8 Причини виникнення цехів.

Боротьба міщан з феодалами викликала також виникнення ремісничих цехів, головним завданням яких був захист ремісників від сваволі феодала.

Головними причинами їх виникнення були:

• необхідність боротьби проти державної адміністрації та феодалів;

• потреба ремісників у спільних ринкових приміщеннях (ремісники були одночасно й купцями);

• зро­стання конкуренції з боку сільських ремісників;

• організація побуту, дозвілля, взаємодопомога;

• створення для всіх майстрів однакових умов, вироблення єдиних правил у виробництві та для продажу виробів;

• За умов політичної нестабі­льності й залежності від сил природи ремісничі корпорації створювали нале­жні умови для професійної діяльності своїх членів, забезпечували їм особисту свободу, права й вольності, взаємодопомогу і захист, оберігали майно.

Р

9

ОЗДІЛ – ІІ

Діяльність цехів

Згідно з першим реєстром ремісничих цехів 1425 р., у Львові діяли цехи пекарів, ковалів, шевців, кравців, лимарів, сідельників, солодовиків (пиво­варів), кушнірів (кожушанників). Наприкінці XV ст. тут було 500 ремісників 36 спеціальностей, об'єднаних у 14 цехів. Протягом XV ст. кількість цехів по всій Україні значно збільшилася. У Києві були цехи кравців, кушнірів, шевців, ковалів, пекарів, золотарів, цирульників та ін.

Цехи були насамперед об'єднаннями економічного характеру, які займа­лися організацією виробництва і збуту продукції, а також охороною еконо­мічних інтересів ремісників. Вони також вели боротьбу за встановлення так званого цехового примусу, тобто за визнання монопольного права їх членів на виготовлення і збут того чи іншого виду ремісничих виробів у межах міста або його округи, що зумовлювалося переважно вузькістю ринку, об­меженістю попиту на ремісничі вироби.

Ремісничий цех як корпорація звичайно мав певні права і привілеї, за­кріплені у відповідних документах: пожалуваннях, постановах міських вла­стей, статутах. Внутрішні правила ремісничих об'єднань, відповідно до за­гальних принципів корпоративності, передбачали насамперед підтримання економічної рівності серед їх членів як стриманням збагачення, так і запобі­ганням збіднінню окремих майстрів. Збагаченню майстрів перешкоджала

регламентація виробництва цеховими статутами (контроль за тривалістю робочого дня, виконанням та обсягом робіт, кількістю підмайстрів та учнів, розміром їх заробітної плати, строками учнівства, кількістю сировини, яку закуповували, тощо). На запобігання крайньому збіднінню членів цеху був спрямований механізм взаємодопомоги.

Цех був військовою організацією, яка брала участь в охороні та обороні міста і виступала окремою бойовою одиницею міського ополчення. Він мав свою церкву, каплицю чи ікону в церкві, свої свята, святих, будучи також своєрідною релігійною організацією. Кожне ремісниче об'єднання мало власні статут, суд, атрибутику й символіку: емблеми із зображеннями зна­рядь праці, прапори, цехову печатку, скриньку, де зберігалися документи і гроші.

10