Вирок суду.

Розглянувши судову справу яро події я Усткмівці $ ш ия, виїздна сесія Зіневівсьиого ттіптш:

блішка короля лазаря, чешрівв розстріляти і конфіскувати все їхне майно.

Будяка Руденко Лукію Соломенка Яківа, Дужая Каті - засудити иа 10 ромів кожного до ув'язнення з конфл» цією майиа та висилкою після відбуття нари за межі Зіяв- ївщики.

д’ужаиа Василя иа 7 років ув‘язнеиия. без коифив майна, аяе з висилкою після відбуття кари за межі Зшг ївщині

Дужая Марію, Шуляна, Короля Яніва. Юшну Сім Василя. Оттяна. Домашенна Шевелева. Решешм» *. роки ув'язнення з конфіскацією майна та висили« яя відбуття кари за межі Зінов'ївщини,

Глобу та Придьму на 2 рони ув язнення без квітні майна

Вирок суду ярнсутні на суді колгоспники, бідяям * » реднякі зустріли з задоволенням.

^ж Фрагмент гщентл «Зінов’евський пре, ьгш

І вироком суду устимівсьтм бунтар я. м.

липень ШОр, (фонди Державного архів .

Кіровоградської обл.)

<АшжШтІ2ішшишмдсію(ктання і 6 с. Сеймовому, квітень 1930р. (фонди І Державного архіву Кіровоградської обл,)

/<І Є/64* //, ^ № ш ‘^да’

{, <?(• <• /. Т_а /и 'б*, // л- лу. є,

'• * ) "Ґ ССЄГЄг~Ле<. Лґ& Ґ І Н& . .

I *

І і$^К #еигу/г/с*с У /

Свій злочин по навмис­ному винищенню голодом йону Бабенко Ф. П. Тож у зиму з 1932 на 1933 десятків тисяч жителів ни- рік та впродовж наступних місяців майже всі нішньої Кіровоградщини, як і сім'ї колгоспників масово голодували. «На 50 % всієї України, що нині багать- спорожніли школи. На школярів жалко дивити- ма країнами світу визнано як Ся, діти бліді і жовті», - повідомляв уповноваже- геноцид, більшовицька влада ний бюро Зінов'євського міськпарткому в люто- довгий час приховувала, му 1933 року.

4. У ритмі індустріаліза-

Жахливий голод охопив і населення міст ції. Наш край був традиційно сучасної Кіровоградської області: тогочасний аграрним регіоном, тож інду- Зінов'євськ, Олександрію, Знам'янку. стріалізація, яка розпочалася

в країні, змінила і структу- Станом на 25.02.1933 року тільки на заводі ру господарства, й зовніш- «Червона зірка» зареєстровано опухлих робітників ній вигляд міст. На середи- та членів їхніх сімей в кількості 425 чол. Чимало з них ну 30-х років завод «Чер- померли. Від голоду помирали не тільки робітники, а вона зірка» перетворився й учні міських шкіл, радянські службовці. Біля хлібних на флагман машинобудівної магазинів у містах збиралися велетенські черги, зчи- промисловості, де працюва- нялися бійки та суперечки. Повсюди поширювалися ли 13 тис. робітників (1935 р.), небезпечні хвороби, зокрема тиф. Припинило робо- забезпечуючи 10 % загаль- ту депо ст. Знам'янка Катеринославської залізниці недержавного виробництва

• робітники пухли від недоїдання. сільськогосподарської техніки.

РОЗДІЛ 4 ШИЙ ПЕРЕЛОМ» ¹⁹⁵

Колектив інженерів та робітників цього підприємства вів перемовини з Мо­сквою, особисто із С. Орджонікідзе, про випуск на заводі ще й мотоциклів. 18 листопада 1934 року державна комісія від Наркомтяжпрому, прибувши на за­вод, констатувала: «£ повна можливість для випуску мотоциклів». Планувався випуск 20 тисяч одиниць цієї техніки щороку. Потужними підприємствами краю також були заводи «Червоний Профінтерн», «Більшовик», трикотажна фабрика ім. Кірова тощо.

_Ш

__ящїіінииві

ЦЩщЗ утвердженням тота- літарного режиму розпочали- ся масові репресії, особливий розмах яких припадає на «ве- ликий терор» 1937-1938 рр. Сповна це спізнала й нинішня Кіровоградщина. Репресії тор- кнулися практично всіх верств

вицькій партії та органах ра- дянської влади. Нещадно ви- нищувалася також українська інтелігенція - вчителі, поети,

Методом проведення індустріалізації стала штурмівщина. Тож запровадилася жорстка прак- тика понаднормового робочого часу, врізання за- робітків та підвищення норм виробітку. Робітників та інженерів жорстоко карали за «навмисне шкід- ництво» - за зламане свердло, пошкоджений то- карний різець, неякісну продукцію. Недостатньою була увага влади до потреб робітників: у їдаль- ні «хлібного містечка «Заготзерно» (м. Зінов'євськ) майже зовсім не було стільців, тож робітникам доводилося обідати стоячи. На десятки робітни- ків - 5 ложок, та й ті поламані, брудні, тому гарячі страви випивалися (грудень 1934 року). Робітни- ки заводу «Червона зірка» жили у переповнених

комунальних квартирах, тут же тримали свії

птицю та худобу, паливо, адже із сараїв її вик| ли. Житлового будівництва майже не велося.

Повсюди утвердилася жорстока командно- адміністративна система, в якій людина була лише безправним «гвинтиком».

письменники, художники.

іщіятрудяши: 'іробограді - колона ся вулицею (Іенінс і - Юворцова), 1939р.

ірхіву Юрія Тютюиікїнс^

196

Так, за звинува­ченнями у шпигунстві та диверсійній діяльності за­арештували впродовж 1937 року 163 робітників та інженерів заводу «Чер­вона зірка» на чолі з їхнім директором, 41 робітника залізничної станції Кірово - Українська. Серед за­арештованих - колишній секретар Зінов'євського окружного комітету партії Снєгов, секретар Кіровського міського ко­мітету партії та практично кожен секретар райко­му партії; викладачі пед­інституту, військові спе­ціалісти 15-ї авіабригади, священики тощо.

З залу суду

10. листопада на вечірньому засі­данні виїзної сесії обласного суду буде заслухані висновки експер­тизи.

Фашистські .«продавці аа завдан­ням кноно-вімецькпх контррозвідок здійсаювалн диверсійні акти у важ­ливішії галузі сільського господар­ства—тваринництві. Це доводять не- заперечні ипфри і факти.

В 1336 — 37 р, р. в колгоспах району цими бандитами було зни­щено 444 еонсй, 490 голів великої рогатої худоби, Ш» свиней. 18**70 штук птипІ, В колгоспі ім. Леніна. Бережннської сільради, тільки за н МІСЯЦІВ ЦЬОГО року було .ІНИЩСНо 23 голови великої рогатої худоби і ІІ штук розбазарено. За і$н» рік

1. 8 місяців 1937 року в колгоспі „Новий господар*» Вишилківської сільради, бандити знищили 91 куна­ку. За останніх трн солона в кол­госпах району було 2ч*8 випадків абортуванна кобил. Банда шкідників робила все. щоб зірвати нарувания кобил. Так, в колгоспі їм. Леніна, Бережанської сільради, останнього сезону від 12 кобил одержано тільки одне лота.

Шля заслуханий висновків експер­тизи, на вечірньому засіданні суд перейшов до дебатів сторін. Громад­ський обвинувач тов. Огор*<днік<>в в своїй промові зазначив, що фашисі- сміі запроданці-буржуазні націона­лісти, Щи сиділи в Одеському ОблЗУ, організовували банди шкідників и«> районах області. Таку банду було утворфо » в м. Кірово. Фашистські агенти намагалися нідірнатн міць нашої країни, відірвати квітучу Ра­дянську Україну від великого Ра­дянською Союзу, віддати її па по­талу кривавому фашизму.

Закінчуючи свою промову,тов. Ого- родиіков внмагас від суду знищити цю банду ворогів народу*

На вечірньому засіданні розпочав само промову державний обвинувач прокурор тов. Крумін. яку закінчив на депному засіданні 12 листопада. і

Аналізуючи иеред судом факти підривної роботи байди контррево- люціонерів-інверсантів, прокурор тов. Крумін вимагає віщої міри покаран- на—розстріл для підсудних Ткачука, іодковського, Голобородька, Пет­ренка і Кліивака. ЦЦсудиим Задо­ренному І Веауглому прокурор ви­магає по 15 років ув'язнення.

Після промови прокурора суд на­дав слово захисникам, теля чого було надано останні слова підсудним.

Фрагмент гщетм «Іїіров- ська правда» £ повщомжн- ням про «диверсійні акти фашистських запроданців» у тваринництві HJ1.1937р.

[фонди Державного архіву Кі­ровоградської обл.)

РОЗДІЛ 4 «ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛОМ»

Щ Запитання і завдання:

1. Охарактеризуйте зміни в методах господарювання, що з'явилися на­прикінці 20-х років у нашому краї. Які їх наслідки?

2. Які у вас с докази того, що Голодомор 1932-1933 років був навмисним? Чи збереглися у ваших родинах перекази про нього?

3. Що таке репресії та які їх причини?

4. Яких змін зазнала власна назва нашого обласного центру впродовж 20-30-х років XX ст.? Чому так часто місто перейменовували?

5. Чи зазнала ваша родина переслідувань з боку влади в роки «велико­го терору»?

|ЙЩ Додатки:

/. Зі спогадів М. П. Мединського про «добровільний» вступ до колгоспу:

«Одного морозного дня лютого чи березня викликали до правління колгоспу нашого батька і запропонували йому підписати заяву про вступ з усією сім'єю до колгоспу. Саме підписати. Бо воно було вже заготоване. Батько відповів, що пора­диться із сім'єю, напише сину Павлу, який служив в армії, тоді і вирішить це питан­ня. [Представники] з району і наші сільські [активісти] посадовили батька на сті­лець навпроти себе і настійливо вимагали від нього вступити до колгоспу. А він все повторював, що йому треба порадитися з дружиною, сім'єю...

«Ну що ж, можеш подумати. Тільки тут, у нас...» І батька посадили до хо­лодної повітки під замок. Просидів одноосібник увесь залишок дня в темноті і хо­лоді, і знову повели його в контору. «Підпиши!» - вимагали. Батько захитав го­ловою: «Я не даю згоди. І, взагалі, ви ж знаєте, я неписьменний, підписуватися не вмію». А тоді батько, подумавши, сказав: «А Ленін казав, що в комуну вступають добровільно!» «Кому це Ленін казав? Тобі, чи що?» - злобно запитали. «Усім селя­нам!» - відповів батько. Тоді його схопили попід руки і потягли до кузні. Там зняли з нього штани і посадили на вкриту від морозу інеєм наковальню і тримали дов­го... Мій бідний батько, від народження інвалід, плакав і проклинав своїх мучителів. Я пам'ятаю, як батько прийшов додому увесь чорний. Плакав і розповідав... І ми всі плакали разом з ним».

Петренко І. Відібране життя (розкуркулення на Кіровоградщині). — Кіровоград, 2009. - С. 214,215.

198