2. Відставка як спосіб припинення державно-службових відносин

Право на відставку державного службовця передбачено в :статті 31 Закону «Про державну службу». Виходячи із змісту названої статті можна визначити, що відставка — це припинення державно-службових відносин за письмовою заявою державного службовця, який займає посади першої або другої катего­рії, за наявності підстав, передбачених чинним законодавством.

Тобто, відставка має місце за наявності наступних умов:

• державний службовець займає посади, які відносяться до першої або другої категорій;

• письмова заява про припинення службових відносин;

• підставами для припинення службових відносин є тільки ті підстави, які визначені в статті 31 Закону, а саме:

а) принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування \а державній службі;

б) примушування державного службовця до виконання рішення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної чи моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям або об'єднанням громадян, громадянину;

в) стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку).

До осіб, які можуть звертатися із заявою про відставку відносяться:

- голови ЦОВВ, що не є членами Уряду України:

• голови інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України;

• постійний Представник Президента України в Республіці Крим; представники Президента України в областях, містах Києві та Севастополі;

• перші заступники міністрів, перші заступники голів ЦОВВ, що входять до складу Уряду керівники Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України та інші прирівняні до них посади;

• заступники керівника Адміністрації Президента України;

• заступники керівника Секретаріату Верховної Ради України;

• заступники керівника апарату Кабінету Міністрів України;

• керівники структурних підрозділів Секретаріату Верховної Ради України, секретаріатів постійних комісій Верховної Ради України, Секретаріату Президента України, апарату Кабінету Міністрів України;

• радники та помічники Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України;

• заступники міністрів, заступники голів державних коміте­тів, які входять до складу Уряду;

• перші заступники, заступники голів комітетів та інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України;

• перший заступник Постійного Представника Президента України в Республіці Крим;

• перші заступники глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади.

Важливо зазначити, що «право державного службовця на відставку» є «усіченим», тобто державний службовець має, власне кажучи, право на подання письмової заяви на відставку. Однак, така заява ще не гарантує державному службовцю розірвання державно-службових відносин саме на підставі відставки. Стаття 31 Закону передбачає, що відставка може бути прийнята, або ж у ній дається мотивована відмова державним органом чи посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду.

Питання про відставку державного службовця вирішується протягом місяця з дня подання заяви.

У разі відмови у відставці державний службовець повинен продовжувати виконувати службові обов'язки і має право на звільнення у порядку, передбаченому КЗпП України.

У названій статті не передбачається право державного службовця, якому відмовлено у відставці, на оскарження даного рішення. Однак, виходячи зі статті 55 Конституції України, яка є статтею прямої дії, у державного службовця таке право є .