Тема 10. Забезпечення фінансової стійкості банку

1. Поняття фінансової стійкості банку.

2. Методи оцінки фінансової стійкості банку та їх характеристика.

3. Система економічних нормативів діяльності.

10.1. Поняття фінансової стійкості банку

Банки, як регулятори грошового обігу й фінансові посередники завжди відігравали важливу роль в розвитку національної економіки. Вони володіють дієвими важелями впливу на фінансову, виробничу та інші сфери економіки, забезпечують стабільність грошового обігу і грошової одиниці будь-якої країни. Саме тому стабільність у роботі банківської системи є визначальним пріоритетом не тільки монетарної, але й економічної політики держави у цілому.

Поняття «фінансова стійкість банку» має певні суперечності у своєму визначенні, що загалом відображає складність даного поняття як такого. Воно не може характеризуватися лише набором певних показників (ліквідність, прибутковість, якість активів та ін.), а вимагає комплексного підходу.

Фінансова стійкість банку - це здатність банку з максимальною ефективністю і мінімальними ризиками виконувати свої функції, забезпечуючи досягнення мікро- та макроекономічних цілей.

В ринкових умовах банки постійно удосконалюють організацію своєї діяльності, менеджмент, внутрішній аудит, нагляд і моніторинг, механізми управління грошовими потоками. Упродовж останніх років банківська система України демонструє стійку тенденцію до зростання основних економічних показників: капіталу, зобов'язань, активів. Водночас спостерігається і зростання ризиковості банківських операцій, повільні темпи росту капіталізації банків, збільшення проблемних кредитів, зниження рівня адекватності.

Таким чином, не зважаючи на певні успіхи і високу динаміку розвитку банківської системи України за останні роки, НБУ і інші банки повинні системно забезпечувати зростання ефективності діяльності банківської системи у цілому і кожного окремого банку, зокрема, запроваджувати і удосконалювати заходи щодо забезпечення їх фінансової стійкості шляхом більш повного використання інструментів монетарної політики, виваженого управління банківською діяльністю через систему економічних нормативів, формування належного економічного та правового забезпечення банківської діяльності.

10.2. Методи оцінки фінансової стійкості банку та їх характеристика

Для оцінки банківської діяльності найчастіше використо­вується метод коефіцієнтів, котрі достатньо повно характе­ризують фінансову стійкість банків. Цей метод дозволяє відносно просто обчислити необхідні коефіцієнти і провести різнобічний аналіз діяльності банків. Якість цього аналізу залежить від достовірності та повноти інформації, яка часто має конфіденційний характер. Метод не завжди дає можливість сформувати узагальнюючу оцінку (інтегральний показник) фінансової стійкості, а якщо такий показник і розраховується, він у значній мірі залежатиме від досвіду та кваліфікації аналітика.

Інтегральний метод оцінки фінансової стійкості банків дозволяє отримати узагальнюючий показник шляхом зважування базових фінансових коефіцієнтів на відповідні вагові коефіцієнти, які характеризують значимість кожного базового коефіцієнта. За отриманим одним загальним показником фінансової стійкості банку можна порівнювати діяльність окремих банків і оцінювати всю банківську систему. В нескладних розрахунках використовується обмежена кількість показників. Зручний для дистанційного аналізу.

Бально-рейтинговий метод зосереджується на вивченні окремих напрямів роботи банків: капітал, якість активів, ліквідність, доходність, менеджмент та чутливість до ринкового ризику (найбільш відома рейтингова система САМЕLS). За кожним напрямком діяльності банку визначаються бали, які сумуються і дають загальну бальну оцінку. Широке використання методу обмежене через складнощі отримання інформації для окремих напрямків, окремі складові системи можуть дублюватися, а окремі напрямки діяльності не мають точних показників (якість менеджменту).

Застосування факторного аналізу передбачає, що фінансова стійкість проявляється через інші параметри діяльності банків (ліквідність, адекватність капіталу, прибутковість), які можуть бути обчислені. Метод дозволяє визначати рівень фінансової стійкості банку з врахуванням особливостей функціонування банківської системи загалом, але його результати не дозволяють зробити остаточні висновки про фінансову стійкість банків.

Всі ці методи в чистому вигляді практично не використовуються. Як правило, поєднуються окремі елементи цих методів. Так, індексний метод передбачає розрахунки окремих коефіцієнтів та узагальнюючого індексу.

В сучасних умовах широке використання отримали економіко-математичні методи, зокрема лінійного програму­вання (лінійні моделі), які дозволяють прогнозувати фінансову стійкість та економічний результат діяльності банків. Для таких досліджень відбирають декілька груп показників, які відображають:

• забезпечення власним капіталом і банківськими ресурсами;

• ділову активність

• ліквідність;

• прибутковість (співвідношення доходів і витрат, середня доходність окремих операцій, питома вага працюючих активів, рух відсоткових ставок, структура активів, прибутковість окремих видів активних операцій).

Використання у моделі показників надійності, захищеності активів власним капіталом, мультиплікатора капіталу, доходних активів тощо дає лінійні рівняння фінансової стійкості банків, які мають високу надійність, оскільки значення коефіцієнтів детермінації достатньо високі (близькі до одиниці).

Використання цього методу дозволяє:

• прогнозувати фінансову стійкість банків;

• враховувати зміни умов функціонування банківської системи;

• отримувати інформацію про адекватність цільових завдань;

• запобігати неплатоспроможності та банкрутству банків;

• встановити конкретні недоліки у роботі банків.

Визначення за допомогою цього методу найважливіших

напрямків забезпечення фінансової стійкості банків передбачає проведення детального внутрішнього аналізу їх діяльності з метою проведення конкретних заходів і опрацювання шляхів підвищення рівня капіталізації, розширення спектра банківських послуг, удосконалення системи гарантування вкладів, поліпшення правового захисту усіх видів діяльності банків, практики оцінки ризиків тощо.

Сьогодні для забезпечення фінансової стійкості банків надзвичайно важливе значення має удосконалення організації та управління їхніми фінансами і, у тому числі, організації та управління активами і пасивами, планування доходів і видатків, оцінювання фінансових ризиків, а також ефективні заходи щодо запобігання цих ризиків.