Поняття продукту педагогічної творчості для вчителів і вчених-педагогів різне. Сьогодні проблема правового визнан­ня продуктів науково-педагогічної творчості вже вирішується. Виділено більше ЗО класів продуктів науково-педагогічної творчості. Серед них такі, як «концепція», «система», «алго­ритм», «закономірність» тощо. їх можна віднести і до науко­вих, і до методичних досягнень вчених та учителів-практиків. Необхідно стимулювати дослідницькі пошуки вчителів, нада­вати практичним досягненням теоретико-наукового змісту, що, безумовно, привело б до підвищення рівня наукової, тео­ретичної і методичної підготовки вчителів, їх творчої практич­ної діяльності.

2.2.10. Специфіка педагогічної творчості

Головною особливістю педагогічної творчості є те, що об'єктом творчості є дитина, яка постійно змінюється «завжди нова, сьогодні не така, як вчора». «Немає абстрактного учня, -писав Василь Олександрович Сухомлинський, - до якого можна було б вжити всі закономірності навчання і вихован­ня». Він підкреслював, що самою сутністю педагогічної твор­чості є думка, задум, ідея, що пов'язані з тисячами повсякден­них справ.

Саме тому специфіка педагогічної творчості зумовлена тим, що об'єктом і результатом її є творення людини, а не об­разу, як у мистецтві, не механізму чи конструкції, як у техніці. Враховуючи, що «перед педагогом постає велика кількість важкопрогнозованих, а іноді й непередбачених факторів, які впливають на його діяльність щодо формування творчої осо­бистості дитини», М.М. Поташник підкреслює, що педагогіч­на праця нетворчою не буває. Справжню педагогічну твор­чість учителя слід відрізняти від підробок під неї - оригіналь­ничання, прожектерства, волюнтаристського підходу до нав­чально-виховного процесу. Критерій оцінки педагогічної творчості через її продукт (формування творчої особистості

2.2.9. Педагогічна творчість і педагогічна майстерність

Педагогічна майстерність розглядається як досконале, творче виконання вчителем професійних функцій на рівні ми­стецтва, результатом чого є створення оптимальних соціаль­но-психологічних умов для становлення особистості кожного учня, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих моральних якостей, духовного збагачення школярів. Педагог, який прагне до майстерності, має проводи­ти навчально-виховну роботу на рівні мистецтва, тобто вміло, вправно, оскільки вона скерована на формування особистості вихованця. Саме на цьому аспекті педагогічної діяльності на­голошував К.Д. Ушинський, коли писав; «Усяка практична діяльність, що прагне задовольнити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини, тобто ті потреби, які належать ви­ключно людині і становлять виключно риси її природи, це вже мистецтво. В цьому розумінні і педагогіка буде, звичайно, ви­щим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з по­треб людини і людства - їхнє прагнення до вдосконалення в самій людській природі; не до вираження досконалості на по­лотні або в мармурі, а до удосконалення самої природи люди­ни - її душі і тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина».

Творчість є обов'язковою умовою майстерності. Педаго­гічна майстерність учителя формується й удосконалюється на основі його творчої активності, пошуково-перетворюючої діяльності в навчально-виховному процесі. Саме тому твор­чий вчитель може ще не встигнути стати майстром, але необхідною умовою руху до педагогічної майстерності є його творчість. Високого рівня майстерності вчитель досягає лише на основі педагогічної творчості й обов'язково за рахунок сум­лінності, завзятості, працелюбності, подолання труднощів, пе­ретворення вміння на навички, тобто при накопиченні досві­ду, з часом.