2. Види адміністративних процедур

1) В залежності від типу правовідносин:

-- Провадження за заявою суб'єкта звернення (заяви, щодо реалізації суб'єктами своїх прав, інтересів та обов'язків)

-- Провадження за ініціативою суб'єкта владних повноважень

-- Провадження, щодо реалізації статусу державного службовця

-- Провадження, щодо реалізації громадянами їх прав та обов'язків на участь в управлінні публічними справами, незаявного характеру (пропозиція).

До адміністративних проваджень заявного характеру відносять:

А) Надання адміністративних послуг: легалізаційні (встановлення певного факту, легалізація певних прав та обов'язків, легалізація правового суб'єкта або змін).

Реєстрація, як вид легалізації, завжди пов'язана із внесенням відповідних відомостей до певного реєстру (єдиний реєстр юридичних осіб та ФОП)

Реєстр - відповідна база даних, яка ведеться спеціально уповноваженим органом - суб'єктом владних повноважень, у встановленому законом порядку, в який заносяться відповідні дані про факт або певний суб'єкт.

Б) Легалізація фактів, що мають юридичне значення (укладення, розірвання шлюбу, місця проживання, народження чи смерті...)

В) Реєстраційні провадження, щодо забезпечення реалізації конкретних прав та свобод (об'єднань громадян, підприємницької діяльності, прав на нерухомість, підприємницької діяльності прав на нерухомість тощо.)

Дозвільні провадження - держава з метою забезпечення реалізації прав, свобод та інтересів відповідних суб'єктів права надає заявникам відповідний дозвіл.

Види дозвільний проваджень:

А) Ліцензійні провадження

Б) Надання спеціальних дозволів в сфері підприємницької діяльності

В) Дозвільні провадження в сфері органів внутрішніх справ.

Г) Надання інших дозволів

Провадження за ініціативою суб'єкта владних повноважень - регламентовані адміністративно-процесуальними нормами дії суб'єкта владних повноважень, щодо видання актів здійснення контролю (нагляду) та забезпечення законності, а також заходів адміністративного примусу

Індивідуальні акти спрямовані на реалізацію прав та обов'язків суб'єкта владних повноважень.

Контрольно-наглядові провадження. Такі провадження характеризуються тим, що перелік суб'єктів владних повноважень, які можуть ініціювати та здійснювати контрольно-наглядові функції обмежений та чітко визначений чинним законодавством.

Контрольні повноваження:

-- Повноваження в сфері фінансового контролю.

-- Податковий контроль

-- Статистичний контроль

-- Митний контроль

Провадження, щодо застосування заходів адміністративного примусу:

-- Притягнення до адміністративної відповідальності

-- Попередження правопорушень

-- припинення правопорушень

Переважна більшість всіх адміністративних проваджень закінчуються прийняттям відповідного акту.

Нормативно-правові акти в системі публічної адміністрації зустрічаються дуже рідко. Зазвичай це акти змішаного характеру, в яких містяться індивідуальні приписи.

Окрема група нормативно-правових актів має індивідуальний характер. але не відносяться до окремих видів проваджень (внутрішньо-організаційні, щодо реалізації внутрішньо технічних операцій).

Загальні риси проваджень, щодо видання актів:

-- Суб'єктний склад (суб'єкти публічної адміністрації). Громадяни інші суб'єкти приватного права приймають участь у таких проваджень в якості перекладачів, консультантів тощо. В деяких випадках громадські обговорення є обов'язковими.

Громадські ради складаються з представників громадських організацій.

Стадії видання актів:

-- Розробка проекту

-- Внесення проекту

-- Розгляд та ухвалення акту

-- Звернення до виконання та виконання акту (оприлюднення акту)

Загального кодифікованого переліку вимог до актів управління не існує.

Ст. 2 ч. 3 КАСУ встановлює перелік вимог до актів суб'єктів владних повноважень:

-- Видаються на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

-- Видаються з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

-- Видаються обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин.

-- Безсторонньо або неупереджено.

-- Добросовісно.

-- Розсудливо.

-- З дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

-- Пропорційна, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

-- З урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення

-- Своєчасно, тобто протягом розумного строку

Державна реєстрація актів регулюється указом Президента України "Про державну реєстрацію актів міністерств та інших органів виконавчої влади"

Рішення проходить експертизу, відбувається присвоюється реєстраційний номер та вноситься в реєстр НПА.

Реєструються нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян, або мають міжвідомчий характер. Тобто не реєструються внутрішні акти (оперативно-розпрядчі, акти про звільнення/ прийняття на роботу, акти яким доводяться до виконавців рішення вище стоячих органів).

Суб'єктами реєстрації є орган, який прийняв акт та відповідний орган міністерства юстиції.

Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади реєструє сам Мінюст, акти органів АРК - головне управління юстиції АРК, акти органів обласного рівня - обласні управління юстиції, акти органів районних адміністрацій - районні управління юстиції.

Протягом 5 днів видавник подає акт (у 3 екземплярах) для реєстрації у відповідний орган. Якщо акт містить норму, яка стосується інших органів до нього додається акт погодження. Також до акту додається: обґрунтування, відомість з законодавства щодо цього питання. Державна реєстрація проводиться протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем надходження. Такий термін може бути продовжено, але не більше ніж на 10 робочих днів.

Причини, через які може бути відмовлено у реєстрації акту:

-- Невідповідність нормам державного та міжнародного законодавства

-- Невідповідність законодавству про мови

-- Порушення правила діловодства

-- Порушує правила погодження регуляторних актів (відповідність ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності")

-- Неузгодженні у встановленому порядку

-- Викладено з порушенням правил правопису та норм проектувальної техніки

-- Неузгодження з дорученням даним видавнику

-- Порушує чи обмежує права, свободи та законні інтереси суб'єктів приватного права ч покладає на них не передбачені законом обов'язки

Відмову у реєстрації акту може бути оскаржено суб'єктам видання акту, в тому числі до вище стоячого органу юстиції.

У разі відмов в реєстрації акт підлягає скасуванню в 5-ти денний термін.

Після реєстрації акту видавники направляють акти до наступної процесуальної стадії на опублікування (оприлюднення).

Рішення про державну реєстрацію акту може бути скасовано.

Підстави скасування рішень про реєстрацію акту:

-- Зміна обставин

-- Набрання законної сили рішенням суду, яким акт визнано протиправним

-- Зупинення регуляторного акту в порядку визначеному чинним законодавством

-- Одержання висновку органів юстиції, щодо невідповідності акту міжнародним стандартам захисту прав особи

-- Невнесення в місячний термін змін до акту пов'язаних із змінами актів вищої юридичної сили.

Можливі й інші підстави скасування рішення про реєстрацію акту.

Реєстрація скасовується тим органом, який реєстрував акт. Таке скасування реєстрації можна оскаржити. Через 15 днів після скасування реєстрації акт має бути виключений з державного реєстру. Через 5 днів після отримання суб'єктом видання повідомлення про виключення акту з державного реєстру акт має бути скасований видавцем.

Доведення актів до відома виконавця.

Указ Президента України "Про офіційне оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" та указ Президент "Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені офіційний вісник України".

Акти, які повинні бути офіційно оприлюдненні:

Всі акти Президента та КМУ оприлюднюються не пізніше ніж у 15-денний строк.

Опублікування акту не пов'язана з набранням акту юридичної сили.

Загальне правило набрання чинності:

Акти ВРУ та Президента набирають чинності через 10 днів з дня прийняття акту, якщо інше не передбачено законом, але не раніше дня оприлюднення.

Акти КМУ набирають чинності з дня прийняття, а ті що стосуються прав та обов'язків громадян - після офіційного оприлюднення.

Безпосереднє доведення до виконавця застосовується у випадках, коли акт не має значення для прав та обов’язків інших осіб. Акти, які стосуються конкретного виконавця набираються чинності з моменту отримання їх виконавцем, якщо інше не передбачено самим актом. Кадрові акти набирають чинності з моменту прийняття.

Оприлюднення може бути офіційне:

-- Опублікування, тобто публічне оголошення тексту акта

-- Офіційне оприлюднення без опублікування, тобто безпосереднє доведення до відому.

Окремі провадження

Процедура видання актів КМУ.

Дане питання регулюється Регламентом КМУ.

Акти, які видаються КМУ:

-- Постанови - акти нормативного характеру

-- Розпорядження

Постанови можуть затверджувати положення, статути, порядки, регламенти, правила, методики та інші. Постанови також видаються з приводу приєднання до міжурядових договорів.

Розпорядження - індивідуальний акт, який приймається з організаційно-розпорядчих питань. Такими актами затверджують концепції. плани, програми, утворюються групи, консультативні органи, передається майно.

Постанови публікуються в Урядовому кур'єрі а офіційному віснику КМУ. Постанови набирають чинності з моменту офіційного опублікування або пізніше, якщо це передбачено постановою; розпорядження - з моменту прийняття. Дата видання - дата прийняття на засіданні уряду. Акти КМУ розміщуються на офіційному веб-сайті уряду.

Стадії прийняття:

-- Підготовка

Акти КМУ ініціюються на виконання Законів, актів доручень Президента актів самого КМУ, доручень прем'єр міністра України.

Ініціативою щодо прийняття актів члени КМУ, ВРУ, центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів АРК, обласні адміністрації, державні комісії.

Основні суб'єкти підготовки акту:

-- Основний розробник - ініціатор, той суб'єкт, який вносить проект акту на розгляд КМУ. Головним розробником є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою.

-- Розробники

-- Заінтересовані особи

Всі акти перевіряються на відповідність національному та міжнародному законодавству, про що даються відповідні довідки.

Після розробки акту відбувається його погодження та консультація.

Якщо органом є центральний орган виконавчої влади, то акт на погодження відсилається виключно після погодження міністром. Разом з актом надсилаються зазвичай такі документи:

1. пояснювальна записка (з причинами, метою прийняття акту)

2. порівняльна таблиця, якщо актом пропонуються зміни до інших нормативно-правових актів

Заінтересований орган розглядає цей акт, у визначений розробником строк надсилає розробнику листа (про погодження або відхилення пропозиції). Погоджений акт має бути завізований, що є підтвердженням погодження акту. Якщо наявні заперечення або пропозиції до акту, то в листі зазначаються такі зауваження із аргументацією.

Строк погодження

Регламент Кабміну встановлює таке формулювання до встановлення строків: "виходячи зі складності нормативно-правового акту та з обставин, за яких він розглядається".

Встановлюється також правило "мовчазної згоди" - якщо немає ніяких зауважень, акт вважається погодженим.

Акти, які стосуються розгляду адміністративно-територіальних одиниць, погоджуються з відповідними місцевими державними організаціями. Акти, що стосуються розгляду місцевих громад, погоджуються з відповідними органами місцевого самоврядування. На цьому етапі має відбуватися громадське обговорення, проте обговорюються лише ті акти, що мають важливе суспільне значення, стосуються прав та обов’язків громадян, надання пільг, переваг, делегування окремих функцій і т.д.

Після даних етапів відбувається правова експертиза. Дане питання регулюється Міністерством юстиції. До Мін’юсту подається акт на погодження з відповідними поясненнями та довідками. Мінюст проводить антикорупційну експертизу та експертизу на відповідність нормам чинного законодавства. Мінюстом має бути надано аргументований висновок. Висновок має містити висновок про відповідність європейському законодавству та про можливі шляхи доопрацювання. Якщо є невідповідність чинному законодавству, то рішення приймається на засіданні Уряду. Якщо Мінюст надав позитивний висновок, то такий проект вноситься на розгляд Кабінету міністрів. Проект акту вноситься з відповідним супровідним листом та візується керівником юридичної служби розробника. До проекту акту додаються додатки - пояснювальна записка (з підставою, метою, результатами аналізу проблеми, пропозиції заінтересованих органів, інформація про розбіжності, джерела фінансування, корупційні ризики), фінансово-економічні розрахунки, довідка про погодження, протокол узгодження розбіжностей, висновок Міністерства юстиції, порівняльна таблиця і електронні копії всіх документів.

Підписує всі документи керівник органу-розробника або той, хто його заміщує.

Опрацювання секретаріатом Кабінету Міністрів акту

Спочатку акт перевіряється на граматичні помилки. Потім проводиться фахова та юридична експертиза, експертиза на відповідність нормам чинного законодавства, достатність фінансування, факт узгодження з іншими органами, оцінюється ефективність способу врегулювання проблеми реалістичність прогнозів, регуляторний вплив та відповідність стандартам ЄС. Якщо акт не проходить експертизу, то акт повертається розробнику з відповідними поясненнями протягом 2 робочих днів. За результатами опрацювання секретаріат формує експертний висновок. Строк для експертизи та опрацювання встановлюється терміном в 20 дня з огляду на те, що акти розглядаються Кабміном протягом 30 днів.

Після експертизи настає етап розгляду проектів акту Кабміном. Неможливо прийняти акт не на засіданні Уряду. На розгляд на засіданні акт подається з висновками секретаріату Кабміну. Акт вважається прийнятим, якщо до акта немає зауважень. Якщо до акта є зауваження, то такий акт навіть не ставиться на голосування. У такому випадку встановлюється строк для повторного розгляду.

Прийняті акти підписуються Прем’єр-міністром в день засідання. Після такого підписання внесення будь-яких змін є неприпустимим. Після цього акт оприлюднюється.

Процедура видання актів місцевої державної адміністрації

Акти видаються за ініціативи голови на виконання актів законодавства, доручень прем’єр-міністра і в межах повноважень. Проекти актів подаються та готуються її апаратом, структурними підрозділами, територіальними органами міністерств. Розробником може виступати районною адміністрацією. Якщо це стосується місцевої громади, то такі акти направляються на розгляд органам місцевого самоврядування. Головний розробник координує всіх суб’єктів, що розглядають акт та має враховувати розбіжності. Проект має бути завізований заступником голови, керівником апарату та усіма суб’єктами, що розглядають цей акт. Діє правило "мовчазної згоди". Після погодження видається довідка, в якій зазначаються:

1. хто погодив проект акту без зауважень

2. враховані пропозиції та зауваження

3. невраховані пропозиції та зауваження

4. ті, хто не висловив свою позицію

Неврегульовані пропозиції оформлюються у вигляді протоколу неврахованих пропозицій. Може готуватися порівняльна таблиця у випадку внесення змін. Може проводитись публічне обговорення акту. Якщо акт має ознаки регуляторного, то він погоджується відповідно до ЗУ "Про засади регуляторної політики". Обов’язковим є здійснення юридичної експертизи. Якщо експертиза закінчилася з негативним висновком, акт повертається розробнику. Якщо акт має нормативний характер, то вступає в силу після державної реєстрації. Не всі акти мають оприлюднюватися, оприлюднюються ті, що мають загальний характер чи стосуються громадян. Акт може бути поданий на публічне обговорення, рішення про обговорення приймає голова за погодження з розробником. До рішення додається план обговорення. Організація обговорення покладається на головного розробника.