Соціальна політика

Основними способами реалізації державної соціальної політики є соціальний захист та соціальні гарантії.

Соціальний захист – це система державних заходів щодо забезпечення достойного матеріального і соціального становища громадян країни. Сто­совно економічно активного населення зміст соціального захисту полягає у здійсненні заходів щодо: кваліфікаційної підготовки до трудової діяльності; забезпечення можливості реалізації здібностей кожної особи у процесі тру­дової діяльності і самого процесу такої діяльності; створення нових робочих місць і підтримки працівників, які втратили роботу.

Соціальні гарантії – це система обов'язків держави перед громадянами щодо задоволення соціальних потреб. Основними з них є: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсій за віком; мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджету; розміри державної соціальної допомоги та соціальних виплат; стипендії студентам профтехучилищ та вищих навчальних закладів; індексація грошових доходів населення відповідно до зміни рівня цін; задоволення певних категорій громадян деякими товарами і послугами на пільгових умовах; надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування.

Тема. Основні економічні показники національної економіки

В якості узагальнюючих показників функціонування національної економіки використовують:

• валовий внутрішній продукт (ВВП);

• валовий національний продукт (ВНП);

• чистий національний продукт (ЧНП);

• чистий внутрішній продукт (ЧВП);

• національний дохід.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених в межах національної території певної країни за певний період, як резидентами, так і нерезидентами.

При обчисленні ВВП використовують три методи:

• виробничий (доданих вартостей);

• кінцевого використання (за витратами);

• розподільчий (за доходами).

Згідно з виробничим методом ВВП обчислюється за формулою

ВВП = (ВВ - МВ) + (НП - С), (4.1)

де ВВ – валовий випуск окремих галузей; МВ – матеріальні витрати окремих галузей на проміжне споживання; НП – непрямі податки на виробництво та імпорт; С – державні субсидії.

Проміжне споживання включає: вартість товарів та послуг, спожитих економічною одиницею за рік; умовно нараховану оплату послуг фінансових посередників; витрати на відрядження (за винятком добових); придбання виробниками малоцінних та швидкозношуваних предметів; орендну плату за будівлі, споруди, машини та устаткування; придбання озброєння, обмундирування, харчування для збройних сил.

Не входять до складу проміжного споживання: витрати на реконструкцію і модернізацію основних фондів, які впливають на поліпшення їх характеристик, збільшення строку експлуатації чи повного відновлення; орендна плата за використання землі та інших невироблених активів; витрати щодо передачі права власності на товари капітального характеру; витрати на буріння свердловин для добування нафти та газу, крім розвідувального буріння тощо.

Додана вартість – це вартість, яка створена в процесі виробництва на даному підприємстві і визначає його реальний внесок у створення вартості конкретного продукту. Додана вартість включає в себе оплату праці, прибуток, відсоток, амортизацію і розраховується як різниця між виручкою від реалізації і вартістю матеріальних витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Згідно з методом за витратами ВВП обчислюється за формулою

ВВП = СВ + ВІ + Д3 + ЧЕ, (4.2)

де СВ – споживчі витрати домашніх господарств; ВІ – валові інвестиції; ДЗ – державні витрати; ЧЕ – чистий експорт.

Споживчі витрати домашніх господарств включають: витрати на купівлю товарів та оплату послуг, споживання товарів та послуг, отриманих у натуральній формі, споживання товарів та послуги, вироблених домашніми господарствами для особистого споживання.

До складу валових інвестицій входять: нагромадження основного капіталу (придбання основних фондів, бартер, отримання капітальних трансфертів у натуральній формі, капітальний ремонт), нагромадження невиробничих активів (торгові права, ліцензії, патенти, торгові знаки), зміна запасів матеріальних оборотних фондів та чисте придбання цінностей (предмети, придбані не для виробництва чи споживчих цілей, а для збереження вартості, зокрема ними можуть бути витрати на купівлю дорогоцінних матеріалів (крім тих, що використовуються у виробничих цілях), коштовностей, антикваріату, творів мистецтва).

Державні витрати являють собою витрати на проведення державних закупівель, зокрема витрати уряду на кінцеве споживання органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, заробітну плату державним службовцям, купівлю товарів та послуг колективного споживання (до державних витрат не входять трансфертні платежі, які є видатками державних установ соціально незахищеним категоріям населення).

Чистий експорт – це різниця між експортом та імпортом товарів і послуг, включаючи товари, що надаються як гуманітарна допомога, товари неорганізованої торгівлі, посилки, майно мігрантів

Згідно з методом за доходами ВВП визначається за формулою:

ВВП = ЗП + П + і_ч + Р + НП + А, (4.3)

де ЗП – заробітна плата працівників з урахуванням премій, доплат, надбавок; П –прибуток підприємств і корпорацій; і_ч – чистий відсоток; Р – рента; НП – непрямі чисті податки; А – відрахування на реновацію капіталу (амортизація).

Розбіжності в результатах обчислення ВВП за наведеними методами згідно з міжнародною практикою статистичного обліку і звітності не повинні перевищувати 1-2 %.

При аналізуванні тенденцій розвитку національної економіки розрізняють номінальний та реальний ВВП.

Номінальний ВВП (ВВП_н) визначається в поточних цінах, тобто в тих цінах, які склалися на момент виробництва.

Реальний ВВП (ВВП_р) визначається в цінах базового періоду шляхом коригування номінального ВВП на дефлятор.

Дефлятор – це індекс цін, який враховує зміну цін на всю сукупність споживчих та інвестиційних товарів і послуг, які входять в обчислення ВВП країни:

І_ц , (4.4)

де Р_і1, P_i0 – це відповідно ціни на всі (і-ті) товари і послуги, які були виготовлені на території даної країни, відповідно у звітному та базовому періодах; Q_i1 – обсяг товарів та послуг і-го виду, які входять в обчислення ВВП звітного періоду.

Дефлятор ВВП можна визначити, як співвідношення між номінальним та реальним ВВП:

Дефлятор ВВП= (4.5)

Реальний ВВП визначається за формулою:

ВВП_р= (4.6)

Валовий національний продукт (ВНП) – це вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених національними факторами виробництва як у межах своєї країни, так і за її межами за певний проміжок часу. ВНП обчислюється за формулою:

ВНП=ВВП-ДВ_ір+ДВ_нзр, (4.7)

де ДВ_ір – додана вартість створена на території певної країни іноземними факторами виробництва; ДВ_нзр – додана вартість створена національними ресурсами за кордоном.

Чистий національний продукт (ЧНП) – це показник, який розраховується як різниця між валовим національним продуктом та амортизаційними відрахуваннями:

ЧНП=ВНП-А. (4.8)

Чистий валовий продукт (ЧВП) – це показник, який можна отримати шляхом зменшення валового внутрішнього продукту на сумі амортизаційних відрахувань:

ЧВП=ВВП-А. (4.9)

Національний дохід (НД) – це сукупний дохід в економіці, який одержують власники факторів виробництва: НД=ЧВП-Чисті непрямі податки. (4.10)

Чисті непрямі податки розраховуються як різниця між непрямими податками на бізнес (НП) та субсидіями бізнесу (С): Чисті непрямі податки=НП-С. (4.11)

Для визначення тенденцій і динаміки економічних явищ та процесів розраховують темпи зростання і приросту економічних показників.

Темп зростання економічного показника визначають за формулою:

(4.12)

де ЕП_п.р. – економічний показник поточного року; ЕП_б.р. – економічний показник базового року.

Темп приросту економічного показника розраховується за формулою:

(4.13)