення

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

з дисципліни «Господарське право»

ТЕМА № 14. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон та спеціальний режим господарювання (2год.)

З навчальної дисципліни: “Господарське право ”.

Категорія слухачів: студенти навчально-наукових інститутів та факультетів НАВС за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр».

Навчальна мета: домогтися обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що передбачаються програмою навчальної дисципліни, слугувати подальшому міцному засвоєнню знань, формуванню практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу.

Виховна мета: сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу.

Розвиваюча мета: розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність студентів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності та ін.

Навчальний час: 2години.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, комп’ютер.

Наочні засоби: використання навчально-методичного комплексу з господарського права; Гелич Ю.О., Нескороджена Л.Л. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Господарське право» .- К.: НАВС, 2011.- 64 с.; елементів мультимедійного супроводження, зображення схем на дошці.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Конституційне право, Адміністративне право, Цивільне право.

Забезпечувані дисципліни: Господарський процес, Екологічне право, Аграрне право, Конкурентне право, Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності, Основи фінансів та бухгалтерського обліку, Податкове право, Біржове право.

Навчальні питання:

1. Поняття та види спеціальних (вільних ) економічних зон.

2. Порядок створення спеціальної (вільної) економічної зони.

3. Органи управління та державного регулювання діяльності спеціальної (вільної) економічної зони.

4. Здійснення господарської діяльності на державному кордоні України;

5. Здійснення господарської діяльності в санітарно-захисних та інших охоронних зонах.

6. Інші види спеціальних режимів господарської діяльності.

Література до теми: Нормативно-правові акти:

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18. — Ст. 144.

2. Податковий кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 02 грудня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, №13-14, №15-16, №17, ст. 112.

Основна література:

3. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. - 2-ге вид., змін. та доп. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2009. - 766 с.

4. Господарське право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, Н.В. Погорецька та ін..; За ред.. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана. - X.: Право, 2005 - 384 с.

5. Жук Л.А. Господарське право України: підруч./ Л.А.Жук, І.Л.Жук, О.М.Неживець.- К.: Кондор, 2011. - 434 с.

6. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол.авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, B.C. Щербина та iн..; За заг. ред. В.К. Матутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.

7. Несинова С. В., Воронко В. С., Чебыкина Т. С. Хозяйственное право Украины. Учеб. пособие. / Под общ. ред. С. В. Несиновои. - К.: Центр учебной литературы, 2012. - 564 с.

8. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. — 4 вид., перероб. і доп. — К.: "Юрінком Інтер", 2012.- 640 с.

9. Кравчук С.Й. Господарське право України: навчальний посібник для вищих навчальних закладів./Хмельницький регіональний університет управління та права. – К.: Кондор, 2007, - 263с.

10. Курчин О. Г. Правові підстави та порядок розміщення зовнішньої реклами / О. Г. Курчин // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 549–558 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10kogrzr.pdf

11. Хозяйственное право: Учебник. / Под ред. В.К. Мазутова. - К., 2012.-453с.

12. Щербак І. Правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності відокремлених підрозділів підприємства // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 5. – С. 54-57.

1. Поняття та види спеціальних (вільних ) економічних зон.

Соціально-економічний розвиток країни з урахуванням особливостей певних територій, об'єктів, галузей народного господарства, особливих (незвичних) умов господарювання тощо досягається за допомогою комплексу заходів - організаційних, економічних, правових. Одним з них, що інтегрує усі ці складові, є спеціальні режими господарювання. В окремому розділі (розділ VIII ГК України) до таких режимів віднесені:

• спеціальні (вільні) економічні зони (глава 39, статті 401-405);

• концесії (глава 40, статті 406-410);

• виключна (морська) економічна зона України (ст. 411);

• прикордонна територія (господарська діяльність на державному кордоні України - ст. 412);

• санітарно-захисні та інші охоронні зони (території та об'єкти)

• спеціальні режими господарювання в окремих галузях народного господарства (ст.414);

• території пріоритетного розвитку (ст. 415);

• режими господарювання в умовах надзвичайного (ст. 416) та воєнного ста­ну (ст. 417).

Найбільш дієвими формами регіональної політики, що застосовуються країнами як з високорозвиненою, так і перехідною економікою, є створення спеціальних (вільних) економічних зон та здійснення комплексу заходів, що проводяться центральними і місцевими органами виконавчої влади шляхом запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності¹. Отже, серед вищезгаданих спеціальних режимів господарювання особливе місце посідають спеціальні (вільні) економічні зони (далі - С(В)ЕЗ) та значною мірою подібні до них території пріоритетного розвитку.

Відповідно до легального визначення, закріпленого в ГК України (ч. 1 ст. 401), С(В)ЕЗ - це частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України, включаючи й можливість запровадження пільгових митних, податкових, валютно-фінансових та інших умов підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.

Характерними ознаками С(В)ЕЗ є:

• територіальна обмеженість С(В)ЕЗ;

• строковість С(В)ЕЗ;

• юридична підстава запровадження С(В)ЕЗ на певній території - спеціальний закон про конкретну С(В)ЕЗ;

• мета створення С(В)ЕЗ - досягнення законодавчо встановлених економіч­них, соціальних та науково-технічних завдань;

• спеціальний суб'єктний склад С(В)ЕЗ: обов'язковими учасниками господарських відносин у С(В)ЕЗ є органи управління С(В)ЕЗ та суб'єкти господарювання С(В)ЕЗ, які набувають цього статусу в спеціальному порядку за умови дотримання встановлених вимог;

• спеціальний режим господарської діяльності для суб'єктів господарювання С(В)ЕЗ, що може включати пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва;

• здійснення управління С(В)ЕЗ із застосуванням спеціально створених органів.

Використання інституту С(В)ЕЗ забезпечує досягнення важливих для країни цілей, зокрема:

• залучення інвестицій (як внутрішніх, так і іноземних) та ефективного їх використання;

• активізації спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;

• впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання;

• розвитку інфраструктури ринку;

• поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів;

• прискорення соціально-економічного розвитку України.

• О.В.Буткевич², систематизувавши положення чинного законодавства про С(В)ЕЗ, визначає їх соціально-економічне призначення (створення особливо сприятливих умов для залучення національних та іноземних інвестицій на порівняно обмеженій території країни, накопичення та застосування передового зарубіжного досвіду господарювання та управління, підвищення конкурентоспроможності власного виробництва) та головні завдання, що вирішуються при функціонуванні С(В)ЕЗ:

економічні: 1) залучення національного та іноземного капіталу завдяки застосуванню спеціальних пільг економічного характеру, стабільності законодавчої бази, спрощенню відповідних організаційних процедур; 2) використання переваг міжнародного географічного розподілу праці та міжнародного обігу капіталів для розширення експорту готових виробів, раціонального імпорту, створення імпорто-замінного механізму виробництва; 3) посилення конкуренції у сфері зовнішньо-економічної діяльності завдяки можливості участі в ній всіх суб'єктів господарювання С(В)ЕЗ; 4) зростання валютних надходжень у бюджет країни та регіонів);

соціальні: 1) підвищення зайнятості населення шляхом створення нових робочих місць; 2) насичення внутрішнього ринку високоякісними товарами народного споживання і, відповідно, задоволення потреб населення в таких товарах; 3) створення прошарку висококваліфікованих фахівців на основі опанування та застосування світового досвіду у сфері організації, управління та фінансів; 4) виховання культури менеджменту, зорієнтованої на світові стандарти технології управління;

науково-технічні: 1) залучення передових зарубіжних і вітчизняних технологій; 2) розвиток інноваційної діяльності, прискорення процесу запровадження інновацій, реалізації інноваційних проектів; 3) залучення зарубіжних вчених і висококваліфікованих фахівців; 4) підвищення ефективності використання потужностей та інфраструктури промислових комплексів.

Визначення поняття та класифікація спеціальних (вільних) економічних зон та їх класифікація міститься у відповідних актах законодавства. Крім того, доктринальне визначення С(В)ЕЗ та їх види знаходимо в працях науковців (зокрема правознавців), які досліджували правове регулювання господарської (інвестиційної) діяльності в цих зонах (В.М.Коссак, О.С. Семерак, Л.В. Крупа, О.В.Буткевич та ін.).