104. До економічних заходів забезпечення охорони довкілля відносять:

1) встановлення збору за забруднення навколишнього природного середовища;

2. встановлення ставок екологічного податку;

3. встановлення правових умов для природокористування;

4) встановлення охоронних заборон щодо використання окремих природних об'єктів.

105. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовину навколишньому природному середовищі є:

1. єдиними для будь-якого населеного пункту;

2. єдиними для всієї території України;

3. єдиними для певної території;

4. єдиними для всіх екологонебезпечних підприємств.

106. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають:

1. встановлення дозвільного порядку здійснення діяльності щодо використання природних ресурсів;

2. встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у довкілля та на утворення і розміщення відходів;

3. встановлення міри адміністративної відповідальності за порушення вимог щодо раціонального використання природ­них ресурсів;

4) встановлення мети використання природних ресурсів.

107. Ліміти використання природних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються:

1) у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

2. законами, прийнятими Верховною Радою України;

3. у порядку, прийнятому місцевими радами;

4) за правилами, встановленими безпосередньо приро- докористувачами.

108. Кошти від екологічного податку:

1. розподіляються між підприємствами, установами та організаціями для охорони природи;

2. зараховуються тільки до державного бюджету виключно для природоохоронних заходів;

3. зараховуються до державного і місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України;

4) витрачаються всіма суб'єктами природокористування.

109. Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок:

1. частини екологічного податку згідно із законом;

2. коштів місцевих бюджетів;

3. частини Пенсійного фонду України;

4) усіх коштів, зібраних за спеціальне використання природних ресурсів.

110. Розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється:

1) Президентом України;

2) Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства екології та природних ресурсів України;

3. Верховною Радою України;

4. Міністерством фінансів України.

111. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються за рахунок:

1. податку на додану вартість;

2. зборів за використання природних ресурсів;

3) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян;

4) орендної плати.

112. З метою незалежного оцінювання відповідності господарської діяльності екологічним вимогам проводиться:

1. екологічне страхування;

2. екологічний аудит;

3. екологічна паспортизація;

4. екологічний моніторинг.

113. Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища в Україні утворюються:

1) природоохоронний фонд Президента України;

2. Державний, республіканський АРК та місцеві подат­кові екологічні збори;

3. Державний, республіканський АРК та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища;

4) спеціальні міжнародні екологічні фонди.

114. До економічних заходів забезпечення охорони довкілля належать:

1) визначення джерел фінансування підприємницької діяльності;

2) встановлення рівня екологічної безпеки виробництва;

3) визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

4) визначення критеріїв безпечної праці.

115. Складовими економіко-правового механізму у сфері охорони навколишнього природного середовища є:

1. збори за забруднення навколишнього природного середовища та збори за спеціальне використання природних ресурсів;

2. збори за загальне та спеціальне використання природних ресурсів;

3. екологічний податок та збори за спеціальне використання природних ресурсів;

4. усі податки та збори, передбачені Податковим кодексом України.

116. Стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища здійснюється шляхом:

1) встановлення екологічного податку та зборів;

2) надання пільг при оподаткуванні підприємств у разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів;

3. встановлення лімітів скидів забруднюючих речовин у довкілля;

4. здійснення екологічного моніторингу.

117. Формами плати за використання земельних ділянок є:

1. збір за використання земельних ділянок;

2. плата за розорення земель;

3. земельний податок або орендна плата;

4. податок на забудову земельної ділянки.

118. Принципом фінансування природоохоронних заходів є:

1. гуманне ставлення до природи;

2. забезпечення суб'єктивних прав природокористувачів;

3. захист права власності на природні ресурси;

4) цільове витрачання коштів на відповідні природоохоронні заходи.

119. Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1. збору за користування піском та торфом на власних земельних ділянках;

2. плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

3) плати за оренду ділянки надр;

4) податку на використання корисних копалин загальнодержавного значення.

120. Стимулювання природоохоронної діяльності полягає у:

1. повному звільненні від оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності;

2. наданні дозволу на безкоштовне використання природних ресурсів;

3. наданні на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації природоохоронних заходів;

4) збільшенні лімітів використання природних ресурсів.

121. Платниками екологічного податку є:

1. суб'єкти господарювання, що провадять господарську (підприємницьку) діяльність;

2. підприємства, установи, організації, під час провадження діяльності яких здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

3. підприємства, установи, організації, які здійснюють спеціальне природокористування;

4. суб'єкти господарської діяльності, у сфері поводження з радіоактивними відходами, утвореними внаслідок Чорнобильської катастрофи.