Засада - це основне вихідне положення будь-якої наукової системи, теорії ідеологічного напряму і т. ін. Зі змісту зазначеного терміна випливає, що засадою кримінального провадження може визнаватися не кожне положення, що характеризує організацію та діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури та суду, а лише головні, вихідні моменти, на яких, у свою чергу, ґрунтуються більш детальні положення.
В юридичній науці немає єдиного, загальноприйнятого визначення поняття засади кримінального провадження, але при всіх розбіжностях думки процесуалістів збігаються в основних позиціях. Так, до критеріїв визнання певного положення засадою кримінального провадження відносять таку сукупність властивостей:
- це найбільш загальні, вихідні положення, ідеї, що мають фундаментальне значення для кримінального провадження, визначають його спрямованість, побудову загалом, форму і зміст його стадій та інститутів;
- вони повинні закріплюватися в нормах права;
- засади мають діяти у всіх або кількох стадіях кримінального провадження й обов´язково в його центральній стадії - стадії судового розгляду;
- порушення будь-якої засади означає незаконність рішення У справі та обов´язкове його скасування.
Засади кримінального провадження - це виражені в кримінально-процесуальному праві вихідні нормативно-керівні начала, Що характеризують його зміст і закріплені в ньому закономірності суспільного життя, що набули нормативного закріплення в Конституції України, Кримінально-процесуальному кодексі та в інших законодавчих актах.
На засадах кримінального провадження, як вважає В. Т. Маляренко, повинні ґрунтуватися всі інші правила кримінального процесу, і їх має бути стільки, скільки того вимагають умови життя суспільства. Польський дослідник М. Цийшлак зазначив, що засади визначають роль «рефлекторів», які освітлюють шлях тлумаченню законів тоді, коли виявляються ті чи інші прогалини у правовому регулюванні.
Засади звернені до суб´єктів кримінального провадження правовими вимогами і дозволами. їх безумовне дотримання (виконання) є необхідною умовою судочинства, важливою гарантією ефективного кримінального судочинства. Недотримання цих засад не дозволяє вирішувати завдання кримінального судочинства (ст. 2 КПК України), розглядається як суттєве порушення кримінально-процесуального закону, що тягне, за загальним правилом, відміну чи зміну актів кримінального судочинства.
Найбільш доцільною є така диференціація засад кримінального провадження: 1) конституційні; 2) спеціальні.
Конституційними засадами є: 1) законність; 2) недоторканність особи; 3) недоторканність житла; 4) охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків; 5) здійснення правосуддя у кримінальних справах тільки судом; 6) колегіальний і одноособовий розгляд кримінальних справ; 7) незалежність суддів і підкорення їх лише законові; 8) здійснення правосуддя у кримінальних справах на засадах рівності громадян перед законом і судом; 9) гласність судового розгляду; 10) забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права па захист; 11) державна мова судочинства; 12) презумпція невинуватості.
Спеціальні засади: 1) установлення об´єктивної істини; 2) публічність; 3) вільна оцінка доказів; 4) забезпечення всім особам, які беруть участь у справі, права на захист їх законних інтересів; 5) безпосередність дослідження доказів; 6) усність процесу; 7) змагальність судового розгляду і диспозитивність.
Всі засади тісно пов´язані між собою, постійно взаємодіють, і тому ми цілком обґрунтовано говоримо не просто про сукупність, а про систему засад кримінального провадження.
Звичайно, за обсягом змісту і сферою дії засади кримінального провадження іноді значно розрізняються, але відмінність ця швидше суто кількісна, а не якісна. Тому засади не можна поділяти на основні й неосновні, головні й другорядні. Будучи в тісній взаємодії, взаємозв´язку, одні засади сприяють здійсненню інших. Проте це не означає, що одні засади «підкоряються» іншими, що існують засади, які є лише гарантіями здійснення інших, і більше того, - такими, що випливають з інших засад.
Лише реалізація всіх засад в їх сукупності, у системі, у взаємозв´язку і взаємодії може сприяти виконанню завдань кримінального судочинства. Можливість застосування кожної засади має бути так урегульована в законі, щоб жодна засада не перекреслювала іншу (наприклад, засада установлення об´єктивної істини - засади недоторканності особи і житла, охорони особистого життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень; засада змагальності - засаду незалежності суддів і підкорення їх лише законові). Необхідно забезпечити розумний компроміс між окремими засадами. Цей шлях завжди обирає законодавець, виходячи при цьому із загальноправових засад, насамперед із засад гуманізму і справедливості. Все це зумовлює необхідність передбачати в законі розумні винятки майже з кожної засади кримінального провадження. Але це повинні бути саме винятки, які не перекреслюють саму засаду, інакше вони перетворяться на загальне правило, у протилежну, конкуруючу засаду. Наприклад, закон дозволяє такі винятки із засад недоторканності особи і житла, таємниці листування, гласності й усності, як взяття під варту обвинуваченого, обшук у квартирі, накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв´язку,слухання справи в закритому судовому засіданні, оголошення під час судового слідства показань свідків, якщо їх явка до суду є неможливою, але ці винятки закон також забезпечує певними процесуальними гарантіями від довільного їх використання слідчими і судами.
Отже, засади виступають як керівні правила кримінального провадження, основою всієї системи норм кримінально-процесуального права і регулюють порядок слідчої, прокурорської та судової діяльності.
12. Принцип верховенства права
Принцип законності
Принцип законності можна визначити як вимогу нормативного характеру, що зобов'язує суддю, прокурора, слідчого, дізнавача, а також всіх осіб, які беруть участь у справі, застосовувати, виконувати норми Конституції, кримінального та кримінального процесуального законодавства. Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана ВРУ.
Законність стосується всіх стадій та інститутів кримінального процесу, всіх його суб'єктів, поширюється на всі дії і процесуальні рішення, характеризує всі грані процесуальної діяльності і процесуальних відносин, пронизує всі інші принципи, сприяє їх фактичній реалізації. Законність посідає особливе місце серед принципів кримінального процесу, які розкривають і конкретизують її. Законність - загальний, універсальний принцип, який знаходить вияв у всіх засадах і нормах кримінального процесуального права.
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів -України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати-їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.
У разі якщо норми КПК суперечать міжнародному договору України, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, застосовуються положення відповідного міжнародного договору.
Кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.
18. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Під рівністю громадян перед судом слід розуміти те, що всі вони несуть відповідальність перед судами, які входять до єдиної судової системи, не маючи при цьому ніяких переваг і не піддаючись ніяким обмеженням. Наявність правил про підсудність кримінальних справ не суперечить цьому принципу, бо громадяни не одержують ніяких привілеїв. Як виняток з принципу рівності громадян перед законом можна розглядати правила про недоторканність Президента і кандидатів у Президенти України, депутатів, кандидатів у депутати, суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, господарських, обласних, міських і районних судів. Такий виняток необхідний для забезпечення успішного виконання вказаними особами їх обов'язків незалежно від сторонніх незаконних впливів.