
- •12. Принцип верховенства права
- •Принцип законності
- •18. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
- •Повага до гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя
- •Право на свободу та особисту недоторканість
- •Недоторканість житла
- •Недоторканість права власності
- •Доступність до правосуддя
- •Здійснення правосуддя виключно судами
- •Незалежність і недоторканість суддів, їх підкорення лише закону
- •Забезпечення доведеності вини
- •20. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
- •21. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором
- •22. Забезпечення обвинуваченому права на захист
- •. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами
- •24. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду
- •.Обов'язковість рішень суду
- •26. Презумпція невинуватості
- •27. Виборність і призначуваність суддів
- •Принцип державної мови судочинства
- •Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції
- •Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї
- •35. Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення
Недоторканість права власності
Доступність до правосуддя
Міжгалузеві принципи
Здійснення правосуддя виключно судами
Лише суд, а не будь-який правоохоронний чи інший орган, може після дотриманої встановленої законом судової процедури, дослідження і оцінки доказів, визнати особу винною у вчиненні злочину і призначити їй кримінальне покарання або визнати її невинною. Прийняті судові рішення після набрання ними законної сили є обов'язковими до виконання всіма, кого вони стосуються. Змінити або відмінити судові рішення вправі лише суди вищої інстанції, причому - з дотриманням законом встановлених процесуальних правил і гарантій.
Принцип здійснення правосуддя лише судом був закріплений в ході реалізації судово-правової реформи на початку 60-х років. Підставою для цього стало викриття масових репресій, які мали місце до 50-х років нашого століття. В основному репресивні заходи кримінального характеру застосовувались не в судовому порядку з дотриманням процесуального порядку і гарантій, а позасудовими органами: ЧК ("чрезвычайная комиссия"), "особыми совещаниями", "тройками", ГПУ ("государственное политическое управление").
Незалежність і недоторканість суддів, їх підкорення лише закону
Закон передбачає кримінальну відповідальність за вчинення тиску на суд у будь-якій формі з метою перешкодити всебічному, повному і об'єктивному розгляду конкретної справи. Передбачено також адміністративну відповідальність за прояв неповаги до суду, перешкоду явці до суду народному засідателю, незастосування заходів з окремої ухвали.
Скасовуючи вирок і направляючи справу на новий судовий розгляд, суд вищої інстанції не має права вирішувати наперед питання про оцінку доказів і висновки суду; незалежний суд і від висновків органів досудового слідства і прокуратури, а також від висновків і поглядів учасників судового засідання. Незалежність усередині самої судової колегії, зокрема народних засідателів від суддів, суддів, які входять до складу суду від головуючого, тобто можливість кожного із суддів і народних засідателів брати участь в дослідженні доказів, в обговоренні прийнятті рішень за своїм внутрішнім переконанням. Незалежність суддів і народних засідателів усередині колегії забезпечується тим, що всі вони мають рівні права; головуючий голосує останнім, і суддя, який залишився у меншості, має право висловити письмово свою окрему думку.
Забезпечення доведеності вини
Обов'язок розпочати досудове розслідування за наявності вказаних умов пов'язується з обов'язком прокурора, слідчого, дізнавача, вжити всіх передбачених кримінально-процесуальним законом заходів для встановлення:
- події злочину, що означає необхідність: максимально повної реконструкції події, що послужили підставою для досудового розслідування; оцінки встановлених ознак події з точки зору їх відповідності ознакам конкретного складу злочину; встановлення відповідності норми КК, яка закріплює склад злочину, ознакам діяння, з приводу якого розслідується кримінальна справа. Це тягне за собою необхідність встановлення ряду характеристик вказаної норми: чи діяла вона в момент вчинення події, чи були з того часу до неї внесені зміни, чи не втратила вона чинності;
- осіб, винних у вчиненні злочину: осіб, які вчинили діяння, що містить ознаки конкретного злочину, передбаченого КК, і стало підставою для розслідування кримінальної справи; чи може підозрювана особа бути суб'єктом даного злочину, тобто чи відповідають ознаки її діяння ознакам суб'єкта і суб'єктивної сторони діяння, що входять до складу певного злочину.
Всебічність дослідження означає висунення і перевірку всіх можливих версій загального характеру щодо події злочину, окремих версій щодо особи винного, мотиву і мети вчинення злочину, а також однаково ретельне виявлення обставин, що підтверджують вину підозрюваного або спростовують її, а так само обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Під повнотою дослідження слід розуміти правильне визначення предмета доказування, з'ясування всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, системну оцінку всіх допустимих і належних доказів у сукупності, що є основою прийняття законного і обгрунтованого рішення у справі.
Об'єктивність дослідження полягає у ретельному аналізі всіх обставин кримінальної справи в цілому у відповідності з встановленими фактами, у співставленні різних точок зору і припущень, у прагненні збирання, перевірки і оцінки доказів неупереджено, з однаковим ставлення до всіх учасників процесу та інших осіб, що беруть участь у справі, з уникненням обвинувального або виправдувального ухилів.