території сучасних північно-східних, північних та північно-західних районів області. Терито- рія сучасного Онуфріївського району значною мірою входила до Келебердянської сотні Пол- тавського полку.

Разом з коло-

нізацією краю, появою тут населених пунктів відроджується й релігійне життя. Релігія за- вжди займала в житті людини особливе міс- це, впливаючи на її світогляд, а з тим і на вчин- ки. Основною рисою і козака, і селянина, й мі- щанина була їхня глибока релігійність. З осо- бливою шаною люди ставилися до культових споруд, відвідування яких наближало їх до Бога через молитву. Разом із тим у новозаснова- них населених пунктах церква виконувала ще й роль культурного осередка. Вона була місцем зборів сільської або міської громади на вели- кі та малі свята. Два рази на рік значна части- на мешканців нашого краю відправлялася на «прощу», тобто на поклоніння святим місцям, у Мотронинський, Лебединський, Мошенський або Києво-Печерський монастир.

На 1745 рік у Задніпров’ї було 2 містечка та 13 сіл, а це означає, що на території краю ді­

3. Церковне життя краю.

яло як мінімум 15 церков. На­явність церкви в населеному пункті вказувала на його ста­тус села або міста. Відсутність церкви на території того чи ін­шого поселення означала, що воно є «слободою» або «дерев­ней». З писемних джерел відо­мо, що впродовж ЗО—40-х ро­ків XVIII століття церкви були збудовані в Андрусівці, Калан- таєві, Войтовому, Крукові, Ухів- ці, Плахтіївці, Власівці, Стеців- ці, Цибулевому, Глинську, Ар­хангельську (Архангелогороді), Вершино-Кам'янці, Петроостро- ві, Федорках, Дмитрівці, Табори­щі, Кам'янці, Нестерівці, Деріївці та дві в Крилові. Священиками у них служили вихідці з Полтав­щини. Як правило, церкви зво­дилися на честь Покрови Пре­святої Богородиці, Преображен­ня Господнього, Успіння Богоро­диці, а також в ім'я святих Ми­коли, Михайла та Георгія. Біль­шого розмаху церковне будів­ництво в краї набуло в 50—70-х роках XVIII століття.

4. Гайдамацький рух.

З початком урядової колоніза­ції Задніпров'я на його терито­рії посилився процес майново­го розшарування, зумовлений проникненням у регіон стар­шини Миргородського полку. У зв'язку з цим серед рядового населення краю популярності набуває гайдамацький рух. Він

І тр С14 Рм ** Ял

мМ»$ 'Ам&Л. еіп&.ур*

ГІЇ,{,л ЇЗа-иСобокіил* бЩиПсйхт}

ГилЄс^ЛМ?&С%^у_иь&Щ_іг

щ&ї£ії£кя&

Карта Задніпрських місць. 'Укладена полковником Напилим де 'Боскетом у 1740-1745 рр.

(За Анатолієм Пивоваром)

зародився в підконтрольних Речі Посполитій українських землях. Його учасники ставили за мету протистояти гнобленню простих людей з боку великих земле­власників та католицької церкви. Упродовж першої половини XVIII століття лісо­степові райони сучасної Кіровоградщини стають місцями зосередження гайда­мацьких ватаг. Саме з Чорного лісу вони ходили громити панські угіддя на Брац- лавщині, Поділлі та Київщині.

Один із перших виступів гайдамаків відбувся 1726 року в районі сучасної Торговиці. Із середини ВО-х років XVIII ст. Чорний і Чутянський ліси стають цен­трами формування і зосередження гайдамацьких загонів. Іноді вони захоплювали цілі поселення, наприклад, 1736 року загін Медведя оволодів Криловим. На по­чатку 17В7 року об'єднані загони гайдамаків, які налічували близько тисячі осіб, «снували по селах і лісах понад річкою Тясмин».

РОЗДІЛ 2

77

Тайдамака. Художник невідомий

Наприкінці 30-х - на по­чатку 40-х років XVIII століття дії гайдамацьких загонів зна­чно активізувалися. На чолі по­встанців став доволі харизма- тичний лідер Гнат Голий. Він заснував у Чорному лісі гай­дамацький Кіш, що на трива­лий час став опорною базою народних месників. У 1748-1749 рр. гайдамацькі загони лише в районі Архангелогородка (су­часного Новоархангельська) нараховували до 800 бійців.

Особливо посилюється гайдамацький рух на Право- бережжі у 1750 році. У червні цього року відбулися збройні сутички гайдамаків з караль- ними військами Миргород- ського полку на території Ци- булівської сотні - у районі на- селених пунктів Ухівка, Цибу- лів, Дмитрівка, Караул (сучас- не Красносілля), поблизу Ма- лишевського і Хрестянсько- го форпостів у верхів'ях Сухо- го Тясмина та Ірклію. У 30-40-х

роках XVIII століття на терито-

рії краю популярними в

ді були ватажки

Медвідь, Гнат Медведівський, Василь Мелешко, Марко Мамай, Василь і Прокіп Савранські. Роз­мах гайдамацького руху в середині XVIII сто­ліття викликав стурбованість польських і росій­ських правлячих кіл. За його придушення взя­лися військові і дипломати. Подолання народ­ного опору вбачалося в чіткому розмежуванні державного кордону між Російською імперією і Річчю Посполитою, який не був детально ви­значений ще з 1686 року.

Як бачимо, Задніпров'я впродовж пер­шої половини XVIII століття було доволі гус­то заселеним. Це був край, на який покладали надії тисячі тих, хто бажав по-новому розпо­чати своє життя. Це був край нових людських надій і сподівань, які були перекреслені поді­ями середини - другої половини XVIII століття.

'" Творче завдання:

1. На контурній карті позначте межі Задніпрських місць середини XVIII століття та перші населені пункти краю.

2. Проаналізуйте дані таблиці, подані у додатку, та визначте найбільші населені пункти краю першої половини XVIII століття.

Для допитливих:

1. Епископ Арсеній (Іващенко). Чорний ліс та його околиці / Кіровоград­ський краєзнавчий вісник / Bun. 1. - Кіровоград, 2007. - С. 6-36.

2. Жванко В. Мій берег. Матеріали до історії с. Попельнасте - Кірово­град, 2011. -133 с.

3. Кабузан В.М. Заселение Новороссии в XVIII - первой половине XIX ве­ков. - М.: Наука, 1976. - 307 с.

4. Наш край у XVIII ст. Матеріали науково-практичної конференції. - Кіровоград, 2003. - 190 с.

5. Пивовар А. В. Поселення Задніпрських місць до утворення Нової Сербії: в документах середини XVIII століття. - К, 2003. - 336 с.

6. Сорокин Г.И. Исчезнувшие сёла Новороссийского края // Краєзнавчий вісник Кіровоградщини. Bun. II. - Кіровоград: Центрально-Українське видавни­цтво, 2008. - С. 6-25.

РОЗДІЛ 2 ЗАСЕЛЕННЯ ЗАДНІПРСЬКИХ МІСЦЬ

Додатки:

Перші поселення в Задніпрських місцях у 40-х - на початку 50-х років XVIII століття.

В 1745 Г.

дворов душ

Селение

В 1752 Г.

дворов

душ

•«»у