Усні свідчення мешканців краю

Писемні документи

Фотографії, твори живопису

Звукові та відеозаписи

Статистичні дані

Схема пропонованих джерел Ж

(Джерела

/з'істор'’*

історії^

/кракгу

1. Джерела про рідний край - Кіровоградщину,

З історії України відомо, що історичні джерела - це пам'ятки минулого, які використовуються для вивчення історії суспільства. Вивчаючи свій рідний край, пропонуємо ознайомитись із усім комплексом відомостей та інформацією, яку містять такі джерела:

! Пам’ятки історії та культури

Електронні ресурси

О

з:

З

сх

ех

в

ІО

§

З-

§

Тільки вивчення усієї сукупності складових розви­тку суспільства - археологічних, етнографічних, історич­них, лінгвістичних, економічних, культурних - із залучен­ням широкого кола джерел дозволяє дізнатись про життя людей на території краю та їх вплив на подальший роз­виток людства. Особливої уваги заслуговують сучасні ви­дання про Кіровоградщину, з якими можна ознайомитись у бібліотеках, скориставшись спеціальним каталогом «Бі­бліографічний покажчик видань про Кіровоградську об­ласть».

‘Мій рідний край у центрі 'України

8

сьогодні об­ласть включає: 21 район, 4 міста обласного значення, 8 міст районного значен­ня, 27 селищ міського типу, 19 селищ, 998 сіл.

На життя людей на певній території завжди впливають географічне розташу­вання, ландшафт та природні умови. Наша область розташована у центральній части­ні України, на півдні Придніпровської височини, у межиріччі Дніпра та Південного Бугу, на межі лісостепу та степу в помірних широтах, займаючи площу 24,6 тисячі квадрат­них кілометрів (4,1 % території України). Практично вся територія розміщена на право­му березі Дніпра, за винятком селища Власівки, яке входить до складу м. Світловод- ська і розташоване на лівому березі. Протяжність території області з півночі на пів­день -160 км, із заходу на схід - 315 км. Найближчими морями є Азовське та Чорне.

Кіровоград - Ужгород

Кіровоград - Івано-Франківськ

Кіровоград г Львів Кіровоград - Луцьк

913 км

Кіровоградщина межує

698км з Черкаською, Полтавською, Дніпропетровською, Миколаїв-

ською, Одеською та Вінницькою

689 км

659км областями.

і.

шШ

Кіровоград - Чернівці

! 632км

Кіровоград

Кіровоград

■ Луганськ - Сімферополь

Кіровоград - Донецьк

Кіровоград - Чернігів

Кіровоград

Кіровоград

Ч27км

- Одеса

Кіровоград - Вінниця

Кіровоград

Кіровоград

• Київ

• Запоріжжя

Кіровоград - Миколаїв

Вигідне географічне розташу-

622км вання нашої області зумовило роз- винуту трінспс 10 ав-

^5,,км томагістралей загальною довжиною 494км 732 км зв'язують Україну з державами

СНД та Центральної і Південної Європи. Провідною є автомагістраль Київ—Одеса

383км як частина міжнародного транспортного коридору. На залізничний транспорт при-

зззкм _пада£ % _{вантажних} перевезень; най-

зюкм більше значення для нашого краю мають Південно-Західна залізниця та вузлові стан-

зоокм ц|! Кіровоград, Знам'янка і Помічна,

300 км

І г-югічн.: н. Територія краю зна-

| гчбкм _{ходиться} у межах центральної частини Укра- гчбкм їнського кристалічного щита - Кіровоградсько- го та Білоцерківсько-Одеського тектонічних бло-

гчбкм _К|_в Кристалічний фундамент утворений гранітами,

і82км гнейсами, сланцями, зібраними у лінійні складки, та їх продуктами вивітрювання.

МІЙ

/V

т КРАЙ У ЦЕНТРІ УКРАЇНИ

Ліси та лісонасадженні? області становлять 6,8 % території і займають 119,3 тис. га. У лісо­степовій зоні є значні лісові масиви (Чорний, Не- рубайський, Голочанський ліси), де переважають дерева цінних порід - дуб, граб, ясен, в'яз, липа, клен, берест, сосна. У підліску - ліщина, брусли­на, калина, глід, терен, жостір, шипшина, бузи­на, ожина, дереза. У степовій частині представ­лено невеликі байрачні ліси, степові чагарники та лісосмуги.

Рослинний і тваринний світ. Понад 76 % степової і понад 70 % лісостепової час­тин області займають орні землі, тому при­родна степова рослинність збереглась на не­великих ділянках по схилах річкових долин та балок і на узліссях. У заплавах річок по­ширена лугова і болотна рослинність. Тва­ринний світ краю представлений тварина­ми лісу і степу (64 види ссавців, 280 - птахів, 59 - риб, 11 - земноводних). Три види рослин та 23 види тварин, виявлених на території краю, занесені до Свропейського Червоного списку, 29 видів рослин і 110 видів тварин - до Червоної книги України.

Мережа природно-заповідних територій налічує 197 одиниць загальною площею 36,9 тис. га. З них 26 мають статус загальнодер­жавного значення, 171 територія - місцево­го значення. На території області розташова­но 7 парків - пам'яток садово-паркового мис­тецтва, 42 заказники, ЗО заповідних урочищ. Найбільш відомі - «Веселі Боковеньки», Чор- ноліський заказник, Онуфріївський парк, Хутір Надія, Деріївський зоологічний заказник, орні­тологічний заказник «Редьчине», Богданівська балка тощо.

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ V ЦЕНТРІ УКРАЇНИ

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

О Центр області

О Центри районів

О Інші населені пункти

ГАЙВОРОН Міста

Павлиш Селища міського типу

Глинко Населені пункти сільсь- еонцеве _{коготипу}

— Межі областей

[ Область утворено 10 січня 1939 р. і Станом на 1 липня 2011 р. складається

з 21 адміністративного району, 12 міст (у тому числі 4

і обласного підпорядкування-Кіровоград, Знам’янка, і | Олександрія, Світтводськ),2.7 селищ міського типу та і ; 998 сільських населених пунктів. Площа області становить 24 600 км (4,1 % від площі України в цілому).|

радам Населення - 1006 629 (1,2 % від загальної кількості

Залізниці —Автошляхи і _{населення} України).

Новий Буг Новин Буг Миколаїв

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОДИНИЦІ (за територією та населенням станом на 1.07.2011 р.)

РАЙОНИ

Бобриивцький Ейя&шанський Гаймрі©нсї»8шй Гшмтаніаськмй Доброввличкіаськнй Ддашмськмй Знамянський Кіровоградський Компаьіїаський Мі

1 500 нм¹ 26 8« осіб

600 км²

13 41В ж!Й

МК ІА ОМІА( МОЇ О ІНАЧПІМН

ІНЛМ'МНМ КІКіШОГУАі

70 В к*г 39 606 оаб

'“ '•А %

ЩЩ

' ’'•‘Н

\ НІЙ»жА,

35 604 особи

32 557 .осіб

^ и

Иовоархангельсмсий Новомиргоредсьішй Ояександрїзеькмй Олехсанарійс

іяюкш* % Лтщь 'ЛітШ ,лш^У ( і-мв***-

“ " гЧ^Я^ИоиЩ ;44«29осі§. >,29 489 «#

Ч Г 1Р^

'1 300 ясм³ І ?4 т особи

1 «00 КМ-

V *177 осіб

25 837 огїб

І?

и-~'

) -НЦч,-.. і *00 жм² ілш-ооб

•)1.200 в»*¹ 25 413 осіб

1 001)

ІЬ ТПО 01.1«

1 209

, -13

І лю<

41 11« М ІГ)

Ш**²

2341« «36

І №0 «* 1* ПІ

1А ІИ шіПм

ОЛЬКі АНДРІЯ СВП7К

10Н ми' /14 *\4 шлбм

61,4 к«^г «З 114 особи

22,0 т² 47 257 оаб

Д-ррооетровак В«рхівцвве Дніпропетровськ Верхівцем Дніпропетровськ ГІоятава

33°' 00'

Власівка

>лзер:іфнс«.ма;

ОнуфріТвка

Ясину ватка^

У Новомиргород 232

Знам'янка©

І Новоархангельськ

О Олександрія

Мала Виска

% КІРОВОГРАД

^Гайворон

|Котовка \

іі- Глшяик ' • ,

|г '■ О Добровеличківка _г, ^

/ Новоукраїнка

ОГолованівськ

, О ^ Новгородка

Петрове О

Ульяновка

О Компановка

Існрівське

вдсх.

Долинська

,/** р. Синиця

Бобринець

і г?'

'стинівка г? ¹

Масштаб 1 : І 250 000

а 1 см 12,5 км 0 12,5 25 км

©МАПА

іЦентр області О Центри районів О інші населені пункти Межі областей

39 Річки й позначки рівня води І у річці над рівнем моря

Озера та штучні водні об’єк- ; \

ти (водосховища, ставки, во- 5 V I !

дойми-охолоджувачі тощо)

•208

нижче 50 100 150 200 250 вище

Територією області тече 1599 річок(892мають власну назву), з них: річки (10 і більше км} - 152; річки (3-Ю км) - 412;

ручаї (1-3 км) - 640, струмки (до ! кі^- 395.

Озера - понад 64 (64 із власною назвоіо}.

Болота - понад 100(100 із власною назвою}.

Джерела - понад 238(238 із власною назвою).

Водоспади - 3.

Водосховища - 87.

Ставки - 2658.

Канал - «Лніппо-Інрилеин». водогін- «Лніппо-Кіпппогппд»

& Ландшафтний заказник «Монастирище»

Крайні пункти області:

північний (біля смт Власівка) - 49°05'00" пн. ш; південний (біля с. Юр'ївка) - 47°46'00" пн. ш; західний (біля с. Котовка) - 29°48'00" сх. д; східний (біля с Ясинуватка) - 33°53'00" сх. д Протяжність області з заходу на схід складає близько 306 км, з півночі на південь - 170 км

Кіровоградська область знаходиться на Придніпровській височині. Поверхня - підвищена пологохвиляста лесова рівнина, розчленована долинами річок, ярами та балками.

Найвища точка області - 269 м (біля с. Вільні Луки Новоукраїнського р-ну), найнижча - 39 м (долина річки Інгул).

становить 1 млн. 10 тис. осіб (2,2 % населення України). З них 384,6 тисячі - сільське, 635,4 тисячі - міське. Особливістю національного скла­ду населення Кіровоградщини е її багатонаціональність: на території області про­живають представники 98 національностей і народностей: українці (90,1 %), росі­яни (7,5 %), молдовани, білоруси, вірмени, болгари, євреї, цигани, корейці та інші (2,4 %). Розміщення населення нерівномірне: найбільш щільно заселені міста та приміські зони.

3. Символіка краю.

Особливості історії та при- роди краю відображає його сим- воліка. Центральною фігурою герба та прапора є скіфський степовий орел - один із найдав- ніших зразків орлиної символі- ки, знайдений під час розко- пок Мельгуновського кургану у 1763 році. Золотий орел симво- лізує рідну землю, спадковість її поколінь, духовне відроджен- ня. Золоте пшеничне колос- ся в оздобленні герба підкрес- лює багатство хліборобського краю, дубове листя - могутність і витривалість. Кольори симво- ліки - синій, червоний (мали- новий), золотий (жовтий) - під- креслюють давні козацькі тра- диції та багатство землі степо- вої України.

йшш нші шшші тшшшшттшшж

Проект герба та прапора

Кіровоградської області розробили В. Кривенко, В. Сибірцев, К. Шляховий. Символі­ка була затверджена 29 липня 1998 року та 23 жовтня 1998 року рішенням Кірово­градської обласної ради від 29 липня 1998 року № 24 та 23 жовтня 1998 року № 38.

Ц%■. Запитання і завдання:

»л /. Як ви гадаєте, навіщо пот;з-вивчати історію рідного краю?

2. Які історичні джерела допоможуть чом дізна­тись про події минулого і сьогодення'

3. Покажіть на карті Кіровограда -. область, ваше місто чи село.

4. Охарактеризуйте природні особ.-хвості нашо­го краю. У яких природно-географічних зон:* розташо­вана область? Яке значення цей фактор моє для розви­тку краю?

5. Поясніть сутність символіки обласг івашого міста, району, селища, села).

Творчі завдання:

1. Підготуйте презентацію про ваш ройо- місто, його візитівку.

2. Складіть перелік книжок і статей про свій край, населений пункт.

Щ Для допитливих:

1. Гайда Л. А. Бібліографічний покажчик видань про Кіровоградську область. До 70-річчя утворення Кірово­градської області. - Кіровоград, 2008. - 36 с.

2. Домаранський А. Природні умови. Ресур­си. Екопроблеми. // Кіровоградщина. історія. Традиції. Сучасність /за заг. ред. 0. Чуднова. - Кіровоград, 2008. - С. 32-58.

3. Дяченко Л. Д. Географія Кіровоградської області / Л. Д. Дяченко, А. А. Кендюхова. - Кіровоград, 1998. - ПО с.

4. Край на межі степу і лісостепу. Природно-заповідні та ландшафтні куточки Кіровоградщини. - Кіровоград,

2008.-32 с.

5. Кривенко В., Шляховий К. Символіка Кіровоград­щини. Альбом. - Кіровоград, 2008. - 208 с.

Кожен, хто цікавиться минулим, здобуває необхідну інформацію з книжок, журналів, а тепер все більше - з мережі Інтернет. А де беруть відомості про давні події автори історичних публікацій? їм доводиться здій­снювати наукові пошуки, збираючи по кру­пинках те, що вже давно стерлося з пам'яті людей. Основою історичного пізнання є ви­вчення давніх документів: літописів, грамот, законів, свідчень сучасників подій тощо. Усе це називається писемними джерелами. Але саме письмо виникло відносно недавно - п'ять тисяч років тому. Найдавніша ж лю­дина на Землі з'явилася приблизно 2,5 млн. років тому у Південно-Східній Африці. А на територію сучасної бвропи архантропи пе­реселилися лише мільйон років тому. Тож, як бачите, мільйон років європейської іс­торії не відображено в писемних джерелах.

На допомогу дослідникам приходить археологія - наука, яка вивчає наше мину­ле на основі матеріальних решток життєді­яльності людини. З давніх епох до нас дійшли кургани, залишки поселень і міст, храмів та ре­місничих майстерень, посуд, зброя, прикраси, знаряддя праці, культові речі. Усе це виготов­лено нашими далекими предками і несе за­кодовану інформацію про їх життя та духовну культуру. На основі вивчення речових джерел археологи здійснюють реконструкцію давньої історії У цьому їм допомагають представники інших наук - етнографії, палеогеографії, ан­тропології; фізики, хімії, лінгвістики тощо.

Наша мала батьківщина у давнину розташовувалась на межі степу та лісосте­пу, на перетині великих торгових шляхів. А це означає, що тут залишили свій слід багато стародавніх народів Східної Свропи, В результаті розкопок здобуті унікаль­ні матеріали доби кам'яного віку, трипільської культури, досліджено скіфські старо­житності, слов'янські пам'ятки. Просування через наші степи стародавніх угрів, які мігрували з Поволжя на Балкани у IX ст., також засвідчено лише археологічно. На берегах р. Синюхи відкрито місто Золотої Орди XIV ст. Завдяки зусиллям археоло­гів сьогодні вже можна відтворити всі сторінки стародавньої історії Кіровоградщини.

Най­давніша історія нашого краю сягає в глибину ти­сячоліть. Ще в епоху стародавнього кам'яного віку - палеоліту - тут проживали первіс­ні мисливці. Клімат у цей час був суворим, суб­арктичним. Таким його робило холодне дихання величезного льодовика, що доходив до сучасного м. Кременчука. Наш степ був тоді звичайною тун­дрою, по якій бродили стада мамонтів, північних оленів, бізонів, шерстистих носорогів. Тож життя на­ших далеких предків було насправді тяжкою бо­ротьбою за виживання. Первісна людина вміла ви­готовляти знаряддя праці, оволоділа мовою, вогнем.

Найбільш ранні стоянки первісних лю­дей у нашому регіоні відкриті на території сучас­ного Новомиргородського району краєзнавцем

П.І. Озеровим. Біля с. Андрі- ївки знайдені матеріали, що відносяться до періоду се­реднього палеоліту. 60 ти­сяч років тому тут жили не­андертальці, які користува­лися крем'яними знаряддя­ми: скреблами, скребками, гостроконечниками. Подібні стоянки відкриті також біля сіл Коробчине, Троянове, Ру­баний Міст.

До доби середнього палеоліту належить і цікава знахідка біля с. Мала Скеле- ва Світловодського району,

ЕІ

Тут під час прокладання траси водогону на глибині близько трьох метрів були виявле­ні кістки мамонта, шерстистого носорога, оле­ня і зубра. Поряд з ними знаходились залиш­ки вогнища з обгорілими кістками тварин та крем'яні знаряддя праці: різці, ручні руби­ла тощо. Такі знаряддя не давали можливості вполювати велику тварину, тому мисливці му­сили діяти колективно, заганяючи стадо до ви­соких обривів. Тут, поряд із здобиччю, первіс­на громада і мешкала деякий час, а потім зно­ву мандрувала у пошуках їжі.

40-35 тисяч років тому з'являється люди­на розумна (Homo sapiens). Новий фізичний тип людини отримав назву «кроманьйонець». Ра­ніше дослідники вважали, що кроманьйонець прийшов на зміну неандертальцю, був його по- томком. Але останні археологічні відкриття у Європі засвідчили, що деякий час ці два види людей співіснували разом, тобто кроманьйонці прибули в Європу, коли тут ще жили неандер­тальці. Це стало однією з історичних загадок, яка потребує ще свого розв'язання. Можливо, певну відповідь на це питання дадуть знахідки на території Новомиргородщини. Тут, біля с. Лі­каревого, відкрита стоянка стародавніх людей, яка датується 34-28 тисячами років тому. Уні­кальність цієї пам'ятки полягає в поєднанні рис матеріальної культури неандертальців та най­давніших в Європі Homo sapiens.

За доби пізнього палеоліту (40/35 - 10 тисяч років тому) люди сучасного типу - кро­маньйонці - швидко розселилися по всій те­риторії Європи. Найвідоміша пізньопалеолітич- на пам'ятка на території нашої області - стоян­ка мисливців і збирачів біля с. Володимирівки Новоархангельського району, Археологи встано­вили, що тут, на берегах р. Синюхи, стародавні

люди мешкали досить тривалий час. Вони полювали на бізонів, шерстистих носорогів, коней. Ко­ристувалися крем'яними знаряд­дями: скребачками, різцями, но­жеподібними пластинами, гостро­конечниками. 'Крем'яні шжі І/}С. & щимирівші 'Нобоархангельськогс району

(фонди інституту

археології

НАН України)

Найбільше пам'яток се­реднього та пізнього палеолі­ту відкрито на території Ново- миргородського району, напри­клад, біля сіл Іванівка, Костянти- нівка, Листопадове, Панчеве, Ту- рія. Це пояснюється наявністю та доступністю тут родовищ креме­ню, які вже тоді розроблялися на­шими пращурами. Така майстер­ня з виробництва крем'яних зна­рядь досліджується археологами біля с. Троянового. Тут знайде­но понад 25 тисяч виробів з кре­меню. Таким чином, наші далекі предки доби пізнього палеоліту не були примітивними дикунами: вони здійснювали перші технічні винаходи, вдосконалювали спо­соби обробки природних матері­алів, створили своєрідну кам'яну індустрію.

РОЗДІЛ 1

З ГЛИБИНИ ТИСЯЧОЛІТЬ

гельського району. Життя людей зна­чно поліпшується за рахунок багатьох господарсько-технічних винаходів (ке­раміка, ткацтво, нові способи обробки каменю). Люди жили у великих будин­ках окремими сім'ями, що складали­ся з кількох поколінь близьких роди­чів. Вони продовжували користуватися знаряддями праці з кременю, кістки, дерева, виготовляли керамічні посу­дини, прикрашали їх відбитками па­лички, дрібнозубчастого штампу. При­кметою неолітичного періоду стало винайдення людиною техніки шліфу­вання та свердління каменю. Саме так виготовляли сокири, молоти, у про­свердлені отвори яких вставляли міц­не дерев'яне руків'я.

А на сході сучасної Кіровоград­щини, у Придніпров'ї, проживали племе­на, що майже не знали землеробства. Як і раніше, основним їх заняттям зали­шалися мисливство і рибальство. По­дібно до своїх західних сусідів вони та­кож мешкають у стаціонарних поселен­нях, розташованих на високих берегах

Запитання і завдання:

1. Розкажіть, як вивчають стародавню історію?

2. Вкажіть на карті нашої області най- відоміші археологічні пам'ятки кам'яного

віку.

3. Охарактеризуйте період палеоліту в історії нашого краю.

4. Що змінилось у житті первісних лю­дей за доби мезоліту та неоліту?

Творче завдання:

1. Відвідайте краєзнавчий музей райо­ну чи міста і підготуйте повідомлення про життя найдавніших людей за доби кам'яного віку у вашій місцевості.

Для допитливих:

1. Бокій Н.М., Брайченко О.Д., КуценкоЛ.В. До джерел історії краю. - Кіровоград, 1994. - С. 7-55.

2. Історія міст і сіл УРСР. Кіровоград­ська область. - К, 1972. - 816 с.

3. Тупчієнко М.П. Археологічне минуле Кіровограда та його околиць //Пам'ять сте­пів. Історичні нариси з минулого Кіровоград- щини. - Кіровоград, 2003. - С. 17-31.

РОЗДІЛ І З ГЛИБИНИ ТИСЯЧОЛІТЬ

о

§;

СвітТрипілля. Фогклаа родового ладу %а доби бронрі

а ~

1, Трипільські племена та їх сусіди за

доби енеоліту.

Новий історичний етап відзна-

чений відкриттям і освоєнням першого з ме- талів - міді. Він отримав назву «енеоліт» (мідно-кам'яний вік) і охоплює другу половину VI - початок III тисяч, до н.е. У цей час відбу- ваються перші великі міграції племен, які за- хопили і землі сучасної Кіровоградщини. Най- яскравішою археологічною культурою періоду енеоліту є трипільська. Вона охоплювала ве- личезну територію Східної Свропи. На території нашої області трипільські пам'ятки зосередже- ні, в основному, в басейнах рік Південний Буг, Синюха, Велика Вись. Найбільш відомими з них є поселення біля сіл Володимирівки та Небе- лівки Новоархангельського району, Андріївки, Лікаревого, Петроострів Новомиргородського, Сабатинівки та Данилова Балка Ульяновського

району, Михайлівни Добровеличківського ра- йону, Завалля Гайворонського району та інші.

£

О

З

сх

з

сх

5

0. §

1. І

Взагалі ремесла у три­пільців носили домашній харак­тер. Але в цей час вже почина­ється і певна спеціалізація. Так, біля с. Коробчиного вони влашту­вали справжню копальню. Тут, у штольнях Крем'яної балки, добу­вали кремінь; тут же виготовляли з нього необхідні знаряддя.

До ще не розгаданих таєм­ниць трипільської культури на­лежить поява у IV тисяч, до н.е. величезних поселень - гігантів, які вчені називають «протоміс- тами». їх площа становить від 80 до 400 га. Тут одночасно прожи­вали кілька тисяч людей. Другим за величиною серед усіх три­пільських протоміст є поселення біля с. Небелівки Новоархангель­ського району, яке займає площу 300 га. Виявлене воно було за допомогою аерофотозйомки вій­ськовими топографами. З висоти пташиного польоту на поверх­ні землі зафіксували кілька ря­дів концентричних кіл. Це й були

Трипільці оселялися на високих берегах річок та балок. Відмінною особливістю їх по-

селень було розміщення ЖИТеЛ ПО КОі

- у кілька рядів. У великих, часто двоповер:

вих будинках жила велика родина, На першо-

му поверсі розміщувались господарські при- •* міщення (стайні, хліви тощо). На другому було облаштоване житло. Тут же працювали мар«^ стри, які виготовляли знаряддя праці, предме- ти побуту, прикраси.

сліди будівель, які з близької відстані непомітні. Археологічні розкопки підтвердили наявність тут залишків трипільських жител. Найбільша спору­да мала розміри 21 на 59 метрів. Нічого подібно­го учені ще не знаходили протягом 120 років ви­вчення трипільської цивілізації.

Одним з найяскравіших явищ трипільської культури були високоякісний пишно орнамен­тований посуд та глиняні фігурки людей, тва­рин, моделі жител. У цих виробах відобразились уявлення та вірування трипільців, їх поклоніння Матері-землі, Сонцю, силам природи. Дивовиж­на культура трипільських племен залишила гли­бокий слід в історії України.

У східних районах сучасної облас­ті за доби енеоліту проживали скотар­сько-землеробські племена. Саме вони в IV тисяч, до н.е, насипали над могилами своїх родичів пер­ші в наших краях великі земляні насипи - курга­ни. З тих далеких часів кургани стали неодмінною прикметою нашого степового краю.

ляли вози, на яких вони мо­гли вільно пересуватися без­крайніми степами. В одному з курганів біля с. Чечеліївки Пе- трівського району були зна­йдені два дерев'яних колеса та залишки колісниці. У курга­ні, розкопаному в м. Олексан­дрії, зафіксовано досить рід­кісний для Кіровоградщини обряд поховання в кам'яному ящику. Кістяк чоловіка із зігну­тими ногами був поміщений на підстилку з кори, крейди і вохри та оточений масивними кам'яними плитами.

У курганних похованнях знайдені крем'яні й мідні знаряддя праці, прикраси з кісток, міді, глиняний посуд, прикрашений шнуровим орна­ментом. Ці племена вже знали колесо, виготов­

Одна з найцікавіших пам'яток доби енеоліту до­сліджена археологами біля с. Деріївки Онуфріївського ра­йону. Тут жила община, для якої основним господарським заняттям було конярство. Крім того, місцеве населення

Знахідки

трипільської культури З Тайворснського, Уовсархангельсыит), ’Ульяновського районів (за Михайлом Відейком)

РОЗДІЛ 1 СВІТ

ІЛ)

займалося землеробством, сіяло пшеницю, ячмінь та просо. Знахідки зброї (бойові молоти) свідчать, що життя людей було неспокійним, їм доводилось часто воювати з іншими племенами.

Надзвичайно рідкісними знахідками IV—НІ тисяч, до н.е. є кам'яні ідоли - антропоморфні стели. Вони мають вигляд досить схематизованої людської фігури і, на думку вчених, є зображен­нями божеств чи предків. Саме така стела, виго­товлена з місцевого сірого граніту, вперше в на­шій області була знайдена ще в 60-х роках XX ст. на лівому березі Інгульця в м. Олександрії.

2. Зміни в розвитку племен за доби ран-

ньої та середньої бронзи.

Доба бронзи - великий

історичний етап, який датується III - початком

І тисяч, до н.е. Назва його походить від широко- вживаного в той час штучного металу - бронзи (сплав міді з оловом). У цей період відбуваються грандіозні зміни в усьому стародавньому світі. На рубежі IV - III тисяч, до н.е. виникають перші дер- жави: Шумер у Передній Азії та Єгипет у Північній Африці. У житті населення помірної смуги Схід- ної Європи також помітні нові тенденції: вдоско- налення знарядь праці, піднесення господарства, укріплення влади племінних вождів. Усе це спри- яло початку процесу розкладу родового ладу.

За доби бронзи на тери-

торії нашого краю відбували-

ся численні міграції насе- лення. Спочатку тут по-

селилися представ- ники індоєвропей- ської групи - пред- ки багатьох сучасних

європейських народів. Вони ховали своїх не- біжчиків у простих ямах

йшлітияна стела

(фонди Олександрійського краєзнавчого музею)

під курганними насипами, густо посипали їх червоною мінеральною фарбою - вох­рою, яка символізувала кров, вогонь, очищення. Такі курга­ни є у кожному районі сучас­ної Кіровоградщини, а от по­селень поки ще не виявлено.

Поступово одноманіт­ність життя цих племен по­рушується. У кінці III тисяч, до н.е. нові припливи насе­лення зі сходу приносять змі­ни і в господарство, і в побут, і в культуру. Ми не знаємо, як себе називали ці народи, але археологи дали їм назву «племена катакомбної архео­логічної культури». Назва по­ходить від типу поховальної споруди - катакомби. Це були складні та глибокі підзем­ні споруди у вигляді досить великої вхідної ями та похо­вальної камери-катакомби. Похованих супроводжува­ли ліпні посудини, прикра­си, знаряддя праці, зброя. У похованнях біля с. Сугаково­го Долинського району зна­йдено кам'яні сокири. Жіно­чі прикраси знайдені в кур­ганах біля м. Світловодська, с. Софіївки Компаніївсько- го району, смт Онуфріївки. А біля сіл Звенигородка та Го- ловківка Олександрійського району виявлені пишно орна­ментовані глиняні посудини.

у цей період призвело до появи надлишкового про­дукту. Це відобразилось у появі так званих скарбів (схованок цінних бронзових речей), яких досить багато зафіксовано на території су­часної області.

У цілому в середині

2. тисяч, до н.е. клімат став більш вологим і теплим, порівняно з попереднім ча­сом. Склалися надзвичайно сприятливі умови для роз­витку землеробства, у тому числі у степовій смузі, яка в результаті просування лі­сів на південь значно зву­жується. Посилюється роль землеробства у господар­стві населення, тому збіль­шується кількість стаціо­нарних населених пунктів.

Яскравим прикла­дом змін у житті суспільства є велике поселення біля с. Сабатинівки Ульяновсько­го району. Воно зростало завдяки праці кількох поко­лінь людей. Щоб убезпечити себе від зовнішньої загрози, громада поселилася на ви­сокому мису в місці впадін­ня річки Синиця у Півден­ний Буг. Житла будували до­бротно, на кам'яних фунда­ментах, глиняні стіни добре тримали тепло. Для обігріву

будинків усередині влаштовувалися вог­нища, які оточували кам'яним кільцем. Тут же готували їжу, жінки ткали, шили одяг, чоловіки виготовляли необхідні у господарстві речі. Головним заняттям жи­телів було землеробство (знайдені фраг­менти кам'яних зернотерок, розтираль­ників) та скотарство. Розвивалися різно­манітні ремесла: обробка каменю, кістки, дерева, бронзоливарна справа, гончар­ство, ткацтво, обробка шкіри тощо.

Справжньою сенсацісю стала зна­хідка пари кістяних ковзанів. Характерною прикметою цього періоду є велика кіль­кість зброї, яка трапляється на пам'ятках. Це бронзові короткі мечі, кинджали, бо­йові сокири.

Від поселення біля с. Сабатинівки пішла назва потужної хліборобської куль­тури на півдні України - сабатинівської.

її залишив народ, історія якого пов'язана з подіями у стародавньо­му Єгипті.

На стінах гробниць єгипет­ських фараонів збереглися напи­си про жорстокі війни з іноземця­ми, які вправно володіли бойовими колісницями, та їх зображення з ко­ротким бронзовим мечем, круглим щитом, шкіряними обладунками та шоломом.

Войовничих прибульців єгип­тяни називали «народами моря». Вчені вважають, що у складі бага­топлемінного війська, яке атакувало Єгипет, були й сабатинівці з україн­ських степів.

У кінці II тисяч, до н.е. відбу­вається нове коливання клімату: він

/Шарни форма та ІЇрсщойі «хрести безсмертя» саІЇшгшнібськеї культури

(за Михайлом Відейком) ►

/Шорна форма

(фонди

Олександрійського краєзнавчого музею)

Матеріали білогрцщВсьті щяьпщри ^ поселеним біля с. Заломи Знамятьтго району (фонди Археологічного музею Кіровоградсько­го державного педаго­гічного університету)

;> Запитання і завдання:

1. Охарактеризуйте трипіль­ські/ культуру на території нашого

краю.

2. Що таке кургани? Коли впер­ше вони з'являються в наших степах?

3. Проаналізуйте особливості розвитку племен на території нашо­го краю у період ранньої та середньої бронзи.

4. Хто такі «народи моря»? Чи пов'язані вони з нашим краєм?

Творче завдання:

І Дізнайтеся, які археологічні знахідки було зроблено на околицях вашого села чи міста. До якого періо­ду вони належать? Підготуйте пові­домлення про пам'ятки доби енеолі­ту - бронзи.

Для допитливих:

Бокій Н.М., Брайченко О.Д., Ку-

ценко Л.В. До джерел історії краю. - Кіровоград, 1994. - С. 7-55.

2. Відейко М. Україна: від Трипіл- ля до Антів. - К, 2008. - 280 с.

3. Історія міст і сіл УРСР. Кіро- воградська область. - К, 1972. - 816 с.

4. Тупчіснко М.П. Археологічне минуле Кіровограда та його околиць // Пам'ять степів. Історичні нариси з минулого Кіровоградщини. - Кірово- град, 2003. - С. 17-31.

ЗО

Зольник'

Шурф-С, ■Розкол *

Укріплення Ц

Зольник

.;*л

'дід Німмерії до Сарматії

І. Початок епохи раннього за-

лізного віку. Кіммерійці.

Величез-

ні зміни в житті наших далеких пред- ків пов'язані з відкриттям та освоєн- ням заліза. Це була справжня технічна революція, яка вплинула на всі сфери людської діяльності. Залізна зброя за- безпечила перемогу войовничим пле- менам, а вдосконалення знарядь пра- ці у землеробстві швидко призвело до накопичення додаткового продукту, яким розпоряджалася племінна знать. У добу раннього залізного віку чітко виділяються два самостійних світи: лі- состеповий - землеробський - і степо- вий - скотарський, кочовий.

У IX - середині VII ст. до н.е. в Чорному лісі та в басейнах рік Дніпро, Тясмин, Інгулець проживали земле- робські племена чорноліської куль- тури. Свою назву вони отримали за першими знахідками у Чорному лісі (сучасна Знам'янщина). Належали ці племена до праслов’янської етніч- ної групи. Очевидно, саме на терито- рії, нині зайнятій Чорним лісом, зна- ходився їх племінний центр. Тут ар- хеологами досліджені величезні укрі- плені городища з могутніми валами та глибокими ровами. Деякі городи- ща мали кілька ліній укріплень.

Подібні пам'ятки відкриті архео- логами також на високих кручах Дні- пра у Світловодському районі. Бага- то з них сьогодні затоплені водами штучного моря. Очевидно, такі потуж- ні оборонні укріплення місцевим на-

селенням споруджува- лись для захисту від войовничих сусідів, які кочували південніше, у приінгулецьких та при- інгульських степах.

v V_№:;

‘Чоршшіського городища

ю.

Vv

Vv*

ньоазійських походів другої половини VII ст. до н.е., яскраво описаних Геро­дотом. Протягом 28 років скіфи трима­ли в страху держави Урарту та Асирію.

/

^ж Кінська Оу іда j кіммерійського поховання біля с. Ъодяного Петрівського району

З другої половини VII до III ст. до н.е, в степах Північного Причорномор'я панувала нова грізна сила - іраномов- ні кочовики скіфи. Витіснивши кімме- рійців, скіфи встановили владу над міс- цевими племенами лісостепу. На тери- торії нашої області відомо близько 500 пам'яток скіфського часу. Це поселен- ня, ґрунтові могильники, кургани, куль- тові споруди.

Багата здобич, здобута в походах, осі­ла потім у скарбницях царів. По смер­ті ж царя вона супроводжувала його в потойбічний світ. Саме тому у царських скіфських курганах археологи знаходять багато коштовних виробів із золота, срі­бла, коштовного каміння. А ще разом із царем ховали його дружин, слуг, рабів.

Уперше скіфи на нашій території з'явилися після своїх знаменитих перед-

Найвідоміша скіфська пам'ятка на території сучасної області - уже зга­

В

При похованні царя було застосовано міс­цевий обряд - спален­ня дерев’яної гробниці.

що в кургані був похований цар, який брав участь у далеких походах у Пе­редню Азію. Бо саме звідти до нас по­трапили речі типового східного сти­лю. Дуже схожа пам'ятка з обрядом спалення гробниці була дослідже­на біля с. Івангорода Олександрів- ського району (кінець VII - початок

6. ст. до н.е.). Тут поховальна споруда була збудована з товстих дубових ко­лод. Очевидно, похований належав до осіб високого соціального рангу. Хоча поховання й було пограбоване в дав­нину, але до рук археологів потрапили залишки поховального інвентарю; гли­няні орнаментовані посудини із чор- ною лощеною поверхнею та золота прикраса - спіраль.

іЗшйршй наконечник тиса і$ с. Залами Знам шиькіт району

(фонди Археологічного музею Кіровоградського державного педагогічного університету)

Скіфські жіночі прикраси щ с. Залолш Зналітськто району

(фонди Археологічного музею Кіровоградського державного педагогічного університету) ^

Скіфські інахідки щ с. Івангорода ОлшсащрШсьтго раішщ

(фонди Археологічного музею Кіровоградського державного педагогічного університету)

Очевидно, багаття палало не один день і було таким потужним, що зем­ля перетворилась на величезні бри­ли шлаку, які ще й по сьогодні зу­стрічаються на полі. Учені вважають,

РОЗДІЛ І ВІД КІМ

ди

мати

У Уст.

до н.е. процес розпаду родо-племінних стосунків у скіфів завершився утворен­ням держави. В історії вона отримала назву Велика Скіфія. її могутність базу­валась на військово-політичному союзі скіфів-іранців та місцевого землероб­ського населення.

В. Утворення Великої Скіфії.

Розкопки біля с. Заломи Знам'янського району дозволили рекон­струювати життя кількох поколінь лю­дей. Поселення тут виникло ще у VI ст. до н.е. Воно існувало безперервно три століття. Місцевий люд займався земле­робством, скотарством. Добре розвива­лися ремесла: керамічне, залізообробне, деревообробне, косторізне та інші.

Існували торговельні зв'язки із античними центрами Північного Причорномор'я. Про це свідчать чис­ленні грецькі імпорти: амфори від вина чи масла, прикраси, червонолакові та чорнолакові посудини. Очевидно, що ці речі потрапляли на нашу територію в обмін на сільськогосподарську продук­цію місцевих племен та рабів.

Виник своєрідний симбіоз куль­тур, що яскраво засвідчено і на терито­рії нашого краю. Виняткове місце серед скіфських старожитностей України за­ймає величезний ґрунтовий могильник в м. Світловодську. Хоча він розташова­ний на півдні лісостепу, але залишили його степові скіфи-іранці, які просуну­лися сюди у IV ст. до н.е. Вчені вважа­ють, що природні кочовики поступово почали переходити до осілого способу життя, освоювали землеробство.

У V—IV ст. до н.е. скіфське суспіль­ство було вже глибоко диференційова­ним. На фоні скромних пам'яток рядо­вих скіфів виділяються величезні курга­ни вождів - «царів», для яких характер­ний пишний і багатий поховальний обряд.

Скіфські ^нахідки $ м. Світловодська

(фонди Археологічного музею Кіровоградського державного педагогічного університету,

фонди Кіровоградського обласного краєзнавчого

У степовій частині нинішньої Кі­ровоградської області мешкали скі­фи, для яких основними заняттями були скотарство і війна, а життя зде­більшого проходило в сідлі чи на повозці. Для скіфа-кочовика війна була почесним заняттям, а смерть у бою -

РОЗДІЛ 1 ВІД КІММЕІ

Грецький історик розпо­вів і про священну місцевість

• Ексампей. Саме тут, за ле­гендою, було встановлено ве­личезного бронзового казана, який вміщав 600 амфор. Його виготовили за велінням скіф­ського царя Аріанта з наконеч­ників стріл, що були принесені

Шлщунки

скіфського воїна

і (реконструкція

’ Олександра Мінжуліна)

скіфськими воїнами. Таким чином було здійсне­но своєрідний «перепис населення». Саме слово «Ексампей» скіфською мовою означало «Священні Шляхи». Понад сто років історики шукали цю міс­цевість, яку вважають сакральним центром Вели­кої Скіфії. Вважається, що вона була розташована між Дніпром і Бугом, точніше - у басейні р. Синюха. Ця загадка залишається не розкритою і понині.

Німими свідками буремної скіфської доби на багато століть по тому залишались величні кам'яні ідоли, які стояли на верхівках курганів. У народі їх прозвали «скіфські баби», а насправ­ді вони зображували чоловіка, воїна у повному бойовому обладунку: з мечем - акінаком, на­гайкою, сагайдаком і луком. Обов'язково в його руках знаходилась ритуальна чаша - ритон, а на шиї - гривна як символ влади. За два століття на всій території скіфської культури (від Перед- кавказзя до Добруджі) було виявлено не біль­ше 50 «скіфських баб». Найбільше - на території

із цієї території. До середньодніпровського аре­алу сарматської культури входила і територія су­часної Кіровоградщини, де виявлені їх поховання. Пам'ятки засвідчують таку ж глибоку диференці­ацію суспільства, як і у скіфів. Тобто сармати пе­ребували на шляху до утворення держави, у них з'являється прошарок знаті, яка збагачувалась за рахунок військової здобичі та експлуатації під­владного населення.

Біля с. Цвітного Олександрівського району, в кургані, було поховано знатну сарматську жін­ку, можливо, жрицю. Її супроводжували прикра­си із золота, срібла, культові речі й навіть за­лізний панцир і сагайдак зі стрілами. Чи не від цих войовничих сарматських жінок пішли леген­ди про амазонок? Переважна частина сармат­ських поховань належала рядовому населен­ню. Такі пам'ятки відкриті біля м. Світловодська, м. Новомиргорода, смт Вільшанки, с. Губівки Компаніївського району, с. Головківки Олексан­дрійського району.

а

Біля с. Калантаїв Світловодського району було досліджено унікальну пам'ятку - єдиний в регіоні ґрунтовий могильник. Трансформація по­ховального обряду засвідчує глибокі зміни у спо­собі життя та світогляді сарматських племен. Оче­видно, і вони, як колись скіфи, у зоні сприятливого землеробства могли перейти до часткової осілості.

Відгула, відійшла в минуле слава войов­ничих кочовиків та звитяга трударів-землеро- бів. Але й по сьогодні гуляє вітер у наших сте­пах, колише прадавню ковилу на курганах та нагадує про ті часи, коли тут жили, дружили і воювали предки іранців та слов'ян.

Для допитливих:

1. Бокій Н.М., Брайченко ОД, Ку­ценко Л.В. До джерел історії краю. - Кі­ровоград, 1994. - С 7-55.

2. Відейко М. Україна: від Трипілля до Антів. - К, 2008. - 280 с.

3. Історія міст і сіл УРСР, Кірово­градська область. - К, 1972. - 816 с.

4. Тупчієнко М.П. Археологічне ми­нуле Кіровограда та його околиць // Пам'ять степів. Історичні нариси з ми­нулого Кіровоградщини. - Кіровоград, 2003. - С. 17-31.

Творче завдання:

1. Виготовте карту «Наш край у добу заліза». Позначте на карті кордон між степом та лісостепом. Нанесіть різними символами пам'ятки передскіф- ського періоду, скіфської та сарматської епох.

ЦШ

Додатки:

Геродот про наш край

«Якщо перейти Борисфен, ідучи від моря, то спершу буде Гілея, а якщо йти ще вище, там живуть скіфи-землероби, яких елліни, що живуть уздовж ріки Сіпаніс (Південний Буг), називають борисфенітами... Ці скіфи-землероби живуть на сході на відстані трьох днів шляху, і до ріки, що називається Пан- тікап (Інгул чи Інгулець)...»

«...Третя ріка - це Гіпаніс... і його вода солодка, але... на відстані чотирьох днів шляху від моря його вода стає дуже гіркою. Це тому, що в нього вливаєть­ся одне гірке джерело і його вода змішується з водою Гіпанія, що є великою рі­кою серед малих, і це джерело надає його воді такий смак. Це джерело є на межі країн скіфів-землеробів і алазонів. Назва цього джерела і місцевості, звідки виті­кає його вода, по-скіфському - Ексампей, а по-еллінському - Священні шляхи».

Серодот. Історія в дев'яти книгах. - К, 1993. - С. 184,194.

РОЗДІЛ 1 ВІД КІММЕРІЇДО САРМАТІЇ

1. Велике переселення народів та поява слов'ян на території краю.

гнення на територію сучасної Украї­ни германських племен, готів, у кінці

2. ст. н.е. започаткувало добу «велико­го переселення народів». Мов на вели­кій шахівниці, розпочалось пересуван­ня цілих етносів, зсунутих із свого міс­ця новими мігрантами. В рух прийшли і предки слов'ян, які були північними су­сідами кочовиків ще з доби бронзи. Ак­тивна взаємодія різноетнічних племен при політичній гегемонії готів призвела до створення нової спільності - чер- няхівської культури, яка в III - середи­ні V ст. н.е. займала значну територію лісостепової і степової України. Її ото­тожнюють з імперією Германаріха, яка добре відома з писемних джерел того часу. В її складі вчені виділяють власне германців, нащадків іранських племен скіфів і сарматів та слов'ян. Причому в регіоні Середнього Подніпров'я доміну­вав слов'янський масив племен.

'Матеріали чершіхівськоі культури £ 'Но&омиргород ськогс та "Нобоархангель ,

ського районів ►

Дослідження черняхівських па- м'яток на території нашого краю за- свідчують, що слов'яни густо засели- ли зону лісостепу. Це й зрозуміло, адже слов'яни - природні землероби. Всьо- го на території сучасної Кіровоградщи- ни зафіксовано близько 100 черняхів- ських пам'яток, з них понад 80 посе- лень, 13 могильників і 3 скарби. Най- більша їх кількість виявлена в західних районах області - Новомиргородсько- му, Новоархангельському, Голованів- ському, Ульяновському, Гайворонсько- му. Але є вони і в Олександрівському, Знам'янському районах. Південніше, у степу, пам'яток черняхівської культури майже немає. Виняток становить лише одне поселення, відкрите біля с. Поклі- тарівки Кіровоградського району.

Усі поселення ранніх слов'ян роз- ташовані на пологому березі річки чи балки або на мису між річкою і балкою. Матеріали поселень дають яскравий матеріал про їх господарські заняття, побут, культуру. Більшість знахідок - кераміка (кружальна, ліпна, фрагменти римських амфор). Знайдені також фраг- менти кам'яних жорен, кістки свійських тварин. Траплялися прикраси, предмети побуту. Житла, як правило, були загли- блені в землю. В них уже споруджу- вали глиняні чи кам'яні печі, які об- ігрівали приміщення. Каркас стін

виготовляли з дерева та обма-

31 зували глиною. Ви вже зна-

єте, що такі конструкції є традиційними для на- шого краю ще з доби енеоліту; вони добре

Словмиї

(реконструкція Зінаїди Васіної) ►

Про світогляд ранніх слов'ян, їх релігійні уявлення свідчать матеріали черняхівських могильників біля сіл Но- вопавлівка Маловисківського району, Свердликове Новоархангельського ра­йону, Родниківка Олександрівського ра­йону, Коротяк Компаніївського району, Данилова Балка Ульяновського району, Костянтинівка, Кам'янка Новомиргород­ського району. Для ранніх слов'ян тради­ційним є обряд кремації померлих ра­зом з речами, які їх супроводжували. Але значна частина поховань здійснена за обрядом інгумації. Ця обставина може бути пов'язана з тим, що на формування ранньослов'янської культури Середньо­го Подніпров'я значний вплив справи­ли давні слов'яно-іранські контакти, які мали місце ще з доби раннього заліза. Саме наша територія - прикордоння між степом і лісостепом - і була зоною такої міжкультурної взаємодії.

Держава Германаріха, до якої входили і землі сучасної Кіровоград- щини, загинула під ударами гуннів на рубежі IV—V століть.

^іШВГИ У середині І тисяч, н.е. хвилі «великого переселення народів» захопили слов'янський масив племен. Слов'яни стали активними учасника­ми переселення на нові землі, осво­ївши більшу частину території Східної Європи. Стара назва «венеди», під якою слов'яни були відомі у перші століття нашої ери, у цей час ще вживається, але поряд з нею з'являються й нові на­йменування - «анти» і «склавини».

Історик VI ст. Йордан писав: «Анти, сильніші з них, поширюються від Данастра (Дністра) до Данапра (Дніпра), там, де Понтійське море утворює ви­гин». Сучасні дослідження дозволили встановити, що до території проживан­ня антів входили і землі сучасної Кі- ровоградщини. Тож східнослов'янські племена освоїли цей давній земле­робський край. їх приваблювали родю­чі ґрунти, повноводі та багаті на рибу ріки і озера, сприятливий клімат.

Вважається, що археологічним відповідником племенам антів є пень- ківська культура, яка була відкрита лише в другій половині XX ст. біля с. Пеньківка Світловодського району Кі­ровоградської області. Ця назва по­ширилась на весь масив антських ста- рожитностей від Сіверського Дінця до Подунав'я. У нашому краї археологами досліджені слов'янські поселення біля с. Успенка, Куцеволівка, Деріївка Онуф- ріївського району, Кам'янече Новоар- хангельського району.

Слов'яни оселялись біля водойм, засновували поселення, розорювали незайманий степ, будували укріплен­ня. Головними заняттями населення були землеробство, скотарство, різно­манітні промисли, ремесла. Характер­ним було розміщення антських насе­лених пунктів «гніздами» по 5-7 по­селень, на відстані одне від одного 3-5 кілометрів. Селища були невели­кими (1-3 га), здебільшого в них роз­міщувалось до ЗО жител. Конструкція жител уже стала традиційною для на­

шого краю: напівземлянки з каркасно- глинобитними стінами. Для обігріву і побутових потреб використовували вогнища або кам'яні печі. Також по­руч із житлами виявлено господарські споруди, комори, ями.

Основою господарства було орне землеробство. Також пеньківці за­ймались скотарством та допоміжни­ми промислами: мисливством і ри­бальством. Високого рівня розвитку у слов'ян досягли ремесла: гончарне, деревообробне, ткацтво та інші. Осо­бливо славились слов'яни своїми за­лізними виробами. Біля с. Солгутово- го Гайворонського району відкритий один із найбільших металургійних цен­трів того часу. Він складався із чоти­рьох агломераційних печей і двадця­ти одного сиродутного горна. Тут було виявлено залізні шлаки і кричне залі­зо, крім того було знайдено ознаки ко­вальства. Цей металургійний осередок постачав високоякісну продукцію для навколишніх племен.

За двісті років свого панування анти зажили собі слави добрих госпо­дарів і хоробрих воїнів. їх ім'я не схо­дило зі сторінок писемних джерел того часу. Вони воювали з готами, нападали на балканські володіння Візантії, проти­стояли аварам. Зовнішня загроза при­скорила консолідацію антських племен та призвела до утворення у них про- тодержави. Востаннє анти згадуються у візантійських джерелах у 602 році. Тоді відбулася велика війна з аварами. Оче­видно, анти зазнали поразки і змушені

40

були залишити свої землі. Відтоді терито­рія нашого краю надовго потрапляє у сфе­ру впливу степових кочовиків, які прийшли сюди вслід за аварами.

3. На південному прикордонні Русі.

У VII—IX ст. у східних слов'ян формуються протодержавні об'єднання - союзи племен. За свідченнями давньоруських літописів, територія нашого краю в цей час входи­ла до ареалу розселення уличів. Але наші землі були малозаселені. Південне сусід­ство з кочовиками робило ці краї небез­печними для проживання. Розвиток госпо­дарства та зростання продуктивності пра­ці у слов'янських племен створювали умо­ви для збагачення знаті, посилення її ролі в суспільстві. Усе чіткішою стає межа між становищем рядових общинників та вож­дів, жерців, воїнів. На південь, у наші краї, слов'яни ходили походами на кочівників.

Очевидно, у результаті такої військо­вої акції і загинув воєначальник, якого по­ховали з усією пишністю, притаманною осо­бам високого рангу, біля сучасного с. Гло- доси Новоукраїнського району. Поховання здійснили на високому березі, відгородив­ши це місце двома ровами. Обряд спален­ня свідчить, що загиблий мав слов'янське походження. Про те, що він знайшов свою смерть у бою, свідчать залишки кісток, які мали сліди поранень. Вождя супроводи­ли в потойбічне життя великою кількістю зброї, прикрас, цінним посудом. Багато ви­робів було виготовлено із золота та срібла, оздоблено коштовним камінням. Наявність жіночих прикрас дозволила припустити, що разом із воєначальником тут була похова­на і його дружина.

У середині IX а. утвори­лась Давньоруська держава, яка об'єднала всі східнослов'янські пле­мена. Південні кордони Київської Русі межували з Великим степом, заселеним войовничими племена­ми тюркомовних кочівників. Вели­чезну небезпеку для південних ру­бежів Київської Русі становили ко­чові племена печенігів, торків, по­ловців. Вони грабували і спалювали села і міста, винищували або заби­рали в полон людей. Тому київські князі змушені були дбати про укрі­плення південних кордонів. За Во­лодимира Святославича починаєть­ся будівництво потужної лінії укрі­плень, яка отримала назву «Змієві вали». Продовжив цю справу Ярос­лав Мудрий. Саме йому вдалося «замирити» грізних печенігів і пере­

Прикраси ^ Тлодюськогс скарбу (фонди Музею історичних коштовностей України)

РОЗДІЛ 1 СЛОВ'ЯНИ, РУСЬ, КОЧІВНИКИ

Степова частина нашого краю була освоєна кочовиками з давнини. Ми вже згадували про аварів, які, розгро­мивши Антський союз, підкорили ці зем­лі. Транзитом пройшли через степ і тюр­комовні болгари, рухаючись на Балкани. Цим же шляхом у IX ст. мігрували і старо­давні угри - предки сучасних угорців. На довгому і небезпечному шляху трапляло­ся усяке. Ось і залишилось у нашій зем­лі біля сучасного с. Суботці Знам'янського району поховання двох дорослих людей та дитини. їх супроводжували типові для того часу предмети озброєння, посуд, речі туалету, прикраси. Унікальним є комплект срібних бляшок від парадного пояса, які прикрашені складним орнаментом та зо­браженнями воїнів.

Прикраси стародавніх угрів іде. Суботці Знам'янського району (фонди Кіровоградського обласного краєзнавчого музею)

За часів Київської Русі печені­ги, торки, а з XI ст. половці заселя­ли степову смугу півдня сучасної облас­ті. їх основне заняття - кочове скотарство. Також ці войовничі племена жили вій­нами і розбоєм, нападаючи на руські

Населення руських земель прагнуло освоїти багаті пів-

денні землі. Тож, незважа-

ючи на постійну небезпеку з боку кочівників, у північ- ній частині сучасної Кіро- воградської області ви- никали давньоруські по- селення. Вони існували на берегах Синюхи (емт Новоархангельськ), Тяс- мина (емт Олександрівка), Дніпра (с. Деріївка Онуф-

ріївського району, м. Світло- водськ). Не випадково у давньо- руському літописі під 1190 роком роз- повідається про князівське полюван- ня в цих місцях: «Того ж року Свя- тослав зі сватом своїм Рюриком, ути- шивши землю Руську, а половців під- коривши під волю свою і порадив- шись, пішли удвох на лови по Дні- пру в човнах на устя Тясмина, і тут, лови діявши, наловили безліч зві- рів. І тоді вони назабавлялися оби- два і, пробувши у веселості всі дні, вернулися до себе». Наведений ури- вок засвідчує, що протистояння з половецьким степом іноді змінюва- лось на досить мирне співіснування.

Інакше такі князівські розваги у без- посередній близькості до небезпеч- ного сусіда були б неможливими.

У XII ст. частина кочовиків визна­ла владу Київської Русі й осіла на її пів­денних околицях. Літописи називають їх «чорними клобуками». Князі використо­вують 'їх для захисту південних рубежів Русі від половецьких вторгнень. У цей час в середньому Подніпров'ї виникає мере­жа нових фортець. У літописах згадують­ся укріплення Купіль, Чюрнаїв, які розта­шовувались десь між Тясмином, Виссю і верхів'ям Інгульця. Не раз в смертельно­му двобої сходились тут руські дружини та половецькі загони. Про ті далекі й не­спокійні часи свідчать знахідки на бере­гах Інгульця, Інгулу, Тясмина залізних на­конечників стріл слов'янського типу.

У середині XIII ст. страшне лихо прийшло на Русь. Роздроблені Русь­кі князівства не змогли стримати мон­гольську навалу. Спалені міста і села, сплюндровані поля, тисячі загиблих за­лишила на своєму шляху орда. Тем­на ніч монгольського ira нависла над Руссю. Землі сучасної Кіровоградщини були включені до складу Золотої Орди.

Запитання і завдання:

1. З яким державним об'єднанням дослідники ототожнюють черняхів- ську культуру?

2. Які ранньослов'янські пам'ятки відомі на території сучасної Кірово­градщини?

3. Якими були головні заняття слов'ян?

4. Чому за доби Київської Русі в північній частині сучасної області буду­ється велика лінія оборонних укріплень?

5. Що ви знаєте про кочові племена нашого краю?

РОЗДІЛ 1 СЛОВ'ЯНИ, РУСЬ, КОЧІВНИКИ

Творче завдання:

1. На підставі музейних матеріалів та публікацій підготуйте статтю- розповідь про історію вашого міста чи села у слов'яно-руський період.

Додатки:

Про копій Кесарійський про слов'ян

«Ці племена, слов'яни і анти, не підлягають одній людині, а з давніх- давен живуть у демократії; тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно... Вирушаючи на війну, багато хто з них іде на ворога піший, тримаючи в руках невеликий щит і дротики; панцирів вони не носять... Усі ці люди високі на зріст і надзвичайно сильні. Колір обличчя в них не зовсім білий, волося не русе і не переходить у чорне. Підступства чи лукавства в них зовсім мало, але при всій їх простоті норови в них гунські».

Прокопий из Кесарии. Война с готами. - М., 1950- С. 365.

Маврикій Стратег про слов'ян

«Племена антів і слов'ян живуть спільно, і життя їх однакове: вони жи­вуть вільно і не дають нікому поневолити себе або підкорити. їх дуже ба­гато в країні, і вони дуже витривалі, переносять легко і спеку, і холод, і дощ, і неприкритість тіла, і убозтво. До тих, хто приходить до них і користується гостинністю, вони ставляться ласкаво і по-приятельському. Тих, хто перебуває в них у полоні, вони не держать у рабстві безстроково, подібно до інших народів, а обмежують їх рабство певним строком, після чого відпускають в їх землю».

Маврикий. Тактика и стратегия. - СПб., 1903. - С. 180.

Кіро-

Для допитливих:

Бокій Н.М., Брайченко О.Д., Куценко Л.В. До джерел історії краю,

воград, 1994. - С. 7-55.

2. Відейко М. Україна: від Трипілля до Антів. - К, 2008. - 280 с.

3. З глибини віків (нариси та статті з археології Кіровоградщини). Ви­пуск 1. - Кіровоград, 2012. - 128 с.

4. Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область. - К, 1972. - 816 с.

5. Тупчієнко М.П. Археологічне минуле Кіровограда та його околиць // Пам'ять степів. Історичні нариси з минулого Кіровоградщини. - Кіровоград, 2003. - С. 17-31.

облаа&°

$£інои0іі(1

&Ьі(іоио

1*и

Під владою Юрди та/ІитВи

XIV - перша половина XVI ст.

І У складі Золотої Орди.

До весни 1242 р.

монгольська армія воювала з католицьки- ми державами - Польщею, Угорщиною, Німеч- чиною, Чехією, Словаччиною, Хорватією. Значні військові втрати на Русі та в європейських краї- нах, а також смерть великого кагана Угедея зму- сили Батия припинити західний похід і повер- нутися назад у причорноморські та прикаспій- ські степи. Саме тут він заснував державу Зо- лота Орда, політична історія якої починається 1243 року. Ставка хана розташовувалась у міс- ті Сарай-Бату, в пониззі Волги. Володіння Батия

рстяглися від річки Іртиш на сході та до Ду-

Назва «Золота Орда» насправді поширилася лише у другій половині XVI ст. А в XIII ст., за розповсюдженими у монголів уявленнями про географічний простір, їх дер­жава поділялася на західне праве та східне ліве крило, які відповідно називали Ак- Орда (Біла Орда) та Кок-Орда (Синя Орда). Західний кордон нової держави досягав ниж- ньодунайської низини, а пів­нічний - порубіжжя степу і лісостепу між Дністром і Дні­пром. У басейні Південного Бугу монгольські кочовища доходили до р. Синюхи, захо­плюючи південні межі ниніш­ніх Вінницької та Черкаської областей України. Таким чи­ном, територія сучасної Кіро­воградщини повністю входи­ла до складу західного улусу Золотої Орди - до Ак-Орди (Білої Орди).

Для контролю над ве­личезними обширами під­владних земель монголи за­сновували свої опорні пунк- ти-міста. Особливо активізу­ється містобудування за хана Узбека (1313-1341 рр.). Очевид­но, що саме в цей час на за­хідних кордонах Золотої Орди, на березі р. Синя Вода, зво­диться місто (сучасне село Торговиця Новоархангель- ського району на р. Синюха).

ІТолив’яна миска іде. Торговиці 'Новоархангельськсго району

(фонди Археологічного музею Кіровоградського державного педагогічного університету)

Місто Синя Вода розташоване на давньому торговому шляху. Тут були зручні річкові переправи. Усе це спри­яло розвитку, торгівлі, про що свід­чать знахідки великої кількості ордин­ських монет: срібних дирхемів та мід­них пулів. Очевидно, що існували тор­говельні контакти й з далекими земля­ми. З Поволжя сюди привозили гарний

4 Серщньовічналарія хаммам - та кераміч­ні трцйи (розкопки археологічної експедиції Щ * Щровоградського державного педагогічного університету в с. Торговиці Новоархангель- ського району)

Місто Синя Вода було досить ве­ликим, його площа становила понад 100 гектарів, Населення міста було ет­нічно строкатим, адже монголи, як і в Поволжі, переселяли сюди ремісників та торговців з місцевого населення та з інших земель. їх завданням було за­безпечення добробуту та економічного збагачення завойовників.

Такі міста будували з викорис­танням архітектурних прийомів, за­позичених монголами у Середній Азії. Звідти ж походять і побутові зручнос­ті. Саме для потреб монгольської вер­хівки у місті діяла водогінна мережа з керамічних труб, була збудована типо­ва східна лазня - хаммам, у специфіч­них печах - тандирах - випікали хліб.

Про те, що місто Синя Вода було також значним торгово-ремісничим центром, свідчать археологічні дослі­дження. Тут виявлено залишки кера­мічного виробництва. Місцеві реміс­ники виробляли дуже гарні посудини з місцевої червоної глини, прикрашені врізаним чи пролощеним орнаментом. Виготовляли також полив'яний різноко­льоровий посуд.

У місті працювали ковалі, буді­вельники, розвивалося деревообробне ремесло. Очевидно, що головним ви­робником матеріальних благ було міс­цеве населення, підкорене ординцями.

ські князівства,

які перебували під владою Золотої Орди, за- лишались роздробленими та значно ослабле- ними. Ординська адміністрація забезпечувала консервацію такого стану, адже саме це було головною запорукою її існування. А на півно- чі, у прибалтійських землях, у другій половині XIII - першій половині XIV ст. поставала нова сильна держава - Велике князівство Литов- ське. її обшири значно зростали за рахунок проведення ефективної політики «збирання земель». На середину XIV ст. литовські кня- зі повністю оволоділи Білою Руссю, Волинню, Західним Поділлям, дійшли до кордонів Київ- щини. Князь Ольгерд говорив: «Уся Русь му- сить належати до Литви». Просування литов- ців на південь у першу чергу зачіпало інтере- си Золотої Орди. Татарські хани будь-якою ці- ною намагалися зберегти тут своє панування. Військове зіткнення стало неминучим.

тонкостінний посуд, із Середньої Азії - тканини із золотним шит­вом, китайські дзеркала. Про то­варообіг із європейськими краї­нами свідчать знахідки чеських монет («празькі гроші») першої половини XIV ст.

Тож на середину XIV ст. місто Синя Вода було процві­таючим та густозаселеним. Але подальші військово-політичні події призвели до його загибелі.

Ольгерд (Альгірдас), бл. 1296-1377 рр.

Великий князь Литовський (1345— 1377 рр.) Розширив володіння Литви за рахунок західних та південно-західних руських земель. Вів боротьбу проти Золотої Орди, Московського князів­ства, Польщі та Тевтонського ордену.

(Гравюра XVII ст.)

Великий Литовський князь Ольгерд вдало використав ситуацію в самій Орді. У 1359-1360 рр. у монгольській державі розгорілася міжусобна боротьба, яку руські літописи назвали «велика замятня». Хани не затримувались на престо­лі більше кількох місяців чи навіть днів. Деякі улуси намагалися відокремитись. Внутрішня криза в Золотій Орді призвела до її неминучого ослаблення.

47

Восени (між 24 вересня та 25 грудня) 1362 р. відбулася вирішальна битва між татарами та литовсько-руськими військами князя Ольгер- да. Літопис повідомляє: «Князь великий литов­ський Ольгерд Гедимінович Синю Воду і Білобе- режжя повоював». Як ви вже знаєте, Сині Води

• це річка Синюха. На її берегах у цей час роз­ташовувалось місто Синя Вода. Очевидно, на­прям походу Ольгерда був обраний не випад­ково, адже важливо було не лише розгромити татарські війська, а й знищити адміністратив­ний центр західних земель Золотої Орди.

Ольгерд особисто очолив збірне військо. Прикметно, що участь у цьому поході взяли не лише відбірні дружини литовських лицарів, а й загони місцевого боярства з Київщини, Чернігово- Сіверщини, Волині та Поділля. їм протистояли орди трьох татарських ханів, або, за висловом лі­тописця «царків», Кутлубуги, Хаджи-Бея, Димей- тера (Димитрія),

На високому березі Синюхи зійшлися в кривавій січі супротивники. Ольгерд поділив своє військо на шість загонів і розставив їх півколом

так, щоб татари не могли їх оточити. Кілька разів наваль­ною атакою намагалися тата­ри прорвати оборону литов­ських та українських дружин.

Хмари стріл заступи­ли сонце, іржали коні, пада­ли вбиті та поранені. Але не­порушно стояли воїни кня­зя Ольгерда. За його наказом почався наступ. Польський хроніст Мацей Стрийковський так описує ці події: «А литва з русинами враз із шаблями та списами наскочили на них (татар) і в рукопашному бою прорвали лобові частини ...

зі стрілами наскочили з бо­ків й довгими списами скида­ли їх із сідел, наче вітер сно­пи в бурю». Монголо-татари не витримали і спішно відсту­пили з поля бою, залишаючи убитих та поранених.

Водах започаткувала новий етап в історії нашого краю і всієї України. Завдяки приєд­нанню руських земель Вели­ке князівство Литовське стало найбільшою в тогочасній Єв­ропі багатонаціональною дер­жавою. Кілька разів золото- ординці намагалися поверну­ти втрачені землі. Але в пер­шій половині XV ст. володін­ня Великого князівства Литов­ського поширилися аж до бе­регів Чорного моря. Князь Ві- товт домігся від татар відмови від «історичних прав» на русь­кі землі і передачі їх Литві.

У середині XV ст. вели­чезна держава Золота Орда остаточно розпалася на кіль­ка самостійних ханств. На пів­дні України виникло Кримське ханство, яке контролювало

степи Північного Причорномор'я. Між заселени­ми землями Київщини та татарськими володін­нями на півдні утворилася широка смуга «нічій- них» степів - Дике Поле, і знову територія нашого краю опинилася в епіцентрі протистояння різних суспільно-господарських укладів: світу кочовиків та завойовників, репрезентованому кримськими татарами, та світу осілих землеробів - українців.

Чіткого кордону між ними не було. Умовний розділ проходив по вже забутих рубежах Давньої Русі. Тож північні землі сучасної Кіровоградщини входили до володінь Великого князівства Литов­ського. Литовські князі роздавали новопридбані території своїм шляхтичам та боярам. Часто вони захоплюють їх самочинно. Так величезні терито­рії на Тясмині, в Середньому Подніпров'ї та По­бужжі потрапляють до рук литовських феодалів. З'являються міста, зводяться укріплення для обо­рони південних кордонів від татар.

Серед багатьох фортець, відомих із дже­рел того часу, вказується й замок Гербердіїв Ріг. Вважають, що він розташовувався на стрімко­му правому березі Дніпра між сучасними села­ми Деріївка і Куцеволівка Онуфріївського райо­ну. Майже сто років височів він над навколиш­ньою місцевістю, охороняючи південні околиці

Татари полон женуть (з гравюри XV ст.)

розділ і ПІД ВЛАДОЮ ОРДИ ТА ЛИТВИ

Литовської держави, і лише на- лля. У першій половині XVI ст. поляки захоплю- прикінці XV ст. був зруйнований ють і Східне Поділля (Брацлавщину), до скла- татарами. ду якого входили й західні землі нашого краю.

БО

Табір.

Художник Юзеф Брандт

Відсутність чіткої прикордонної охоро­ни зробила наші землі вразливими перед за­грозою з боку Кримського ханства. Несподіва­ні набіги татар спустошували величезні терито­рії У цих умовах єдиною силою, що могла про­тистояти татарській агресії, стало українське ко­зацтво. Воно набувало все більшої організова­ності, виробляло власні принципи самовряду­вання, створювало чітку військову організацію. У Дикому Полі виникали козацькі застави, сто­рожові вежі. Одна з таких веж була влаштована на Сторожовій могилі біля с. Нова Прага Олек­сандрійського району. Зародком цього села піз­ніше став зимівник запорізького козака Петрика.

Таким чином, сучасна Кіровоградщина належала до тих земель, де в кінці XV - пер­шій половині XVI ст. зародилося й організацій­но оформилося українське козацтво.

Південна частина нашої області лежала у межах Дико­го Поля. Але багаті на звіри­ну та рибу краї, родючі чорно­земи приваблювали сюди хлі­боробів. Поступово заселяли­ся спустілі степи сучасної Кі- ровоградщини. Ще в другій половині XV - на початку XVI ст. землі Дикого Поля поча­ли освоювати вихідці з північ­ніших областей. Багаті на зві­ра, рибу, мед місцини нашо­го краю приваблювали пере­селенців. У Дике Поле тіка­ли селяни та міщани, рятую­чись від феодального гніту. На Південному Бузі, Синюсі, Дніпрі з'являються зимівники і слобо­ди. Постійна небезпека з боку татар обумовила напіввоєнізо- ваний спосіб життя цих людей, спричинила появу особливого козацького стану.

Складна внутріш­

ня та зовнішня політич­на ситуація у Литві призве­ла до її поступового ослаблен­ня. Вона поступово втрачала свої позиції і вже не могла контролювати південні землі. Із заходу в Правобережну Украї­ну почала просуватися Польща. Її першим здобутком ще на по­чатку XV ст. стало Західне Поді-

Легенда, записана в с. Горошанки Усти- нівського району, розповідає про перемогу, яку на березі р. Інгул здобув над татарами козаць­кий загін. Переможці змусили полонених крим­чаків насипати шапками високу могилу, яку на­род прозвав Великою. На ній козаком Горохом також було обладнано сторожовий пост. Народ­ні легенди та перекази донесли до нас числен­ні свідчення козацьких перемог над татарами по річках Інгул, Інгулець, Тясмин.

нНяюВ

шт

Запитання і завдання:

1. Визначте нові тенденції розвитку нашого краю під владою Золотої

Орди.

2. Розкажіть про битву на Синіх Водах. У чому полягало її історичне зна- чення?

3. Яким було становище нашого краю під владою Великого князівства

Литовського?

4. Південні степи сучасної Кіровоградщини входили до так званого Дико­го Поля. Поясніть його зв'язок з формуванням українського козацтва.

|дУ Творче завдання:

1. Відвідайте археологічний музей Кіровоградського державного педаго­гічного університету та перегляньте експозицію, присвячену золотоордин- ському місту Синя Вода.

Додатки:

Уривок із хроніки Мацея Стрийковського

«Хроніка Польська, Литовська, Жмудська і всея Русі» (1578 р.)

«Ольгерд, уклавши на два роки угоду про мир з прусськими і ліфлянд­ськими хрестоносцями, виправився у похід в Дикі Поля проти татар. З ним вирушили також чотири його племінники, сини новогрудського князя Коріа- та, княжичі Олександр, Костянтин, Юрій та Федір. І коли вони, минувши Канів і Черкаси, дійшли до урочища Сині Води, то побачили в полі велику татарську орду з трьома царками, поділену на три загони. Один загін вів султан Кут- лубах, другий очолював Качибей-Керей, а третім командував султан Дімей- тер. Ольгерд, побачивши, що татари готові до бою, вишикував своїх у шість вигнутих загонів, по-різному їх з боків та на чоло розсадивши, так щоб та­тари, як задумали, не могли їх оточити у звичайних сутичках та заподіяти шкоди стрілами.

Татари із шаленим завзяттям розпочали бій, засипавши литву густим залізним градом з луків, сточили кілька сутичок, але завдали мало втрат че­рез правильний її шик та швидке маневрування. А литва з русинами враз із шаблями та списами наскочили на них і в рукопашному бою прорвали лобові частини та змішали їм танці півколом... не змігши довше витримати лобо­вого натиску литви, татари почали мішатися та перелякані тікати в роз­логі поля. На побоїщі залишилися вбиті три їхні царки... також скрізь по полях

і в ріках лежало повно татарських трупів.

РОЗДІЛ 1 ПІД ВЛАДОЮ ОРДИ ТА ЛИТВИ

51

Потім, після цієї звитяги, литва й русини забрали кілька десятків стад коней та верблюдів і багато кошів або обозів, в котрих татари, кочуючи, зви- кли возити із собою усе майно.

Вони звільнили від татар Торговицю, залишки мурів якої ще й сьогодні стоять в гирлі Богу, Білу Церкву, Звенигород і всі поля аж за Очаків, від Києва і Путивля аж до гирла Дону, та виполошили їх аж до Волги, а інших до Кафи й Азова і Криму, в середину Таврїї або Перекопу, загнали».

Stryjkomki M. Kronika Polska, Litewska, Zmodzka і Wszystkej Rusi. -

Warshawa, 1846. -T.2.-S. 6-7. / Переклад Ф. Шабульдо // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. - К, 2005. - С. 161-163.

■■ ІНШІ

Для допитливих:

1. Бокій Н.М., Козир I.A. Комплекс золотоординського часу біля с. Торгови-

ця на Кіровоградщині // Центральна Україна за доби класичного середньовіч- чя: студії з історії XIV cm. - К, 2003. - С. 41-84.

2. Бокій Н.М., Козир I.A., Позивай Т.Д. 10 років археологічних досліджень золотоординської пам'ятки біля с. Торговиця на Кіровоградщині // Північне Причорномор'я і Крим у добу середньовіччя (XIV-XVI ст.). - Кіровоград, 2006. - С. 4-18.

3. Кизименко П.М. Міські землі у XIУ - першій половині XVIII століть // Пам'ять степів. Історичні нариси з минулого Кіровоградщини. - Кіровоград, 2003. - С. 32-36.

4. Козир I.A., Чорний 0.В. Джерела до історії Синьоводської битви // Укра­їнський історичний журнал. - № 2. - 2012. - С. 11-27.

5. Шевченко Сі Кіровоградщина - козацький край. - Кіровоград, 2001. -28 с.

52

■?уз

7 'тШЬ(ШЩ£рШ

Ці)Оіл в історії

НАШОГО КРАЮ

«адИ:' ’

Ж

■

1

ІкгМЖШ.^ .4.

Ъуннужний.

Художник Юзеф Брандт ЕЙ І

різькі володіння було підтверджено Сте­фаном Баторієм у 1576 році. За це коза­ки мали нести служ­бу в польському вій­ську під час війни, а в мирний час не дозво­ляти татарам і туркам нападати на русько- польські землі.

Паш край ц середині ^11 стсиїіття

(фрагмент карти Г.~Л. Боплана)

Л,

ШшаН

Ви*:

М/йРйПО

ї.іЬїЬп

1. Землі Буго-Дніпровського межиріччя в системі

апорізьких вольностей та під владою Речі Посполитої.

т _ ___

Територія сучасної Кіровоградщини була тісно пов'язана зі становленням українського козацтва та історією Запорізь­кої Січі, яка утворилася в середині XVI ст. Степи по обидва боки Дніпра, які знаходилися у володінні Коша Запорізької Січі, вважалися Вольностями запорізьких козаків. На бере­гах Тясмина, Інгулу, Інгульця та їхніх приток у західних, пів­нічних і східних районах сучасної області були мисливські, рибальські, бортні промисли запорожців. На заході кордо­ни козацьких земель досягали Синюхи і Південного Бугу.

Уже до початку XVII століття більшість території сучасної Кіровоградщини перебувала під контролем Вій­ська Запорізького. Ці землі були здавна освоєні козака­ми, а 1572 року їхній статус як Запорізьких вольностей було підтверджено пожалуванням короля Речі Посполи­тої Сигізмунда II Августа. У подальшому права на запо-

Кіш не встанов­лював точних терито­ріальних меж, але й не допускав роздачу своїх земель у воло­діння литовським та польським магнатам. На Правобережжі вла­да Коша поширювала­ся на землі від Крило- ва на Дніпрі (сучасно­го Світловодська) до Торговиці на Синю­сі. Козаки могли віль­но селитися вздовж Дніпра, в басейнах Тясмина, Ірклію, Ци- бульнику, Омельнику,

сіігя В огі <

Посполиту і юридично закріпила передачу Польщі українських земель. Згадана уго­да відкрила дорогу колонізаційному рухо­ві польських магнатів і шляхти. Ця колоні­зація торкнулася і території нашого краю.

Поляки заволоділи величезними територіями на півдні Київського і схо­ді Брацлавського воєводств (сучасні Гай- воронський, Голованівський, Ульянов­ський та західні частини Новоархангель- ського й Вільшанського районів області). Найбільшими землевласниками в регіо­ні стали польські магнати Потоцькі, Ка- линовські, Любомирські, Конецпольські. Так князям Любомирським у другій по­ловині XVI ст. належали десятки посе­лень південніше Тясмина.

У 1602 році Валентію Калинов- ському була пожалувана Торговиця, яка розпочала свою історію ще за ча­сів Золотої Орди. У писемних джерелах першої половини XVII ст. з великих по­селень, крім Торговиці, згадується ще містечко Крилів. Його було засновано 1616 року Руським воєводою і Корсун- ським старостою Яном Даниловичем. Одночасно із закладенням місту було надане Магдебурзьке право.

РОЗДІЛ 2 ПРАВОБЕРЕЖНІ ЗОЛЬНОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПОРІЗЬКОГО

Польські пани, захоплюючи ро­дючі українські чорноземи, поневолю­вали і пригноблювали місцеве насе­лення, поширювали католицтво. На се­лян накладали величезні податки та повинності. За свідченнями сучасників, у першій половині XVII ст. панщина до­сягала трьох днів на тиждень, а стано­вище закріпачених селян, за висловом сучасника, було гіршим, ніж «каторжан на галерах». Наслідками такого став­лення до українського населення вже наприкінці XVI століття стали часті ма­сові виступи проти поляків. Найвідомі- ші з них - повстання Криштофа Косин- ського та Северина Наливайка.

Відомо, що останній разом з пов­сталими селянами й козаками 1596 року кілька місяців стояв табором за Уманню, на річці Сині Води (Синюсі), звідки вів пе­реговори з Григорієм Лободою про спіль­ні дії проти польського війська. Це було перше велике повстання з тих, що проко­тилися краєм наприкінці XVI - у 20—30-х роках XVII століття.

2. Селянсько-козацькі повстан

ня 20-30-х років XVII столі

Впродовж

першої чверті XVII століття запорожці не­одноразово залучалися польськими ко­ролями й гетьманами для розв'язання зо­внішньополітичних проблем Речі Поспо­литої. Відомо, що козаків активно вико­ристовували у ході війни в Лівонії, під час походів Лжедимитрія І на Москву та в ході Хотинської кампанії. Разом із тим значна частина запорожців була втягну­та польською короною у вир Тридцяти­літньої війни. При цьому в Речі Посполи­тій ставлення до запорожців залишало­ся зверхнім, їх права часто обмежувались польським урядом і шляхтою. Крім того низове козацтво постійно переслідували за активні антитатарські акції, які нано­сили значну шкоду польській дипломатії

На початку 1625 року Кіш відпра­вив депутатів до польського Сейму й ко­роля з вимогами надати свободу право­славній церкві й духовенству, ліквідувати на території Київщини умови Берестей­ської унії, дозволити козакам вільно про-

Северин Наливайко.

Художник Олег Шупляк

Польський коронний гетьман Станіслав Жолкевський.

Художник невідомий

Гетьман Жолкевський з гусарами,

Художник Войцех Коссак >

Марко Жмайло.

Малюнок XVII століття, Художник невідомий

з козаків, селян і міщан. Воно значно поступалося полякам в озброєнні та спорядженні. Виходячи з цьо­го, повстанці 27-28 жовтня 1625 р. спробували домо­витися з поляками. На переговорах депутати від по­встанців озвучили попередні вимоги, на що С. Конец- польський відповів: «За непослух та свавільство Ви скоро попробуєте наші шаблі на своїх шиях».

Вирішальна битва між поляками і повстанцями відбулася 31 жовтня 1625 р. в урочищі Медвежі лози поблизу давнього городища на Куруковому озері. Нині ця місцевість знаходиться поблизу м. Світловод- ська. Козаки облаштували з возів укріплений табір, Кілька днів його штурмували поляки. Тим часом уго­довська частина козацької старшини скинула з геть­манства М. Жмайла. Новим гетьманом було обрано Михайла Дорошенка. Наступного дня після виборів, 6 листопада 1625 р., він уклав з польським команду­ванням Куруківську угоду. За її умовами козацький реєстр встановлювався в шість тисяч осіб, інші по­встанці й козаки мали повернутися до своїх господа­рів. Вони почали масово втікати на Січ.

Територія сучасної Кіровоградщини ще кіль­ка разів ставала ареною протистояння повстанців і польських урядових військ. 1635 року запорізький гетьман Іван Сулима, зруйнувавши фортецю Кодак, піднявся Дніпром до Крилова і на деякий час ота­борився в ньому. Саме з нього він закликав селян і міщан піднятися на боротьбу проти шляхти. Зго­дом із Крилова І. Сулима із загоном рушив на один із дніпровських островів, де був оточений польськи­ми військами і не без допомоги козацької старшини захоплений у полон. Гетьмана стратили у Варшаві.

РОЗДІЛ 2 ПРАВОБЕРЕЖНІ ВОЛЬНОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПОРІЗЬКОГО

ська Запорізького низового, землі сучасної Кі­ровоградщини знаходилися практично на кор­доні з Кримським ханством. Для життя місце-

Житенко Торговиця на 'Чорному шляху нарінці Синя ^гВода (Синнт) чг (фрагмент карти Г.-Л. Боплано середини XVII століття)

вого населення це станови­ло величезну небезпеку, обу­мовлену частими спустошли­вими і грабіжницькими похо­дами татар.

Територією краю прохо­див знаменитий Чорний шлях

• основний маршрут турецько- татарських набігів на укра­їнські землі. Він починався у районі Перекопського пере­шийка і простягався через за­порізькі степи на північ. Між верхів'ями річок Інгульця, Ін­гулу й Тясмина шлях повертав на захід у напрямку Торгови­ці, де на Синюсі (Синіх Водах) був брід, а далі пролягав у на-

прямку Хмільника, Тернополя і Львова. Крім броду на Синюсі ще був відомий «татарський брід» на Сухому Тясмині, у межах сучасного с. Красносілля Олек- сандрівського району.

У першій половині XVII ст. Чорний шлях був не лише дорогою, якою гнали невільників у Крим, а й однією з торго­вельних артерій, що з'єднувала Північ­не Причорномор'я і Крим із Західною Европою. Саме тому він позначений на європейських картах того часу.

Татарська агресія стала по­стійним фактором української істо­рії другої половини XVI - XVII ст. У Чорному лісі доволі часто зосеред­жувалися татарські орди для на­паду на Київщину, Брацлавщину та Поділля. Степовими дорогами татари гнали на південь поневолених людей, яких потім продавали на невільниць­ких ринках Криму. Як правило, осно­вним покупцем захопленої людності виступала Османська імперія. Особли­вим попитом користувалися малоліт­ні хлопчики та молоді дівчата. Хлоп­ців після тривалого навчання відправ-

% Ж/ і

іатари * ШШї* , сучасна реконсЩ

І Росланда і МикощР^Ш

|3а Михайлом ВісіЩкої

І 4 1 %

ляли служити яничарами, дівчата ж поповнювали гареми знаті в Стамбулі або ставали служницями в палацах за- можних турків. Султан дуже часто за- охочував походи татар в Україну, а іно- ді й сам відправляв на українські зем- лі військові загони спільно з татарами.

Уряд Речі Посполитої не завжди міг захистити від непрошених гос- тей українські території, а тому до- сить часто на їхній захист виступали козаки, які перебували на Січі або в межах козацьких вольностей. Поряд із Чорним лісом, у сучасних кіровоград- ських степах, діяли сторожові зало- ги, на яких несли варту 2-3 запорож- ці. Вони зі спеціально сконструйова- них фігур стежили за тим, що відбува- ється довкола. Як тільки на горизон- ті з'являлися татарські загони, варто- ві підпалювали пункт спостереження, який для цього був оснащений неве- ликою діжкою зі смолою. Дим, що під- німався в небо, місцевому населенню і козацьким загонам вказував на на- ближення ворожого війська. Остан- ні майже завжди зброєю зустрічали «гостей». Не один раз татарські загони впродовж першої половини XVII сто- ліття зазнавали ударів від запорожців у верхів'ях Інгулу, Інгульця і Тясмина, а також на берегах Висі та Синюхи.

В умовах страшної небезпе- ки польські урядові війська змуше- ні були воювати спільно з козака-

проти татар, про що говорять чис-

енні письмові джерела. Союзниць-

кі дії обумовлювалися бажанням дати

іТсипарські (кришиш.

Гравюра Погана Якобо Шейхцера

щ

відсіч зовнішньому ворогу, який однаковою мірою загро­жував і українцям, і полякам. Для прикладу, під час похо­ду кримського війська в Укра­їну взимку 1644 року спільни­ми зусиллями польських жовні­рів і козацьких загонів ЗО січ­ня татарській орді було завда­но поразки у битві на річці Ті- кич неподалік Охматова. Тата­ри відступали до Очакова через територію сучасних Новоархан- гельського й Вільшанського ра­йонів, де кілька разів були ата­ковані козацькими ватагами.

Незважаючи на це низо­ве козацтво, яке мешкало в зи­мівниках на території нашо­го краю та на Запоріжжі, про­довжувало залишатися неви­знаною верствою в Речі По­сполитій. Воно змушене було вести постійну приховану або відкриту боротьбу за свої політичні, економічні й куль­турні права. У середині XVII століття вона вилилася у новий виток українсько-польського протистояння, яке торкнулося й історії нашого краю.

Отже, упродовж першої половини XVII століття біль­ша частина території сучасної Кіровоградщини входила до складу Запорізьких вольностей та відігравала провідне місце в їхньому житті.

Запитання і завдання:

1. Охарактеризуйте територію нашо­го краю в системі Вольностей Війська Запо­різького низового.

2. Які сучасні райони контролювалися шляхтою Речі Посполитої? Назвіть найбіль­ших польських шляхтичів, котрі мали землі на просторах сучасної Кіровоградщини.

3. Розкажіть про селянсько-козацьке повстання на чолі з М. Жмайлом. Яким чи­ном територія нашого краю пов'язана з цією подією?

4. Охарактеризуйте боротьбу запо­рожців з татарами й турками. Чому, на вашу думку, край досить часто був у епіцен­трі цієї боротьби?

_Ш

Творче завдання:

1. Складіть хронологічну таблицю по

темі за схемою: дата - подія - наслідок.

і, ; Додатки:

!§||| Уривки з роману Зінаїди Тулуб «Людо­лови»

«...На високу могилу вилетіла група но­гайських татар. Хижо і пильно оглянули степ. Сивобородий татарин у червоному шовково­му вбранні висунувся наперед, повів очима по степу і махнув рукою. Глухо застогнала зем­ля під тупотінням сотень тисяч кінських ко­пит. Шаленим поривом мчали тисячі верш­ників, пригинаючись до кінських ший. Татари пішли на Україну.

...Жнива були в розпалі. Від сонячного проміння і золотого колосся сліпило очі. Небо здавалося розпаленою бірюзою. Земля розси­палася під пучками, як зітлілий жар. Упорав-

■

шись із борщем, женці взялися до баранини, соковито хрумкаючи свіжими огірка- ми. У цю мить пролунав приглушений свист, і з усіх боків ударили на них захова- ні в житах татари. Це було так несподівано, що дівчата не встигли схопитися з місця: тонкі ремені із сириці вже в'язали їм руки за спину. Один жнець вихопив шаблю і, як кішка, кинувся на татар, рятуючи хлопців. Інший, як смерть, розма- хував косою, і кільканадцять татар покотилося на колючу стерню з литками, перерізаними до кісток, коли влучно кинутий аркан раптом сплутав йому руки, і хлопець звалився на землю, хропучи, як дикий кінь. Матері кидалися до дітей, пригортаючи їх до грудей. Татарин видер дитя з рук однієї матері, вдарив і розбив йому голову. Жінка у відповідь схопила казан окропу і, шпурнувши його в татарина, як скажена вовчиця, пірнула в жита. Але й жита не заховали її від людоловів. Хоч як вона дряпалася, хоч як кусалася, їй скрутили руки за спину й кинули до зв'язаних дівчат. Інший загін громив хутір. Погром був дикий і безглуздий. Ревли корови і воли, безладно кидаючись під ремінними батогами. Мекали вівці, кудкудакали кури, тікаючи від чіпких татарських рук. Свиней вони не хапали, але, загнавши їх у хлів, підпалили із чотирьох боків. Хай гине нечиста тварина, яку заборонено їсти правовірним.

Та ось пролунав пронизливий свист, і татари зірвалися з місця, наче воро- няча зграя з мертвого коня. Заляскали батоги, затупотіли коні, вівці, кози, коро- ви. Татари скочили на коней, прив 'язуючи до сідел вузли награбованого. За другим свистом татари рушили з місця. Один із них застромив під стріху гарячу голо- вешку, і, коли загін вийшов у степ, хутір палав рівним ясним полум 'ям. Хлопцям і дівчатам міцно скрутили руки за спину, перепустивши за ремені довгу жер- дину Бранцям накинули на шиї зашморги і зв'язали їх до купи. Татарські кін- нотники взяли їх у руки, як віжки. Ляснув батіг, усі рушили на Крим...»

Тулуб З.П. Людолови: Історичний роман- К, 1965. - ТІ. - С. 141,145,146.

Щ ШЯШШ МЁЙМШЙЩШ

в другій половині XVI - першій половині

17. ст. - К., 1963. - 330 с.

2. Крикун М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XVI - XVIII ст. - К, 1993. - 186 с.

3. Никифоров В. Очерки Александрийского уезда Херсонской губернии. - Одесса, 1876. - 191 с.

4. Санин А.Г. Отношения России и Украины с Крымским ханством в сре- дине XVII века. - М., 1987. - 272 с.

5. Пірко В.О. Заселення і господарче освоєння Степової України в XVI -

17. ст. - Донецьк, 2004. - 224 с.

2. Шевченко Сі Кіровоградщина - козацький край. - Кіровоград, 2001. - 28 с.

Для допитливих:

1. Бойко І.Д. Селянство України

РОЗДІЛ 2 ПРАВОБЕРЕЖНІ ВОЛЬНОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПОРІЗЬКОГО

з

1

1

з:

ЭР

сх.

сх

е

0

0. I §

'У роки 'визвольної війни під проводам Ъ.'Хмельницького. Трагедія «'Руїни »

І Край напередодні війни за визволення. Богдан

Хмельницький.

Жорстокість, проявлена польськими

військами під час придушення козацько-селянських по- встань, та ухвалена сеймом Речі Посполитої «Ординація війська Запорізького реестрового» на деякий час упо- корили козацтво й православне населення українських земель. Шляхтичі знову відчули себе повноправними господарями, наділеними правами карати й милува- ти, збільшувати повинності, розширювати фільваркові економії, боротися з православною церквою. Найбіль- шими землевласниками на просторах сучасної Кірово- градщини стали представники старовинних, заможних і впливових родин Конецпольських, Потоцьких, Любо- мирських, Калиновських, Чаплинських та інших. Саме їм належали значні земельні угіддя в сучасних Олек- сандрівському, Новоархангельському, Голованівському та Гайворонському районах. Обов'язком сільського на- селення стала тяжка праця на 'їхніх полях, з єдиною ра- дістю тихо помолитися ввечері та іноді у свята відвіда- ти церкву. Не легшим було життя козацтва і духовен- ства. Перші позбавлялися традиційних прав і вольно- стей, другі зазнавали переслідувань за небажання ко- ритися унії. Ледве зводили кінці з кінцями жителі міст. Крилів - едине на той час місто на території сучасної області, що користувалося Магдебурзьким правом, пе- реживало економічну кризу. Надмірним тиском на пра- вославне населення польській короні вдалося тривалий час підтримувати в Речі Посполитій мир. Поляки охрес- тили його «золотим спокоєм», який був порушений по- встанням Б. Хмельницького.

Гетьман

Богдан Хмельницький Художник Володимир Федоров (фонди Кіровоградського обласного художнього музею)

Хмельницький Богдан-Зиновій Михайло­вич (15954657) - україн­ський гетьман і політич­ний діяч. Жиия гетьма­на пов'язане із нашим кра­єм. У 50-х роках XVII століт­тя Хмельницькому належа­ли землі у верхів'ях Тясми- на, Інгулу та Інгульця (сучас­ні північні райони Кірово- градщини). Відомо, що він заснував сучасне село Бір- ки Олександрівського райо­ну та володів пасікою в Чор­ному лісі, в урочищі поблизу сучасного села Богданівни Знам’янського району. Ко­ристувався Хмелевим бай­раком у верхів'ях річки Кіль- тені (сучасна Маловисківщи- на) та лісом Присгайка геть­манська на берегах Синю­хи при впадінні в неї Сухого Ташлику. Також йому нале­жали села Кам'янка, Новосе­лиця, Медведівка та Жабо- тин, що нині знаходяться на Черкащині, на кордоні з Кі­ровоградською областю.

Народний протест, що раніше ви­ражався в масових втечах, у відмо­вах виконувати повинності, у підпа­лах посівних площ, переріс у зброй­ну боротьбу. Очолив народну війну Б. Хмельницький, якому вдалося згур­тувати запорожців і підняти повстання.

2. Від заворушення на Запоріжжі

до битви на Жовтих Водах.

Знакові для

українських земель події середини XVII століття розпочалися 25 січня 1648 р. виступом на Січі, очоленим Богданом Хмельницьким. Згодом вони переросли у Визвольну війну, яка охопила майже всю територію України, в тому числі й сучасну Кіровоградщину.

З історією краю пов'язана перша перемога Б. Хмельницького над поля­ками на Жовтих Водах. Як тільки звіст­ка про повстання облетіла Річ Поспо­

литу, король і шляхта почали збира­ти військо для придушення виступу. 25 квітня 1648 р. з Крилова проти по­встанців рушив 12-тисячний польський загін на чолі з Ніжинським старостою Стефаном Потоцьким. Наступного дня із Січі йому назустріч виступив 10-ти- сячний загін Б. Хмельницького спільно з татарською кіннотою Перекопського намісника Тугай-бея. Збройне проти­стояння стало невідворотним.

29 квітня передовому загону Хмельницького у верхів'ї річки Сакса- гані довелося зустрітися з Переяслав­ським реєстровим полком. Реєстров­ці після невеликої сутички перейшли на сторону повстанців. Це була неве­лика, але свого роду перемога для по­встанських загонів у переддень їхнього серйозного випробування на міцність. Основні ж події Жовтоводської битви

Козаки 6 степу. Художник Сергій Васильківський

розгорнулися на початку травня в урочищі Жовті води (нині с. Жовте П’ятихатківського району Дніпро­петровської області). Саме там за­порожці добре пошарпали поль­ський укріплений табір, побудо­ваний великим прямокутником, оперезаний шанцями та кількома рядами возів. Польська кавалерія кілька разів атакувала повстанців, але безрезультатно. Долю бит­ви вирішив перехід на почат­ку травня 1648 р. на сторону Б. Хмельницького 5-тисячного ре­єстрового війська, що йшло на допомогу полякам.

Успіху вдалося досягти завдяки тому, що Б. Хмельницький передбачив цей маневр про­тивника і влаштував в урочищі засідку, переко­павши його ровами. Після перемоги під Жовти­ми Водами до повстанців з Чигирина, Медве- дівки, Крилова та інших міст упродовж тижня

Кадри $ фільму «Погнем іменем- Режисер Ежи Гофман

2. Запорізькі вольності в полум'ї війни (1649

1654 рр.

ЦОтримавши перші перемоги на Жовтих Во-

дах і під Корсунем, Б. Хмельницький у червні 1648 р. розробив і впровадив військовий статут «Про устрій війська Запорізького». За ним, на звільнених від по- ляків територіях запроваджувався полково-сотенний устрій. Східна частина сучасного Онуфріївського ра- йону увійшла до складу Полтавського полку. Західні простори Новоархангельського й Вільшанського ра- йонів, а також Голованівський, Ульяновський і Гайво- ронський райони стали складовими Торговицької й Бершадської сотень Уманського полку. До Чигирин- ського полку частково належала територія Олексан- дрійського району та майже повністю входили зем- лі сучасних Олександрівського й Світловодського ра- йонів. У червні 1648 року м. Крилів було визначено сотенним містечком. Відомо, що на землях Чигирин- ського полку в середині XVII століття діяли селітро- варні, в яких за спеціальною технологією виварюва- ли зі злежаного ґрунту селітру, що слугувала осно- вою для виробництва пороху. Найбільші з них на те- риторії теперішньої Кіровоградщини працювали по- близу сучасних населених пунктів Войнівки, Олексан- дрії, Красносілля, Соснівки, Верещаків та Цвітного.

Події Визвольної війни на території краю пов'язані із селом Бірки сучасного Олександрівського району. Цей населений пункт в історичних документах згадується як польова ставка гетьмана, в якій деякий час перебувала його канцелярія, сюди ж прибували закордонні посли. Крім того, Бірки згадуються як відправний пункт, звід­ки козацьке військо вирушало в походи на Молдавію 1650 року і на Поділля - під Жванець 1653 року. Відо­мо, що до Бірок для переговорів про умови союзниць-

Великий коронний гетьман Станіслав Потоцький.

Художник Войцех Герсон

ких дій проти Речі По­сполитої приїздили по­сли від турецького сул­тана і кримського хана. У середині вересня 1653 р за підсумками Ради За­порізького війська «під Борком» було відправ­лено українське посоль­ство до московського царя. Його очолив Су- ботівський отаман Лав- рін Капуста. Йому було доручене ведення пере­говорів щодо укладен­ня союзного договору з московським царством про спільні дії проти Речі Посполитої. Посольство прибуло до Москви на початку жовтня, а вже за тиждень -11 жовтня - Боярська дума ухвалила остаточну постанову про укладення союзної угоди з Хмельницьким та його

РОЗДІЛ 2 У РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ. ТРАГЕДІЯ «РУЇНИ» Ц

2. Доба «Руїни» в історії краю.

Період в історії нашої держави від смерті Богдана Хмельницького і до об­рання на гетьманство Івана Мазепи, за влучним висловом українського істо­рика Миколи Костомарова, називаєть­ся «Руїною». На жаль, події цієї епохи стосуються й минулого Кіровоградщи­ни, яка в цей час, як і раніше, входила до Запорізьких вольностей. В умовах «Руїни» територія краю на кілька деся­тиліть стала ареною збройної боротьби не лише козацької старшини за владу, а й запорізького козацтва з російськи­ми, польськими, татарськими й турець­кими військами, керманичі яких бажа­ли поширити свою владу на Правобе­режжя. Іноді чужоземні загони запро­шувалися в Україну гетьманами, які на­магалися заручитися їхньою підтрим­кою в боротьбі зі своїми опонентами.

Із писемних джерел відомо, що на початковому етапі «Руїни» на те­риторії краю, підтримуючи Івана Ви- говського, дислокувалися татар­ські війська. У Чорному лісі, на річ­ці Чутка, деякий час навіть розміщу­вався «татарський кіш». Розрахову­ючи на татар, гетьман 1658 року за умовами Бахчисарайської угоди за­ручився підтримкою Кримського хан­ства в боротьбі з опозиційно нала­штованою старшиною та москов­ськими військами. Ця подія на дея­кий час поставила наш край у центрі українсько-кримських взаємин.

б травня 1658 р. на річці Ірклій неподалік Чигирина гетьман І. Вигов- ський від України та перекопський мурза Карач Ширинський від Крим­ського ханства присягалися підтри­мувати одне одного. За кілька днів ніжинські сотники Роман Ракушка- Романовський та Леонтій Бут на річці Цибульник, що протікає в ме­жах Знам'янського й Світловодсько- го районів, приймали присягу крим­ських старшин, які потім підтримува­ли І. Виговського аж до Конотопської битви, досить часто господарюючи на просторах від Дніпра до Синюхи.

У 60-х роках XVII століття на те­риторії сучасної Кіровоградщини не один раз відбувалися тяжкі бої. Під час походу Григорія Ромодановсько- го на Чигирин 1662 року відбувся зна­чний бій поблизу Крилова. У його ході козаками було знищено великий загін московського війська.

Доба «Руїни» тісно пов'язана з історією села Торговиці Новоархангельського району. Значне міс­це довелося посісти їй у подіях антипольського по­встання 1664-1665 рр. Воно було спрямоване про­ти гетьмана Павла Тетері, який проводив політику, орієнтовану на Річ Посполиту, та відстоював її інте­реси в Україні. Саме в Торговиці наприкінці лютого 1664 року розпочався антигетьманський виступ Дми­тра Сулими, і згодом переріс у повстання. На почат­ку березня повстанці здобули Лисянку (нині містеч­ко Черкаської обл.) та Ставище (нині містечко Київ­ської обл.) й підступили до Білої Церкви. На той час у їхньому війську вже було до 20 тисяч осіб. Проте в Білоцерківській битві 10-12 березня повстанці за­знали поразки, а Дмитро Сулима, який встиг прого­лосити себе торговицьким полковником, потрапив у полон. У жовтні 1664 року війська на чолі з наказ­ним гетьманом Михайлом Ханенком здобули Торго­вицю й покарали її мешканців за підтримку виступу.

1666 року вперше як повноцінна адміністра­тивно-територіальна одиниця згадується Торговиць- кий полк. Найімовірніше, Торговиця отримала статус полкового міста 1665 року, з обранням на гетьман­ство П. Дорошенка. Першим торговицьким полков­ником став Степан Щербина. В історичних джерелах зустрічається факт, що на території Торговиці 1667 року діяв монетний двір гетьмана Петра Дорошенка.

Гетьман Іван Виговський.

Художник невідомий

Гетьман

Петро Дорошенко.

Художник невідомий

Користую-

чись міжусобицями в середовищі козацької старшини, Кримське ханство при підтримці Туреччини посилило тиск на українські території. Джерела дру- гої половини XVII століття зафіксували кілька великих походів татар в Украї- ну, в ході яких постраждали Торговиця, Крилів, а також кілька десятків хуторів і зимівників у басейнах Інгулу, Інгульця, Сухого Тясмина, Сухого та Чорного Ташлику.

За умов, що старшина була зайнята боротьбою за владу та різного роду інтригами, відсіч турецьким і татарським вторгненням давало низове козацтво. Значну роль у боротьбі проти татар і турків відіграв кошовий отаман Запорізь­кої Січі Іван Сірко.

2. Відсіч татарським і турецьким вторгненням. Іван Сірко.

РОЗДІЛ 2 У РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ, ТРАГЕДІЯ «РУЇНИ»

Сірко Іван Дмитрович (1605/1610 - 1680) - військовий і політичний діяч другої по- ловини XVII століття, кошовий отаман Запорізької Січі. Оби- рався на цю посаду вісім ра- зів. Учасник Визвольної війни. Як політик заявив про себе піс- ля смерті Богдана Хмельниць- кого. Невтомний борець з тур- ками й татарами на території сучасної Кіровоградщини. Один із авторів славнозвісного листа турецькому султану.

Іван Сірко.

Художник Анна Егорова

Ім'я одного з найвідоміших кошових отаманів до­сить тісно пов'язане з історією нашого краю. У 60- 70-х роках XVII століття І. Сірко і його загони зосереджува­лися в районі Торговиці. 1661 року козаки зупинили та­тарський похід, розгромивши вороже військо на одній із переправ на річці Південний Буг. 1663 року Сірко разом із запорожцями в районі Крилова, на річці Цибульник, знищили 10-тисячну татарську орду й звільнили 4 000 бранців, захоплених на території Південної Київщини.

Разом із тим відомо, що Іван Дмитрович у жовтні та грудні 1663 року організував два походи на Перекоп. Один із них розпочався з околиць сучасної Торговиці. Під час гетьманування П. Дорошенка підтримував останньо­го до моменту укладення ним воєнно-політичного сою­зу з Туреччиною. Історичні джерела вказують, що загони

І. Сірка громили турецько-татарські війська у верхів'ях Інгулу й Тясмина під час Чигиринських походів 1677 і 1678 років. Як бачимо, запорожці, очолювані Кошовим отаманом І. Сірком, вписали багато героїчних сторінок в історію нашого краю.

Таким чином, те­риторія краю впродовж Визвольної війни та за доби «Руїни» перебува­ла в епіцентрі військово- політичних подій. Ре­зультатом боротьби за владу різних політич­но орієнтованих стар­шинських груп та 'іхніх покровителів з Мо­скви, Варшави чи Стам­була став поділ україн­ських територій спочатку умовами Андрусівського перемир'я, а потім «Ві­чного миру». Землі су­часної Кіровоградщи­ни між Дніпром і Синю­хою, що за умовами Ан­друсівського перемир'я перебували в спільному управлінні московитів і поляків, 1686 року були розділені між Москов­ським царством і Річчю Посполитою. Остання за­кріпила за собою північ­ні частини Світловодщи- ни, Олександрівщини й Новомиргородщини, та­кож землі на захід від Синюхи. Москва ж вста­новила контроль над ін­шими територіями су­часної Кіровоградщини.

Творчі завдання:

1. Складіть хронологічну таблицю «Наш край у середині - другій полови­ні XVII століття» за схемою: дата - подія - наслідок.

2. По можливості перегляньте художні фільми «Вогнем і мечем», «Богдан-Зиновій Хмельницький», «Потоп».

Додатки:

Землі Богдана Хмельницького

«Богдану Хмельницкому милостивого жалования нашего на прямую пустыню за Тясмином, от пасеки Хмельницкого, некогда старого, через Ин- гулец и Чёрный лес до устья речки Бержка и к байракам; а с другой стороны от устья речки Каменки к речке Каменке в Игнул впадающей, а во владении нашем королевском будучем, в правом наданом вечным утвердити изволил... и тем листом нашим позволяем, так, чтоб помяненый уроженый Хмельниц­кий он сам, жена и дети его, покаместь рода мужска весться от него будет,

о прежде реченой пустыне... 24 мая 1652 года. Ян Казимир».

Акты, относящиеся к истории Южной и Западной Руси. — Т.Ю.—

СПб., 1878. - С. 468.

Опис битви на Жовтих Водах

«У понеділок битва закипіла вже з раннього ранку. Як і першого дня, ко­ронне військо виступило на вал. Одначе, воно не кидалося вперед, а давало від­січ ворогу, не сходячи з місця. Після дощу степовий ґрунт розмок не тільки з поверхні, але і в глибину. Важка кіннота майже не могла рухатися, що зразу ж давало перевагу швидким запорізьким і татарським корогвам... Гусари не могли атакувати, оскільки болото не дозволяло набрати їм розгін, який

РОЗДІЛ 2 У РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ. ТРАГЕДІЯ «РУЇНИ»

завжди приносив перемогу. Хмельницький же вводив у бій усе нові й нові полки. Він устигав усюди. Сам веду­чи в атаку кожний курінь, він повертав назад, май­же доскакавши до ворожих шабель. Завзяття його по­ступово передалося запорожцям, і ті хоча й гинули без ліку, але з криками й виттям наввипередки мчали на шанець. Вони наражалися на стіну залізних грудей, на вістря списів і розбиті, поріділі, знову йшли в атаку...

До полудня майже всі запорізькі полки були в огні й битві. Боротьба йшла така уперта, що між обома сторонами виріс ніби новий вал - гора кінських і люд­ських трупів... Через деякий час польські корогви по­чали зникати за бруствером. Вони вже не могли чи­нити спротиву, й відхід їхній позначала гарячковість. Помітивши це, понад двадцять тисяч горлянок вивер­гнули радісний крик. Азарт атаки подвоївся. Запорож­ці буквально наступали на п'яти козакам Потоцько- го... Битва на хвилину стихла. В польському стані по­чулася сурма, що пропонувала переговори. Але Хмель­ницький переговорів вести не бажав».

Сенкевич Г. Вогнем і мечем: Роман/ Переклад B.C. Бойка. - Харків, 2006. - С. 149-150.

р 'Щ Для допитливих:

1. Гуржій 0.1. Українська козацька держава в дру­гій половині XVII - XVIII ст.: кордони, населення, пра­во. - К, 1996. - 224 с.

2. Крикун М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XVI - XVIII ст. - К, 1993. -186 с.

3. Никифоров В. Очерки Александрийского уезда Херсонской губернии. - Одесса, 1876. - 191 с.

4. Санин А.Г. Отношения России и Украины с Крымским ханством в средине XVII века. - М., 1987. -

272 с.

ТіЮ^щьт $жідка. Художник Микола Бондаренко (з фондів Кіровоградського обласного художнього музею).

Публікується вперше

Заселення

Задніпрськт

місць

у першій половині XVIII століття

У пер-

шій половині XVIII століття започатковуєть- ся активне заселення Дикого Поля, до яко- го належали й території сучасної Кірово- градщини. Насамперед це пов'язано з на- родною колонізацією. Тому майже не зали- шилось писемних свідчень в архівних до- кументах, а історики ще не можуть назвати точні дати заснування більшості міст і сіл області. Вірогідно, що стихійна колонізація нашого краю розпочалася на рубежі XVII-

1. Народна колонізація краю.

18. століть, після відносної стабіліза­ції політичного життя на українських землях. Процес освоєння земель у ба­сейнах Сухого Тясмина, Інгульця, Ір- клію, Чутки, Інгулу, Висі, Мертвовода, Синюхи та інших річок Центральної України ускладнювався сильним спус­тошенням окресленого регіону в пе­ріод «Руїни», частими нападами й по­ходами на правобережжя Дніпра та­тар та надмірними претензіями поль­ської шляхти.

На рубежі XVII—XVIII століть це, по суті, була пустка, населення якої переселилося на територію Гетьман­щини. Ось як про це оповідає літо­писець С. Величко: «...бачив я бага­то безлюдних міст і замків, спусті­лі високі, як гори, вали, нагорнуті людськими руками; бачив руїни стін,

на правий берег під страхом «безмило- сердного отобрания всего имущества и всегдашняго сидения в тюрьме».

На правий берег переходили не лише ті люди, котрі свого часу змуше­ні були залишити свої оселі на Синю­сі, Висі, Інгулі чи Тясмині, а й корінні мешканці Лівобережжя і навіть жителі слобідських полків. Переселенці вбрід переходили Дніпро південніше Кре­менчука, розміщуючись на згарищах на території сучасних Світловодсько- го, Онуфріївського, Олександрійсько­го, Знам'янського, Олександрівсько- го, Новомиргородського, Добровелич- ківського та Новоархангельського ра­йонів. їхні простори впродовж першої половини XVIII століття офіційно, на­віть на державному рівні, іменувалися «Задніпрськими місцями». Задніпров'я

Український пейзаж.

Художник Сергій Васильківський

РОЗДІЛ 2 ЗАСЕЛЕННЯ ЗАДНІПРСЬКИХ МІСЦ,

І 2. Заселення Задніпрських місць сомандуванням Миргородського полку.

Особливе місце в освоєнні краю на­лежить козакам і селянам з Миргород- щини та Полтавщини. Упродовж першої третини XVIII століття вони селилися тут самовільно. Для цього не потрібно було ні дозволів, ні документів. За умовами Прутського мирного договору 1713 року між Росією і Туреччиною вплив Москви в Задніпрських місцях був незначним. Єди­не, що викликало труднощі у переселен­ців, - це пройти непоміченими повз ка­раули і карантини на Дніпрі, Тясмині, Висі та Синюсі. Разом із вихідцями з Мирго- родщини в Задніпров'ї селилися й укра­їнські селяни-втікачі з Правобережної Ки­ївщини та Поділля, що контролювалися польською шляхтою. На початку 30-х ро­ків XVIII століття внаслідок стихійної ко­лонізації на території нашого краю вже налічувалося понад 40 поселень.

: (7 -

1757) - грек за національністю, вене- ціанський дворянин, уродженець се- редземноморського о. Занте. Під час Прутського походу 1711 року вступив на російську службу. 1734 року став сотником, а 1737 року, після вдалих дій під Очаковом в армії Б.-К. фон Мініха, обраний Миргородським пол- ковником. На цій посаді служив упро- довж 1737-1750 років. У 1740-1743 рр. спільно з військовим інженером під- полковником Д. де-Боскетом займав- ся будівництвом прикордонних укрі- плень у Задніпрських місцях Мирго- родського полку. 1757 року загинув у

у ході Се-

ТІлан 'Архангелогсродської фортеці

\ (фрагмент карти посаду Архангельського 1839 року) .

. р 3«іпро \

І <•;, Гяин^ ^ьк_ Гп

В. П. Капністу вдало- ся значно збільшити кіль- кість поселень на території нашого краю. На 174В рік у Задніпрських місцях Мир- городського полку вже було 2 міста (Архангелого- род і Крилів), 13 сіл, 29 «де- ревень» і 133 хутори.

Усі населені пунк- ти нараховували 1 596 ко- зацьких та 1 624 селян-

ських двори. У них проживало 9 700

осіб чоловічої статі. На думку дослідників, значна заслуга в досягненні та- ких результатів належить саме В. П. Капністу, який діяв через осадчих. Осад- чими у XVIII столітті нази- вали людей, які займали- ся вербуванням та виве- денням селян з Гетьман- щини або територій, під-

'Родевий гер5%. ТТ. Капніапа контрольних Речі Поспо-

литій, з метою поселення

їх на землях, що підлягали освоєнню.

У заселенні краю відомими є кілька осадчих, які займалися заснуванням нових поселень: Семен Сич, Данило Звенигородський, Йосип Чечель та Леонтій Сагайдачний. Вони разом із Миргородським полковником займалися заселенням і розбудовою Крилова, Андрусівки, Калантаєва, Глинського, Цибулевого, Новомир- города, Петроострова, Архангелогорода і т. д. Для прикладу, 1742 року В. Капніст і Д. Звенигородський керували будівництвом Архангелогородської фортеці.

Таким чином, на середину XVIII століття значна частина сучасної Кірово- градщини вже була освоєною в ході народної та урядової колонізації. Освоє­ні землі офіційно стали підконтрольними адміністрації Миргородського пол­ку. На території Задніпров'я було утворено Потоцьку, Кременчуцьку, Власів- ську, Кирилівську, Цибулівську та Архангелогородську сотні, що охоплювали

<

: -