2. Із щоденника невідомого 16-річного мешканця м. Кіровограда:

«5/1Я не спал с 4 часов утра. Весь город в дыму. Ночью были взрывы... 7/1 Со стороны аэродрома в 5 часов бьют орудия через город на Быковую. Над городом советские и немецкие самолеты. Бой продолжается... 8/1 ...Наконец увидал долгожданных русских. Мы пошли по Большой улице наверх. Около моста увидали несколько красноармейцев, которые вынимали мины. Вдруг мы увидали над нами 9 (девять) немецких бомбардировщиков и услыхали свист бомб... Бомбы рвались в центре города. В нескольких местах были пожары... Снова самолеты. Взрывы приближаются... Опять бомбят...»

Книга Йосипа Поліщука (1940-1943). Серія "Елисаветградське коло". -

Кіровоград, 2011. - С. 213-219.

Для допитливих:

1. Даценко В. Кіровоградщина в роки лихоліття: Друга світова війна / Кі-

ровоградщина: історія, традиції, сучасність. - Кіровоград, 2008. - С. 430-477.

2. Даценко В. В. Щоб пам'ятали: Кіровоградщина в роки Великої Вітчиз­няної війни 1941-1945. - Кіровоград, 2010. - 303 с.

3. Книга Йосипа Поліщука (1941-1943). Серія «Слисаветградське коло». - Кіровоград, 2011. - 278 с.

4. Конєв І. С. Записки командуючого фронтом: 1941-1945. - К, 1983. - 619 с.

Памятник героям, що загинули, захищаючи Батьківщину, у 1941-1945 рр.

Село Черняхівка Кіровоградського району Кіровоградської обл. Фото Олександра Чуднова, 2012 р.

1. Повоєнні труднощі.

Населення звільне-

них від гітлерівських загарбників територій Кіро- воградщини відразу взялося за відбудову зруй- нованого війною господарства. Тяжка й виснаж- лива праця на колгоспній землі, на розбиранні завалів зруйнованих заводів, фабрик, житлових будинків часто потьмарювалася тугою за заги- блими на фронтах синами, батьками, чоловіка- ми. У цей час головний тягар відбудовних ро- біт припав на жіночі руки - тотальна мобілізація до армії чоловіків створила страхітливу диспро- порцію, зокрема на селі, де з колгоспників- чоловіків залишилися тільки пристарілі, каліки або підлітки.

Ухиляння від трудової мобілізації, т. зв. дезертирство

з трудового фронту, як і за­пізнення на роботу, невиконан­ня мінімуму трудоднів у колгос­пах суворо каралися. Зокре­ма, у липні 1945 року до вій­ськового трибуналу направили 16 справ на «дезертирів», у серпні - 20, у вересні - 56, у грудні - 72 справи. Тільки у дру­гому півріччі 1945 року із заво­ду «Червона зірка» «дезерти­рували» 228 робітників. Серед «дезертирів» також учні шкіл та ФЗУ, студенти, жінки-вдови. Цим держава закручувала «гай­ки» для народу.

ІйірІ

З

1

О

З

а

2

сх

е

0

5

З

0. о са о ех

З

Ще з літа 1944 року в області виникли «продовольчі труднощі» - майже увесь хліб дер- жава забрала в план хлібозаготівлі. Тож з кол- госпних полів, комор та токів, під час перевезен- * ня до пунктів «Заготзерна» населення розпочало _ масово розкрадати хліб. Держава відразу про- і реагувала та відновила дію закону від 7.08.1932 р.

• лиховісний закон про «п'ять колосків»,. З 1945"/ року кількість засуджених, у т. ч. і до розстр*#¹- лу, надзвичайно зросла. Засудити могли за кіль- ка качанів колгоспної кукурудзи, пригірщ зерна, торбину колосків.

Переважно жінок і дівчат мобілізовува- ли для робіт далеко за межами області. Тисячі жителів області відправилися на шахти Донбасу, рудники Криворіжжя, на будівництво Дніпропе- тровського автомобільного заводу, мосту через Дніпро у Кременчуці тощо.

'(мління огірків Врожаю 1946р„ м. Кіровоград

(з архіву Юрія Тютюшкіна)

На колгоспному полі поіїлщц 'Новгородом. ► весни 1945 р. (фонди Державного архіву Кіровоградської області)

2. Голод 1946-1947 рр. у нашом

івдУ 1945-1946 роках голодне існу-

вання стало нормою, а в зиму 1947 року розпочався справжній голод. Його го- ловна причина не у війні, не в післяво- єнній розрусі, а в методах хлібозаготів- лі - держава знову, як і в 30-ті роки, за- бирала з колгоспів та подвір'їв колгосп- ників, робітників майже весь хліб та інші продукти харчування. За планом хлібо- заготівель, встановленим Кіровоград- ській області постановою Ради міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) від 26 червня 1946 р. та постановою Ради міністрів УРСР і ЦК КП(б)У «Про план хлібозаготівель з уро- жаю 1946 р. по областях», затвердже- ною 4 липня 1946 р., Кіровоградщи- ну спочатку зобов'язали здати державі 26 млн. 748 тис. пудів зерна. Проте в липні та серпні 1946 р. план для об-

іасті підвищили на 1 млн. 300 тис.,

-|отІм ще на 1 млн. 500 тис. пудів. Це

були одні з найбільших підвищень за-

їдань для областей України. Тож область

повинна була здати з урожаю 1946 року 29 млн. 548 тис. пудів хліба (або

4. млн. 727 тис. 680 ц). Проте на Кіро- воградщині його зібрали трохи більше 3,5 млн. ц! Задля будь-що виконання плану, що не врахував можливостей об­ласті, вилучали посівне та фуражне зер­но, зобов'язали його здавати населен­ня, різко урізали норми видачі на хліб­ні картки робітникам, службовцям, ін­валідам війни, дітям-сиротам. Для де­кого з них норму хліба встановили від 500 до 150 грамів на добу, але отримати його навіть за карткою було дуже важ­ко, а для багатьох - взагалі неможливо. Восени 1946 року держава заборонила

РОЗДІЛ 6

КІРОВОГРАДЩИНА ПОВОЄННА

будь-який продаж печеного хліба, зерна, олії до виконання планів із заготівель.

Великих розмірів набрали обо­в'язкові податки з присадибних діля­нок селян, робітників та деяких служ­бовців. Вони встановлювалися довіль­но, тож держава відбирала не надлишок виробленої на городі продукції, а май­же її всю. За невиконання зобов'язань з поставки державі м'яса, молока, зерна, яєць, вовни населення жорстоко ка­рали - описували та продавали майно, відправляли в тюрми. Обклали податка­ми й кожне фруктове дерево. Тож у 5185 колгоспників області, за невиконання ними податків, наприкінці 1946 року описали майно, деяких засудили.

Не дивно, що в зиму 1947 року Кіровоградщину охопив голод. Його розмах був меншим від голодомору 1932-1933 років, проте теж відчутним та дошкульним, Міське та, особливо, сіль­ське населення знову, за відсутності хлі­ба, м'яса розпочало вживати в їжу різ­номанітні сурогати, товчене листя та початки качанів кукурудзи, переривали минулорічні поля з гнилою картоплею та мерзлими буряками, мишачі та хов­рашині нори тощо. Голод, холод, інфек­ційні хвороби - тиф, туберкульоз, ма­лярія, - а з ними дистрофія та депре­сія міцно вселилися в багатьох сім'ях. Не так для порятунку, а задля необхідної робочої сили під час весняних польо­вих робіт, влада дозволила відкривати в деяких господарствах для голод­них колгоспників '(дальні, встановивши норми використання продуктів у кожен

обід: м'ясо-риба - 25 грамів, картопля - 50 грамів, овочі - 20 грамів, хліб - 100 грамів. У більшості випадків колгосп­ні їдальні не запрацювали, оскільки для них не виділили продовольчих фондів.

В особливо тяжкому стано­вищі знаходились сім'ї колгоспни­ків, чоловіки яких загинули на фронті, багатодітні сім'ї та інваліди війни Чер- вонокам'янського, Олександрійського, Піщанобрідського, Устинівського, Під- висоцького, Новогеоргіївського, Вели- ковисківського, Добровеличківсько- го та інших районів Кіровоградщини. Так, у сім'ї демобілізованого з Радян­ської армії члена колгоспу «Зоря ко­мунізму» 1.0. Лисака, який мав восьме­ро дітей, а дружина нагороджена орде­ном «Материнська слава» 2-го ступеня, продуктів харчування не було зовсім, у зв'язку з чим діти опухли, хоча в 1946 році сім'я Лисака виробила в колгоспі

1. 069 трудоднів. На літо 1947 року в Кіровоградській області офіційно за­реєстрували майже 20 тис. хворих на дистрофію.

Про тяжке становище населення, смертність внаслідок голоду свідчить лист колгоспника із с. Цибулевого Ели- заветградківського р-ну Я. Гриценка, написаний 10 липня 1947 р. Й. Сталіну: «...Дорогий вождь, я от колгосп- ник-конюх, в мене вмерла вся сім'я з голоду. Я рішив написать вам листа. ...стільки невдоволень у країні, зверніть, пожалуста, увагу, особливо на робочих

і селян, бо недай бог, гряне що-небудь, то ми пропали з вами».

232

В початком весняних по­льових робіт організували в кол­госпах польові кухні, де працюю­чим давали по 300 грамів хліба та по 60 грамів борошна в гарячу затірку. Багатьох це не врятува­ло, тож смертність від голоду та спровокованих ним хвороб в об­ласті була значною, але набага­то меншою, ніж в 1932-1933 роках.

ТаМоронкьке

рийришне'Ч'К.

1926р.

(фонди Державного архіву Кіровоград­ської обл).

щодо співробітництва з окупантами. Роботи для каральних органів більшовицької влади ви­стачало, адже, на думку обласного керівництва НКДБ та, пізніше, МДБ, населення, яке пережило окупацію, піддавалося нібито чималому впли­ву «фашистської пропаганди», тож щодо радян­ської влади налаштоване якщо не вороже, то досить критично, від чого область «засмічена ворожим елементом», який потрібно виявляти та нещадно знищувати.

3. Репресії більшовицької

влади щодо визволеного насе-

лення.

азу після визволення

території Кіровоградщини від гіт- лерівських загарбників розпоча- лися перевірки мирного населення

Найбільшу «засміченість ворожи­ми елементами» після визволення мали, на думку обласного НКДБ, Олександрійський, Знам'янський, Єлизаветградківський, Новоге- оргіївський, Петрівський, Новопразький, Чи­гиринський, Бобринецький, Витязівський,

'Колектив робітни­ків ФундцклиВської нафтобази. 1942 р. У 1946 р. прізвище майже кожного % нт органи ШЖ встановили та де­кого, хто вцілів на війні, рищили на 10 років іщбаВлен- ня ват

(фонди Державного архіву Кіровоград­ської обл).

233

РОЗДІЛ 6 КІРОВОГРАДЩИНА ПОВОЄННА Щ

1

Кіровоградський, Кам'янський, Олександрів- ський, Новоукраїнський, Новоархангель- ський, Маловисківський райони.

За період з часу визволення Кірово­градської області від німецько-фашистських загарбників і до 1 вересня 1950 року репре­сій за цим звинуваченням зазнали понад

4. тисяч жителів області. Але цим влада не обмежилася.

Значну кількість щойно звільнених жи­телів Кіровоградщини проголосили «пособни- ками» фашистів, а тому їх теж заарештува­ли та засудили. Масові арешти влада здій­снила щодо т. зв. зрадників. Кількох відразу публічно стратили шляхом повішення май­же у самому центрі Кіровограда. «Зрад­ників» не тільки вішали на шибеницях, а й розстрілювали. Протягом першого кварта­лу 1944 року спецколегія Кіровоградського обласного суду засудила до розстрілу таких 10 осіб. А всього впродовж 1944 року до вищої міри покарання засуджено 85 «зрадників».

Сотні жителів області, ті, які пережи­ли окупацію чи повернулися з полону, з раб­ської праці на чужині або з армії, затавру­вали як «антирадянський елемент» і звину­ватили у шпигунстві, диверсіях, антирадян- ській агітації тощо, та теж жорстоко по­карали, відправивши їх до віддалених ра­йонів тогочасної держави. Зокрема, в 1948 році заарештували жителя с. Єлизаветград- ка Лисицю М.А., якого голод примусив на­писати в липні 1947 року на адресу секрета­ря ЦК КП(б)У Кагановича і голови Ради міні­стрів УРСР Хрущова листа, якого визнали як «анонімний антирадянського змісту», бо ні­бито в ньому скаржник «зводив наклепи на

уряд, комуністичну партію і радян- ську демократію, висловлював по- разницькі погляди і невдоволен- ня ладом». Сам автор листа пояс- нив слідчим органам, що «...листа написав, терплячи непосильні ма- теріальні труднощі, спостерігаючи несправедливість у реалізації се- ред населення продуктів харчу- вання й неприйняття заходів для поліпшення становища». Написан- ня листа на адресу керівництва республіки обернулося для авто- ра 10 роками ув'язнення.

На-

пружена, невтомна, самовідда- на і жертовна праця жителів об- ласті, попри жорстоке і свавільне ставлення до них держави, швид- ко дала разючі наслідки.

1948 року колектив заводу «Червона зірка» посів перше місце за наслідками роботи серед сіль­ськогосподарських машинобудів­них виробництв усієї країни. Цього ж року відроджена економіка об­ласті за результатами роботи до­сягла довоєнного, 1940 року. Капі­тально відремонтували 716 тис. кв. м житлової площі, запустили в дію електростанцію.

Відновили роботу всі на­вчальні, лікувальні заклади та культурно-просвітні установи. З кінця 40-х - початку 50-х років приступили до спорудження но­вих промислових підприємств -

4. Відроджена з руїн.

234

заводу залізобетонних виробів, швей­ної фабрики тощо. Із 1947 року розгор­нулося масове будівництво нового жит­ла, зокрема для робітників найбіль­ших промислових підприємств області. Так, у Кіровограді виникли цілі вулиці й квартали з новобудовами, які заселили робітники заводу «Червона зірка». Зна­чне полегшення настало і щодо забез­печення населення продуктами харчу­вання. Наприкінці 1947 року відмінили карткову систему розподілу продуктів, тож найнеобхідніше можна було при­дбати в магазинах робітничого поста­чання, споживчої кооперації. Проте від­чутна нестача продуктів харчування да­

валася взнаки ще впродовж кількох наступних років. У 1948 році за само­віддану післявоєнну працю 25 кра­щих працівників сільського госпо­дарства області були удостоєні зван­ня Героя Соціалістичної Праці. Серед них - знаменитий згодом на всю кра­їну бригадир тракторної бригади Ма- лопомічнянської МТС з Новоукраїн- ського району Олександр Гіталов.

Зі смертю Сталіна в 1953 році життя в країні та області значно лібе­ралізувалося, тож стало легшим май­же в усіх його проявах.

Запитання і завдання:

1. Які були суспільні очікування по закінченні війни? Чи справдилися вони?

2. Які причини зумовили продовольчі труднощі 1946-1947 рр.?

3. Чому влада здійснювала тиск на населення?

4. Якими були результати післявоєнної відбудови у нашому краї?

РОЗДІЛ 6 КІР0В0ГРАДЩИНА ПОВОЄННА

І Творче завдання:

1. Чи збереглися у ваших родинах спогади про війну та післявоєнний період? Запишіть їх та передайте до місцевого музею.

Додатки:

1. Рішення виконкому Знам'янської районної ради депутатів трудящих від 14 липня 1944 року «Про мобілізацію всього працездатного населення на сільськогосподарські роботи»:

«1. Зобов'язати голів виконкомів сільрад депутатів трудящих провести мобілізацію працездатного населення сільських місцевостей, крім працюючих на підприємствах промисловості і транспорту.

2. Мобілізувати учнів 6-10 класів НСШ і СШ, а також студентів Шамів- ського сільськогосподарського технікуму...

6. Встановити, що мобілізації на сільськогосподарські роботи підляга­ють: чоловіки від 14 до 55 років, жінки - від 14 до 50 років...

9. Контроль за виконанням цього рішення покладається на виконкоми сільрад та органи міліції.

Голова виконкому райради депутатів трудящих 0. Рижов.

Секретар виконкому райради депутатів трудящих Ю. Крайванов».

З фондів Державного архіву Кіровоградської обл.

З

1

2. Звернення гр. Ганського до обласного виконавчого комітету з прохан- ням допомогти йому хлібом. Хмелівський р-н. 30.05.1946 р.:

«До облради Кіровоградської обл. от гр. Ганського Хмелівського р-ну. За- явление. Прошу помогти мені хлібом настолько в мене нет хлеба. Семья моя состоит из 6 человек. Ганский. 30.05.46 г.»

З фондів Державного архіву Кіровоградської обл.

о

з:

S

о.

3

о.

Для допитливих:

1. Історія міст і сіл Української PCP. Кіровоградська область. - К, 1972. - 816 с.

2. Петренко І. Д. Кіровоградщина повоєнна (1944-1948). - Кіровоград, 2011. -316 с.

5

s

з

І

О

CG

О

CL

S

‘Брснісшв Шмсшіїш (1927-2000). Портрет тваринника (1. /Іцкашевського

РОЗДІЛ 6

КІР0В0ГРАДЩИНА ПОВОЄННА

1. Розвиток промисловості області.

Освоєння ці-

линних земель у Казахстані й Сибіру вимагало збіль- шення виробництва сівалок. Кіровоградський завод «Червона зірка» за перші чотири місяці 1955 року ви- готовив їх 14 тисяч. В області функціонували нові галузі промисловості: вуглехімія, електромашинобудуван- ня. На будівельні майданчики почав надходити збір- ний залізобетон місцевого виробництва. 1957 року від- булося закладення Кременчуцької гідроелектростанції.

Достроково здана в експлуатацію ГЕС давала півтора мільярда кіловат-годин електроенергії на рік. На північному сході Кіровоградщини звідтоді існує рукотворне Кременчуцьке водосховище в 13,5 млрд. кубометрів. Біля найбільшої на Дніпрі гідроелектро­станції і села Табурище виросло нове місто (Хрущове, згодом Кремгес, Світловодськ), куди було перенесено затоплений райцентр Новогеоргіївськ. У місті почала швидкими темпами розвиватись промисловість. Збу­дований завод чистих металів союзного підпорядку­

Заклацка меморіальної дошки 6 перший щБо.мт\р іїепищ майбутньої ТІ'С

вання виробляв кристали штучного кремнію, арсе­нід галію, інші новітні ма­теріали для електронної промисловості. Комбінат «Дніпроенергобудінду- стрія» стане лідером про­мисловості будматеріалів області, головним поста­чальником в СРСР вели­когабаритних збірних за­лізобетонних конструкцій для спорудження гідро- й теплових електростанцій. Унікальні пересувні радіо­станції далекого транс­ферного зв'язку, облад­нання радіорелейних лі­ній виготовлялися на ра­діозаводі. В Олександрії 1958 року став до ладу ав­торемонтний завод. Кіро­воградські овочева посів­на машина СОН-2,8 і льо­носівалка СУЛ-48 отрима­ли вищі нагороди Всесвіт­ньої виставки у Брюсселі. Олександрійський завод

ЯШІІІ

Іййіі

І V:

А'

ви

ГРАДЩИНА. ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ

підйомно-транспортного устаткування нала- годив виробництво вантажопідйомних машин

і електромостових кранів. На зміну паровозам у Гайворонському, Знам'янському й Помічнян- ському залізничних депо отримали теплово- зи, на дільниці Знам'янка-П'ятихатки 1960 року введено електричну тягу.

За семирічку (1959-1965 рр.) на Кірово- градщині введено в дію 22 великих промисло- вих підприємства, споруджено 24 районні елек- тричні підстанції, збудовано близько 887 ти- сяч квадратних метрів житла, 220 шкіл, 335 лі- карень, новий телецентр, відкрилося 1 067 но- вих підприємств торговельно-роздрібного профілю та 278 - громадського харчування. В Олександрії було споруджено 3 вугільних роз- різи, апаратний корпус електромеханічного за- воду, швейну фабрику, цукрозавод, хлібозавод, ливарний цех заводу підйомно-транспортного обладнання, комбінат побутового обслуговуван-

ня. Електромеханічний завод експортував свою продукцію до ЗО країн світу. Пер- ший у Радянському Союзі завод гірсько- го воску почав працювати в Олександрії.

На ньому оброблялось хімічним способом буре вугілля, продуктами якого були вуг- лелужні реагенти та гірський віск. Це за- хистило ринок СРСР від їхнього імпорту.

У роки семирічки посівні машини з мар- кою «Червоної зірки» експортувались до

36. країн світу, демонструвались на 50 міжнародних виставках і ярмарках. 1961 року з конвеєра заводу зійшла мільйон- на за післявоєнний час сівалка. У 1964 році геологорозвідувальною партією №

37. досліджено Мічурінське родовище уранової руди в межах Кіровограда. У місті стали до ладу десятки підприємств і цехів, у т. ч. м'ясокомбінат, швейна фабрика, завод «Кізельгур».

ки 1955 року з виробництва сіль­ськогосподарської продукції об­ласть і кращі колгоспи було наго­роджено дипломами Всесоюзної сільгоспвиставки та премійовано автомобілями, радіотрансляцій­ними та кіноустановками, бібліо­теками, вітросильними установ­ками та комплектом автомийок. Незважаючи на нестачу робочих рук на селі в повоєнну добу, кра­яни направлялися на освоєння цілинних земель до Казахстану. В лютому 1956 року обласне ке­рівництво зобов'язує сільськогос­подарські органи відправити туди чергових 970 центральноукраїн- ців, а також 553 комбайни «Сталі- нець-6» і 100 комбайнів С4.

Підправка на цілину р станції Кіровоград.

Фото з колекції Юрія Тютюшкіна

Недостатньою залиша­лась енергоємність сільсько­го господарства. 1957 року елек­троенергією користувались лише

Олександр Васильович Гіталов (1914-1994 рр.)

Двічі Герой Соці- алістичної Праці, бригадир тракто- ристів с. Камишу- вате, Новоукраїн- ський район.

41,2 % (249) колгоспів та 15,4 % дво­рів колгоспників. Повністю електри­фікувати села стало можливим піс­ля будівництва Кременчуцької ГЕС, а також Гайворонської, Новоархан- гельської, Тернівської, Червоно- хутірської малих гідроелектростан­цій. Кременчуцьке водосховище за­топило значну територію, яка, та­ким чином, була вилучена із зем- леобробітку, пасовищних та лісових угідь. Мешканці Вітрівки, Колабарка, Чернечого, багатьох інших сіл муси­ли переселитися на нові місця. 1957 року було реорганізовано машинно- тракторні станції, у всіх районах об­ласті було організовано міжколгосп­ні будівельні організації, у розпоря­дженні яких було 17 цегельних заво­дів, 29 лісопильних цехів, 27 кам'яних кар'єрів.

Майже в усіх колгоспах утри­мувалися пасіки (загалом 62 тис. бджолосімей). Область була кращою у степовій зоні з насиченості бджо­лами. За збільшення виробництва зерна, цукрового буряку, м'яса, мо­лока та інших сільгосппродуктів, ви­конання соцзобов'язань із прода­

жу державі 46,3 млн. пудів хліба 1958 року Кіровоградську область було нагороджено орденом Леніна. Група передовиків вироб­ництва отримала золоті медалі Героя Соціа­лістичної Праці, у т. ч. 0. Гіталов - удруге.

На початку 60-х років область до­сягла урожайності кукурудзи понад 50 ц з га. Збільшилася заготівля молока, яєць, вовни. Діяло 2 спеціалізованих господар­ства з відгодівлі свиней на 5 700 голово- місць та шість спецгоспів із відгодівлі вели­кої рогатої худоби (10 тис. місць). Було збу­довано 18 і закладено ще 15 широкогаба­ритних птахівників на 103 тис. птахомісць. 1965 року в господарствах нараховувалося 21 824 трактори, 2 956 зернових комбай­нів, 7 473 автомашини. У колгоспах і радгос­пах працював 2 471 агроном, із них 556 - із вищою освітою. Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція про-

'БщШнщтЛо складських приміщень у колгоспі «^гРосія», с. Прасносілля,

'Олександрійський район, 1960р.

водила наукові досліди, узагальнювала досвід з обробітку ґрунтів, ефективності ви­користання добрив, покращення якості ви­рощування зелених кормів для худоби, за­хисту рослин від шкідників, виведення но­вих сортів сої, льону тощо.

пттп £ ^{НАШ КРАИ у} СЕРЕДИНІ 1950-Х - ПЕРШІЙ ИШДІЛ ь _П0Шині 1960-Х рр.