
- •0. С. Шаталов, перший заступник голови Кіровоградської обласної ради
- •£. М. Шустер, начальник управління у справах преси та інформації Кіровоградської облдержадміністрації
- •Джерела про рідний край - Кіровоградщину,
- •Адміністративний устрій та природні особливості краю.
- •(За Анатолієм Пивоваром)
- •II тЧндрусевка 4 о
- •1.7 1{Аясшлше& 42
- •1 ТаЯурище 40
- •Дворянинъ, коллежскШ секретарь, городской голова г. Бобринца.
- •Семейно имущественный отноше
- •Каталоги и смЪты по востребованію
- •Нъ Елисаветграді, Вокзальная № 29 с. Д.
- •Пушкїнсйого народного училища закладено в 1899р до ию р1чмя від дня народження , олександра ь сергійовича с_!
- •1Тичних подІї
- •[Етской впасти.
- •»Чалйуюі-
- •1 У 1924 р. Назву міста Елисаветград змінено на Зінов'евськ.
- •4 4 Нарад червоних кавалеристів, м. Зітв євськ. 1926р.
- •Адміністративні реформи 30-х років XX ст. Утворення Кіровоградської області.
- •Колективізація та її наслідки.
- •Вирок суду.
- •Зі звіту Зінов'євського одпу до Харкова про виселення куркулів 2-ї категорії за межі округу:
- •Доповідна Зінов'евського карного розшуку до нквс урср в м. Харкові. З квітня 1930 р.
- •Шав?и в егрвмйум негра—*
- •З радіограми штабу "групи Понєдєліна" в штаб Південного фронту ідоДко:
- •Бойових донесень штабу Південного фронту:
- •Серпня. «Група Понєдєліна продовжує вести запеклі бої в замкнутому кіль
- •Телеграма Південного фронту про обстановку на Кіровоградщині на початку серпня 1941 року
- •Даценко в. Кіровоградщина в роки лихоліття: Друга світова війна / Кі- ровоградщина: історія, традиції, сучасність. - Кіровоград, 2008. - с. 430-477.
- •Даценко в. В. Щоб пам'ятали: Кіровоградщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945. - Кіровоград, 2010. - 303 с.
- •Долматовский е.А. Зеленая Брама: Документальная легенда об одном из первых сражений Великой Отечественной войны. - м., 1985. - 319 с.
- •Присвоїти вулиці Транспортній іч"л партазанки-під-
- •1£. Іїопєв, командувач 2-го Українського фронту
- •Із щоденника невідомого 16-річного мешканця м. Кіровограда:
- •Шш 1. Які заводи з'явилися в області після введення в експлуатацію КремГеСу?
- •Назвіть громадські організації краю часів хрущовської відлиги.
- •Із постанови бюро Кіровоградського обкому кпу та облвиконкому про підсумки виконання планів першого року семирічки, 7 березня 1960 p.:
- •Стан промисловості.
- •Бібліографія для зацікавлених
- •Г елисаветграда
- •І а Козир
- •La. Вівсяно, л.А. Гайда, в.В. Даценко, la. Козир, о.В. Ковальков, ю.С. Митрофаненко, ід Петренко, о.В. Чорний, с.І. Шевченко
- •На обкладинці - картина Ніколаоса Гізіса «Алегорія історії», 1892 р. Адміністративна та фізична карти Кіровоградської області - тоъ «Ъидмвництво «Мата» (м. Київ)
- •25006, М. Кіровоград, вул. Декабристів, 29.
<'&тдиств
Непальський-
власник
машшин)щШн0го
ЩприШЩьЪургардзродипш
Ш
Чпочхищ в “Одесі, 1912
рік
►
ВудМшщтво
заведу
сільськсгос- ^^мшшяельвортГ
70-пирр.
man.
фонди
Кіровоградського власного краєзнавчого
музею)
^
и:*-єство
Е/іисаветградскаго Машиностроите/іьнаго
й Чугуно/іитейнаго завода
,сЗ.
Л
Яскульскій“
ї!
С
І
ІІАПШІПІ. оборудованіе
сельскохозяй- ІІІ.ЦІпіІОПии І и.
ственныхъмельницъ на валь- юг. : на
жерновахъ, маслобоенъ съ
гидравлически- р гессами для ручного
и* трансмиссіоннаго дій- в»
- Паровыя
машины, турбины, прессы для соло мы и
сіна, трансмиссіоньї и
проч.Каталоги и смЪты по востребованію
Нъ Елисаветграді, Вокзальная № 29 с. Д.
ГРАДЩИНА.
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
сівалку.
Сівалки єлисаветградського виробництва
неодноразово посідали призові місця
на європейських виставках
сільськогосподарських машин, а сам
завод надовго став флагманом
російського, а потім радянського
сільгоспмашинобудування. Брати
Ельворті були відомими меценатами
в блисаветграді, створили належні
умови праці й відпочинку для робітників.
Згодом на заводі Ельворті була створена
футбольна команда.
Загалом
же наприкінці XIX ст. у Ели- саветграді
діяло 227 фабрично-заводських
і ремісничих
підприємств, на яких працювало понад
2 тис. робітників. Вісім із цих підприємств
виготовляли сільськогосподарський
інвентар. На роботу в блисавет- град
йшли селяни із навколишніх сіл.
Наш
край продовжував відігравати значну
роль у імперській торгівлі. Щороку у
85 населених пунктах обох повітів
відбувалися ярмарки, в усіх великих
селах діяли щотижневі базари. Наприкінці
XIX ст. на території краю налічувалося
2140 торговельних закладів з оборотом
понад 19 млн. руб.
Близькість
до Олександрійського та Елисаветградського
повітів Чорного моря та дельти Дунаю
створювала сприятливі умови для експорту
сільськогосподарських
і промислових
товарів. З цією метою уряд Російської
імперії багато уваги приділяв будівництву
залізниць. Стратегічного значення
набувала залізниця Одеса-Харків, окремі
ділянки якої пройшли через нинішню
Кіровоградщину. Так, у 1868 р. було пущено
в дію залізницю Балта-Єлисавет- град,
яка з'єднала місто з Одесою, на
ступного
року - Єлисаветград-Кре- менчук, 1873 р. -
Знам'янка-Фас- тів. Саме з уведенням у
дію залізниць розпочався швидкий
розвиток Знам'янки (заснована 1869 р.),
Помічної, Новоукраїнки, Олександрії
(1869 р. була заснована станція Користівка
неподалік Олександрії), Долинської,
які стали важливими вузловими станціями.
Наприклад, наприкінці XIX
на
початку XX ст. річний вантажообіг
останньої становив 75 млн. пудів, причому
40 млн. припадало на вугілля. При
станції Долинська працювали цегельний
завод, депо, пошта, телеграфне
відділення. Так само залізниці
сприяли соціально-економічному розвитку
й інших станцій краю. Це давало роботу
тисячам залізничників, вантажників,
різноробочих.
нили
швидкі темпи розвитку елементів
ринкової економіки і на селі. Важливою
тенденцією був перерозподіл землеволодіння
та землекористування. Після реформи
зберігалося велике поміщицьке
землеволодіння. Так, в Елисаветградському
повіті 62,5 % землі належало великим
землевласникам, а в Олександрійському
- 54,8 %. Проте далеко не усі поміщики
змогли пристосуватися до нових умов
і перевести своє господарство на умови
ринку. Поміщики швидко розорювалися,
тому поширеною практикою стала здача
землі в оренду найбільш підприємливим
селянам. Широкого розвитку набуло
використання
Нові
тенденції економічного розвитку
села. ІІШЯЯЩДВ
•Я««:*'/«
десяти- іО году
показаіиемт» і
иСІ>Х'Ь хл+»бов
фЄСТІ>ЯИЬ
(Елиеав
АА*НОІ
&.«їара*'
V- ‘ \
\ Ц-'^л ’
•(МАПНИрЬ** І 4*2 Л. \Зии'
&лШу
Іілсиипс.^»»
1м»*»*А Г ч-^~
І ’ 0»деят» О*1
, Дії,.
*^«Ч
Зйг«^**
ЗмЛрН«^*
ОАВПГРА
«І««*!
лммііш#
'ли>ли*''клл
ЦЧЛС«К*
іроа^ое
^ЄЛІкв»*«К*
Л6І«А
ІИОО**.
ІОІРНпїЦ^ЧҐуїд^ІІІІ»
Іквівпой!
#&»**■
ЇУ^ГИ«*«»'
слшл
‘й«««1«!
і«тмсм»»«Ц
х~^ > / &{*»»♦«* ; \ ^^АРвуамик*
Окла^нкл
Г*М*ЇЙ!
І А*»*о»'о««іовч*
и**ол*с*к‘
РЛТЬ»
{«ЬНСЦ'Ь
СолОЛ^С
вознссіискг.
;У <к*мчи
>1^
Лл*"*’їв
к*нт*куло»кА^:
спише 16 пул-
,П6«0**0
.✓"бг »<«**'
! ] Я*.«СМЛ*чйи'Л /
А. Л. ШКЛОВСКАГО НДШДНИКИ
БЛИСАВЕТГРАД'Ь
ЗАВОДЬ ЗЕМЛЕД'БЛЬЧЕСКИХЬ МАШИН Ь
Н СКЛ ЬСІЄ0-Х03ЯЙ< ТВКННЬі X Ь МК*Ч ЬІІИ і і ь.
1ІОЛНОІІ о і» ору дон а н і Е иаілоьокн *».
ШШ^ Фосітшт рхВсду Сльтрті. рГ початок Ш ст.
юлекції Юрія Тютюшкіна (м, Кіровоград)

КІРОВОГРАДЩИНА.
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
найманої
праці в селі, спричинене розшаруванням
селянства. Так, за розцінками жнивного
часу 1891 р, у середньому по Олександрійському
повіту косар отримував у день 50-80
коп., в'язальник - 30-40 коп.,
жнець - 2-3 крб. за десятину. У цей
же час пуд пшениці коштував до 80 коп.
Під час жнив заробітна плата коливалася
від 50 коп. до 3 крб. на день залежно від
виду роботи, а при місячному наймі
(скажімо, пастухи) отримували близько
7 крб. 75 коп. На цей же час на базарах
Олександрійського повіту були такі
ціни: озимина - 68,5 коп. за пуд, ярина - 62
коп/п., жито - 43 коп/п.,
ячмінь - 40 коп./п., овес - 48 коп/п.,
просо - 44 коп/п., гречка - 42 коп/п.,
картопля - 24 коп/п., робочий кінь - 41
крб., корова - 38 крб., пара волів -118 крб.,
вівця - 4 крб., свиня -11 крб.
Із
цього видно, що така зарплата була
доволі купівельноспроможною, особливо
якщо мати на увазі, що для багатьох
селян це усе ж таки був не основний, а
додатковий заробіток.
Поступово
зростала товарність сільського
господарства, його орієнтація на
потреби ринку. Серед вирощуваних
культур переважали зернові. Так, станом
на 80-ті роки XIX ст. орні площі по
Олександрійському повіту розподілялися
між культурами у таких пропорціях:
озима пшениця - 42 %, яра пшениця
26
%, ячмінь - 19 %, овес -4%,
просо - 2 %, гречка -1,5 %, картопля - 3 %
від
усієї площі орної землі. Урізноманітнювався
реманент селян. Заможні селяни
купували молотарки, сівалки, збіль
шується
кількість плугів, рал, борін. Набуває
розвитку селянська кооперація: з метою
координації своїх зусиль селяни
об'єднувалися в товариства.
Зростання
добробуту селян та підвищення попиту
на продукцію ремесла призводило до
того, що в селах активно розвивалися
кустарні промисли та ремесла. В
Єлисаветградському повіті вони були
джерелом існування для
%
селянських господарств, а в
Олександрійському - 17,5 %. У ряді
населених пунктів (Аджамка, Знам'янка,
Ново- георгіївськ, Новий Стародуб, Нова
Прага, Олександрівка, Цибулеве)
значного розвитку набули деревообробні
та інші лісові промисли. Центрами
гончарства були Мошорине, Ревівка,
Скубіїв- ка, Таборище, Талова балка.
Продукція колісників, стельмахів,
різників посуду, меблярів, столярів,
бондарів, гончарів, а також чинбарів,
чоботарів, шевців тощо забезпечувала
не лише потреби односельців, але й
потрапляла на ринки Каховки, Херсона,
Керчі та ін.
Важливим
процесом став відхожий промисел,
який набував усе більшого розмаху
у пореформений період. Суть його полягала
у тому, що у перервах між
сільськогосподарськими сезонами -
пізня осінь, зима, рання весна - селяни
йшли у промислові центри та наймалися
на тимчасову роботу, а навесні поверталися
до своєї землі. Поверталися зазвичай
перед жнивами (на свято Петра й
Павла). «У відход» йшли переважно
нежонаті чоловіки. Середня заробітна
платня відходників у кінці 1880-х років
складала
в середньому 1 крб. на день. Селяни краю
йшли переважно до Єлисаветграда,
Кривого Рогу, Долинської, а іноді й
у більш віддалені міста - Каховку,
Херсон, Миколаїв, Одесу.
Розвиток
соціальної сфери в пореформе-
ний
період.
Соціально-економічні
зміни, які мали
місце
у 1860—1900-х рр., суттєвим чином вплину-
ли
на умови життя населення міст і сіл.
Зростан-
ня прибутків громад та
окремих господарств по-
значилося
на зовнішньому вигляді та інтер'єрі
жи-
тел. У Елисаветграді та інших
містах побільша-
військовий
лазарет, після чого працювала єдина в
місті лікарня (нині - 1-а міська лікарня
м. Кіровограда). Населення сільської
місцевості було в цьому сенсі ще більше
обмежене. У кращому положенні
знаходилися колишні округи військових
поселень. Саме на їх території у більшості
містечок функціонували шпиталі на
120-150 місць.
Поміщицькі
селяни, зазвичай, доступу до медичного
обслуговування не мали. Наслідком
були епідемічні хвороби (віспа,
холера, дифтерія, скарлатина та ін.),
які були причиною смерті більш як у
50 % смертних випадків у краї. Особливо
високою була дитяча смертність.
Після
реформ медичне обслуговування стало
передусім справою органів
самоврядування. Лише у великих
містах діяли лікарні, фінансовані
урядом. Так, у Елисаветгра- ді з 56 лікарів
лише 8 перебували на державній службі.
Решта утримувалися громадою або ж
мали приватну практику. У повітових
волосних центрах облаштовувалися
лікарні, утримувані земськими та
міськими органами самоврядування.
Першим завідуючим Знам'янським
лікувально-про-
Садмшський
цукровий завод, м. Знам'янка
(фонди
Знам'янського краєзнавчого музею)
ло
цегельних та дерев'яних будинків, хоча
значна частина міських низів жила на
околицях (Ковалів- ці, Чечорі та інших
районах) у землянках та хижах. В
оселях міщан та селян з'явилися годинники,
які ліквідували монополію церкви на
вимірювання часу, адже раніше цю роль,
окрім природних ритмів, виконували
церковні дзвони.
Особливо
відчутними були зміни у сфері
медичного обслуговування населення
та освіти. До реформ доступ до якісного
медичного обслуговування був
обмежений. В Елисаветграді ще під час
Кримської війни на території фортеці
діяв
РОЗДІЛ
З НАШ
КРАЙ У ПОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРІО,
КІРОВОГРАДЩИНА.
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
довольчим
пунктом, організованим 1892 р.,
був
A.B.
Лисенко,
брат
видатного українського композитора
М.В. Лисенка.
Повіти
поділялися на медичні ділянки, у центрах
яких будувалися лікарні. У селах
облаштовува- лися фельдшерські та
аптечні пункти. Проте земських та
міських коштів було явно
недостатньо. Единою
сферою,
де земська медицина мала більш-менш
серйозні здобутки, була профілактика
віспи. Щеплення від ві- спи
Ьуло оголошено стратегічним за- вданням
в імперії, і не лише для земської
медицини. Так, якщо у 1897 р. щепленнями
від віспи було охоплено 38 %
населення Олександрійського повіту,
то 1908 р. цей відсоток уже сягнув 50.
Проте
найбільш відчутними, порівняно з
попереднім періодом, були зміни у
розвитку шкільної освіти в сільській
місцевості краю. Пореформений період
узагалі характеризувався бурхливим
розвитком мережі початкових шкіл в
Україні: порівняно з 1856 р, їх кількість
до кінця XIX ст. зросла у 12 разів. Стосовно
сільської школи, то мова йде передусім
про
уже згадані
церковно-приходські Іцерковнопарафіяльну)
та земські школи, причому питома вага
останніх зростала швидкими темпами.
Так, у
всьому Олександрійському повіті на
1866 р.
було 64 школи, переважно церковно-
приходські. На кінець XIX ст. їх число
зросло до 116, в яких
навчалося майже 4 тис. хлопчиків
та дівчаток. У середньому на одну школу
припадало близько 40 учнів. У таких
школах діти вчилися читати й писа-
Більш
відчутними були зрушен- PJ
ня
у сфері освіти. Бурхливий соціаль^
спричині
но-економічнии
розвиток
зростання
попиту на грамоту
дей,
здатних працюват я—,™—
ствах,
в установах та оргайіаціях різ-'
них
рівнів. Наприкінці XIX ст. у Єлиса-
ветграді
діяло понад 20 гімназій, учи-
лищ,
семінарій, чоловічих і жіночих
шкіл.
Лише упродовж 1870-х рр. тут
виникло 6
народних училищ. До чис-
ла провідних
в Україні належали гро-
мадська
жіноча гімназія та відкрите
у 1870 р.
Слисаветградське земське
реальне
училище. 1885 року Злато-
пільське
дворянське училище було
перетворене
на класичну чоловічу
гімназію, в
якій навчався В.К. Винни-
ченко.
1873 р. чотирикласна жіноч,
гімназія
була відкрита в Олександрії.
ти,
вивчали Закон Божий, церковний спів,
арифметику, ази історії держави і
церкви. Окрім перелічених вище
предметів, які можна визначити як
обов'язкову програму викладання,
школам на власний розсуд надавалася
можливість викладати учням предмети
трудового чи господарського циклу.
До них відносилися землеробство,
різні ремесла для хлопців, «ру- кодєпіє»
для дівчат.
Від
середини 60-х років XIX століття у
імперії розпочався бурхливий процес
створення мережі початкових навчальних
закладів, фінансованих земствами.
«Положення» від 1864 року дозволяло
засновувати нові школи органам
місцевого самоврядування, сільським
товариствам, приватним особам. Даному
питан-
і
'Олександрійська класична
жіноча
гімназія, початок 'Х’Х ст.
Єлисайетградська
класична
▼
чоловіца
гімтря, тшішжШ
ст.
т
і
ню
земства приділяли якнайбільшу ува-
гу.
Так, якщо у 1866 році на увесь Олек-
сандрійський
повіт приходилося лише 64
школи усіх
типів, то у 1885 році тут діяло
43 лише
земські школи, а в 1902 році - 88
земських
шкіл. Було затверджено пере-
лік
обов'язкових предметів для одночас-
них
земських шкіл: Закон Божий та кате-
хізис,
Священна історія, читання по кни-
гах
цивільного та церковного друку, пись-
мо;
арифметика, церковні співи.
Окрім
обов'язкових, школам на власний
вибір
дозволялося викладати дисципліни
прак-
тичного спрямування, такі як
ткацтво та
інші ремесла, городництво,
садівництво,
шовківництво, бджолярство
та ін.
Однією
з ініціатив земських уста-
нов
Російської імперії стала організація
народних
читань для сільського населен-
ня
за допомогою «волшебного
фонаря»
і
«туманных
картинок»
(діапроектора -
пристрою для
демонстрації зображення)
у святкові
та неробочі дні у приміщеннях
земських
шкіл для дорослих та неписем-
[ них.
Досвід Олександрійського земства у
Сільська
вчителька.
Художник
К.О. Трутовський,
1883.
Папір, олівець.
Кіровоградський
гй
обласний
|§
художній
музей.
■
Публікується
вперше
\И
У ПОРЕФОРМЕНИ
■РІОД
І

ЧОГО
КРАЮ
цьому
питанні ставився за приклад: сучасники
відзначали, що лише три повіти в імперії
- Пе- тергофський, Московський та
Олександрійський - повною мірою
реалізували цю програму. В кінці XIX
- на початку XX століття при земських
школах стали також організовувати
постійні недільні та вечірні заняття
для неписемного дорослого населення
та дітей, неохопле- них шкільною освітою.
За один урок група учнів (до ЗО осіб)
платила вчителеві ЗО коп.
Земства
не лише будували приміщення шкіл у
селах. Коштом земств закуповувалися
підручники та шкільне обладнання,
виплачувалася заробітна платня
вчителям. Проте про результати
діяльності земств у сфері початкової
освіти більш переконливо говорять
інші дані: у
році
в Олександрійському повіті школами
було охоплено не більше 10 % дітей; у
1895-му цей відсоток сягнув 32 %, а у 1902-му
- 42 %
дітей шкільного віку.
Центральноукраїнський
регіон не за-
лишався
осторонь суспільних і політичних
рухів,
які стали реакцією різних
верств населення на
розвиток
капіталістичних відносин та загострен-
ня
внаслідок цього соціальних протиріч
у Росій-
ській імперії.
Упродовж
70-80-х pp.
XIX
ст. в Єлисавет- граді, Новоархангельську,
Новомиргороді, Олександрії діяли
народницькі гуртки. їх активними членами
були Й.Я. Давиденко, К.П. Янковський,
С.Ф. Чубаров та інші. До гуртків входили
представники учнівської молоді,
інтелігенції. Вони підтримували зв'язки
з народницькими центрами в
Санкт-Петербурзі, Києві, Одесі, Харкові.
Народник
Я.В. Стефанович організував у селах
Чаплинці, Самусівці, Подорожньому, Но-
вогеоргіївську таємні дружини з метою
підготовки повстання (так звана
Чигиринська змова). У1874 р. в Єлисаветграді
народовольці готували замах на Олександра
II. І.В. Дроб'язгін і Л.О. Май- данський
планували зірвати Балашівський міст,
під час проходження царського поїзду.
Змовники були заарештовані й страчені
в Одесі.
На
початку 1880-х pp.
в
Єлисаветграді діяв народницький гурток
на чолі з дворянином O.K.
Тарковським.
Члени гуртка обговорювали заборонені
твори М.
Чернишевського,
Т. Шевченка та ін. У
1884їР.
орток був розгромлений.
У
90-х рр. XIX ст. серед робітників та
інтелігенції краю почали поширюватися
марксистські ідеї. У 1892 р. в м. Златополі
О.Г. Шліхтером було засновано
соціал-демократичний гурток. У 1897 р. в
Слисаветграді виник «Південноросійський
союз робітників», члени якого пропагували
серед робітників підприємств краю
марксистські ідеї, розповсюджували
нелегальну літературу. Уже через рік
«Союз» був розгромлений, а члени його
були заслані в Сибір.
В
Слисаветграді, Олександрії та інших
населених пунктах діяли просвітницькі
гуртки, засновані представниками
українських патріотичних кіл. Загалом
же революційний рух в краї був
розпорошений, не мав єдиного спрямування
та керівництва. Однією з причин цього
явища був строкатий соціально-класовий
та етнічний склад населення.
Таким
чином, у пореформені роки відбулися
значні зміни в соціально- економічному
та суспільно-політичному житті краю.
швгщ
Запитання
і завдання:
г
І. Як вплинуло на економічний розвиток
краю активне залізничне будівництво
у 1860- 70-ті рр.?
Які
зміни відбулися у соціально-економічному
розвитку села в пореформений період7
Охарактеризуйте
характер зрушень у сфері медичного
обслуговування та шкільної освіти
населення в останній третині XIX ст.
Охарактеризуйте
революційний рух на території нашого
краю в останній третині XIX ст.
Творче
завдання: Підготуйте повідомлення:
«Моє місто (село) в другій поло вині XIX
ст.». |!
Додатки:
Слисаветградський
трамвай
«10-го
ноября
1896
года
в
12 часов
дня
состоялась
закладка
машинного здания
для
елисаветградского
электрического трамвая.
Табличка с
соответствующей надписью была положена
в фундамент...
Работы
по устройству электрического трамвая
в Елисаветграде были закончены в начале
июня месяца 1897 года. 13-го
же
июня в 4 часа пополудни... состоялось
освящение зданий и машин».
Исторический
очерк г. Елисавет- града. Сост. А. И.
Пашутин. - Елисавет- град, 1897. - С. 236,237.
Для
допитливих:
Исторический
очерк города Ели- саветграда / Сост.
А.Н. Пашутин. - Ели- саветград, 1897. -312 с.
міст
і сіл Української PCP.
-
область.
- K.,
1972.
- 794
с.
о
&
1
о
а:
сх
сх
е
о
§
3“
5
о
со
о
сх
£
(Гиперапщрне
життя
та
роуВиток
мистецтва
у
XIX ст.
Художня
література.
До
літературно-
го
літопису Дніпро-Бузького межиріччя
першої
половини XIX століття увійшли
видатні майстри
слова українського
та сусідніх слов'янських
народів. У
Новомиргороді під час військової
служби
перебував І. Котляревський - «батько
нової
української літератури», як його
згодом
назвав Т. Шевченко. З нашим
краєм пов'язане
й ім'я великого
Кобзаря. 1824 року через Зла-
топіль,
Новомиргород, Грузьке до Єлисаветгра-
да
разом з батьком чумацькою валкою
при-
їздив малий Тарас, про що напише
в повісті
«Наймичка». Є гіпотези про
відвідини Кобза-
рем Олександрівки.
Через
поселення краю пролягав під час
південного заслання шлях російського
поета 0. Пушкіна. 1825 року в Єлисаветграді
зупинявся висланий до Одеси польський
поет
А. Міцкевич.
Польський письменник М. Грабов- ський,
мешкаючи в Олександрівці кілька
десятиріч, написав повісті «Коліївщина»,
«Станиця Гуляйпільська», «Тайкури»,
статті «Про українські пісні», «Про
українську школу поезії», «Про
українські народні легенди» та ін. У
цьому регіоні український письменник
П. Куліш збирав матеріали до своїх
«Записок про Південну Русь», в
Олександрівці він писав поему
«Україна». Понад 10 років в Олександрійсько-
Шіха.я
ТраісЬсьшш.
Колекція
Музею Однієї Вулиці,
м. Київ
му
та блисаветградському повітах проходив
військову службу російський поет
А. Фет. У 50-ті роки с. Макариху (тепер -
Знам'янського р-ну) відвідала письменниця
М. Вовчок. У краї бував поет
Афанасьєв-Чужбинський.
ТІшипежіішт
Нуліш. Художник
Генріх Тольпатін (?)
•іаі»тт
РЛЗБОДХ
И. ТЄНЕРОМО
на** **1 єгри®*« ру €.*<■»>
Підневільну долю українського народу в часи Речі Посполитої та Російської імперії відтворювали драматурги. 1863 року М. Кропивниць- кий написав свою першу п'єсу «Дай серцю волю, заведе в неволю». Згодом з'явилися п'єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «По ревізії», «Дві сім'ї», «Зайдиголова», «Олеся», «Замулені джерела», «Перед волею» та ін. Перу
і. Тобілевича належать твори «Бурлака», «Розумний і дурень», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Безталанна», «Наймичка», «Понад Дніпром», «Бондарівна», «Не так пани, як підпанки», «Батькова казка», «Паливода XVIII століття», «Лиха іскра поле спалить і сама щезне», «Чумаки», «Сава Чалий», «Ґандзя», «Суєта», «Житейське море».
1875 року в блисаветгра- ді видано поетичну збірку племінника Кобзаря Й. Шевченка під псевдонімом «І. Грінченко». З-під
пера вчителя місцевого реального училища І. Деркачова вийшли книжки для дітей, «Українська граматика». Автором ряду збірок оповідань та віршів став викладач Зла- топільської гімназії Г. Грушевський.
1892 року в Орловій Балці біля Знам'янки М. Старицький писав драму «У темряві» («Кривда і правда»), сюжет якої перекликається з подіями в цьому селі. Відома українська поетеса Леся Українка 1899 року відвідала хліборобські артілі в Аджамці та Суботцях. Зупинилася в Єлисаветграді у будинку «артільного батька» М. Левитського, відомого поета, українофіла. Цього року в місті відкрилася перша громадська бібліотека з фондом у кілька тисяч книг, виходила газета.
Музика.
Поруч із традиційними на-
родними музикою й піснею на календарно- обрядових святах, ярмарках формуються ко- лективи, набувають досвіду солісти, які де- монструють аматорське, чи згодом профе- сійне, сценічне вокально-мелодійне мис- тецтво, переїжджаючи з міста до міста.
іри ^сградський міський ж^ошпурнс-мшорішмшій лщуей г 1 арпенка- Карого.
•їїг:
0. Чуднова, 2012 р.ТВсри фштслія Шлнииьтго
письменника і викладача йітсавстградеькогс духовного цчшщща, спдіїмксвані у часописі ,'Щц^камстаріщі>
'Лралт 1аша Тенероме Видана в €лиса(ктграді 8 друкарні фатів Шрадн ц 19Н р.

РАДЩИНА.
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
Солістом
петербурзької Марійської опери,
одним з фундаторів російської вокальної
школи став наш земляк Й. Петров. Він
дебютував в одному з таких колективів
у Єлисаветграді 1826 року в опереті
«Козак-віршувальник», присвяченій
автору пісні «їхав козак за Дунай» С.
Климовському, котрий у XVIII ст. мешкав
у с. Припутнях (тепер - Знам'янщина). Свої
останні концерти дав 1847 року в
Єлисаветграді відомий угорський
піаніст, композитор Ф. Ліст.
року
в Єлисаветграді відбулася прем'єра
«Вечорниць» (до драми Т. Шевченка «Назар
Стодоля»)
П. Ніщин- ського, до яких він написав
музику. Це був перший національний
вокально- хоровий твір, виконаний на
українській сцені рідною мовою.
Композитор також виконав обробки
народних пісень «Ой в ліску, ліску»,
«Ой гоп, гоп», «Ой гиля, гиля, гусоньки
на став», «Кину кужіль», «Ой закувала
та сива зозуля».
Талановитим
співаком, композитором був М.
Кропивницький, який написав музику
до комічної опери «Вій», оперети-дивертисменту
«Пісня в лицях». Він - автор дитячих
опер «Івасик- Телесик» та «За щучим
велінням», романсів, вокальних
дуетів, хорів, Саме йому присвятив пісню
«Реве та стогне Дніпр широкий»
(музика до поеми Т. Шевченка «Причинна»)
випускник Єли- саветградського духовного
училища Д. Крижанівський.
Ряд
обдарованих митців вийшли із
єлисаветградської музич
ної
школи Нейгаузів. Тут навчався видатний
польський композитор, піаніст К.
Шимановський. У місті народився піаніст,
професор Г. Нейгауз, тут пройшли дитинство
і юність видатного піаніста, композитора,
педагога Ф. Блуменфель- да, який став
викладачем консерваторії, диригентом
Маріїнського театру в Петербурзі. У
краї народилася, в Єлисаветграді й
Миролюбівці на Маловис- ківщині провела
дитячі роки основоположниця арфової
школи, народна артистка СРСР, солістка
оркестру Великого театру СРСР,
професор К. Ерделі.
На
Знам'янщині бував фундатор української
класичної музики М.
Лисенко. Під
час концерту композитора в Елисаветграді
1880 року він виконав полонез Шопена,
свої
увертюру до опери «Різдвяна ніч»,
«Valse
de concert», українську
рапсодію «Думка-шумка», романси «Якби
мені, мамо, намисто», «Садок вишневий
коло хати», пісню «Чи я в лузі не калина».
У місті виступали композитори,
музиканти М. Мусорг- ський, А. Рубінштейн,
Г. Венявський. Наприкінці XIX століття,
повернувшись із Сербії до Єлисаветграда,
громадський діяч М. Левитський вислав
туди тексти й ноти українських
пісень, зокрема «Закувала та сива
зозуля» П. Ніщин- ського й хорову збірку
М.
Лисенка, які
сподобалися на Балканах і виконувалися
південнослов'янами.
Архітектура.
Образотворче
мистецтво.
|
У поселеннях краю домі-
нували
одноповерхові глиняні будин-
ки
(інколи на кам'яному фундаменті),
'Харіїн.
Художник
Феодосій Козачинський, 1899 р. Иовоукраїнка
‘Олександрівна.
Малюнки Пантелеймона Кулішо, 1843 р.
ІванІТохшммов.
Фото 70-х рр. XIX ст.
Носсбиця.
Художник Іван Похитонов
хати під соломою чи гон- тою, зрідка - черепицею або залізом та напівпо- верхові землянки. Споруди зводилися із саману, очерету, лози, заливної глини, землі, в особливих випадках - з дерева. Пожежі нерідко знищували цілі вулиці (у Єлисаветграді з 1812 по 1844 р. - 7 разів). Масове будівництво з каменю чи цегли розпочалося переважно із середини XIX століття.
Головними архітектурними візитівками багатьох населених пунктів були культові заклади, споруджені переважно в стилі класицизму. Єли- саветград прикрашали Успенський собор, Грецька, Преображенська, Зна- менська, Петропавлів- ська, Покровська церкви, католицький костел, лютеранська кірха, іудейська синагога; Олександрію - Успенський собор, Миколаївська церква, синагога; Новомир- город - Миколаївський собор, Ільїнська церква; Бобринець - Миколаївська церква; Петрове
Вознесенська, Покровська; Крилів - Миколаївська церкви.

КІРОВОГРАДЩИНА.
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
Доба
аракчеевських поселень відбилася,
зокрема, в Елисаветграді комплексом
триповерхових споруд військового
містечка навколо Ковалівського парку,
виконаних у стилі російського класицизму.
Будувалися, розширювалися, переобладнувалися
навчальні приміщення (реальне
училище, чоловіча гімназія в Елисаветграді,
споруди в Златополі, Бо- бринці,
Олександрії, Новогеоргїївську). В
адмінцентрах з'являлися будинки міських
дум, земських управ, установ зв'язку,
суду, фінансових тощо. Забудовувалися
вулиці міст помешканнями заможних
городян. Визначальний внесок у
містобудівний процес в Елисаветграді
зробили архітектори А. Достоєвський,
В. Верлоп, Я. Паученко, 0. Лишневський та
ін.
У
Елисаветграді з успіхом демонструвалися
пересувні виставки художніх полотен.
Діяло товариство шанувальників
витончених мистецтв. Ґрунтовної
теоретичної й практичної підготовки
набула плеяда майбутніх художників
у вечірніх рисувальних класах при
земському реальному училищі. їх
засновником став викладач, портретист
П.
Крестоносцев. Центральноукраїнські
краєвиди зо
бражував
виходець із Мотронівки (тепер
Новоукраїнщина)
І. Похитонов, твори якого зберігаються
в Україні, Росії, Франції, Бельгії. У
Глодосах (Новоукра- їнський р-н) народився
графік, живописець, монументаліст
Ф. Козачинський. У Буго-Дніпровському
межиріччі з'явилися на світ талановиті
художники П. Покар- жевський, 0. Розумний,
0. Осмьоркін,
Фойницький,
В. Винниченко, П. Кодьєв,
А. Нюренберг,
пройшла юність А. Ждахи.
року
в Елисаветграді, на могилі професора
В. Григоровича, відкрито пам'ятник
роботи одеського скульптора Б.
Едуардса.
щ2Е2ПШ2СЕЯЕВШНВШ
^'сля
л'кв'~
дації
Російською імперією Гетьманщини й
Запорізької Січі українська історія,
мова, культура жили в народних піснях,
думах, переказах, легендах, традиціях,
звичаях, обрядах, картинах.
Щоб
зберегти цей важливий пласт, оберіг
національної духовності, письменники,
фольклористи, етнографи, педагоги,
краєзнавці, історики збирали зразки
народної творчості. У селах та хуто-
'У
степовій
слщр. Художник
Іван Похитонов
pax
Бобринеччини
багато пісень зафіксували письменник
0. Кониський з М. Кро- пивницьким, який
здійснив музичну обробку деяких із
них («Соловейко», «Де ти бродиш, моя
доле?», «Удовиця»), із вуст драматурга
М.
Кропивницького
Лисенко
записав
популярну пісню «Добрий вечір тобі,
зелена діброво». Тексти деяких пісень,
зокрема «Роман-зілля, роман-зілля та й
у кучері в'ється», «Ох і я з горя та з
печалі піду в корчму погуляю», композитор
отримав від А. Грабенка (Коно- щенка),
який в Обознівці, Тернівці, Рівному,
Карлівці, Ревуцькому (Добровеличків-
ці), Слисаветграді та ін. зібрав понад
400 народно-музичних творів. Вони увійшли
до збірника «Українські пісні з нотами».
Єлисаветградське
реальне училище закінчив фольклорист
М. Васильєв, наслідком збиральницької
роботи якого стали публікації
«Рекрутчина в малоруській пісні»,
«Малоруські похоронні обряди та
повір'я», «Антропоморфічні уявлення
у віруваннях українського народу», «До
історії народного театру», «Народна
пісня про Шевченка», «Тарас Шевченко
в легенді». Викладач цього закладу В.
Ястребов
збирав,
у т. ч. з допомогою сво
їх
учнів, сільських вчителів і священиків,
на Єлисаветградщині та Олександрійщи-
ні гайдамацькі, обрядові та історичні
пісні, прізвища, казки, писанки й
візерунки (з яких видав невеликий
альбом). 1894 року вийшла його головна
праця «Матеріали з етнографи
Новоросійського краю». С. То- білевич
записувала народні пісні з репертуару
братів Тобілевичів, М. Кропивницького,
М. Заньковецької. Єлисавет- градський
землемір П. Рябков вивчав матеріали
й усні джерела з килимарського (зокрема,
орнаментування), рибальського,
чумацького промислів, організовував
своїх місцевих кореспондентів на збір
колекцій іграшок, ляльок, малюнків
сільських дітей, пісень про чумацтво
та вівчарство, народних лікувальних
трав та способів виготовлення з них
ліків.
У
селах компактного мешкання зберігали
свої культурні й побутові етнографічні
традиції болгари (Вільшан- щина),
росіяни-старообрядці (Клинці, Злинка,
Покровське, Красний Яр та ін.), молдавани,
представники інших діаспор. У релігійних
християнських обрядах, народних
святах знаходили відображення автохтонні
язичницькі традиції.
КІРОВОГРАДЩИНА.
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
Запитання
і завдання:
Назвіть
твори письменників
-
уродженців
краю Центральної України
століття.
Хто
з видатних композиторів, музикантів
та співаків пов'язаний з нашим регіоном?
Назвіть
споруди XIX століття вашого поселення
(або волосного, повітового, районного,
обласного центру).
Хто
з відомих художників народився в нашому
краї?
Які
зразки народної творчості було зібрано
в XIX столітті у Центральній Україні?
Творчі
завдання:
І
Напишіть реферат на тему: «Т. Шевченко
і наш край».
Підготуйте
презентацію пам'ятки архітектури XIX
ст. вашого краю.
Відвідайте
експозицію (виставку) художників-земляків
в обласному ху-
дожньому музеї.
Додатки:
І. Тарас
Шевченко в Центральній Україні
«За
часів найніжнішої моєї юності (мені
було тоді ІЗ років) я чумакував тоді з
покійним батьком. Виїжджали ми з Гуляй
поля. Я сидів на возі і дивився не на
Новомиргород, що лежить в долині над
Тикичем, а на степ, котрий лежить за
Тикичем. Дивився і думав (а
що я тоді
думав, то розгадає тільки один бог). Ось
ми узяли соб, перейшли убрід Тикич,
піднялися на гору. Дивлюся - знову
степ, степ широкий, безмежний. Тільки
трохи видніється вліво щось схоже на
лісок. Я запитую у батька, що це видно.
Дев'ята
рота,
- відповідає
він мені.
Але
для мене цього не досить. Я думаю: «Що
це - 9-та рота?»
Степ.
І все степ.
Нарешті
ми зупинилися ночувати в Дідовій балці.
ІЗ
На
другий день той же степ і ті ж дитячі
думи.
А
ось і Елисавет! - сказав батько.
Де?
- запитав я.
Онде
на горі циганські шатри біліють.
До
полудня ми приїхали в Грузівку, а
наступного дня вранці уже в самий
Елисавет.
Сумно
мені! Сумно мені згадувати тепер мою
молодість, мою юність, моє дитинство
безтурботне! Сумно мені згадувати тепер
ті степи широкі, безмежні, які я тоді
бачив і яких вже не побачу ніколи».
Шевченко
Т.Г. Наймичка: повість // Повне зібрання
творів: У12 т. -
Т.
З,- К„ 2003. - С. 117.
Із
спогадів народної артистки СРСР К.
Ерделі про Маловисківщину
«...Мене
нестримно вабили народні пісні моєї
батьківщини, моєї дорогої України.
Я була під владою їх поетичного
зачарування, їх піднесеної простоти
й щирості... Вранці уже чуєш пісню дівчини
в саду. Звучить пісня і пізнім вечором,
коли дівчата повертаються з польових
робіт... Трирічною дитиною я із
захопленням співала не лише такі широко
відомі пісні, як «Ой був та й нема!», «Та
й орав мужик край дороги», «Ой під
вишнею, під черешнею», але й багато
інших».
., .03.
-
Кіровоград.
Образотворче мистецтво (минуле і
сучасне). - Кіровоград, 2008. - С.
6-11,14-49.
Куценко
Л. Літературний словник Кіровоградщини.
- Кіровоград, 2001.
Культурно-освітні
процеси краю
у
XIX столітті. - Кіровоград, 2004.
-
Шевченко
С.І. На пограниччі культур: Кіровоградщина
- Польща
в літературних зв'язках (XIX - поч. XX
ст.).
-
Кіровоград, 2004.
- 56
с.
Зрдели
К.
Арфа
в моей
жизни. -
М.:
Музыка, 1967.
- С.
21-24.
С.
109-117.
-126
с.
С.
95-189.
РОЗДІЛ
З ЛІТЕРАТУРНЕ
ЖИТТЯ ТА
РОЗВИТОК
МИСТЕЦТВА У XIX ст.
Тоувиток
театрального
миапщтВа
в
XIX столітті
На
початку століт-
тя
увагу місцевої публіки на майданах
при-
вертало лицедійство ярмаркових
балаганів,
вертепів, мандрівних
акторів. У Бобринці,
Златополі,
Єлисаветграді, Олександрії, Ново-
миргороді,
Новоукраїнці виступали приїжджі
трупи
Л. Штейна, Л. Млотковського, Д.
Жу-
рахівського з репертуаром
української, ро-
сійської та зарубіжної
класики. Ставилися,
зокрема,
«Наталка-Полтавка» і «Москаль-
чарівник».
Влаштовувалися окремі вистави
для
незаможних глядачів з дешевими
квит-
ками. У Єлисаветграді актори
виступали в
дерев'яних «балаганах»
на центральному
майдані на розі
Преображенської та Нев-
ської
(Пашутінсько'і), а потім на В. Перспек-
тивній
вулицях, у Златополі - у «театральній
залі».
Дерев'яні приміщення спорудили в
Бо-
бринці та Олександрії. Пам'ятними
стали га-
стролі в Єлисаветграді
приятеля Т. Шевченка,
американського
трагіка А. Олдріджа.
Гра
приїжджих акторів, інтерес публіки
до сцени пожвавили діяльність існуючих
та створення нових місцевих аматорських
колективів. У Златополі «домашній
театр» Лопухіних силами вчителів
поставив «Наталку-Полтавку» за участі
хору й оркестру з кріпаків. З
провінційного театру розпочинав
свою діяльність уродженець сусіднього
1.
Аматорські трупи.
Новомиргорода,
артист і режисер
В. Давидов.
У
Бобринці з'явився аматорський гурток
М. Дубро- винського та А. Ворникова, де
М. Кропивницький зіграв свої перші ролі
Петра («Наталка-Полтавка»), Стецька
(«Сватання на Гончарівці»), Чупруна
(«Москаль-чарівник»), Лопуцьковського
та Шельмен- ка («Шельменко-денщик»).
Згодом він уже сам організував
любителів-театралів та хористів для
постановки спектаклів у місцевому
земському будинку. У Бобринці
розпочинав свою аматорську театральну
діяльність й І. То- білевич.
Із
поверненням у 1865 р. повітового центру
з Бобринця до Єли- саветграда тут
оселяється сім'я То- білевичів,
представники якої: Іван (керівник
любительської трупи), Михайло, Марія -
беруть участь у розвитку аматорського
театрального мистецтва, виступають
у благодійних спектаклях на користь
бідних учнів. Ставилися українські
(«Наталка-Полтавка», «Москаль- чарівник»,
«Назар Стодоля», «Гаркуша», «Ой не
ходи, Грицю», «Кум Мірошник», «Дай серцю
волю», «Помирились», «Сватання на
Гончарівці», «Шельменко-денщик»,
«Бувальщина») та російські п'єси. Діяв
драмгурток (вистави організовувались
і в домашніх умовах) учнів
ремісничо-грамотного та реального
училищ, з якого вийшли Панас та Микола
Тобілевичі.
РОЗДІЛ
З РОЗВИТОК
ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА У XIX ст.
в?
УРОК
ТЫки>игта*ъ<п<к
Г
оваристео»
%% Сансшанськсго та Ш. ИорпеитИарого.
1890р
цтщфщ
Тодішні
спектаклі й концерти йшли пе-
реважно
в приміщенні благородного зі-
брання
на Ковалівці, з 1867 року - у збу-
дованому
стаціонарному театрі на Дво-
рцовій
вулиці, з 1874 року - переважно
на
влаштованій театральній сцені
гро-
мадського зібрання. Саме тут
через рік
відбулася прем'єра
«Вечорниць» П. Ні-
щинського за участі
М. Кропивницько-
го, братів і сестри
Тобілевичів. До Олек-
сандрії
приїжджала трупа Г. Ашкаренка,
у якій
грав М. Кропивницький.
Сумнозвісний
Емський царський
указ 1876 року
унеможливив вистави
українською
мовою, що стало гальмом
у розвитку
аматорського театру.
1882
року відо-
мий
актор, драматург, режисер М. Кро-
пивницький
створив трупу, яка 27 жов-
тня поставила
в Єлисаветграді «Натал-
ку-Полтавку»
І. Котляревського. Ця дата
стала днем
заснування першого націо-
нального
українського професійного
реалістичного
театру. Вистава мала ве-
ликий успіх.
Гучними оплесками, ова-
цією глядачі
дякували акторам. Цьо-
му сприяв
режисерський досвід Мар-
ка Лукича,
його добре знання життя
українського
села. Він майстерно зіграв
комедійну
роль Виборного з вокаль-
ними сценами
(пісні «Дід рудий, баба
руда», «Ой
під вишнею»). У ролі Натал-
ки дебютувала
на сцені М. Заньковець-
ка, Миколу
зіграв М. Тобілевич (сценіч-
ний
псевдонім Садовський). У наступ-
ні
дні йшов «Назар Стодоля». Поетич-
ною
образністю на цих виставах вража-
ло
декоративне й музичне оформлення.
Успіху
цих та інших вистав у Єлисаветграді,
тріумфальним гастролям іншими
містами сприяло поєднання особистостей,
таланту, самовідданості корифеїв
сцени. Уродженець с. Бежбайраки (тепер
- Кропивницьке Новоукраїнсько- го р-ну)
М. Кропивницький спостерігав
несправедливість існуючого ладу, егоїзм
і зажерливість чиновництва, безправ'я
українців з дитинства й від початку
трудового життя, що дало сюжети для
його драматичних творів, сприяло
реалістичності в режисерській та
акторській роботі митця. Наступного
року його трупа об'єдналася з
колективом Старицько- го. З 1890 року М.
Кропивницький бере активну участь у
діяльності «Товариства артистів під
керівництвом М. Садовсько- го і П.
Саксаганського». Корифей створив багато
неповторних образів (Бичок у п'єсі
«Глитай, або ж Павук», Балтиз в «Олесі»,
Стецько в «Сватанні на Гончарівці» та
ін.). Свої твори драматург писав і в
єлисавет- градському помешканні на
вул. Клинців- ській (тепер - Кропивницького).
Подібний
шлях пройшов уродженець с. Арсенівки
(нині - Новомирго- родського р-ну),
драматург, актор, режисер, театральний
діяч І. Тобілевич (Карпенко-Карий), який
мешкав у Єлисаветграді в батьківському
будинку на вул. Знаменській (Тобілевича).
Після повернення з новочеркаського
заслання за українофільську діяльність
поселився на хуторі Надія, названому
на честь першої дружини, акторки із
роду Тар- ковських. Тут написав 14 п'єс,
приймав відомих українських театралів,
письменників, громадських діячів.
Працю-
1
Театр корифеїв.
РОЗДІЛ
З РОЗВИТОК
ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА У XIX
от.
почошш
П
Алекса
і
[WJ
Теат}
Щ^штя
вав
у трупі середнього бра-
та Миколи,
потім з молодшим
братом
Панасом створив «То- Словаччині,
з'являються публікації про театрально-
вариство російсько-українських драматургічну
й громадську діяльність М. Кропив-
артистів». їх сестра Марія ницького.
Гастролі його трупи з успіхом йшли у
Мін- (Садовська-Барілотті) працюва- ську.
Для поповнення репертуару своїх театрів
біла в трупах М. Кропивницько- лоруські
драматурги вдалися до перекладів і
пере- го, М.
Старицького,
М.
Садов- робок комедій
українця «Пошилися в дурні» та «По
ського, П. Саксаганського. Се- ревізії».
Марко Лукич
перекладав
Гоголя («Вій»), Мо- ред кращих робіт були
Натал- льера
(«Жорж Данден»),
Шекспіра («Отелло»), охоче ка
(«Наталка-Полтавка»), Одар- грав
Пустельника («Дон Жуан»
В.
Моцарта)
і
Тальбо- ка («Запорожець за Дунаєм»), та
(«Марія Стюарт»
Ф.
Шіллера). Постановка драма- Пракседа
(«Гуцули»). Мала чу- тичною трупою М.
Старицького 1888 року у Варшаві довий
голос, за який її нази- драми «Дай серцю
волю...» отримала в пресі відгуки вали
соловейком. 1891 року та- за цікаву розробку
теми милосердя й доброти. 1897 лановиту
артистку поховано на року, під час
гастролей там М. Кропивницького, осо-
Биківському цвинтарі в Слиса- бливий
успіх мали «По ревізії», «Невольник»,
«Глум
і ветграді, згодом прах перене- помста»,
«Пошилися в дурні». Через два роки трупа
сено до хутора Надія. В тру- виступала
у литовському Вільно (Вільнюс), пах М.
Кропивницького, М. Старицького, М.
Садовського про- 1899 року у рецензії на
інтерпретацію Софій- відні жіночі ролі
грала М.
Ада- ським
театром соціальної драми М. Кропивниць-
совська (Заньковецька). З 1882 кого «Глитай,
або ж Павук» йшлося, що головний року
на українській професій- герой Бичок
мав риси (користолюбство, здирство, ній
сцені виступає М.
Садов- жадібність
до грошей, улесливість, вдавана сер-
ський. Як актор і режисер він дечність),
подібні до болгарських прототипів,
вважав справжнім той театр,
який
спроможний нести осві- Провідні майстри
національної сцени чи не ту народові,
помітну увагу при- єдиним тоді можливим
способом розповідали ін- діляв масовим
сценам. У його шим народам про українців,
водночас долучаючи трупі виступав,
потім розпочав нашу націю до зразків
світової театральної куль- режисерську
діяльність у влас- тури. їм аплодували
в Петербурзі, Москві, Тифлісі, ному
колективі П. Тобілевич Баку, Кишиневі,
Казані, інших містах від Віспи до
(Саксаганський), який 1897 року Каспію й
від Балтії до Чорного моря. Визнанням
їх на Першому всеросійському внеску
до світової скарбниці культури стало
від- з'їзді сценічних діячів говорив значення
у 1982 р. Організацією Об'єднаних Націй
з про утиски українського народ- питань
науки, освіти й культури (ЮНЕСКО)
100-річ-
ного театру. До плеяди корифе- чя
заснування театру корифеїв, коли в
Кіровогра- їв входить актриса Г.
Ковтунен- ді було відкрито меморіальний
музей М. Кропивко
(Затиркевич-Карпинська). ницького.
РОЗДІЛ
З
КІРОВОГРАДЩИНА,
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
Запитання
і завдання:
Де
діяли любительські театральні трупи
в XIX столітті?
Коли
й де відбулася прем'єра «Вечорниць»?
Коли
й де засновано український професійний
реалістичний театр?
Назвіть
імена фундаторів українського
професійного реалістичного театру.
Покажіть їх зв’язок з нашим краєм.
Творчі
завдання:
Покажіть
на карті міста, у яких гастролювали
провідні українські актори в
1880-1890-х роках.
Підготуйте
реферат про одного з корифеїв
українського професійного театру.
Відвідайте
виставу за твором одного з наших
земляків, корифе-
їв-драматургів.
Додатки:
Спогади
про умови гастролей трупи І. Карпенка-Карого
(Тобілевича)
«...Мандрувати
доводилось здебільшого... починаючи з
...північного краю до південного. Це
було, звичайно, величезною працею,
утрудненою тим, що окрім нашої трупи
та інших українських колективів по тих
же містах мандрували... трупи російські.
Доводилося іноді переїжджати з одного
міста до іншого, де можна було мати
ніким не зайнятий театр на дві або три
доби: їхали, наприклад, з Елисавета
до Казані або до Петербурга. Грали не
там, де хотіли, а там, де було можна,
а це не те саме. Ці тяжкі далекі мандрівки
вимагали багато коштів, забирали
багато часу і знесилювали дорожніми
невигодами акторський гурт.
...А
переїзди з Житомира до Києва? ...Під час
однієї такої подорожі Іван Карпович,
не
дивлячись, що він був одним з керівників
трупи, мусив їхати всю дорогу на даху
диліжанса, разом з багажем, щоб дати
місце в диліжансі іншим акторам, які
могли образитися, що керівництво,
мовляв, дбає тільки про себе. Іван
Карпович
тоді
страшенно застудився, бо до Києва ми
прибули вночі і мусили сидіти до
самого ранку цілим гуртом на березі,
примостившись, де хто міг, на своїх
клунках, дожидаючи пароплава на
Чернігів».
Тобілевич
С. Мої стежки і зустрічі. - К, 1957. - С.
362,365.
142
Із
виступу на зї'зді сценічних діячів П.
Саксаганського у Москві 1897 року
«Переводити
з іноземних мов для малоросійської
сцени - забороняється; писати з
історичного минулого, як багатого
темами і цікавого для слухача, -
забороняється. Слова: «запорожець»,
«козак», «рідний край» - жупел для
цензури, і раз п'єса хоч трохи порядно
скомпонована, та має ці слова, то краще
не посилати цензорові - усе одно не
дозволять. Тому усі малоросійські п'єси
мають темою одноманітне кохання, зовсім
не цікаве для народу, і прикрашаються
танцями й співом.
Слухач
втомився дивитися це танцювальне
мистецтво і починає абсолютно
справедливо гніватися на збочення
життя, кажучи: у малоросійських писак
народ танцює і співає усе життя, немає
ні печалі, ні горя, ні суспільних
інтересів. Кругом голод, бідність,
пітьма, а вони танцюють і співають! Так
це ж брехня, усе це бездарні викрутаси
літературних клоунів!
Цензура
за короткий час не пропустила більше
десяти хороших драм, дозволяючи в той
же час масу бездарних викрутасів і
компіляцій літературних клоунів.
Між
тим малоросійський театр на півдні
пустив глибокі корені; він має свою
публіку; загал любить його...
Усе
сказане
далеко не вичерпує сотої частини
питання, але обмежимося доки цими
вказівками і перейдемо до інших, ще
більше спеціальних утиснень, придуманих
ніби для знищення народного театру на
півдні. Говоримо - знищення - оскільки
інших цілей така ніяковість не може
мати. Малоросійські спектаклі дозволяються
тільки з дозволу вищої влади:
генерал-губернаторів, губернаторів і
градоначальників, причому має бути
вказана кількість спектаклів, і
прикладений список п'єс. Жоден народний
малоросійський спектакль не може бути
поставлений без загальноросійського
водевілю
- він
обов'язковий. Розпорядження є, щоб
малоросійські трупи ставили в один
вечір стільки актів загальноросійських,
скільки актів має малоросійська п'єса,
що йде цього вечора».
Куценко
Л.
Стежками хутора «Надія»: Нарис. -
Кіровоград, 2007. - С. 42.
ш
І
Для
допитливих:
Кіровоградщина.
історія. Традиції. Сучасність. -
Кіровоград, 2008. - С. 536-540.
Куценко
Л. Стежками хутора «Надія». - Кіровоград,
2007. - 48 с.
ІЛурапов
В. Марко Кропивницький та його спадкоємці.
- Кіровоград, 2010. --392с.
Ярош
В. Стежками завіяними: родовід М. Л.
Кропивницького // Поріг. - 1992. - № 3. - С.
5-9.
РОЗДІЛ
З РОЗВИТОК
ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА У XIX ст.
КІРОВОГРАДЩИНА.
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ УРОК
•Освіта
в XIX столітті
Освіта в краї за кріпацько-
аракчеєвської доби.
Кріпацтво, полі-
тика деукраїнізації в імперії Романович гальмували розвиток просвіти на зем- лях колишніх козацьких вольностей. На- віть у Єлисаветграді, добре контрольо- ваному царськими владою та військо- виками, питання відкриття (1811 р.) по- вітового училища вирішувалося май- же два десятиріччя і без будь-якої ма- теріальної підтримки міністерства осві- ти та губернського керівництва. Най- ближчий університет знаходився в Хар- кові, ліцей - в Одесі. У наступні десяти- ліття діяли повітові училища в Бобрин- ці, Златополі, Єлисаветграді, Олександрії, церковно-приходське училище в Новому Стародубі, парафіяльні школи у великих селах та містечках, де здобувалася по- чаткова освіта. 1846 року в Єлисаветграді навчалися лише 200 дітей в початково- му, приходському (духовному), жіночому училищах та двох жіночих пансіонатах.
Складним було матеріальне становище нижньої ланки освіти в селах, більшість яких були поміщицькими, а отже й відкриття та утримання шкіл залежало від кріпосників (значною мірою малоосвічених), представлених вихідцями з інших регіонів імперії, закордону чи їх нащадками. На Долинщині було 4 таких російських, 2 німецьких
та єврейська школи. Нерідною для корінного населення мовою велося навчання і в церковно-приходських школах краю за релігійно-догматичним принципом на імперській ідеологічній основі. Церква була фактично єдиним гуманітарним осередком на селі.
Після ліквідації військових поселень наприкінці 50-х років XIX ст. виникають дворічне парафіяльне училище в Новому Стародубі, духовна школа у Вільшанці, офіцерське кавалерійське училище в Єлисаветграді. На початку 1860-х років зусиллями українофілів - викладачів кавалерійського та повітового училищ в Єлисаветграді відкрито дві недільні школи з використанням рідної мови навчання, але невдовзі вони були заборонені владою.
Становлення середньої освіти
в регіоні.
| У пореформений період вини-
кають перші світські середні навчаль- ні заклади в Центральній Україні. Біль- шість їх діяла в повітових центрах. 1870 року Єлисаветградське жіноче училище реорганізовується в громадську жіно- чу гімназію. Через 11 років тут відкрив- ся VII додатковий педагогічний клас. За наступні 15 випусків його закінчили 204 дівчини. Вони направлялися на роботу, зокрема, до системи земської освіти вчительками чи їх помічницями. Опікун- ську раду гімназії очолював міський го- лова. Товариство допомоги нужденним ученицям збирало пожертви, проводило благодійні заходи (новорічні вечори, тан- ці) для отримання коштів з метою опла- ти навчання, придбання одягу та взуття.
144
Ъюст Ъишюра Івановича Григоровича - видатного славіста, професора Новоросійського університету (1811-1876рр.). Фото Олександра Коломінова. Кіровоград, 2010 р.
1870 року в блисаветграді виникає земське реальне училище, перше таке в Україні і перший середній освітній заклад в місті для хлопців, які до цього мусили їхати навчатися до Одеси, Миколаєва, Кременчука. Тут діяли підготовчий та 7 основних класів. До послуг учнів були сад, майданчик для ігор, метеорологічна станція, гімнастична зала, вечірні рисувальні класи. У недільні та святкові дні влаштовувалися народні релігійно-моральні читання. Організовувалися екскурсії (у т. ч. до Кривого Рогу, Сміли, Нижнього Новгорода, Москви), літературно-музичні ранки. На 1897 рік в училищі нараховувалося 8 689 бібліотечних книг, 5 886 фізичних, природничих та хімічних предметів і приладів,
300 речей історико-географічного та археологічного музеїв. Щороку передплачувалося кілька десятків періодичних видань. Директор училища М. Завад- ський редагував «Педагогічний вісник». За перші 25 років освіту в закладі здобули 1 414 хлопців. Викладачем працював відомий історик, краєзнавець, археолог, етнограф В. Ястребов. У місті похо
вано його одесь-
кого викладача, професора, сла- віста В. Григоро- вича. У реально- му училищі здо- бували освіту ко- рифеї українсько- го театру М. Са- довський і П. Сак-
саганський, ак- Володимир Ястребов. тор Г. Юра, фоль- Історик, учень клорист А. Коно- В1 Григоровича
щенко, громадські діячі £. Чикаленко, 0. Бочковський, композитор К. Шимановський, художник
Осмьоркін.
1865 року офіцерське кавалерійське училище набуло статусу юнкерського кавалерійського училища, серед викладачів якого були українофіли М. Федоровський та М, Новиць- кий (приятель Т. Шевченка). У XIX столітті тут навчалися, зокрема, племінник Кобзаря Й, Шевченко, художник
А. Ждаха.
РОЗДІЛ З
КІРОВОГРАДЩИНА.
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
Наймолодшим
середнім навчальним закладом
блисаветграда стала чоловіча класична
гімназія, котра вела відлік своєї
історії з 1879 року. 1898 року тут працювало
22 викладачі та співробітники, навчалося
302 учні (атестат отримали 24, у т. ч. три
медалісти). Більшу половину складали
діти дворян та чиновників, понад третину
міщан
та цеховиків. 72,5 % учнів сповідували
православ'я, далі йшли іудеї (16,6 %),
католики (6,9 %), лютерани (3,1 %). У
фундаментальній бібліотеці 1894 року
налічувалося 6 194 томи книг, в учнівській
- 2 109. При закладі діяла домова церква
Різдва Пресвятої Богородиці. На
літературно-музичних ранках виступали
гімназійні духовий, струнний і зведений
оркестри, хор. У 1890-1899 рр. у гімназії
навчався
В. Винниченко
(іспити склав екстерном в Златопільській
гімназії).
1873
року в Олександрії відкрито
чотирикласну жіночу прогімназію, згодом
перетворену у семикласну гімназію. У
Златополі, на базі повітового
дворянського училища, виникла
чоловіча гімназія; двокласне жіноче
училище було реорганізоване в прогімназію.
Інспектор
гімназії 0. Андрієв- ський досліджував
історію України, у т. ч. Запорізької
Січі, життєписи письменників.
Філологічні дисципліни викладав
член Кирило-Мефодіївського товариства
0. Тулуб. У Бобрйнці відкрилася жіноча
прогімназія, яка в перспективі стане
гімназією.
Початкова
освіта в пореформені
десятиріччя.
Відміна
кріпосного права від-
кривала
певні можливості для розвитку
початкової
освіти завдяки зусиллям сіль-
ських
громад та земств. 1872 року на
Єли-
саветградщині 3 366 учнів ходили
до 79
шкіл, утримуваних сільськими
громада-
ми. Через три роки число цих
шкіл зрос-
ло до 86. Але не всі місцеві
громади мо-
гли забезпечувати
приміщення навчаль-
них закладів
належним опаленням, по-
стійною
охороною, відповідними меблями
й
обладнанням, здійснювати поточний
ре-
монт, робити необхідні фінансові
внески. У
1874-1880 роках у повіті закрилося
11 сіль-
ських шкіл.
року
на Єлисаветградщині діяла 291 початкова
школа всіх типів, де навчалося 14 887
учнів. Із 71 земської школи лише 43
розміщувалися в спеціально споруджених
для них будинках. Значна частина
приміщень була вкрита соломою і
очеретом. 1898 року діяли 80 земських
закладів, у т.
ч. 5
двокласних та 75 однокласних. Сільські
діти відволікалися від навчання на
осінні та весняні польові городні
роботи; взимку не всі мали теплий одяг
і взуття, щоб іти на навчання, у т. ч. й
на велику відстань. 1—2-класні міністерські
й земські школи діяли тільки в містах
та великих селах, куди потрібно було
добиратися пішки або наймати там
квартири. У Новогеоргіївському земському
хлоп'ячому дворічному училищі
Олександрійського повіту 1895 року із
98 учнів 7-16 років лише 10 були дітьми
селян; завершили повний однокласний
курс у сусідніх Андрусівській земській
школі тільки 7 дітей (навчалося 92),
Калантаєв- ській - 4 (102), Талово-Балківській
- 5 (78),
146
Лозар
ізраїльович Бродський
-
підприємець,
меценат і будівничий
Златопольської
гімназії
ГОДЬ
„-«А«.
Г.ІЧШ
г/п
£<*.«<
у
Ато«»
г/^гмг-
ҐІНҐХЬІ
Р^МїЩ
•1сч^
"
«ви»**
[ІрИ/Г
■ *5*^ 'Г?^
ї;#*«аіі<У=5
$#!<№
‘ "" ’ V ~-Ху
ЖІЙйяРУІ. , л «ч*>« ^лі СкЛвгг .7 **•*»* ' / і,ї\*йі>«м’- ? .4
р;гЛА.і$
■
ус-
УЙЖ^
^г:/?лл.-^*/гь> 8И»«ЙМ> „
л-* 9дм {«дгчій
ііг&Ф
'СЧфХг£ ™ ‘ч' ч
Іїол*^
„риЧЛИ**-
і^ЬвстЗ
ІОІЮК"
гі^ояжім’«'
їін>гр«я
Л:иич*^Ф,И,
Хч-кчїу/1
.• -Ч
^и\ТЙП«ИН^
АьчМл
Ц^^тіЛВШ
&Ці№І‘ л^У^&с«Фл^Н' А/І*--** "'-■£* V
чи^Г' ( Ґуггшрюь . М ЧЬ^СТй«11.'.' ... _І.-. 4"£деЬя£>
ГоіЦііміл'і,
^»КОКІ
.
£ ’ | І*
,і»шРт
^UV«A|M^Л,,' .
{ХуХ^ігіип0,
гійяямм«,й?ї<й
ІНіїй-
к&ї*и
*итии*<<Л’
,*.*340
,->/».*‘і *-
М^4’Ч*1 і|К^і*(.«% \ тшм мета ^убОССіуїЛ
^їі«г/4«л*
г§&.»«кг' і>л^*>
бгяафЯ» Т»Ч/нп-. »*2;
ЖССЬ!
|»>лп)щщг
^гу.'гусля^ч*-^
іеднт
/»'мхнглуг
г?”г Лі/>ї4^(і
•одьссл
|-м»
7>/і^ цм>
.л
^лууг
Мвгцгл«
ІНЙіФ
Ноуор«1
чн«,л
брієвськии
.»»*•**'
ІІв^
^йек>*^
