Кампанія укрупнення колгоспів призво- дила до появи «неперспективних» сіл, ство- рюючи передумови для їх зникнення з карти області. Віддалялися сотні сіл від райцентрів у процесі адміністративно-територіальних змін. У 1957-1959 роках шляхом приєднання до інших було ліквідовано 10 районів, 1962 року - ще 12.

Обком,

міськрайкоми Компартії України докладали зусиль до охоплення працівників різних галу­зей соціалістичним змаганням, рухом за кому­ністичну працю, політнавчанням. Всесоюзною ударною комсомольською будовою була Кре­менчуцька ГЕС. 1957 року комсомольська систе­ма політнавчання в області охоплювала 46 тис. осіб комсомольської та позаспілкової молоді. Наймасовішими організаціями краю були про­фесійні спілки, які об'єднували 250 тис. осіб (на грудень 1957 р.). Активну лекційну роботу проводило товариство «Знання», число чле­нів якого зросло до 6 400. Виникла обласна організація Спілки журналістів УРСР. До партійно-радянських обласної «Кіровоград­ської правди» та міськрайонних газет додав­ся обласний комсомольський тижневик «Мо­лодий комунар».

Всупереч офіційній атеїстичній ідеоло­гії населення активно дотримувалося пра­вославних (Різдво, Великдень та ін.) і язич­ницьких (колядування тощо) традицій. 1957 року в Олександрівському районі зменшив­ся вихід колгоспників на роботу, а учнів - до школи у дні релігійних свят, які не були тоді вихідними, - у Соснівці, Других Бірках, Ро-

3. Громадсько-політичне життя.

зумівці. Попри активну антицер- ковну пропаганду, закриття куль­тових закладів у релігійних обря­дах брали участь і деякі комуніс­ти (Гайворон), комсомольці (Голо- ванівськ) та вчителі (Мала Виска). У семи селах Компаніївщини, Но- воархангельщини, Онуфріївщини діяли секти баптистів. Православ­ні громади краю входили до Кіро­воградської єпархії, керівництво якої знаходилося у єдиному дію­чому на той час в обласному цен­трі Володимирівському соборі.

Засудження культу особи Сталіна призвело до демонтажу його пам'ятниківу Кіровограді біля будинку офіцерів, педінституту ім. 0. Пушкіна, у Гайвороні на Привокзальному майдані та ін. Здійснювалась реабілітація неви­нно репресованих жертв тоталі­тарного режиму. 1955 року при­пинено справу «антирадянської націоналістичної організації» у Кіровограді, керівником якої ні­бито був завідуючий кафедрою мови й літератури в держпедін- ституті і. Костецький, а члена­ми - його студенти. Наступного року звільнений із Колимсько­го ув'язнення В. Караташ з Голо- ванівщини, який у роки фашист­ської окупації брав участь у ство­ренні й діяльності осередку ОУН у рідних краях.

242

Запитання і завдання:

Шш 1. Які заводи з'явилися в області після введення в експлуатацію КремГеСу?

2. Вкажіть головні цифри розвитку сільського господарства області другої половини 1950-х - середини 1960-х років.

3. Назвіть громадські організації краю часів хрущовської відлиги.

4. Які пам'ятки, меморіальні дошки, назви поселень, майданів, вулиць увічнюють символи радянської доби?

Творчі завдання:

*' 1. Підготуйте повідомлення про трудове й громадське життя механі­затора, двічі Героя Соціалістичної Праці О.В. Гіталова.

2. Складіть перелік провідних, на ваш погляд, промислових підприємств краю середини 1950-х - першої половини 1960-х рр. Покажіть місця їх розта­шування на карті та поясніть, за якою ознакою ви їх обрали.

3. Знайдіть у книзі «Реабілітовані історією. Кіровоградська область» імена вихідців з вашого села, міста, району, реабілітованих у роки хрущов­ської відлиги. За що їх було репресовано в сталінські часи?

Додатки:

1. Спогади реабілітованого Володимира Караташа з Голованівського ра- йону:

У селі Роздал і... було створено осередок ОУН... Гестапівці засудили до роз- стрілу мого батька і мене. Батька розстріляли в Голованівську... Я залишився живий. Та пізніше був... московською владою... осуджений... «за актівноє участіс в націоналістіческом двіженіі на Украіне».

...В усіх концтаборах, де мені доводилось бути, знаходилося понад 80 від- сотків українців. Тут нас примушували безплатно будувати житлові будин- ки, виготовляти драги-комбайни для видобування золота. Мільйони україн- ців, безплатна робоча сила, працювали для Росії в шахтах, на лісоповалах,

в рудниках, на будівництві плотин, залізниць та житлових будинків. А Украї-

на завжди чомусь і досі е в «боргу» перед Ррскю.

Для допитливих:

1. Історія міст і сіл Української PCP. Кіровоградська область. - К, 1972. - 816 с.

2. Кіровоградщина. Історія. Традиції. Сучасність. - Кіровоград, 2008. - 640 с.

3. Кузик Б., Білошапка В. Історія та сучасність Центру України: В 2-х т. - Дніпропетровськ, 2005. — ТІ — 496 с.; Т.2.- 452 с.

4. Матеріали до проведення ювілейного уроку, присвяченого 60-річчю утворення області. Методичний вісник. - Кіровоград, 1998. - №23. - С. 19-34.

Місто 'Хрущов .(наш - (Штло&щськ) центральна вулиця.

1960р.

Тоувиток культури і освіти краю

у 1945-1991 рр,

УРИ І ОСВІТІ

ШУ1945-1991 р

247

УРОК

'КРАЮ

гальної культури. Тому великого значен­ня надавали просвітницькій діяльності серед населення і особливо жителів села. Зокрема, обласний відділ «Союздруку» виділяв для колгоспів і тракторних бри­гад області центральні і республіканські газети. Видавалась обласна газета «Кіро­воградська правда», 32 районні та міські газети, серед яких «Під прапором Сталі­на» (Аджамка), «По шляху Леніна» (Ком- паніївка), «Маяк комунізму» (Новгород- ка), «Сталінський прапор» (Олександрія), «Сталінська перемога» (Знам'янка) тощо.

Також була організована діяль­ність кінопересувок, які їздили по се­лах на гужовому транспорті з апара­том «Україна». У клубах та кінотеатрах демонстрували фільми про героїзм ра­дянських людей у роки війни та мир­ну працю.

Для обслуговування жителів села на концерти виїздили бригади артис­тів обласної філармонії, театр мініатюр та група під керівництвом ілюзіоніс­та Гріндау. Популярними були концерти ансамблю бандуристів (керівник - К. Охріменко), хору клубу ім. Жов­тня (керівник - Г. Почапський). Ра­зом з тим проводилась значна робота щодо залучення населення до участі у художній самодіяльності, проводились огляди, формувались агіткультбригади, до складу яких входили баяніст, танцю­рист і декламатор.

При редакції газети «Кірово­градська правда» діяло літератур­не об'єднання, на тематичній сторін­ці наші земляки С. Доломан, 0. Ма- рунич, К. Оверченко, 0. Моторний,

В. Чорногор, 0. Чернецький, М. Петров,

ТІам’ятиш героям Ъелшт Шітниршної війни, будований на ктштжшпемб м.'Кіровограда >

Кіровограда споруджено скульптуру Б. Хмельницького, виготовлену у Львів­ській скульптурній майстерні.

У цей період активно розвивалось художнє мистецтво. Так, у 1949 році за­сновано Кіровоградську художню артіль, а у 1951 році - товариство художників. Високим мистецьким рівнем вирізнялися живописні роботи М. Бондаренка, Б. Він- тенка, В. Федорова, графіка М. Добролежі. При Кіровоградській музичній школі пра­цював клас образотворчого мистецтва

• як художня студія та майбутня школа. Восени 1947 року художник-живописець

0. Осмьоркін для обласного музею пере­дав кілька своїх робіт.

Суттєві зрушення відбулись у по­воєнному облаштуванні міст і сіл. Зо­крема, значна робота здійснювалась

Пам'ятник 'Хмельницькому

(світлина з колекції Юрія Тютюшкіна)

щодо упорядковування парків і скве­рів, брукування вулиць та їх освітлен­ня, Так, у міському саду на р. Сугоклея було облаштовано велику водойму, на­сипано греблю, навколо посаджено ліс. Тут же обрано місце для павільйонів обласної сільгоспвиставки. Колектив обласного управління архітектури під­готував ювілейну виставку «Архітекту­ра за ЗО років».

ровоградське музичне училище, серед його викладачів відомі педагоги С. До­рогий, Ю. Хілобоков, К. Шутенко. У 1967 році на базі Кіровоградського педаго­гічного інституту ім. 0. С. Пушкіна від­крито музично-педагогічний факультет.

Цей період ознаменувався розкві­том діяльності заслуженої самодіяль­ної хорової капели під керівництвом за-

'Один $ павільйонів сільготІкитаЬт (з архіву Юрія Тютюиікіна)

2. В умовах політичної та еконо-

мічної лібералізації суспільства (сер.

1950-х - сер. 60-х років).

Зростання

темпів розвитку промисловості, реа­лізація народногосподарських реформ М. Хрущова сприяли суттєвим змінам, що позначилось на повсякденні україн­ського суспільства.

З 1959 по 1965 рік в області було збудовано 275 будинків культури та клубів, нове приміщення Олександрій­ського культосвітнього училища, 13 му­зичних шкіл. У 1959 році засноване Кі-

служеного працівника культури України Г. Почапського, хорових колективів під керівництвом С. Дорогого. Своєрідною візитівкою краю став танцювальний ан­самбль «Ятрань», який у 1960 році отри­мав звання народного самодіяльного ансамблю танцю, а у 1964-му - «Заслу­женого ансамблю танцю УРСР». Актив­но розвивалась художня самодіяльність. Відкрито музичні школи в Олександрів- ці, Знам'янці, Гайвороні, Малій Висці.

Із прийняттям у 1958 році Зако­ну «Про зміцнення зв'язку школи з жит­

250

натуралістів, екскурсійно-туристська станція та 2 спортивні школи.

Вагому роль у культурному жит­ті краю відігравало місцеве літературне об'єднання, яке багато років очолював В. Ярош. У цей період було вперше ви­дано літературний альманах «Степ», ви­йшли збірки творів 0. Моторного, Ф. Не- поменка, М. Смоленчука, М. Стояна, 0. Журливої. Влітку 1955 року в селі Губівці Компаніївського району відбулось вша­нування пам'яті поета-байкаря Дем'яна Бєдного.

У 1959 році у Таужненській семи­річній школі Гайворонського району пра­цював учителем видатний поет-борець за незалежність України Василь Стус. Піс­ля закінчення Донецького педагогічного інституту його за розподілом направили учителювати на Кіровоградщину.

СЕМИРіЧИМ ШНОІІ

Пам'ятна дошка на приміщенні Таужненської 31)1111-111 ступенів Тайворопського району

капела Шчажьного нашищіНірсва

(з архіву Юрія Тютюшкіна)

1965 рік - відроджена картинна галерея на правах відділу краєзнавчо­

го музею у приміщенні Спасо-Преобра- женської церкви, до її фондів переда­но значну кількість творів українських художників та земляків з Третьяков- ської галереї, Ермітажу та ін.

1967. року на громадських засадах відкрились літературно-меморіальний музей І. Микитенка у с. Рівному Ново- українського району, краєзнавчий музей у с. Розумівці Олександрівського району.

До 100-річчя від дня смерті Т. Шевченка у Знам'янці почала працю­вати його кімната-музей, з ініціативи нащадків Кобзаря - Катерини й Антоні- ни Красицьких та відомого шевченкоз­навця В'ячеслава Шкоди.

У галузі архітектури і містобу­дівної діяльності розробляються пла­ни генеральної забудови міст та ра­йонних центрів. Відбудовано примі­щення обласної філармонії (архітектор Лідія Крейтор), споруджено кінотеатр «Комсомолець».

Спостерігають-

ся активні процеси урбанізації, зростає чи- сельність міських жителів, відповідно ско- рочується кількість селян. Масове вироб- ництво телевізорів та радіоприймачів на- дало доступ населенню до передач захід- них радіостанцій, відкривало нові інформа- ційні можливості. Це час найбільш масо- вого відвідування кінотеатрів, передплати періодичних видань, захоплення книгоко- лекціонуванням, популярності вокально- інструментальних ансамблів тощо.

Матеріальна база підприємств та колгоспів забезпечувала розвиток творчих колективів, гуртків і студій при міських та сільських будинках культури.

У 1972 році вийшло з друку унікаль­не видання «Історія міст і сіл УРСР. Кірово­градська область», де вперше була систе­матизована історія нашого краю.

У 1974 році група кіровоградських митців розробила проект меморіалу, при­свяченого робітникам заводу «Червона зірка», які загинули у війну. 1985 року від­крито оновлений меморіал Слави на тери­торії фортеці Святої Слисавети.

У цей час розгортають свою діяль­ність обласні організації Всеукраїнської спілки краєзнавців, Спілки архівістів, Спіл­ки письменників України, Товариства охо­рони пам'яток історії та культури України. Наприкінці 80-х років засновано обласні редколегії Зводу пам'яток історії та культу­ри і Книги Пам'яті.

Меморіал Смиви на території фортеці Святої Слисавети

(фото Олександра Коломінова,

2010 р.)

254

Василь Олександрович Сухомлинський

Іван Гурович Ткаченко

У 1972 році постало питання про завершення пере­ходу до загальної середньої освіти молоді та подальший розвиток загальноосвітньої школи, значна увага приділя­лась трудовому вихованню молоді, створенню навчально- виробничих комбінатів. Відбувалось будівництво нових кор­пусів Кіровоградського інституту сільськогосподарського ма­шинобудування, а також приміщень технікуму механізації сільського господарства, медичного училища, професійно- технічних училищ. Педагогічний інститут відкрив відділення педагогіки і методики початкового навчання та образотвор­чого мистецтва. 1978 року на базі школи вищої льотної під­готовки організоване Кіровоградське вище льотне училище цивільної авіації.

Більшість педагогів Кіровоградщини сповідували гу­маністичні цінності, працювали творчо і самовіддано. Ці часи називають «золотим періодом розвитку педагогічної думки та педагогічної творчості на Кіровоградщині». Його презен­тують відомі педагоги-новатори, Герої Соціалістичної Праці В. Сухомлинський та І. Ткаченко, які створили авторські шко­ли, 'їхній досвід вивчали педагоги інших республік СРСР; а та­кож С. Максютін, Ф. Оксанич, А. Резнік, Е. Ставчанський, В. Нога, М. Кодак, А. Шеховцова, Г. Перебийніс, П. Козуль, 0. Хмура. Незважаючи на ряд проблем, радянська школа була своє­рідним феноменом, Україна перевищувала показники якос­ті навчання багатьох розвинутих країн, при цьому освіта була безкоштовною.

Завдяки організаторським здібностям та патріотиз­му Е.М. Чабаненко, яка працювала заступником голови Кі­ровоградського облвиконкому з 1970 по 1986 рік, в облас­ті було побудовано значну кількість шкіл, дитячих садоч­ків, будинків культури, бібліотек, музичних і художніх шкіл. За її сприяння з'явились меморіальні музеї 0. Осмьоркіна,

і. Тобілевича, М. Кропивницького.

Євгенія Михайлівна Чабаненко

Суттєва роль у суспільному житті краю належить літературному об'єднанню «Степ», яке з 1969 року очо­лює В. Погрібний. У цей період починають діяти ра­йонні літературні гуртки та студії - «Степова криниця»

РОЗДІЛ 6 РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ І ОСВІТИ КРАЮ У1945 1991 рр,

(Мала Виска), «Літо» (Світловодськ), «Вись» (Новомиргород) тощо. При редакції га­зети «Молодий комунар» у 70-х роках діяла міська літературна студія «Сівач». У 1984 році створено обласний осередок Національної спілки письменників України. У різні часи його очолювали Г. Клочек, В. Панченко, В. Кобзар, а нині - В. Бондар.

Значного розвитку набула музична культура краю. Славу області склала га­строльна діяльність заслуженого ансамблю народного танцю України «Ятрань» (ке­рівник - А. Кривохижа), танцювального колективу педінституту «Юність» (керівник

• В. Босий). У 1970 році поновив діяльність театр ляльок. У 1970 році при Будинку піонерів створено танцювальний ансамбль «Пролісок» (керівник - А. Коротков). Се­ред художніх колективів особливо вирізняється діяльність дитячої хорової капели «Соловейко» (керівник - П. Макода); симфонічного оркестру музичного училища (ке­рівник - Ю. Хілобоков); камерного оркестру «Концертіно», відомого хору музично­го училища (керівник - Ю. Любович); творчих колективів філармонії, зокрема театру музики, пісні і танцю «Зоряни» (солістка А. Червінська), ансамблю «Слисавет-ретро», солістів філармонії С. Дьоміна та Р. Валькевич.

Провідні позиції у театральному житті краю посідає музично-драматичний театр імені Марка Кропивницького, який здійснював постановки кращих класич­них і сучасних п'єс. Деякий час він був зачинений для ремонту, під час якого, на жаль, було втрачено його автентичність. Користуються популярністю вистави на­родного студентського театру «Резонанс» педагогічного університету (керівник

• В. Дейнекін). Яскраві сторінки в мистецький літопис краю вписали театр опере­ти Будинку культури заводу «Гідросила», театральні колективи Будинку культури шахти «Світлопільська», Будинку культури заводу «Червона зірка» та ін.

Нерівнім анашІЇМ) народного танцю 'України «Стронь» Ц. Ъривохижа на репетиции

70-ті роки 'Х'Х ст.

Ф. Лагно, В. Кир'янов, В. Товкайло, Ю. Гончаренко. Активно розвиваються ху­дожні промисли - килимарство, ви­шивка, гончарство, деревообробка, ло­зоплетіння, декоративне малювання, писанкарство тощо.

Містобудівна діяльність характе­ризується значним обсягом житлово­го будівництва, у містах зводяться нові спальні райони, готелі, ресторани, ма­газини, кінотеатри. У Кіровограді побу­довані нові приміщення автовокзалу та аеропорту, державного архіву, готе­лів «Турист» та «Свропа», комплекс на­бережної річки Інгул. У 1983 році вве­дено в дію спеціальне приміщення для обласної наукової бібліотеки.

Культура нашого краю надзви­чайно багата і розмаїта. Усі здобут­ки, досягнуті нашими попередниками, сформували традиції, які підтримують­ся нами сьогодні.

Центр м. Кіровограда, 80 ті роки 'Х'Х ст. Фото Івана Корзуна

РОЗДІЛ 6 РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ І ОСВІТИ КРАЮ У1945-1991 рр.

Запитання і завдання:

«я**яй 7 Охарактеризуйте основні етапи розвитку культури краю.

2. Назвіть вищі навчальні закла­ди, які діяли на Кіровоградщині у другій половині XX століття.

3. Які художні колективи склали славу нашому краю?

1. иио'іиио шуїліиііичґіу карту області, на її основі складіть схеми маршрутів до найбільш цікавих музе­їв та пам'ятних місць.

2. Підготуйте повідомлення-пре- зентацію про видатних діячів освіти, культури та спорту Кіровоградщини.

Для допитливих:

0. Козир І. А., Шевченко С. І. Істо­рія рідного краю. Навчальний посібник.

• Кіровоград, КДПУ, 2001. - 72 с.

0. Кіровоградщина. Історія. Тра­диції. Сучасність. /За загальною редак­цією 0. В. Чуднова. - Кіровоград, 2008.

• 640 с.