3.1.10. Творчі можливості

Спрямованість на творчість, характерологічні особливо­сті учнів, їх творчі вміння вчитель може спостерігати в проце­сі навчання. Індивідуальні особливості психічних процесів учителю «побачити» й адекватно оцінити складніше. Разом з тим, останні потребують детального вивчення з боку вчителя і шкільних психологів, бо гальмування розвитку психічних процесів рано чи пізно призводить до спаду успішності нав­чання і творчого розвитку дитини. Саме тому необхідно кон­кретизувати творчі якості особистості учня, сукупність яких визначає його творчі можливості і на розвиток яких вчителю доцільно звернути увагу в навчально-виховному процесі.

Формування творчої особистості учня повинно передба­чати не тільки посилений розвиток певних психічних проце­сів і творчих умінь, а й розвиток мотивів, характерологічних особливостей, які, інтегруючись з психічними процесами й творчими вміннями, зумовлюють здатність особистості до творчості. Саме тому, виходячи із концепцій визначення здіб­ностей Б.Г. Ананьєва, В.Д. Шадрикова і професійних здібно­стей Б.О. Федоришина, для дослідження процесу формування творчої особистості учня в науковий обіг вводиться поняття творчих можливостей учня. Творчі можливості учня розгляда­ються як такі, що відображають індивідуальні особливості ро­звитку і прояву творчих якостей його особистості і зумовлю­ють його здатність до творчості.

Творчі можливості учня - це відносно самостійна, дина­мічна система творчих якостей його особистості, пов язана з інтелектом, умовами розвитку, яка формується, розвивається та виявляється у творчій діяльності і забезпечує розвивальну взаємодію особистості з оточуючою дійсністю. Творчі можли­вості учня реалізуються не тільки в предметній діяльності, а й у процесі його життя, самореалізації як засобу самостверджен­ня, самовираження та саморозвитку. При цьому під творчим самовираженням розуміється здатність дитини будувати свій внутрішній світ, своє світовідчуття, самого себе в цьому світі.

3.1.11. Структура творчої особистості

В психології і педагогіці існують різноманітні погляди і концепції особистості, але базисні принципи, вихідні поло­ження всіх дослідників єдині. Психологів у вивченні особи­стості об'єднує детерміністський підхід, реалізація принципу історизму і розвитку, розуміння особистості в її єдності з діяльністю. Можна виділити такі підходи до визначення сам­ої особистості: розуміння особистості як унікальної системи «особистісних смислів», тобто мотивів і потягів; розуміння особистості як системи відносно стійких характеристик інди­відуальності, які вона виявляє зовні; розуміння особистості як суб'єкта діяльності - системи планів, ставлень, спрямовано­сті, цінностей, що регулюють поведінку людини.

Щодо структури особистості, то К.К. Платонов висуває концепцію динамічної функціональної структури особисто­сті. А.Г. Ковальов вважає, що з психічних процесів на фоні станів утворюються властивості особистості, які в процесі діяльності певним чином пов'язуються одна з одною і утворю­ють такі складні структури, як спрямованість, здібності і ха­рактер.

Невід'ємним компонентом особистості, за В.С. Мерлі-ним, є властивості, кожна з яких одночасно є відображенням здібностей, характеру, спрямованості. Таким чином, струк­тура особистості постає як взаємний зв'язок і організація властивостей особистості. Враховуючи те, що діяльність ви­ступає як форма зв'язку суб'єкту з об'єктним світом, необхідно включає в себе всі вияви особистості, В.Ф. Мор­гун при розробці структури особистості спирається на кате­горію діяльності. Він схематично зображує структуру особи­стості у вигляді пучка променів: просторово-часової орієнта­ції особистості (минуле, теперішнє, майбутнє), рівнів за­своєння особистістю діяльності (навчання, відтворення, учіння, творчість), змістовної спрямованості особистості (праця, спілкування, гра, самодіяльність), потребнісно-во-

льових та естетичних переживань особистості (позитивних, негативних, амбівалентних), форм реалізацій особистістю діяльності (розумової, мовної, перцептивної, моторної).

З феноменологічної точки зору психологи виділяють се­ред основних груп складних психічних властивостей власти­вості характерологічні і здібносні. Вони вважають, що в струк­турі особистості немає незалежних, ізольованих одна від одної сфер. Саме тому, відрізняючи в кожному виді діяльності ас­пект здібностей і аспект характеру, ми повинні враховувати їх взаємозалежність і взаємозумовленість.

Підходи до вирішення проблеми визначення структури творчої особистості виражаються двома діаметрально проти­лежними напрямами:

• монофакторна теорія, яка визнає існування пев­них творчих здібностей;

• мультифакторна, яка розглядає творчу особи­стість як таку, що характеризується сукупністю не­залежних окремих якостей, набір яких і визначає неповторну індивідуальність особистості і вищий ступінь її творчих досягнень.

Творчі можливості особистості проявляються в її творчій діяльності і відображають здатність особистості до нестандартних розв'язань стандартних завдань. За таких умов творчі можливості являють собою сукупність творчих якостей особистості, деякі з яких (творчі уміння, індивіду­альні особливості психічних процесів) мають подвійну при­роду: з одного боку вони природні, а з іншого визначаються умовами розвиту, навчання і виховання.

Тому модель творчої особистості учня повинна бути мультифакторною за своїм конструктом і відображати як при­роджене, так і надбане у структурі особистості учня.

Виділити ці компоненти, на наш погляд, принципово неможливо тому, що будь-яке дослідження творчої особисто­сті відбувається тоді, коли на природжену основу накладаєть­ся надбане, обумовлене умовами розвитку.

Творчі можливості, як і здібності, не представлені у го­товому вигляді, а формуються і розвиваються в процесі діяль­ності на основі задатків і природжених анатомо-фізіологічних особливостей.

Автори монографії по теорії і практиці особистісно орі­єнтованої психології Дж. Фейдимен і Р. Фрейгер теж переко­нані, що крім природженого біологічного паттерна росту і ро­звитку, кожний індивідум має тенденції до психологічного ро­звитку.

Вважаємо, що успадковане і надбане в конкретних яко­стях особистості нерозривно пов'язані. Тому механічне пере­несення положення про природженість задатків на здібності означало б фатальну обмеженість розвитку особистості.

У той же час не можна не брати до уваги праці психоло­гів, психофізіологів, генетиків останніх років, які переконливо довели певний вплив успадкування на деякі особливості нер­вової системи, які, без сумніву, відіграють важливу роль у формуванні здібностей.

Щодо вимірювання природжених творчих можливо­стей, то спеціалісти у галузі тестів прямо вказують на те, що тести вимірюють актуальний рівень можливостей, а не мо­жливості природжені. Наприклад, кожна концепція інтелекту виходить з певної ознаки інтелекту, що вважається найбільш суттєвою. Але в жодному з означень не вичерпується сутність такого складного явища як інтелект. Загальноприйнятого виз­начення інтелекту, яке б задовольнило більшість дослідників, немає, але це не знімає психолого-педагогічного завдання йо­го дослідження й вимірювання вже сьогодні. Б. Битинас спра­ведливо зауважив, що заперечення принципової можливості виміру здібностей означало б визнання непізнаванності дея­кого класу явищ. Він вважає, що не можна заперечувати мо­жливість виміру лише на тій основі, що методи збору інфор­мації недосконалі, бо свого часу відстань вимірювалася крока­ми, а час - за сонцем. Будемо вважати, що рівень сформовано-сті творчої особистості учня характеризується актуальним рівнем розвитку його творчих можливостей.

Формуі

ібистості

139

Мо Розділ З

Творчі можливості учня відображають творчу сутність його особистості і проявляються у творчій навчальній діяль­ності, взаємодії з іншими. Тому, очевидно, що творчі можли­вості учня в результаті навчання розвиваються й змінюються залежно від умов організації навчально-виховного процесу, активності і інтересів учнів.

Кожен прояв творчих можливостей учня в навчальній діяльності визначається:

• природженими задатками особистості учня, осо­бливостями його нейрофізіологічної сфери;

• індивідуальними особливостями психічних проце­сів особистості учня;

• творчими уміннями, які пов'язані з природженими задатками, навичками досвіду, з набутою організа­цією сенсорних і моторних полів мозку;

• спрямованістю особистості учня на творчу діяль­ність;

• характерологічними особливостями особистості учня.

Творчі можливості особистості проявляються в творчій діяльності і взаємодії, визначають її успішність, пов'язані з ус­іма сторонами особистості.

Здібності відображають психічні процеси особистості, але це відображання, значною мірою, коригується мотивами, інтересами, потребами особистості і її характерологічними особливостями.

Саме тому при дослідженні процесу формування твор­чої особистості учня необхідно врахувати не тільки творчі уміння і особливості психологічних процесів, а й спрямова­ність особистості на творчу діяльність, її характерологічні осо­бливості, які, без сумніву, проявляються в кожному акті твор­чого процесу і впливають на його результат.

Крім того, існують дослідження, у яких доводиться необхідність вивчення соціальних факторів, які суттєво впли­вають на рівень розвитку особистості не тільки в різних куль-

турах, айв умовах однієї культури. У цьому контексті заслу­говують на увагу дослідження, що показують різницю в інте­лекті, яка обумовлена місцем проживання дітей (місто-село), залежність рівня інтелекту дітей від професії батьків, від роду занять батьків, експериментальні дослідження залежності ін­телекту від освіти.

За таких умов при дослідженні творчих можливостей особистості учня ми будемо виходити з того, що їх структура мультифакторна за природою, складна і обумовлюється спе­цифікою творчого процесу.

Творча особистість - це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для ак­туалізації своїх творчих можливостей додаткових якостей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи декіль­кох видах творчої діяльності.

Відмінність між поняттями креативної і творчої особи­стості показана на рисунку 3.1. Наприклад, працелюбність не є креативною рисою особистості, але для творчої діяльності вона має велике значення. Те ж стосується і комунікативних здібностей людини і її здібностей до самоуправління.

Щодо терміну «креативогенні риси», який часто вжи­вається дослідниками, то ми вважаємо, що його треба застосо­вувати власне для характеристики креативності особистості, тобто її внутрішніх передумов до творчості.

У педагогіці доцільно використовувати один термін «творча особистість учня», а в її мультифакторній моделі ви­діляти внутрішні передумови для творчості (тобто «креативне ядро» - природжене) та надбане (додаткові мотиви, характе­рологічні особливості, творчі уміння та індивідуальні особли­вості психічних процесів), що формується і розвивається в процесі навчання та життєдіяльності учня. Мультифакторна модель творчої особистості учня відображає: - внутрішні пе­редумови до творчості; - особистісні утворення, які необхідні для творчої діяльності і формуються іззовні; - те, що творча

Творча активність

Креативна особистість
!	і	і

Додаткові творчі якості особистості, які сприяють успіху в творчій діяльності

Умови для творчості

Креативна особистість

_І

₊

Творче спілкування

Творча діяльність

Творча особистість

Рис. 3.1. Схематичне зображення відмінностей у визначенні креативної та творчої особистості учня

Творча особистість

	і	к
Умови для творчості	ь
	і
Творча діяльність

Внутрішні передумови для творчості

Додаткові творчі якості особистості, які сприяють успіху в творчій діяльності

Творча активність

Розвиток творчої свідомості та самосвідомості

особистість розвивається і формується у творчій діяльності і спілкуванні при забезпеченні відповідних умов (рис. 3.2.).

Таким чином, діяльність вчителя по формуванню твор­чої особистості учня повинна бути спрямована на забезпечен­ня розвитку:

• внутрішніх передумов учня до творчості;

• додаткових творчих якостей його особистості, які сприяють успішній творчій діяльності та життє­діяльності людини.

Спрямованість на творчість, характерологічні особливо­сті учнів, творчі уміння вчитель може спостерігати в процесі їх навчання.

Індивідуальні особливості психічних процесів вчителю «побачити» й адекватно оцінити складніше.

Рис. 3.2. Мультифакторна модель творчої особистості учня

Разом з тим, останні потребують детального вивчення з боку вчителя і шкільних психологів, бо гальмування розвитку психічних процесів рано чи пізно призводить до спаду успіш­ності навчання і творчого розвитку дитини.

Таким чином, для підготовки вчителя до формування творчої особистості учня необхідно конкретизувати творчі якості особистості учня, сукупність яких визначає його творчі можливості, і на розвиток яких вчителю слід звернути увагу у навчально-виховному процесі.

Творчі якості особистості, які сприяють успіху людини у творчій діяльності повинні відображати:

• спрямованість особистості на творчу діяльність;

• характерологічні особливості особистості;