5.1. Нормативно-правова та методична база розвитку педагогіки творчості

ми, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне вихо­вання, фізичне вдосконалення.

Згідно зі Статтею 36 «Середні заклади освіти» для ро­звитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предме­тів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчаль­но-виховних комплексів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення (стипендії, напра­влення на навчання та стажування до провідних вітчизняних і закордонних освітніх, культурних центрів).

У Статті 38 зазначено, що позашкільна освіта та вихо­вання є частиною структури освіти і спрямовуються на розви­ток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської мо­лоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

- розроблена Міністерством освіти і науки України. У ній висувається не тіль­ки завдання розробки методів і форм ор­ганізації навчально-виховного процесу з обдарованими дітьми, а й наголошується на необхідності підвищення кваліфікації

педагогів, керівників загальноосвітніх закладів, що працюють з обдарованими дітьми й молоддю, розробка відповідних нав­чальних програм.

- державний документ, який вста­новлює пріоритет освіти в державній по­літиці до 2025 року, стратегію й основні напрями її розвитку у XXI столітті і виз­начає освіту стратегічною основою ро­звитку особистості, суспільства, нації і

держави, запорукою майбутнього.

Пошук шляхів урахування специфіки формування творчої особистості учня знай­шов своє відображення у створенні мережі нових типів шкіл, реформуванні навчально-виховного процесу в середніх загально­освітніх навчально-виховних закладах.

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, еко­номічного розвитку суспільства і держави, як це зазначено в Законі «Про освіту».

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності

суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібно­стей, виховання високих моральних якостей, формування гро­мадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення на­родного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, де­мократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

У 7 розділах та 66 статтях визначено загальні положен­ня державної політики в національній освіті, систему освіти, права та обов'язки учасників навчального процесу, особливо­сті діяльності. У Статті 35. «Загальна середня освіта» зазнача­ється, що загальна середня освіта забезпечує всебічний розви­ток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільни-

Актуальність проблеми

ЗАКОН

»ПрО ОСВІТу>:

(23 травня 1991)

Комплексна програма «Творча обдарованість»

Національна доктрина розвитку освіти в Україні в XXI столітті

ми освіти з урахуванням вимог сучасного інформаційно-тех­нологічного суспільства, забезпечення економічних і соціаль­них гарантій професійної самореалізації педагогічних праців­ників та утвердження їх високого соціального статусу в сус­пільстві.

Програму розроблено на період до 2012 року із урах­уванням поступовості переходу загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчан­ня передбачено реалізувати поетапно:

2002-2005, 2006-2010 і 2011-2012 роки.

Основними очікуваними результатами виконання Про­грами визначено:

• розроблення та впровадження нового механізму відбору обдарованої молоді для одержання педаго­гічної спеціальності;

• оновлення змісту підготовки педагогічних пра­цівників, системи неперервної педагогічної осві­ти протягом усього життя з урахуванням вимог сучасного інформаційно-технологічного суспіль­ства;

• створення діяльнісно орієнтованої системи профе­сійної підготовки вчителів;

• комп'ютеризацію навчальних закладів, оснащен­ня їх телекомунікаційними засобами та впрова­дження сучасних педагогічних технологій;

• інтенсифікацію процесу входження України в за­гальноєвропейський та світовий освітній простір, збагачення національної освіти зарубіжними інно­ваційними технологіями навчання та розширення зв'язків з діаспорою;

• поліпшення соціально-економічного становища вчителів, морального і матеріального стимулюван­ня їх професійної діяльності.

Головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості, фор­мування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства.

Система освіти забезпечує формування особистості, професіонала - патріота і громадянина України, чітко зорієн­тованого в сучасних реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовленого до життя і праці у XXI столітті; ро­звиток у дітей і молоді творчих здібностей, підтримку обдаро­ваних дітей і молоді, формування навичок самоосвіти і само­реалізації особистості.

Пріоритетами державної політики в розвитку освіти є: особистісна орієнтація освіти; розвиток системи неперервної освіти, підготовка нових поколінь до життя і праці; створення рівних можливостей для дітей і молоді в здобутті якісної осві­ти; розширення україномовного освітнього і культурного про­стору, забезпечення освітніх запитів національних меншин; орієнтація на національні і громадянські пріоритети, форму­вання фундаментальних цінностей; формування через освіту здорового способу життя; розвиток людинознавчих наук; за­безпечення економічних і педагогічних умов для професійної самореалізації педагогічних кадрів, підвищення їх соціального статусу відповідно до зростання значення забезпечення стій­кого розвитку держави; впровадження інформаційних педаго­гічних технологій; створення ринку освітніх послуг; інтегра­ція української освіти в міжнародний освітній простір.

- спрямована на розв'язання про­блем, пов'язаних з підготовкою, профе­сійною діяльністю та післядипломною освітою педагогічних працівників, на забезпечення гарантованої державної підтримки у цій сфері.

Метою Програми є визначення перспективних заходів щодо реалізації основних напрямів модернізації систе-

Державна про­грама «Вчитель» (постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2002, № 379)

- визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і ро­звитку системи загальної середньої осві­ти, що сприяє вільному розвитку людсь­кої особистості, формує цінності правово­го демократичного суспільства в Україні. В 11 розділах 48 статтях подано систему,

завдання, особливості здобуття загальної середньої освіти; описано типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти; визначено особливості ор­ганізації НВП, державний стандарт; конкретизовано повнова­ження органів управління системою ЗСО на рівні держави, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самов­рядування, ЗСО; описано науково-методичне забезпечення.

Так, у статті 3. визначено, що загальна середня освіта - ці­леспрямований процес оволодіння систематизованими знання­ми про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом яко­го є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особисто­сті, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальна середня освіта є обов'язковою основною скла­довою безперервної освіти.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та вихо­вання, що грунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характе­ру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і ви­ховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської сві­домості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах лю­дини, родини, суспільства, держави.

Закон про загальну середню освіту (13 травня

1999 р., № 651 -XIV)

школи з розвитку сутнісних сил особистості, здібностей, та­лантів, рис, якостей, відносин, які б забезпечували учням ус­піх у творчій діяльності.

• Школа І ступеня повинна забезпечувати стано­влення особистості дитини, цілеспрямований вияв і розвиток її здібностей, формування вміння й ба­жання вчитися; створювати умови для її самовира­ження в різних видах діяльності. Диференціація навчально-виховної діяльності в початковій школі на сьогоднішній день досягається головним чином за рахунок варіантності самого процесу навчання, темпу вивчення навчального матеріалу, адаптації змісту й обсягу навчальних завдань до індивідуаль­них можливостей дітей, організації класів і груп пе­дагогічної підтримки чи вирівнювання (адаптації і здоров'я), класів і груп для обдарованих дітей.

• II ступінь школи на сучасному етапі її розвитку по­винен сприяти одержанню знань з основ наук засо­бами всіх навчальних предметів, формувати у шко­лярів методи наукового пізнання, творчого, еври­стичного мислення. Водночас саме тут можуть повною мірою враховуватися індивідуальні осо­бливості учнів, створюватися сприятливі умови для інтелектуального і фізичного розвитку кожної дитини. З цією метою в школі II ступеня пропону­ються для вивчення предмети за вибором, запрова­джуються факультативні курси, організовуються індивідуальні та групові заняття за інтересами то­що. Шкільна психологічна служба на цьому етапі навчання повинна виявляти типологічні характе­ристики особистості кожного школяра, його інте­реси, ціннісні орієнтації. Систематична науково обґрунтована діагностика цих якостей (а в разі по­треб і їх активна корекція) повинна допомагати са­мовизначенню випускників основної школи, пра-

- конкретизує завдання щодо орга­нізації навчально-виховного процесу на основі максимального врахування індиві­дуальних здібностей, нахилів, обдарова­ності дітей; організації виховної роботи

Концепція загальної середньої освіти

просто дати людині суму знань, умінь чи навичок, а сформува­ти рівень компетенції.

Поняття компетенції не зводиться ні до знань, ні до на­вичок, а належить до області вмінь. Власне, вміння - це компе­тенція в дії. Отже, під компетенцією розуміється загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, нахи­лах, набутих завдяки навчанню.

Основними компетенціями, яких вимагає сучасне життя, є:

• громадянські, пов'язані зі здатністю брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прий­нятті рішень, урегулюванні конфліктів ненасиль­ницьким шляхом, брати участь у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів суспільства;

• ті, що стосуються життя в полікультурному сус­пільстві: розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їх мови, релігії, культури, тощо;

• пов 'язані з володінням усною і писемною рідною та іншими мовами;

• пов 'язані з вимогами інформаційного суспільства, во­лодінням інформаційними технологіями, здатністю критично ставитися до засобів масової інформації;

• щодо бажання і готовності постійно навчатися як у професійному, так і в особистому та суспільному плані.

З метою забезпечення ефективного та об'єктивного оціню­вання якості навчальних досягнень в основній та старшій школі вводиться 12-бальна шкала оцінювання, побудована за принци­пом сумування набутих знань, умінь і навичок з урахуванням зро­стання рівня особистих досягнень учня. При оцінюванні вчитель має враховувати рівень досягнень учня, а не ступінь його невдач, до чого вчителя, як правило, спонукала чотирибальна система.

При цьому перевідними (випускними) є всі оцінки 12-бальної шкали оцінювання, які виставляються у відповід­ний документ про освіту.

Основними функціями оцінювання навчальних дося­гнень учнів є такі:

вильному вибору ними напряму подальшої нав­чальної та трудової діяльності. > На III ступені завершується загальноосвітня підго­товка молоді, формується світоглядна позиція осо­бистості, її ціннісні орієнтації, необхідні для усвідо­млення себе вільним громадянином держави, ак­тивним учасником науково-технічного і соціально­го прогресу. Як правило, на цьому етапі в школах реалізується індивідуалізація і диференціація нав­чання: за змістом освіти (вибір груп предметів для поглибленого вивчення при єдиному базовому рів­ні загальноосвітньої підготовки); за здібностями кожного учня (створення класів для поглибленого вивчення окремих предметів; груп і індивідуальних програм для найбільш обдарованих дітей, спеціалі­зованих шкіл і класів для більш ґрунтовного вив­чення циклів предметів); за інтересами та нахила­ми (факультативи, гуртки, секції, науково-технічні товариства); за індивідуальним стилем навчання (різний темп навчання, вибір найбільш доцільних методів засвоєння знань, виду навчального матері-лу). За рахунок використання громадських коштів, цільових внесків, добровільних внесків батьків у школах вводяться додаткові курси для одержання освіти понад державного освітнього мінімуму.

- визначено в наказі Міністерства освіти і науки України «Про запрова­дження 12-бальної шкали оцінювання досягнень учнів у системі загальної се­редньої освіти».

Динаміка змін, що відбуваються в сучасному світі, вимагає змін у підходах

до оцінювання навчальних досягнень учнів. Визначення рівня навчального прогресу учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не

Оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загаль ної середньої освіти

• контролююча, що передбачає встановлення рівня досягнень окремого учня (класу, групи), дає змогу вчителю своєчасно планувати й коригувати роботу й методику вивчення наступного матеріалу;

• навчальна, яка передбачає таку організацію оціню­вання навчальних досягнень учнів, коли його про­ведення сприяє вдосконаленню підготовки учня, групи чи класу;

• діагностична, яка є основою діагностичного підхо­ду для встановлення причини труднощів, з якими стикається учень у процесі навчання, виявлення прогалин у його знаннях та вміннях;

• виховна виявляється не тільки в меті і змісті зав­дань, але й у методиці їх реалізації вчителем, у на­ступному коментуванні й оцінюванні робіт. Важли­ву функцію при здійсненні оцінювання відіграють його критерії. У залежності від ступеня оволодіння навчальним матеріалом розрізняють чотири рівні його засвоєння та вміння оперувати ним: початко­вий; середній; достатній; високий (див. табл. 5.1.).

Таблиця 5.1.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у 12-бальній системі оцінювання

Рівні „ .

компе- ^нЦІН" Критерії

ка

тенцн

І. Початко- 1. Учень володіє навчальним матеріалом на рівні еле- вий ментарного розпізнавання і відтворення окремих

фактів, елементів, об'єктів, що позначаються учнем окремими словами чи реченнями.

134. Учень володіє матеріалом на елементарному рівні засвоєння, викладає його уривчастими реченнями, виявляє здатність викласти думку на елементарн о-му рівні.

135. Учень володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину нав­чального матеріалу.

Закінчення таблиці 5.1.

—' г гі > -. . : ■

II. 4. Учень володіє матеріалом на початковому рівні,

Середній значну частину матеріалу відтворює на репродук-

тивному рівні.

5. Учень володіє матеріалом на рівні, вищому за по- чатковий, здатний за допомогою вчителя логічно відтворити значну його частину.

6. Учень може відтворити значну частину теоретично- го матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, за допомогою вчителя може аналізувати навчальний матеріал, порівнювати та робити вис- новки, виправляти допущені помилки.

7. Учень здатний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних ситуацій, частково контролювати власні навчальні дії, наводити окремі власні при- клади для ілюстраціі певних тверджень.

136. Учень вміє порівнювати, узагальнювати, системати­зувати інформацію під керівництвом учителя, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти поми­лки і добирати аргументи на підтвердження певних думок під керівництвом учителя.

137. Учень вільно (самостійно) володіє вивченим обся­гом матеріалу, в тому числі і застосовує його на практиці; вільно розв'язує задачі в стандартних си­туаціях, самостійно виправляє допущені помилки, добирає переконливі аргументи на підтвердження вивченого матеріалу.

IV. Висо- 10. Учень виявляє початкові творчі здібності, само- кий стійно визначає окремі цілі власної навчальної дія-

льності, оцінює окремі нові факти, явища, ідеї, зна­ходить джерела інформації та самостійно викорис­товує їх відповідно до цілей, поставлених учителем. 11. Учень вільно висловлює власні думки і відчуття, визначає програму особистої пізнавальної діяльнос­ті, самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них, без допомоги вчителя знаходить джерела інформації і використовує одержані відомості відповідно до ме­ти та завдань власної пізнавальної діяльності, вико­ристовує набуті знання й уміння в нестандартних ситуаціях, узгоджуючи їх із загальнолюдськими цінностями.

12. Учень виявляє особливі творчі здібності, самостій­но розвиває власні обдарування і нахили, вміє само стійно здобувати знання.

III.

Достатній