
- •0. С. Шаталов, перший заступник голови Кіровоградської обласної ради
- •£. М. Шустер, начальник управління у справах преси та інформації Кіровоградської облдержадміністрації
- •Джерела про рідний край - Кіровоградщину,
- •Адміністративний устрій та природні особливості краю.
- •(За Анатолієм Пивоваром)
- •II тЧндрусевка 4 о
- •1.7 1{Аясшлше& 42
- •1 ТаЯурище 40
- •Дворянинъ, коллежскШ секретарь, городской голова г. Бобринца.
- •Семейно имущественный отноше
- •Каталоги и смЪты по востребованію
- •Нъ Елисаветграді, Вокзальная № 29 с. Д.
- •Пушкїнсйого народного училища закладено в 1899р до ию р1чмя від дня народження , олександра ь сергійовича с_!
- •1Тичних подІї
- •[Етской впасти.
- •»Чалйуюі-
- •1 У 1924 р. Назву міста Елисаветград змінено на Зінов'евськ.
- •4 4 Нарад червоних кавалеристів, м. Зітв євськ. 1926р.
- •Адміністративні реформи 30-х років XX ст. Утворення Кіровоградської області.
- •Колективізація та її наслідки.
- •Вирок суду.
- •Зі звіту Зінов'євського одпу до Харкова про виселення куркулів 2-ї категорії за межі округу:
- •Доповідна Зінов'евського карного розшуку до нквс урср в м. Харкові. З квітня 1930 р.
- •Шав?и в егрвмйум негра—*
- •З радіограми штабу "групи Понєдєліна" в штаб Південного фронту ідоДко:
- •Бойових донесень штабу Південного фронту:
- •Серпня. «Група Понєдєліна продовжує вести запеклі бої в замкнутому кіль
- •Телеграма Південного фронту про обстановку на Кіровоградщині на початку серпня 1941 року
- •Даценко в. Кіровоградщина в роки лихоліття: Друга світова війна / Кі- ровоградщина: історія, традиції, сучасність. - Кіровоград, 2008. - с. 430-477.
- •Даценко в. В. Щоб пам'ятали: Кіровоградщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945. - Кіровоград, 2010. - 303 с.
- •Долматовский е.А. Зеленая Брама: Документальная легенда об одном из первых сражений Великой Отечественной войны. - м., 1985. - 319 с.
- •Присвоїти вулиці Транспортній іч"л партазанки-під-
- •1£. Іїопєв, командувач 2-го Українського фронту
- •Із щоденника невідомого 16-річного мешканця м. Кіровограда:
- •Шш 1. Які заводи з'явилися в області після введення в експлуатацію КремГеСу?
- •Назвіть громадські організації краю часів хрущовської відлиги.
- •Із постанови бюро Кіровоградського обкому кпу та облвиконкому про підсумки виконання планів першого року семирічки, 7 березня 1960 p.:
- •Стан промисловості.
- •Бібліографія для зацікавлених
- •Г елисаветграда
- •І а Козир
- •La. Вівсяно, л.А. Гайда, в.В. Даценко, la. Козир, о.В. Ковальков, ю.С. Митрофаненко, ід Петренко, о.В. Чорний, с.І. Шевченко
- •На обкладинці - картина Ніколаоса Гізіса «Алегорія історії», 1892 р. Адміністративна та фізична карти Кіровоградської області - тоъ «Ъидмвництво «Мата» (м. Київ)
- •25006, М. Кіровоград, вул. Декабристів, 29.
Аудит. ■■ Зяміортм
»Чалйуюі-
О. У р«л»'Ио*«о*яцмл, Л. Княжич, К- В>>рт-В?р- пііііц В Д«*ШгА. Ли іік’іскмА. Ориазет«.».
Програми« мпткцг»:
Крветт«свого Р*нко- Н«ч*ло в 4 ч. »**
Висгуинт пр**и<т&ииг«т Р*<кіч*го м* и ч-»"и Наркома
Рукв9*)*те і» ют

Іван
Микитенко спромігся створити театр
у с. Рівному. Племінник М. Кропивницького
М. Сочеванов створив у Бобринці перший
на Єлиса- ветградщині радянський театр,
організовував сільські драматичні
гуртки.
Не
припинив своєї діяльності кінотеатр
«Сінема» в Єлисаветграді (вулиця
Дворцова), іноді навіть проводилися
благодійні сеанси, - зокрема, для
учасників «народного повстання». А ще
міщан у ті складні часи розважали
циркові актори.
На
європейських сценах виступала оперна
співачка Клара Брун (родом зі Златополя),
яку називали «кращим сопрано початку
XX століття». У Петрограді розвинувся
співочий талант випускника
Елисаветградського музичного училища
Петра Журавленка та Марії Коваленко
(родом з Аджамки). Відомим став у цей
час також оперний співак Іван Лубен-
цов, уродженець Єлисаветграда.
Зусиллями
композиторів Кароля Шимановського,
Густава Нейгауза, співачки Великого
театру Леоніди Бала- новської
єлисаветградська публіка знайомилася
зі зразками світової музичної культури.
Особливо популярними були концерти К.
Шимановського, що відбувалися у
приміщенні окружного суду (обласний
апеляційний суд), яке мало чудову
акустику.
Під
час перебування у місті Українських
Січових стрільців міщани з цікавістю
відвідували виступи стрілецького
оркестру, яким керував ві
домий
український композитор Михайло
Гайворонський. Пісні, створені галичанами
на Єлисаветградщині, стали народними
та увійшли до репертуару жителів
краю. Зокрема, це твори Романа
Купчинського «Мав я раз дівчиноньку
чепурненьку», «Як йшли стрільці з
України» та Левка Лепкого «Гей, видно
село».
У
1920 р. Златопіль, Бобринець, Єлисаветград
із гастролями відвідала капела
українського композитора Кирила
Стеценка.
Для
шанувальників художнього слова
організовувалися літературні вечори
російських письменників Юрія Олеші та
Олексія Толстого. Продовжував свою
літературну творчість
Тарковський.
Події революції на теренах краю
були невичерпним джерелом творів
Юрія Яновського. А сцена бою під
Компаніївкою з роману «Вершники»
є символом трагізму громадянської
війни та причин поразки Української
революції. Повість «Байгород», написана
за мотивами «народного повстання»
1918 р., - романтичною одою патріотам
Єлисаветграда. Не припиняв свою
літературну діяльність В. Винни- ченко.
Саме у цей період він створив повість
«На той бік», п'єсу «Між двох сил»,
присвячені аналізу свідомості учасників
революційних подій в Україні.
У
цей буремний час проявилася літературна
творчість інших уродженців краю.
1917 р. почав друкуватись М. Годованець
(родом із с. Вікнина
-.ЖИТТЯ
КРАЮ В 1917-1920 рр.
КІРОВОГРАДЩИНА.
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
Гайворонського
району). У1920 р. вийшла перша збірка
оповідань олек- сандрійця В.
Біль-Білоцерківського «Смех сквозь
слезьі». 1921 р. у Єли- саветграді вийшла
друком перша книга поезій «Тернистий
шлях до волі й освіта» П. Голоти
(Мельника).
Неодноразово
до м. Єли- саветграда приїздив «артільний
батько» Микола Левитський та поширював
свої поетичні збірочки
«Тера
України» (1917), «Єднання братніх народів,
або Князь Володимир», «Братські
турботи», «Український марш» (1918)
та ін.
У
складних умовах того часу, працюючи на
відповідальних роботах, П. Кодьєв
невтомно малює для газети, оформлює
місто Новогеоргіївськ (нині Світло-
водськ), пише пісні й навіть одноактні
п'єси для самодіяльних молодих
комсомольських колективів. Він був
надзвичайно різнобічною людиною:
однаковою мірою захоплювався живописом,
музикою, літературою.
Події
революції та громадянської війни
знайшли відображення на полотнах
єлисаветградця
Фойницького.
Не
припи-
нялися
у ті буремні роки спортив-
ні змагання.
На стадіоні поблизу місь-
кого саду
відбулося кілька футболь-
них матчів,
влаштовувалися велосипедні
гонки.
У 1917 р. було утворено єврейський
спортивний
клуб «Маюсабі». Кавалерійське
училище
було ліквідоване у 1917 р., але
продовжував
функціонувати його манеж.
У1918 р. за
Гетьманату на базі училища пла-
нувалося
заснувати одну з 9 українських
військових
шкіл, кавалерійську за профілем,
але
цей план не було реалізовано. Увагу
розвитку
спорту приділили більшовики. Зо-
крема,
розпочали діяльність нові спортивні
гуртки,
проводилися масові спортивні захо-
ди.
У червні 1920 р. було відкрито
перший
Єлисаветградський
спортивно-гімнастичний
клуб у будівлі
ремісничого училища. У ньо-
му
викладалися гімнастика, фехтування,
бо-
ротьба, бокс.
Отже,
очевидним є факт, що революційні
потрясіння у нашому краї не тільки не
припинили культурних процесів, а
навпаки, їх активізували. Зокрема,
місто Єли- саветград стало своєрідною
«культурною столицею», і не лише для
української культури, а й для
російської чи єврейської. Значною
є кількість митців - уродженців нашого
краю, чия творчість проявилась саме в
цей революційний час. Не стояли осторонь
місцеві жителі від процесів релігійного
відродження та спортивного життя.
Спортивне
життя.
Запитання
і завдання:
Які
факти свідчать про нові процеси в
освітньому русі?
Хто
з уродженців краю брав участь у
релігійному відродженні?
Поясніть,
чому Елисаветград вважався «театральною
Меккою».
Наведіть
приклади оживлення мистецького життя.
Творче
завдання:
Підготуйте
презентацію на тему «Визначні
митці-земляки у 1917-1921 рр.>
;:Д
Додатки:
■ж®
«В Елисаветграде, после ухода австрийцев и поражения петлюровцев (мы все эти прелести испытали, даже краткую махновскую интермедию, даже погромы григорьевских банд), когда окончательно победили большевики, мы с Карлом Шимановским, скрипачом Липянским, композитором В. Дешевовым и вскоре умершим скрипачом Б. Гайсинским образовали - по распоряжению правительства - МУЗО при местном Наробразе. Вначале деятельность наша была неуверенно-неопределенная, слишком все было ново и необычно, со временем же мы сосредоточились на устройстве концертов собственными силами... Концерты, устраивавшиеся нами в большом красивом зале бывшей женской гимназии, имели такой успех, что местные остряки говорили, будто на них появляются даже расстрелянные. Елисаветград никогда еще не переживал такого «расцвета» музыкальной жизни, как в это лето 1919 года...»
Генрих Нейгауз. Размышления, воспоминания, дневники.
Избранные статьи. Письма к родителям. - М.: Издательство:
Советский композитор, 1975. - С. 34.
Для допитливих:
Вівсяна І.А. Українські Січові стрільці на Елисаветградщині. - Кіровоград, 2001. - 68 с.
Кизименко П. Пам'ять степів. Історичний нарис з минулого Кірово- градщини. - Кіровоград, 2003. - 246 с.
РОЗДІЛ 4 КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ КРАЮ В 1917-1920 рр.
§
§;
О
3
о,
сх
е
§
4
о 00 о сх.
2
Наш край у 20-х роках XX ст.: утВердження радянського режиму
Утвердження влади більшовиків на Єлисавет-
градщині.
Радянська влада в краї була встановлена шля-
хом тривалої збройної боротьби. Остаточно більшовики утвердилися на Слисаветградщині наприкінці 1920 року. Цьому сприяла наявність на цих територіях червоних бо- йових підрозділів 1-ї Кінної армії, які місцем свого пере- бування обрали залізничну станцію Знам'янка. Здійснюю- чи звідси бойові походи до більшості волостей Єлисавет- градського та Олександрійського повітів, більшовикам вдалося придушити національно-визвольний рух у краї, створити повністю підконтрольні їм органи влади - во- лосні та сільські ревкоми.
Економічною основою радянської влади стала прод- розкладка, а політичною - червоний терор, тобто дик- тат більшовицької партії та свавілля ЧК. Суть цього ре-
жиму, який ще нази- вали «воєнним кому- нізмом», добре спіз- нали українські селя- ни, зокрема й ті, які проживали на родю- чих землях, що роз- кинулися від Дніпра до Південного Бугу.
Продзагони, сформо- вані з робітників та іншого люмпенізова- ного елементу пере- важно центральних та північних губерній
радянської Росії, з маргінальних представників місцевого населення, примусово відбирали в селян Єлиса- ветградщини, Олексан- дрійщини не тільки вирощений ними хліб, а й худобу, реманент, одяг, інші речі вжитку, часто позбавляючи при цьому життя їхніх власників.
У такий спосіб продзагони «заготовляли» для робітників Донбасу, Петрограда та Москви тисячі пудів хліба, насправді силою зброї вилучаючи його в селян. У 1921 році «червоний загін із хлібозаготівлі» розстріляв як заручників б жителів с. Федвар (нині с. Підлісне
Олександрівського району) тільки за те, що їх односельці не здали вказаної кількості хліба. Така практика розстрілів більшовиками українських селян була дуже поширеною в ті роки, а відверті грабунки різноманітними продза- гонами - масовими. Розгорнули свою роботу ревтрибунали - більшовицькі суди, караючи штрафами, арештами та розстрілами без слідства та суду багатьох хліборобів та містян. Чимало жителів повіту опинилися в концентраційному таборі, створеному в Єлисаветгра- ді. З'явилися перші жертви серед священнослужителів, а кількість зачинених більшовиками храмів усіх релігійних конфесій велася на десятки.
Більшовики припинили діяльність у краї всіх існуючих на той час політичних партій, розпустили тогочасні органи місцевого самоврядування, ліквідували повітові суди та прокуратуру, знищили всю пресу. Єдиним друкованим органом Єлисаветградського повіту стала більшовицька газета «Извес- тия», що перетворилася виключно на рупор 'їхньої пропаганди.
З метою укріплення своєї влади більшовики започаткували територіально-адміністративну реформу. Причиною цього було те, що на початку 20-х років ще зберігся старий «царський» адміністративний устрій. Зокрема, у 1920 році міста Єлисаветград з 49 волостями та Олександрія з 36 волостями були повітовими центрами Херсонської губернії. У січні 1921 року Єлисавет- градський повіт увійшов до новостворе-
ної Миколаївської губернії, а Олександрійський - до Кременчуцької.
У 1923 році повіти ліквідували, створивши замість них округи. Міста Єлисаветград та Олександрія стали центрами однойменних округів відповідно
з 13 та 14 районами. У 1924 році історичну назву міста Єлисаветград змінили на Зінов'євськ - на честь відомого тоді більшовицького партійного діяча, уродженця м. Єлисаветграда Г. Зінов'єва (справжнє ім'я - Г. Радомисльський).
У 1925 році Олександрійський округ ліквідували, розподіливши його райони між Зінов'євським та Криворізьким округами. Таким чином і розпочався тривалий у часі процес територіально- адміністративних змін, що тривав майже півстоліття.
більшовиків, що спиралася не на підтримку населення, а на військову силу та каральні органи, була тоталітарною. Перші трагічні наслідки її діяльності не забарилися. У 1921 році нинішню Кіровоградщину охопив голод. Спроби будь-що запровадити «комунізм» насильством, репресіями, адмініструванням обернулися порушеннями фундаментальних економічних законів, що призвело до катастрофи - голоду, небаченого ще за своїм розмахом та наслідками. До 1 квітня 1922 року, за офіційною більшовицькою статистикою, в Єлисаветградському повіті голодували 35,6 % всього населення. Страждало і повітове місто: 27 тис. городян, з яких
РОЗДІЛ 4 НАШ КРАЙ У 20-Х РОКАХ XX ст.
ГРАДЩИНА.
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
500
дітей - голодували вже майже рік (за
переписом 1920 року в м. Елиса- ветграді
проживало 77138 жителів). Щоденно
помирали голодною смертю сотні
осіб. Загалом по Єлисаветградському
повіту в 1922 році жахливий голод охопив
177 647 осіб.
Голод
спричинив хвороби - холеру, тиф,
божевілля, дистрофію... Холера поширилися,
приміром, по районному центру Федвар
улітку 1922 року та нещадно косила
голодних людей. Розмах нещастя був
таким великим, що повітове керівництво
називало Федвар- ський район «другим
Поволжям». Щоб прогодуватися, жителі
Федваря та району вибили вороння,
сорок, горобців, собак, їли падаль;
старші пиляли дерева і тирсу вживали
як їжу.
Реальну
допомогу в порятунку від голодної
смерті дітей і дорослих нинішньої
Кіровоградщини надала не радянська
влада, а світова громадськість. У першу
чергу - міжнародні організації «АРА»
та місія Нансена, які з травня 1922 року
розгорнули свою активну роботу в
Україні. Завдяки їх старанням в кожному
районі Елисаветградського повіту
заснували районні комітети «АРА»,
співробітники яких, а також члени
місії Нансена, із середини літа 1922
року налагодили доставку продуктів
харчування на місця голодним та створили
для них громадські їдальні, в яких
годувалися в першу чергу діти, а дорослим
видавали пайки. «АРА» взяла на себе
обов'язок годувати на Елисаветградщині
одночасно 26 тисяч дітей і 20 тисяч
дорослих. 30 червня 1922
року
до Елисаветграда прибули три вагони
продовольства. їдальні «АРА» та місії
Нансена безперебійно функціонували
також в Новоукраїнському, Новомирго-
родському, Бобринецькому та інших
районах, а також у Єлисаветграді.
Завдяки їхнім зусиллям тисячі жителів
Єлисавет- градського повіту врятувалися
від голодної смерті. До осені 1922 року
діяльність цих організацій у краї
припинилася - так вирішила більшовицька
влада. Хоча примара страшного голоду
поволі відступала, все ж і 1923 рік теж
виявився дуже тяжким. Але в політиці
держави щодо власного населення почали
відбуватися радикальні зміни -
впроваджувався НЕП.
Нова
економічна політика і наш
]Період
з 1923 по 1928 рік був від-
носно
спокійним завдяки Новій еконо-
мічній
політиці (НЕП), що її запровади-
ли
більшовики в Україні з 1922 р.. Пе-
реживши
голод 1921-1923 років, отри-
мавши від
влади землю в користуван-
ня пропорційно
на кожного «їдця», селя-
ни нашого
краю приступили до праці пе-
реважно
на перерозподіленій землі, яку
помилково
вважали своєю. Так, жителі
с. Великі
Трояни нинішнього Ульянов-
ського
району отримали по півтори де-
сятини
на їдця. Норма наділу на одно-
го їдця
в с. Піщаний Брід Добровелич-
ківського
району становила 1,7 десятини,
одинака-господаря
- 3,4 десятини землі.
Віднині ввесь
вирощений ними хліб не
відбирався
примусово владою - госпо-
дарі
сплачували тільки «тверді» подат-
ки,
розміри яких знали наперед. Тож від-
нині
в селян з'явився стимул вирощувати
більше
сільськогосподарської продукції.
край.