Лекція 8. Припинення державно-службових відносин та відповідальність державних службовців

ПЛАН

1. Підстави припинення державно-службових відносин

2. Відставка як спосіб припинення державно-службових відносин

3. Кримінальна відповідальність державних службовців

4. Адміністративна відповідальність державних службовців

5. Цивільно-правова відповідальність державних службовців

6. Дисциплінарна відповідальність державних службовців

7. Порядок проведення службового розслідування

1. Підстави припинення державно-службових відносин

Підстави припинення державно-службових правовідносин передбачені в статті 30 Закону України «Про державну службу». При цьому слід зазначити, що передбачені підстави можна класифікувати на дві групи: 1) передбачені КЗпП України (статтями 36, 38, 39, 40, 41); 2) передбачені Законом «Про державну службу».

До загальних підстав звільнення державних службовців належать підстави, передбачені статтею 36 КЗпП: угода сторін; закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимоги про їхнє припинення; призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи керівника державного органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); переведення службовця, за його згодою, в інший державний орган, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова службовця від переведення на роботу в іншу місцевість разом з державним органом, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким службовця засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; підстави, передбачені контрактом.

Окрім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється також у випадках, передбачених Законом «Про державну службу», зокрема:

• порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 Закону). До таких умов, дотримання яких є обов'язковим, чинне законодавство відносить: громадянство України; відповідну освіту і професійну підготовку; проходження встановленого порядку конкурсного відбору або іншої процедури, передбаченої Кабінетом Міністрів України. Слід зазначити, що для реалізації права на державну службу повинні бути витримані всі названі умови в сукупності, а не одна з них;

• недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 даного Закону. У свою чергу вказаною статтею передбачається, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені Законом «Про засади запобігання та протидії корупції». У статті 1 вказаного Закону дається визначення корупції, яка являє собою використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей. Окрім корупції, чинне законодавство передбачає корупційні діяння, вчинення яких є підставою для припинення державно-службових відносин.

• державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, які перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу. Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України;

• досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби. Чинне законодавство про державну службу передбачає (стаття 23), що граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків та жінок. При цьому, із встановленого правила є окремі винятки, зокрема на посаді державних службовців можуть бути, зверх цього строку, залишені особи на посаді радників або консультантів за рішенням керівника відповідного державного органу. Поряд із цим, у разі необхідності керівник державного органу, може продовжити термін перебування на державній службі не більше, ніж як на п'ять років;

• відставка державних службовців, які займають посади першої або другої категорії. Статтею 31 Закону передбачається, що відставка являє собою припинення службових відносин службовцями, які займають вищеназвані посади за їхньою письмовою заявою. Закон чітко визначає перелік підстав для відставки, який не підлягає широкому тлумаченню. Слід зазначити, що до таких підстав належать: принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебу­вання на державній службі; примушування державного службовця до виконання рішення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям або об'єднанням громадян, громадянину; стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку);

• виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі. Перелік таких обставин передбачений статтею 12 Закону. До таких обставин відносяться: визнання у встановленому порядку особи недієздатною; наявність суди­мості, що є несумісною із зайняттям посади; безпосереднє підпорядкування або підлеглість, у разі прийняття на службу, особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками.

Важливо відмітити, що цей перелік не є вичерпним а, отже, інші закони, що регулюють особливості проходження державної служби в окремих державних органах, можуть передбачати окрім названих, інші обставини:

• відмова державного службовця від прийняття або порушення Присяги. Статтею 17 Закону передбачається, що громадяни, які вперше зараховуються на державну службу, приймають присягу. В юридичній науці немає єдиної думки з приводу правової природи присяги. З одного боку, вона має морально-етичний характер, оскільки статус державного службовця особа набуває з моменту її зарахування на посаду, а не прийняття присяги, з іншого — юридичний, оскільки відмова особи від її прийняття є підставою для звільнення;

• неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених стат­тею 13 цього Закону

Чинне законодавство про державну службу передбачає ряд гарантій щодо підстав звільнення державних службовців. Зокрема, зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.