Каталоги и смЪты по востребованію

ЩприШЩьЪургардзродипш

^Ш Чпочхищ в “Одесі, 1912 рік ►

ВудМшщтво заведу сільськсгос- ^^мшшяельвортГ

70-пирр. man.

фонди Кіровоградського власного краєзнавчого музею) ^

и:*-єство Е/іисаветградскаго Машиностроите/іьнаго й Чугуно/іитейнаго завода

,сЗ. Л Яскульскій“

Нъ Елисаветграді, Вокзальная № 29 с. Д.

ї! С І ІІАПШІПІ. оборудованіе сельскохозяй- ІІІ.ЦІпіІОПии І и. ственныхъмельницъ на валь- юг. : на жерновахъ, маслобоенъ съ гидравлически- р гессами для ручного и* трансмиссіоннаго дій- в» - Паровыя машины, турбины, прессы для соло мы и сіна, трансмиссіоньї и проч.

сівалку. Сівалки єлисаветградського ви­робництва неодноразово посідали призо­ві місця на європейських виставках сіль­ськогосподарських машин, а сам завод на­довго став флагманом російського, а по­тім радянського сільгоспмашинобудуван­ня. Брати Ельворті були відомими меце­натами в блисаветграді, створили належ­ні умови праці й відпочинку для робітни­ків. Згодом на заводі Ельворті була ство­рена футбольна команда.

Загалом же наприкінці XIX ст. у Ели- саветграді діяло 227 фабрично-заводських

і ремісничих підприємств, на яких працю­вало понад 2 тис. робітників. Вісім із цих підприємств виготовляли сільськогоспо­дарський інвентар. На роботу в блисавет- град йшли селяни із навколишніх сіл.

Наш край продовжував відігравати значну роль у імперській торгівлі. Щороку у 85 населених пунктах обох повітів відбу­валися ярмарки, в усіх великих селах діяли щотижневі базари. Наприкінці XIX ст. на те­риторії краю налічувалося 2140 торговель­них закладів з оборотом понад 19 млн. руб.

Близькість до Олександрійського та Елисаветградського повітів Чорного моря та дельти Дунаю створювала сприятливі умови для експорту сільськогосподарських

і промислових товарів. З цією метою уряд Російської імперії багато уваги приділяв бу­дівництву залізниць. Стратегічного значен­ня набувала залізниця Одеса-Харків, окре­мі ділянки якої пройшли через нинішню Кіровоградщину. Так, у 1868 р. було пу­щено в дію залізницю Балта-Єлисавет- град, яка з'єднала місто з Одесою, на­

ступного року - Єлисаветград-Кре- менчук, 1873 р. - Знам'янка-Фас- тів. Саме з уведенням у дію заліз­ниць розпочався швидкий розвиток Знам'янки (заснована 1869 р.), Поміч­ної, Новоукраїнки, Олександрії (1869 р. була заснована станція Користівка неподалік Олександрії), Долинської, які стали важливими вузловими станціями. Наприклад, наприкінці XIX

• на початку XX ст. річний вантажо­обіг останньої становив 75 млн. пудів, причому 40 млн. припадало на вугіл­ля. При станції Долинська працювали цегельний завод, депо, пошта, теле­графне відділення. Так само залізни­ці сприяли соціально-економічному розвитку й інших станцій краю. Це давало роботу тисячам залізнични­ків, вантажників, різноробочих.

нили швидкі темпи розвитку елемен­тів ринкової економіки і на селі. Важ­ливою тенденцією був перерозподіл землеволодіння та землекористуван­ня. Після реформи зберігалося вели­ке поміщицьке землеволодіння. Так, в Елисаветградському повіті 62,5 % зем­лі належало великим землевласни­кам, а в Олександрійському - 54,8 %. Проте далеко не усі поміщики змо­гли пристосуватися до нових умов і перевести своє господарство на умо­ви ринку. Поміщики швидко розо­рювалися, тому поширеною практи­кою стала здача землі в оренду най­більш підприємливим селянам. Широ­кого розвитку набуло використання

2. Нові тенденції економічно­го розвитку села. ІІШЯЯЩДВ

десяти- іО году

показаіиемт» і

иСІ>Х'Ь хл+»бов

фЄСТІ>ЯИЬ

(Елиеав

АА*НОІ

&.«їара*'

V- ‘ \

\ Ц-'^л ’

•(МАПНИрЬ** І 4*2 Л. \З^ии'

&лШу

Іілсиипс.^»»

₁м»*»*^А Г ^ч-^~

І ’ 0»деят» О*¹

, Дії,.

*^«Ч

Зйг«^**

ЗмЛрН«^*

ОАВПГРА

«І««*!

лммііш#

'ли>ли*''^клл

ЦЧЛС«К*

іроа^ое

^ЄЛІкв»*«К*

Л6І«А

ІИОО**.

ІОІРНпїЦ^ЧҐуїд^ІІІІ»

Іквівпой!

#&»**■

ЇУ^ГИ«*«»'

слшл

‘й«««¹«!

і«тмсм»»«Ц

^х~^ > / &{*»»♦«* ; \ ^^АРвуамик*

Окла^нкл

^Г*М*ЇЙ!

І А*»*о»'о««іовч*

и**ол*с*^к‘

РЛТЬ»

{«ЬНСЦ'Ь

СолОЛ^С

вознссіискг.

^;У <к*мчи

>1^

Лл*"*’їв

к*нт*куло»кА^:

спише 16 пул-

,П6«0**0

.✓"бг »<«**'

! ] Я*.«СМЛ*^чй^и'Л /

А. Л. ШКЛОВСКАГО НДШДНИКИ

БЛИСАВЕТГРАД'Ь

ЗАВОДЬ ЗЕМЛЕД'БЛЬЧЕСКИХЬ МАШИН Ь

Н СКЛ ЬСІЄ0-Х03ЯЙ< ТВКННЬі X Ь МК*Ч ЬІІИ і і ь.

1ІОЛНОІІ о і» ору дон а н і Е иаілоьокн *».

ШШ^ Фосітшт рхВсду Сльтрті. рГ початок Ш ст.

юлекції Юрія Тютюшкіна (м, Кіровоград)

найманої праці в селі, спричинене роз­шаруванням селянства. Так, за розцінка­ми жнивного часу 1891 р, у середньому по Олександрійському повіту косар отри­мував у день 50-80 коп., в'язальник - 30-40 коп., жнець - 2-3 крб. за деся­тину. У цей же час пуд пшениці кошту­вав до 80 коп. Під час жнив заробітна плата коливалася від 50 коп. до 3 крб. на день залежно від виду роботи, а при місячному наймі (скажімо, пастухи) отри­мували близько 7 крб. 75 коп. На цей же час на базарах Олександрійського повіту були такі ціни: озимина - 68,5 коп. за пуд, ярина - 62 коп/п., жито - 43 коп/п., яч­мінь - 40 коп./п., овес - 48 коп/п., про­со - 44 коп/п., гречка - 42 коп/п., кар­топля - 24 коп/п., робочий кінь - 41 крб., корова - 38 крб., пара волів -118 крб., ві­вця - 4 крб., свиня -11 крб.

Із цього видно, що така зарпла­та була доволі купівельноспроможною, особливо якщо мати на увазі, що для багатьох селян це усе ж таки був не основний, а додатковий заробіток.

Поступово зростала товарність сільського господарства, його орієнта­ція на потреби ринку. Серед вирощу­ваних культур переважали зернові. Так, станом на 80-ті роки XIX ст. орні площі по Олександрійському повіту розподіля­лися між культурами у таких пропорці­ях: озима пшениця - 42 %, яра пшениця

• 26 %, ячмінь - 19 %, овес -4%, про­со - 2 %, гречка -1,5 %, картопля - 3 % від усієї площі орної землі. Урізноманіт­нювався реманент селян. Заможні селя­ни купували молотарки, сівалки, збіль­

шується кількість плугів, рал, борін. На­буває розвитку селянська кооперація: з метою координації своїх зусиль селяни об'єднувалися в товариства.

Зростання добробуту селян та підвищення попиту на продукцію ре­месла призводило до того, що в селах активно розвивалися кустарні промисли та ремесла. В Єлисаветградському по­віті вони були джерелом існування для

4. % селянських господарств, а в Олек­сандрійському - 17,5 %. У ряді населе­них пунктів (Аджамка, Знам'янка, Ново- георгіївськ, Новий Стародуб, Нова Пра­га, Олександрівка, Цибулеве) значно­го розвитку набули деревообробні та інші лісові промисли. Центрами гончар­ства були Мошорине, Ревівка, Скубіїв- ка, Таборище, Талова балка. Продукція колісників, стельмахів, різників посуду, меблярів, столярів, бондарів, гончарів, а також чинбарів, чоботарів, шевців тощо забезпечувала не лише потреби односельців, але й потрапляла на рин­ки Каховки, Херсона, Керчі та ін.

Важливим процесом став відхо­жий промисел, який набував усе біль­шого розмаху у пореформений період. Суть його полягала у тому, що у перер­вах між сільськогосподарськими сезона­ми - пізня осінь, зима, рання весна - се­ляни йшли у промислові центри та на­ймалися на тимчасову роботу, а навесні поверталися до своєї землі. Повертали­ся зазвичай перед жнивами (на свято Пе­тра й Павла). «У відход» йшли переваж­но нежонаті чоловіки. Середня заробітна платня відходників у кінці 1880-х років

3. Розвиток соціальної сфери в пореформе-

ний період.

Соціально-економічні зміни, які мали

місце у 1860—1900-х рр., суттєвим чином вплину- ли на умови життя населення міст і сіл. Зростан- ня прибутків громад та окремих господарств по- значилося на зовнішньому вигляді та інтер'єрі жи- тел. У Елисаветграді та інших містах побільша-

військовий лазарет, після чого працювала єдина в місті лікар­ня (нині - 1-а міська лікарня м. Кіровограда). Населен­ня сільської місцевості було в цьому сенсі ще більше об­межене. У кращому положен­ні знаходилися колишні округи військових поселень. Саме на їх території у більшості місте­чок функціонували шпиталі на 120-150 місць.

Поміщицькі селяни, за­звичай, доступу до медичного обслуговування не мали. На­слідком були епідемічні хво­роби (віспа, холера, дифтерія, скарлатина та ін.), які були при­чиною смерті більш як у 50 % смертних випадків у краї. Осо­бливо високою була дитяча смертність.

Після реформ медичне обслуговування стало переду­сім справою органів самовря­дування. Лише у великих міс­тах діяли лікарні, фінансова­ні урядом. Так, у Елисаветгра- ді з 56 лікарів лише 8 перебу­вали на державній службі. Ре­шта утримувалися громадою або ж мали приватну практи­ку. У повітових волосних цен­трах облаштовувалися лікар­ні, утримувані земськими та міськими органами самовря­дування. Першим завідуючим Знам'янським лікувально-про-

Садмшський цукровий завод, м. Знам'янка

(фонди Знам'янського краєзнавчого музею)

ло цегельних та дерев'яних будинків, хоча значна частина міських низів жила на околицях (Ковалів- ці, Чечорі та інших районах) у землянках та хи­жах. В оселях міщан та селян з'явилися годинники, які ліквідували монополію церкви на вимірювання часу, адже раніше цю роль, окрім природних рит­мів, виконували церковні дзвони.

Особливо відчутними були зміни у сфе­рі медичного обслуговування населення та осві­ти. До реформ доступ до якісного медичного об­слуговування був обмежений. В Елисаветграді ще під час Кримської війни на території фортеці діяв

РОЗДІЛ З НАШ КРАЙ У ПОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРІО,

довольчим пунктом, організованим 1892 р., був A.B. Лисенко, брат ви­датного українського композитора М.В. Лисенка. Повіти поділялися на медичні ділянки, у центрах яких буду­валися лікарні. У селах облаштовува- лися фельдшерські та аптечні пунк­ти. Проте земських та міських ко­штів було явно недостатньо. Единою сферою, де земська медицина мала більш-менш серйозні здобутки, була профілактика віспи. Щеплення від ві- спи Ьуло оголошено стратегічним за- вданням в імперії, і не лише для зем­ської медицини. Так, якщо у 1897 р. щепленнями від віспи було охопле­но 38 % населення Олександрійсько­го повіту, то 1908 р. цей відсоток уже сягнув 50.

Проте найбільш відчутними, порів­няно з попереднім періодом, були зміни у розвитку шкільної освіти в сільській міс­цевості краю. Пореформений період узага­лі характеризувався бурхливим розвитком мережі початкових шкіл в Україні: порів­няно з 1856 р, їх кількість до кінця XIX ст. зросла у 12 разів. Стосовно сільської шко­ли, то мова йде передусім про уже згадані церковно-приходські Іцерковнопарафіяль­ну) та земські школи, причому питома вага останніх зростала швидкими темпами. Так, у всьому Олександрійському повіті на 1866 р. було 64 школи, переважно церковно- приходські. На кінець XIX ст. їх число зрос­ло до 116, в яких навчалося майже 4 тис. хлопчиків та дівчаток. У середньому на одну школу припадало близько 40 учнів. У таких школах діти вчилися читати й писа-

Більш відчутними були зрушен- PJ

ня у сфері освіти. Бурхливий соціаль^

спричині

но-економічнии розвиток

зростання попиту на грамоту

дей, здатних працюват я—,™—

ствах, в установах та оргайіаціях різ-' них рівнів. Наприкінці XIX ст. у Єлиса- ветграді діяло понад 20 гімназій, учи- лищ, семінарій, чоловічих і жіночих шкіл. Лише упродовж 1870-х рр. тут виникло 6 народних училищ. До чис- ла провідних в Україні належали гро- мадська жіноча гімназія та відкрите у 1870 р. Слисаветградське земське реальне училище. 1885 року Злато- пільське дворянське училище було перетворене на класичну чоловічу гімназію, в якій навчався В.К. Винни-

ченко. 1873 р. чотирикласна жіноч,

гімназія була відкрита в Олександрії.

Єлисайетградська класична ▼ чоловіца гімтря, тшішжШ ст.

т і

ню земства приділяли якнайбільшу ува- гу. Так, якщо у 1866 році на увесь Олек- сандрійський повіт приходилося лише 64 школи усіх типів, то у 1885 році тут діяло 43 лише земські школи, а в 1902 році - 88 земських шкіл. Було затверджено пере- лік обов'язкових предметів для одночас- них земських шкіл: Закон Божий та кате- хізис, Священна історія, читання по кни- гах цивільного та церковного друку, пись- мо; арифметика, церковні співи. Окрім обов'язкових, школам на власний вибір дозволялося викладати дисципліни прак- тичного спрямування, такі як ткацтво та інші ремесла, городництво, садівництво, шовківництво, бджолярство та ін.

Однією з ініціатив земських уста- нов Російської імперії стала організація народних читань для сільського населен- ня за допомогою «волшебного фонаря» і «туманных картинок» (діапроектора - пристрою для демонстрації зображення) у святкові та неробочі дні у приміщеннях земських шкіл для дорослих та неписем- [ них. Досвід Олександрійського земства у

Сільська вчителька.

Художник К.О. Трутовський,

1883. Папір, олівець.

Кіровоградський

гй обласний |§ художній музей.

■ Публікується

вперше

\И У ПОРЕФОРМЕНИ

■РІОД

І

цьому питанні ставився за при­клад: сучасники відзначали, що лише три повіти в імперії - Пе- тергофський, Московський та Олександрійський - повною мірою реалізували цю програ­му. В кінці XIX - на початку XX століття при земських школах стали також організовувати по­стійні недільні та вечірні занят­тя для неписемного дорослого населення та дітей, неохопле- них шкільною освітою. За один урок група учнів (до ЗО осіб) платила вчителеві ЗО коп.

Земства не лише буду­вали приміщення шкіл у се­лах. Коштом земств закупову­валися підручники та шкіль­не обладнання, виплачува­лася заробітна платня вчите­лям. Проте про результати ді­яльності земств у сфері по­чаткової освіти більш пере­конливо говорять інші дані: у

1874. році в Олександрійсько­му повіті школами було охо­плено не більше 10 % дітей; у 1895-му цей відсоток сягнув 32 %, а у 1902-му - 42 % дітей шкільного віку.

Центральноукраїнський регіон не за-

лишався осторонь суспільних і політичних рухів, які стали реакцією різних верств населення на розвиток капіталістичних відносин та загострен- ня внаслідок цього соціальних протиріч у Росій- ській імперії.

Упродовж 70-80-х pp. XIX ст. в Єлисавет- граді, Новоархангельську, Новомиргороді, Олек­сандрії діяли народницькі гуртки. їх активними членами були Й.Я. Давиденко, К.П. Янковський, С.Ф. Чубаров та інші. До гуртків входили пред­ставники учнівської молоді, інтелігенції. Вони підтримували зв'язки з народницькими центра­ми в Санкт-Петербурзі, Києві, Одесі, Харкові.

Народник Я.В. Стефанович організував у селах Чаплинці, Самусівці, Подорожньому, Но- вогеоргіївську таємні дружини з метою підго­товки повстання (так звана Чигиринська змова). У1874 р. в Єлисаветграді народовольці готували замах на Олександра II. І.В. Дроб'язгін і Л.О. Май- данський планували зірвати Балашівський міст, під час проходження царського поїзду. Змовни­ки були заарештовані й страчені в Одесі.

На початку 1880-х pp. в Єлисаветграді діяв народницький гурток на чолі з дворянином O.K. Тарковським. Члени гуртка обговорювали забо­ронені твори М. Чернишевського, Т. Шевченка та ін. У 1884їР. орток був розгромлений.

швгщ

Запитання і завдання:

^г І. Як вплинуло на еконо­мічний розвиток краю активне залізничне будівництво у 1860- 70-ті рр.?

2. Які зміни відбулися у соціально-економічному розви­тку села в пореформений період7

3. Охарактеризуйте харак­тер зрушень у сфері медичного обслуговування та шкільної осві­ти населення в останній трети­ні XIX ст.

4. Охарактеризуйте рево­люційний рух на території нашого краю в останній третині XIX ст.

Творче завдання: Підготуйте повідомлення: «Моє місто (село) в другій поло вині XIX ст.». |!

Додатки:

Слисаветградський трамвай

«10-го ноября 1896 года в 12 часов дня состоялась закладка машинного здания для елисаветградского электрического трамвая. Табличка с соответствующей надписью была положена в фундамент...

Работы по устройству электри­ческого трамвая в Елисаветграде были закончены в начале июня месяца 1897 года. 13-го же июня в 4 часа пополудни... состоя­лось освящение зданий и машин».

Исторический очерк г. Елисавет- града. Сост. А. И. Пашутин. - Елисавет- град, 1897. - С. 236,237.

Для допитливих:

1. Исторический очерк города Ели- саветграда / Сост. А.Н. Пашутин. - Ели- саветград, 1897. -312 с.

міст і сіл Української PCP. - область. - K., 1972. - 794 с.

1

о

а:

сх

сх

е

о

§

3“

5

о

со

о

сх

£

(Гиперапщрне життя та роуВиток мистецтва

у XIX ст.

1. Художня література.

До літературно-

го літопису Дніпро-Бузького межиріччя першої половини XIX століття увійшли видатні майстри слова українського та сусідніх слов'янських народів. У Новомиргороді під час військової служби перебував І. Котляревський - «батько нової української літератури», як його згодом назвав Т. Шевченко. З нашим краєм пов'язане й ім'я великого Кобзаря. 1824 року через Зла- топіль, Новомиргород, Грузьке до Єлисаветгра- да разом з батьком чумацькою валкою при- їздив малий Тарас, про що напише в повісті «Наймичка». Є гіпотези про відвідини Кобза- рем Олександрівки.

Через поселення краю пролягав під час південного заслання шлях російського пое­та 0. Пушкіна. 1825 року в Єлисаветграді зу­пинявся висланий до Одеси польський поет

А. Міцкевич. Польський письменник М. Грабов- ський, мешкаючи в Олександрівці кілька де­сятиріч, написав повісті «Коліївщина», «Ста­ниця Гуляйпільська», «Тайкури», статті «Про українські пісні», «Про українську школу по­езії», «Про українські народні легенди» та ін. У цьому регіоні український письменник П. Ку­ліш збирав матеріали до своїх «Записок про Південну Русь», в Олександрівці він писав пое­му «Україна». Понад 10 років в Олександрійсько-

Шіха.я ТраісЬсьшш.

Колекція Музею Однієї Вулиці, м. Київ

му та блисаветградському повітах проходив військову службу росій­ський поет А. Фет. У 50-ті роки с. Макариху (тепер - Знам'янського р-ну) відвідала письменниця М. Вовчок. У краї бував поет

0. Афанасьєв-Чужбинський.

ТІшипежіішт Нуліш. Художник Генріх Тольпатін (?)

РЛЗБОДХ

И. ТЄНЕРОМО

на** **1 єгри®*« ру €.*<■»>

Підневільну долю українсько­го народу в часи Речі Посполитої та Російської імперії відтворювали дра­матурги. 1863 року М. Кропивниць- кий написав свою першу п'єсу «Дай серцю волю, заведе в неволю». Зго­дом з'явилися п'єси «Доки сонце зі­йде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «По ревізії», «Дві сім'ї», «Зайдиголова», «Олеся», «Замулені джерела», «Перед волею» та ін. Перу

і. Тобілевича належать твори «Бур­лака», «Розумний і дурень», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Без­таланна», «Наймичка», «Понад Дні­пром», «Бондарівна», «Не так пани, як підпанки», «Батькова казка», «Па­ливода XVIII століття», «Лиха іскра поле спалить і сама щезне», «Чума­ки», «Сава Чалий», «Ґандзя», «Суєта», «Житейське море».

1875 року в блисаветгра- ді видано поетичну збірку пле­мінника Кобзаря Й. Шевченка під псевдонімом «І. Грінченко». З-під

пера вчителя місцевого реального учили­ща І. Деркачова вийшли книжки для дітей, «Українська граматика». Автором ряду збі­рок оповідань та віршів став викладач Зла- топільської гімназії Г. Грушевський.

1892 року в Орловій Балці біля Знам'янки М. Старицький писав драму «У темряві» («Кривда і правда»), сюжет якої пе­рекликається з подіями в цьому селі. Відома українська поетеса Леся Українка 1899 року відвідала хліборобські артілі в Аджамці та Суботцях. Зупинилася в Єлисаветграді у бу­динку «артільного батька» М. Левитського, відомого поета, українофіла. Цього року в місті відкрилася перша громадська бібліо­тека з фондом у кілька тисяч книг, виходи­ла газета.

2. Музика.

Поруч із традиційними на-

родними музикою й піснею на календарно- обрядових святах, ярмарках формуються ко- лективи, набувають досвіду солісти, які де- монструють аматорське, чи згодом профе- сійне, сценічне вокально-мелодійне мис- тецтво, переїжджаючи з міста до міста.

іри ^сградський міський ж^ошпурнс-мшорішмшій лщуей ^{г 1} арпенка- Карого.

•їїг:

ТВсри фштслія Шлнииьтго

• письменника і викладача йітсавстградеькогс духовного цчшщща, спдіїмксвані у часописі ,'Щц^камстаріщі>

'Лралт 1аша Тенероме Видана в €лиса(ктграді 8 друкарні фатів Шрадн ц 19Н р.

Солістом петербурзької Марійської опе­ри, одним з фундаторів російської во­кальної школи став наш земляк Й. Пе­тров. Він дебютував в одному з таких колективів у Єлисаветграді 1826 року в опереті «Козак-віршувальник», присвя­ченій автору пісні «їхав козак за Дунай» С. Климовському, котрий у XVIII ст. меш­кав у с. Припутнях (тепер - Знам'янщина). Свої останні концерти дав 1847 року в Єлисаветграді відомий угорський піаніст, композитор Ф. Ліст.

1874. року в Єлисаветграді відбу­лася прем'єра «Вечорниць» (до драми Т. Шевченка «Назар Стодоля») П. Ніщин- ського, до яких він написав музику. Це був перший національний вокально- хоровий твір, виконаний на українській сцені рідною мовою. Композитор також виконав обробки народних пісень «Ой в ліску, ліску», «Ой гоп, гоп», «Ой гиля, гиля, гусоньки на став», «Кину кужіль», «Ой закувала та сива зозуля».

Талановитим співаком, компози­тором був М. Кропивницький, який на­писав музику до комічної опери «Вій», оперети-дивертисменту «Пісня в ли­цях». Він - автор дитячих опер «Івасик- Телесик» та «За щучим велінням», ро­мансів, вокальних дуетів, хорів, Саме йому присвятив пісню «Реве та стог­не Дніпр широкий» (музика до поеми Т. Шевченка «Причинна») випускник Єли- саветградського духовного училища Д. Крижанівський.

Ряд обдарованих митців ви­йшли із єлисаветградської музич­

ної школи Нейгаузів. Тут навчався ви­датний польський композитор, піаніст К. Шимановський. У місті народився пі­аніст, професор Г. Нейгауз, тут пройшли дитинство і юність видатного піаніста, композитора, педагога Ф. Блуменфель- да, який став викладачем консервато­рії, диригентом Маріїнського театру в Петербурзі. У краї народилася, в Єли­саветграді й Миролюбівці на Маловис- ківщині провела дитячі роки основопо­ложниця арфової школи, народна ар­тистка СРСР, солістка оркестру Велико­го театру СРСР, професор К. Ерделі.

На Знам'янщині бував фундатор української класичної музики М. Ли­сенко. Під час концерту композитора в Елисаветграді 1880 року він виконав полонез Шопена, свої увертюру до опе­ри «Різдвяна ніч», «Valse de concert», українську рапсодію «Думка-шумка», романси «Якби мені, мамо, намисто», «Садок вишневий коло хати», пісню «Чи я в лузі не калина». У місті виступа­ли композитори, музиканти М. Мусорг- ський, А. Рубінштейн, Г. Венявський. На­прикінці XIX століття, повернувшись із Сербії до Єлисаветграда, громадський діяч М. Левитський вислав туди тек­сти й ноти українських пісень, зокре­ма «Закувала та сива зозуля» П. Ніщин- ського й хорову збірку М. Лисенка, які сподобалися на Балканах і виконува­лися південнослов'янами.

3. Архітектура. Образотворче

мистецтво.

| У поселеннях краю домі-

нували одноповерхові глиняні будин- ки (інколи на кам'яному фундаменті),

хати під соломою чи гон- тою, зрідка - черепицею або залізом та напівпо- верхові землянки. Спору­ди зводилися із саману, очерету, лози, заливної глини, землі, в особливих випадках - з дерева. По­жежі нерідко знищували цілі вулиці (у Єлисавет­граді з 1812 по 1844 р. - 7 разів). Масове будівни­цтво з каменю чи цегли розпочалося переважно із середини XIX століття.

Головними архітек­турними візитівками ба­гатьох населених пунктів були культові заклади, споруджені переважно в стилі класицизму. Єли- саветград прикрашали Успенський собор, Грець­ка, Преображенська, Зна- менська, Петропавлів- ська, Покровська церк­ви, католицький костел, лютеранська кірха, іудей­ська синагога; Олексан­дрію - Успенський со­бор, Миколаївська церк­ва, синагога; Новомир- город - Миколаївський собор, Ільїнська церк­ва; Бобринець - Мико­лаївська церква; Петрове

• Вознесенська, Покров­ська; Крилів - Миколаїв­ська церкви.

Доба аракчеевських поселень від­билася, зокрема, в Елисаветграді комп­лексом триповерхових споруд військово­го містечка навколо Ковалівського пар­ку, виконаних у стилі російського класи­цизму. Будувалися, розширювалися, пе­реобладнувалися навчальні приміщен­ня (реальне училище, чоловіча гімназія в Елисаветграді, споруди в Златополі, Бо- бринці, Олександрії, Новогеоргїївську). В адмінцентрах з'являлися будинки місь­ких дум, земських управ, установ зв'язку, суду, фінансових тощо. Забудовувалися вулиці міст помешканнями заможних го­родян. Визначальний внесок у містобу­дівний процес в Елисаветграді зробили архітектори А. Достоєвський, В. Верлоп, Я. Паученко, 0. Лишневський та ін.

У Елисаветграді з успіхом демон­струвалися пересувні виставки художніх полотен. Діяло товариство шанувальни­ків витончених мистецтв. Ґрунтовної те­оретичної й практичної підготовки набу­ла плеяда майбутніх художників у ве­чірніх рисувальних класах при земсько­му реальному училищі. їх засновником став викладач, портретист П. Крестонос­цев. Центральноукраїнські краєвиди зо­

бражував виходець із Мотронівки (тепер

• Новоукраїнщина) І. Похитонов, тво­ри якого зберігаються в Україні, Росії, Франції, Бельгії. У Глодосах (Новоукра- їнський р-н) народився графік, живопи­сець, монументаліст Ф. Козачинський. У Буго-Дніпровському межиріччі з'явилися на світ талановиті художники П. Покар- жевський, 0. Розумний, 0. Осмьоркін,

0. Фойницький, В. Винниченко, П. Кодьєв,

А. Нюренберг, пройшла юність А. Ждахи.

1892. року в Елисаветграді, на мо­гилі професора В. Григоровича, відкрито пам'ятник роботи одеського скульп­тора Б. Едуардса.

щ2Е2ПШ2СЕЯЕВШНВШ ^'^{сля л}'^кв'~

дації Російською імперією Гетьманщи­ни й Запорізької Січі українська історія, мова, культура жили в народних піснях, думах, переказах, легендах, традиціях, звичаях, обрядах, картинах.

Щоб зберегти цей важливий пласт, оберіг національної духовності, письмен­ники, фольклористи, етнографи, педа­гоги, краєзнавці, історики збирали зраз­ки народної творчості. У селах та хуто-

'У степовій слщр. Художник Іван Похитонов

їх учнів, сільських вчителів і священиків, на Єлисаветградщині та Олександрійщи- ні гайдамацькі, обрядові та історичні піс­ні, прізвища, казки, писанки й візерунки (з яких видав невеликий альбом). 1894 року вийшла його головна праця «Матеріали з етнографи Новоросійського краю». С. То- білевич записувала народні пісні з ре­пертуару братів Тобілевичів, М. Кропив­ницького, М. Заньковецької. Єлисавет- градський землемір П. Рябков вивчав ма­теріали й усні джерела з килимарського (зокрема, орнаментування), рибальсько­го, чумацького промислів, організовував своїх місцевих кореспондентів на збір ко­лекцій іграшок, ляльок, малюнків сіль­ських дітей, пісень про чумацтво та ві­вчарство, народних лікувальних трав та способів виготовлення з них ліків.

У селах компактного мешкання зберігали свої культурні й побутові ет­нографічні традиції болгари (Вільшан- щина), росіяни-старообрядці (Клинці, Злинка, Покровське, Красний Яр та ін.), молдавани, представники інших діаспор. У релігійних християнських обрядах, на­родних святах знаходили відображення автохтонні язичницькі традиції.

Запитання і завдання:

0. Назвіть твори письменників - уродженців краю Центральної України

19. століття.

0. Хто з видатних композиторів, музикантів та співаків пов'язаний з нашим регіоном?

1. Назвіть споруди XIX століття вашого поселення (або волосного, пові­тового, районного, обласного центру).

2. Хто з відомих художників народився в нашому краї?

3. Які зразки народної творчості було зібрано в XIX столітті у Цен­тральній Україні?

Творчі завдання:

І Напишіть реферат на тему: «Т. Шевченко і наш край».

2. Підготуйте презентацію пам'ятки архітектури XIX ст. вашого краю.

3. Відвідайте експозицію (виставку) художників-земляків в обласному ху- дожньому музеї.

Додатки:

І. Тарас Шевченко в Центральній Україні

«За часів найніжнішої моєї юності (мені було тоді ІЗ років) я чумакував тоді з покійним батьком. Виїжджали ми з Гуляй поля. Я сидів на возі і дивився не на Новомиргород, що лежить в долині над Тикичем, а на степ, котрий ле­жить за Тикичем. Дивився і думав (а що я тоді думав, то розгадає тільки один бог). Ось ми узяли соб, перейшли убрід Тикич, піднялися на гору. Дивлюся - зно­ву степ, степ широкий, безмежний. Тільки трохи видніється вліво щось схоже на лісок. Я запитую у батька, що це видно.

• Дев'ята рота, - відповідає він мені.

Але для мене цього не досить. Я думаю: «Що це - 9-та рота?»

Степ. І все степ.

Нарешті ми зупинилися ночувати в Дідовій балці.

ІЗ

., .03. -

2. Кіровоград. Образотворче мистецтво (минуле і сучасне). - Кірово­град, 2008. - С. 6-11,14-49.

3. Куценко Л. Літературний словник Кіровоградщини. - Кіровоград, 2001.

2. Культурно-освітні процеси краю у XIX столітті. - Кіровоград, 2004. -

2. Шевченко С.І. На пограниччі культур: Кіровоградщина - Польща в лі­тературних зв'язках (XIX - поч. XX ст.). - Кіровоград, 2004. - 56 с.

Зрдели К. Арфа в моей жизни. - М.: Музыка, 1967. - С. 21-24.

С. 109-117.

-126 с.

С. 95-189.

РОЗДІЛ З ЛІТЕРАТУРНЕ ЖИТТЯ ТА РОЗВИТОК МИСТЕЦТВА У XIX ст.

1. Аматорські трупи.

Новомиргорода, артист і режисер

В. Давидов. У Бобринці з'явився аматорський гурток М. Дубро- винського та А. Ворникова, де М. Кропивницький зіграв свої перші ролі Петра («Наталка-Полтавка»), Стецька («Сватання на Гончарівці»), Чупруна («Москаль-чарівник»), Лопуцьковського та Шельмен- ка («Шельменко-денщик»). Зго­дом він уже сам організував любителів-театралів та хористів для постановки спектаклів у міс­цевому земському будинку. У Бо­бринці розпочинав свою аматор­ську театральну діяльність й І. То- білевич.

Із поверненням у 1865 р. по­вітового центру з Бобринця до Єли- саветграда тут оселяється сім'я То- білевичів, представники якої: Іван (керівник любительської трупи), Михайло, Марія - беруть участь у розвитку аматорського театраль­ного мистецтва, виступають у бла­годійних спектаклях на користь бідних учнів. Ставилися українські («Наталка-Полтавка», «Москаль- чарівник», «Назар Стодоля», «Гар­куша», «Ой не ходи, Грицю», «Кум Мірошник», «Дай серцю волю», «Помирились», «Сватання на Гон­чарівці», «Шельменко-денщик», «Бувальщина») та російські п'єси. Діяв драмгурток (вистави орга­нізовувались і в домашніх умо­вах) учнів ремісничо-грамотного та реального училищ, з якого ви­йшли Панас та Микола Тобілевичі.

РОЗДІЛ З РОЗВИТОК ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА У XIX ст.

в?

УРОК

цтщфщ

Успіху цих та інших вистав у Єли­саветграді, тріумфальним гастролям ін­шими містами сприяло поєднання особистостей, таланту, самовідданості ко­рифеїв сцени. Уродженець с. Бежбайраки (тепер - Кропивницьке Новоукраїнсько- го р-ну) М. Кропивницький спостерігав несправедливість існуючого ладу, егоїзм і зажерливість чиновництва, безправ'я українців з дитинства й від початку тру­дового життя, що дало сюжети для його драматичних творів, сприяло реалістич­ності в режисерській та акторській ро­боті митця. Наступного року його тру­па об'єдналася з колективом Старицько- го. З 1890 року М. Кропивницький бере активну участь у діяльності «Товариства артистів під керівництвом М. Садовсько- го і П. Саксаганського». Корифей створив багато неповторних образів (Бичок у п'єсі «Глитай, або ж Павук», Балтиз в «Олесі», Стецько в «Сватанні на Гончарівці» та ін.). Свої твори драматург писав і в єлисавет- градському помешканні на вул. Клинців- ській (тепер - Кропивницького).

Подібний шлях пройшов уродже­нець с. Арсенівки (нині - Новомирго- родського р-ну), драматург, актор, ре­жисер, театральний діяч І. Тобілевич (Карпенко-Карий), який мешкав у Єли­саветграді в батьківському будинку на вул. Знаменській (Тобілевича). Після по­вернення з новочеркаського заслання за українофільську діяльність поселив­ся на хуторі Надія, названому на честь першої дружини, акторки із роду Тар- ковських. Тут написав 14 п'єс, приймав відомих українських театралів, пись­менників, громадських діячів. Працю-

1 Театр корифеїв.

РОЗДІЛ З РОЗВИТОК ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА У XIX от.

П Алекса і [WJ Теат}

Щ^штя

братом Панасом створив «То- Словаччині, з'являються публікації про театрально- вариство російсько-українських драматургічну й громадську діяльність М. Кропив- артистів». їх сестра Марія ницького. Гастролі його трупи з успіхом йшли у Мін- (Садовська-Барілотті) працюва- ську. Для поповнення репертуару своїх театрів бі­ла в трупах М. Кропивницько- лоруські драматурги вдалися до перекладів і пере- го, М. Старицького, М. Садов- робок комедій українця «Пошилися в дурні» та «По ського, П. Саксаганського. Се- ревізії». Марко Лукич перекладав Гоголя («Вій»), Мо- ред кращих робіт були Натал- льера («Жорж Данден»), Шекспіра («Отелло»), охоче ка («Наталка-Полтавка»), Одар- грав Пустельника («Дон Жуан» В. Моцарта) і Тальбо- ка («Запорожець за Дунаєм»), та («Марія Стюарт» Ф. Шіллера). Постановка драма- Пракседа («Гуцули»). Мала чу- тичною трупою М. Старицького 1888 року у Варшаві довий голос, за який її нази- драми «Дай серцю волю...» отримала в пресі відгуки вали соловейком. 1891 року та- за цікаву розробку теми милосердя й доброти. 1897 лановиту артистку поховано на року, під час гастролей там М. Кропивницького, осо- Биківському цвинтарі в Слиса- бливий успіх мали «По ревізії», «Невольник», «Глум і ветграді, згодом прах перене- помста», «Пошилися в дурні». Через два роки трупа сено до хутора Надія. В тру- виступала у литовському Вільно (Вільнюс), пах М. Кропивницького, М. Ста­рицького, М. Садовського про- 1899 року у рецензії на інтерпретацію Софій- відні жіночі ролі грала М. Ада- ським театром соціальної драми М. Кропивниць- совська (Заньковецька). З 1882 кого «Глитай, або ж Павук» йшлося, що головний року на українській професій- герой Бичок мав риси (користолюбство, здирство, ній сцені виступає М. Садов- жадібність до грошей, улесливість, вдавана сер- ський. Як актор і режисер він дечність), подібні до болгарських прототипів, вважав справжнім той театр,

який спроможний нести осві- Провідні майстри національної сцени чи не ту народові, помітну увагу при- єдиним тоді можливим способом розповідали ін- діляв масовим сценам. У його шим народам про українців, водночас долучаючи трупі виступав, потім розпочав нашу націю до зразків світової театральної куль- режисерську діяльність у влас- тури. їм аплодували в Петербурзі, Москві, Тифлісі, ному колективі П. Тобілевич Баку, Кишиневі, Казані, інших містах від Віспи до (Саксаганський), який 1897 року Каспію й від Балтії до Чорного моря. Визнанням їх на Першому всеросійському внеску до світової скарбниці культури стало від- з'їзді сценічних діячів говорив значення у 1982 р. Організацією Об'єднаних Націй з про утиски українського народ- питань науки, освіти й культури (ЮНЕСКО) 100-річ- ного театру. До плеяди корифе- чя заснування театру корифеїв, коли в Кіровогра- їв входить актриса Г. Ковтунен- ді було відкрито меморіальний музей М. Кропив­ко (Затиркевич-Карпинська). ницького.

РОЗДІЛ З

Запитання і завдання:

0. Де діяли любительські теа­тральні трупи в XIX столітті?

1. Коли й де відбулася прем'єра «Вечорниць»?

2. Коли й де засновано україн­ський професійний реалістичний те­атр?

3. Назвіть імена фундаторів українського професійного реаліс­тичного театру. Покажіть їх зв’язок з нашим краєм.

Творчі завдання:

1. Покажіть на карті міста, у яких гастролювали провідні україн­ські актори в 1880-1890-х роках.

2. Підготуйте реферат про од­ного з корифеїв українського профе­сійного театру.

3. Відвідайте виставу за тво­ром одного з наших земляків, корифе-

їв-драматургів.

Додатки:

Спогади про умови гастролей трупи І. Карпенка-Карого (Тобілевича)

«...Мандрувати доводилось здебільшого... починаючи з ...північного краю до південного. Це було, звичайно, величезною працею, утрудненою тим, що окрім нашої трупи та інших українських колективів по тих же містах ман­дрували... трупи російські. Доводилося іноді переїжджати з одного міста до ін­шого, де можна було мати ніким не зайнятий театр на дві або три доби: їха­ли, наприклад, з Елисавета до Казані або до Петербурга. Грали не там, де хо­тіли, а там, де було можна, а це не те саме. Ці тяжкі далекі мандрівки вима­гали багато коштів, забирали багато часу і знесилювали дорожніми невиго­дами акторський гурт.

...А переїзди з Житомира до Києва? ...Під час однієї такої подорожі Іван Карпович, не дивлячись, що він був одним з керівників трупи, мусив їхати всю дорогу на даху диліжанса, разом з багажем, щоб дати місце в диліжансі ін­шим акторам, які могли образитися, що керівництво, мовляв, дбає тільки про себе. Іван Карпович тоді страшенно застудився, бо до Києва ми прибули вно­чі і мусили сидіти до самого ранку цілим гуртом на березі, примостившись, де хто міг, на своїх клунках, дожидаючи пароплава на Чернігів».

Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі. - К, 1957. - С. 362,365.

142

ш

І

Для допитливих:

1. Кіровоградщина. історія. Традиції. Сучасність. - Кіровоград, 2008. - С. 536-540.

2. Куценко Л. Стежками хутора «Надія». - Кіровоград, 2007. - 48 с.

3. ІЛурапов В. Марко Кропивницький та його спадкоємці. - Кіровоград, 2010. --392с.

4. Ярош В. Стежками завіяними: родовід М. Л. Кропивницького // Поріг. - 1992. - № 3. - С. 5-9.

РОЗДІЛ З РОЗВИТОК ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА У XIX ст.

•Освіта

1. Освіта в краї за кріпацько-

аракчеєвської доби.

Кріпацтво, полі-

тика деукраїнізації в імперії Романович гальмували розвиток просвіти на зем- лях колишніх козацьких вольностей. На- віть у Єлисаветграді, добре контрольо- ваному царськими владою та військо- виками, питання відкриття (1811 р.) по- вітового училища вирішувалося май- же два десятиріччя і без будь-якої ма- теріальної підтримки міністерства осві- ти та губернського керівництва. Най- ближчий університет знаходився в Хар- кові, ліцей - в Одесі. У наступні десяти- ліття діяли повітові училища в Бобрин- ці, Златополі, Єлисаветграді, Олександрії, церковно-приходське училище в Новому Стародубі, парафіяльні школи у великих селах та містечках, де здобувалася по- чаткова освіта. 1846 року в Єлисаветграді навчалися лише 200 дітей в початково- му, приходському (духовному), жіночому училищах та двох жіночих пансіонатах.

Складним було матеріальне ста­новище нижньої ланки освіти в селах, більшість яких були поміщицькими, а отже й відкриття та утримання шкіл залежало від кріпосників (значною мі­рою малоосвічених), представлених ви­хідцями з інших регіонів імперії, закор­дону чи їх нащадками. На Долинщині було 4 таких російських, 2 німецьких

та єврейська школи. Нерідною для ко­рінного населення мовою велося на­вчання і в церковно-приходських шко­лах краю за релігійно-догматичним принципом на імперській ідеологічній основі. Церква була фактично єдиним гуманітарним осередком на селі.

Після ліквідації військових посе­лень наприкінці 50-х років XIX ст. ви­никають дворічне парафіяльне учили­ще в Новому Стародубі, духовна шко­ла у Вільшанці, офіцерське кавалерій­ське училище в Єлисаветграді. На по­чатку 1860-х років зусиллями украї­нофілів - викладачів кавалерійського та повітового училищ в Єлисаветграді відкрито дві недільні школи з викорис­танням рідної мови навчання, але не­вдовзі вони були заборонені владою.

2. Становлення середньої освіти

в регіоні.

| У пореформений період вини-

кають перші світські середні навчаль- ні заклади в Центральній Україні. Біль- шість їх діяла в повітових центрах. 1870 року Єлисаветградське жіноче училище реорганізовується в громадську жіно- чу гімназію. Через 11 років тут відкрив- ся VII додатковий педагогічний клас. За наступні 15 випусків його закінчили 204 дівчини. Вони направлялися на роботу, зокрема, до системи земської освіти вчительками чи їх помічницями. Опікун- ську раду гімназії очолював міський го- лова. Товариство допомоги нужденним ученицям збирало пожертви, проводило благодійні заходи (новорічні вечори, тан- ці) для отримання коштів з метою опла- ти навчання, придбання одягу та взуття.

144

Ъюст Ъишюра Івановича Григоровича - видатного славіста, професора Новоросійського університету (1811-1876рр.). Фото Олександра Коломінова. Кіровоград, 2010 р.

1870 року в блисаветграді виникає земське реальне училище, перше таке в Україні і перший середній освітній за­клад в місті для хлопців, які до цього мусили їхати навчатися до Одеси, Ми­колаєва, Кременчука. Тут діяли підго­товчий та 7 основних класів. До послуг учнів були сад, майданчик для ігор, ме­теорологічна станція, гімнастична зала, вечірні рисувальні класи. У недільні та святкові дні влаштовувалися народ­ні релігійно-моральні читання. Органі­зовувалися екскурсії (у т. ч. до Криво­го Рогу, Сміли, Нижнього Новгорода, Мо­скви), літературно-музичні ранки. На 1897 рік в училищі нараховувалося 8 689 бі­бліотечних книг, 5 886 фізичних, природ­ничих та хімічних предметів і приладів,

2. 300 речей історико-географічного та археологічного музеїв. Щороку перед­плачувалося кілька десятків періодич­них видань. Директор училища М. Завад- ський редагував «Педагогічний вісник». За перші 25 років освіту в закладі здо­були 1 414 хлопців. Викладачем працю­вав відомий історик, краєзнавець, архе­олог, етнограф В. Ястребов. У місті похо­

вано його одесь-

кого викладача, професора, сла- віста В. Григоро- вича. У реально- му училищі здо- бували освіту ко- рифеї українсько- го театру М. Са- довський і П. Сак-

саганський, ак- Володимир Ястребов. тор Г. Юра, фоль- Історик, учень клорист А. Коно- ^В1 Григоровича

щенко, громад­ські діячі £. Чикаленко, 0. Бочковський, композитор К. Шимановський, художник

0. Осмьоркін.

1865 року офіцерське кавалерій­ське училище набуло статусу юнкер­ського кавалерійського училища, се­ред викладачів якого були україно­філи М. Федоровський та М, Новиць- кий (приятель Т. Шевченка). У XIX сто­літті тут навчалися, зокрема, племін­ник Кобзаря Й, Шевченко, художник

А. Ждаха.

РОЗДІЛ З

Наймолодшим середнім на­вчальним закладом блисаветграда стала чоловіча класична гімназія, ко­тра вела відлік своєї історії з 1879 року. 1898 року тут працювало 22 викладачі та співробітники, навчалося 302 учні (атестат отримали 24, у т. ч. три меда­лісти). Більшу половину складали діти дворян та чиновників, понад третину

• міщан та цеховиків. 72,5 % учнів спо­відували православ'я, далі йшли іудеї (16,6 %), католики (6,9 %), лютерани (3,1 %). У фундаментальній бібліоте­ці 1894 року налічувалося 6 194 томи книг, в учнівській - 2 109. При закладі діяла домова церква Різдва Пресвятої Богородиці. На літературно-музичних ранках виступали гімназійні духовий, струнний і зведений оркестри, хор. У 1890-1899 рр. у гімназії навчався

В. Винниченко (іспити склав екстер­ном в Златопільській гімназії).

1873 року в Олександрії відкри­то чотирикласну жіночу прогімназію, згодом перетворену у семикласну гімназію. У Златополі, на базі пові­тового дворянського училища, вини­кла чоловіча гімназія; двокласне жі­ноче училище було реорганізоване в прогімназію.

Інспектор гімназії 0. Андрієв- ський досліджував історію України, у т. ч. Запорізької Січі, життєписи пись­менників. Філологічні дисципліни ви­кладав член Кирило-Мефодіївського товариства 0. Тулуб. У Бобрйнці від­крилася жіноча прогімназія, яка в перспективі стане гімназією.

2. Початкова освіта в пореформені

десятиріччя.

Відміна кріпосного права від-

кривала певні можливості для розвитку початкової освіти завдяки зусиллям сіль- ських громад та земств. 1872 року на Єли- саветградщині 3 366 учнів ходили до 79 шкіл, утримуваних сільськими громада- ми. Через три роки число цих шкіл зрос- ло до 86. Але не всі місцеві громади мо- гли забезпечувати приміщення навчаль- них закладів належним опаленням, по- стійною охороною, відповідними меблями й обладнанням, здійснювати поточний ре- монт, робити необхідні фінансові внески. У 1874-1880 роках у повіті закрилося 11 сіль- ських шкіл.

1892. року на Єлисаветградщині діяла 291 початкова школа всіх типів, де навча­лося 14 887 учнів. Із 71 земської школи лише 43 розміщувалися в спеціально спорудже­них для них будинках. Значна частина при­міщень була вкрита соломою і очеретом. 1898 року діяли 80 земських закладів, у т.

ч. 5 двокласних та 75 однокласних. Сільські діти відволікалися від навчання на осінні та весняні польові городні роботи; взимку не всі мали теплий одяг і взуття, щоб іти на навчання, у т. ч. й на велику відстань. 1—2-класні міністерські й земські школи ді­яли тільки в містах та великих селах, куди потрібно було добиратися пішки або на­ймати там квартири. У Новогеоргіївському земському хлоп'ячому дворічному учили­щі Олександрійського повіту 1895 року із 98 учнів 7-16 років лише 10 були дітьми селян; завершили повний однокласний курс у сусідніх Андрусівській земській шко­лі тільки 7 дітей (навчалося 92), Калантаєв- ській - 4 (102), Талово-Балківській - 5 (78),

146

ГОДЬ „-«А«. Г.ІЧШ

г/п £<*.«<

у Ато«»

г/^гмг-

ҐІНҐХЬІ

Р^МїЩ

•1сч^

«ви»**

[ІрИ/Г

■ *5*^ 'Г?^

$#!<№

‘ "" ’ V ~-Ху

р;гЛА.і$

■

ус-

УЙЖ^

^г:/?лл.-^*/гь> 8И»«ЙМ> „

^л-* 9дм _{«дгчій

ііг&Ф

'СЧфХ_г£ ™ ‘^ч' ч

Іїол*^

„риЧЛИ**-

і^ЬвстЗ

ІОІЮК"

гі^ояжім’«'

_їін>гр«я

Л:иич*^Ф,И,

Хч-кчїу/¹

.• -Ч

^и\ТЙП«ИН^

АьчМл

Ц^^^тіЛВШ

&Ці№І‘ л^У^&с«Фл^Н' А/І*--** "'-■£* V

_чи^Г' ( Ґуггшрюь . М ЧЬ^СТй«¹1.'.' ... _І.-. 4"£деЬя£>

ГоіЦііміл'і,

^»КОКІ

.

£ ’ | І*

,і»шРт

^UV«A|^{M^Л,,}' .

{ХуХ^ігіип⁰,

гійяямм«^,й?ї^<й

ІНіїй-

к&ї*и

*итии*<<Л’

,*.*340

,->/».*‘і *-

М^⁴’Ч*¹ і|К^і*(.«% \ тшм мета ^убОССіуїЛ

^їі«г/4«л*

г§&.»«кг' і>л^*>

бгяафЯ» Т»Ч/нп-. »*2;

ЖССЬ!

|»>лп)щщг

^гу.'гусля^ч*-^

іеднт

/»'мхнглуг

г?”^г Лі/>ї4^(і

•одьссл

|-м»

7>/і^ цм>

.л

^лууг

Мвгцгл«

ІНЙіФ

Ноуор«¹

чн«,л

брієвськии

.»»*•**'

ІІв^

^йек>*^