2.2. Вплив тнк на країни базування та приймаючі країни

На сьогоднішній день ТНК є не лише тієї опорою, на якій базується народне господарство країн розвинутої економіки, але й, перетворившись в найбільші транснаціональні групи, що включають у свою структуру численні закордонні філії виробничого, науково-дослідного, постачальницького і збутового характеру, все активніше діють на міжнародній арені, ставши головною силою світової економіки. Як відзначають експерти ООН, транснаціональні корпорації є «двигунами світової економіки ». Дійсно, на сьогоднішній день ТНК є такими ж рівноправними учасниками міжнародних економічних відносин, як і власне держави базування та приймаючі країни.

Діяльність ТНК забезпечує перелив капіталу, де є його надлишок, в країни, де є його нестача, що забезпечує задоволення інтересів як країн базування ТНК, так і приймаючих країн. Але, з іншої сторони, транснаціональний капітал доволі часто може діяти всупереч національній безпеці країн, розрушати державність країн, впливаючи негативно на політичну і економічну ситуацію в них. Виступаючи в якості володарів могутніх ресурсів ( прямі інвестиції ТНК в приймаючі країни складають близько 200 млрд.дол.), ТНК застосовують різні способи тиску на державні уряди з ціллю зменшення імовірності інвестиційного ризику. Неоднозначними є і взаємовідношення ТНК з урядами країн, де вони базуються, хоча беззаперечним є признання великих можливостей ТНК і їх суттєву роль у вкладення капіталу в національну економіку.¹

Приймаюча країна в цілому виграє від притоку інвестицій, так як широке залучення іноземного капіталу за допомогою ТНК сприяє зниженню безробіття в країні. З організацією виробництва в країні тих виробів, які раніше ввозилися, відпадає необхідність в їх імпорті. Компанії, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію й орієнтовані в основному на експорт, значною мірою сприяють зміцненню зовнішньоторгівельних позицій країни.²

Однак необхідно відзначити, що поряд з позитивними сторонами функціонування ТНК у системі світового господарства і міжнародних економічних відносин, існує й їхній негативний вплив на економіку тих країн, де вони функціонують. До таких проблем, зокрема, належать: нав’язування фірмам країн-реципієнтів неперспективних напрямків в міжнародній системі поділу праці; небезпека перетворення країни-реципієнта в “звалище” застарілих і екологічно небезпечних технологій; експлуатація природних і трудових ресурсів; забруднення довкілля; організація «витікання умів» у материнську компанію; протидія реалізації економічної політики приймаючих держав.

Крім цього приймаючі країни у своїх взаємовідносинах з ТНК в більшості випадків побоюються політичного тиску з їхнього боку і проникнення в галузі, пов'язані з національною безпекою. Це призводить до прийняття законів, що обмежують або навіть забороняють іноземні інвестиції в певні сфери. Адже, ТНК нерідко зустрічають опозицію з боку місцевих виробників аналогічних товарів, які виявляються не в змозі витримати іноземну конкуренцію. Справа в тому, що ТНК можуть досить легко переміщувати свої капітали між країнами, залишаючи країну, котра має економічні проблеми, і приходячи у країну з більш сприятливими умовами. Звичайно, що за даних умов ситуація в цій країні, з якої ТНК різко вивозять свій капітал, стає ще гіршою, оскільки масове вивезення капіталу призводить до безробіття та інших негативних явищ. Однак на практиці, в умовах низького рівня заощаджень і недоліку інвестиційних ресурсів, значне число приймаючих країн прагне все ж всіляко залучити ТНК шляхом надання податкових та інших пільг, ніж обмежити приплив іноземного капіталу.

Добробут країни, її участь у міжнародному поділі праці, ступінь інтегрованості у світове господарство і в кінцевому підсумку її міжнародна конкурентоздатність дедалі більшою мірою залежать від того, наскільки успішна діяльність ТНК, що базуються в її економіці. Крім того, капіталовкладення ТНК в іноземну економіку - активний спосіб стимулювання попиту на вітчизняну продукцію. Це досягається за рахунок створення за кордоном нових ринків й експорту частини виробленої корпораціями продукції у створені закордонні філії. Таким чином, для країни базування відкривається доступ до нових ємних ринків. З урахуванням політичних змін у світі сьогодні на передній план виходять питання забезпечення економічних інтересів держав, посилення конкурентоздатності їхніх товарів й послуг на світових ринках. Підтримка і захист національних товаровиробників, збільшення їхнього експорту зводиться багатьма країнами в ранг держполітики, одного з пріоритетів нацбезпеки.¹

Основна причина опозиції ТНК у країнах базування полягає в тому, що, створюючи виробництва за кордоном, ТНК переносять туди частину робочих місць, які втрачаються для трудящих у країні базування. Крім того, з точки зору держави, ТНК, створюючи закордонні філії, відводять від оподаткування частину прибутку, яка в результаті у вигляді податків не потрапляє до бюджету і не може бути використана для фінансування соціальних та інших суспільно значущих програм у країні базування. В результаті у багатьох великих країнах базування ТНК представники працівників і держави нерідко висловлюють вимога про введення податку на відтік національного капіталу за рубіж або яких-небудь інших обмежень міжнародної діяльності ТНК.² Проте, як випливає з макроекономічного аналізу, для країни базування в цілому позитивний результат більш ефективного використання національного капіталу за кордоном з лишком перекриває негативні ефекти, які виникають в результаті скорочення зайнятості або рівня зібраних податків.¹

Отже, ТНК перетворились в головну силу ринкового виробництва і міжнародного розподілу праці, в домінуючий чинник світової економіки і міжнародних економічних відношень. Їх здатність гнучко пристосовувати механізм інвестиційної діяльності, організаційні методи і засоби до змін, що відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили їх в глобальні господарюючі структури, що розглядають світове господарство як сферу застосування свого капіталу.