Особливості розвитку Візантійської імперії

Візантійська імперія

Східна частина Римської імперії, яка утрималася під тиском варварів, за часів Великого переселення народів і впродовж наступного тисячоліття зберігалася як єдина держава в Константинополі

«Країна міст», бо в період розквіту імперії їх нараховувалися сотні. Існувало розвинуте ремесло; тут збереглися ремесла, що в цей час зникли на Заході (виробництво скляного посуду, коштовних тканин, ювелірних прикрас)

За формою державного устрою — абсолютна монархія. Зберігалася міцна імператорська влада і система управління державою за допомогою чиновників, яка поширювалася на всі сфери суспільного життя. Священною вважалася лише посада імператора «наступного після бога», а не його особа

• За роки існування Візантійської імперії на її престолі були і солдати, і діти селян, і навіть конюхи.

• Імператор не успадковував трону, а обирався армією, синклітом (грецька назва сенату) і народом. Для того щоб зробити свого сина наступником престолу, імператори змушені були хитрувати і ще за життя проголошувати його співправителем. Однак і це не гарантувало того, що він успадкує престол.

• Будь-який заколотник, якому поталанило захопити трон і якого підтримувала армія, вважався законним правителем.

• Відсутність усталеного порядку наступництва престолу спричинила те, що із 109 осіб, які були імператорами Візантії протягом 395-1453 рр., лише 34 померли своєю смертю. Решта втратила владу або через примусове зречення, або через насильницьку смерть.

2. Візантія за правління Юстиніана і Великого

• За роки правління Юстиніана І (527 - 565 рр.) Візантійська імперія досягла вершини могутності. Цей імператор намагався відновити Римську імперію в колишніх межах.

• Майбутній імператор народився 482 р. в родині бідного селянина. Його дядько Юстин вислужився із солдата до полководця, захопив престол і наблизив свого небожа до імператорського двору. Не маючи нащадків, імператор зробив Юстиніана співправителем.

• Юстиніан був колоритною особистістю. Він поєднував у собі, неначе давній бог Янус, два обличчя. Здобув добру освіту, був працелюбним, рішучим, наполегливим і талановитим до керівництва. Дозволяв будь-якій людині висловити власну думку і ніколи не показував свого незадоволення зовні. Водночас Юстиніан, за свідченнями сучасників, був хитрим і підступним, уміло приховував свій гнів. Небезпечний і дволикий, він проливав сльози не зі справжніх своїх почуттів радості чи смутку, а награно у потрібний час. Він постійно обдурював: скріпивши угоду найстрашнішими клятвами, міг швидко забути про них. Його вважали невірним другом і найжорстокішим ворогом. Ніколи він не відчував зніяковілості перед тими, кого планував знищити. Своєю поведінкою, мовою, зовнішнім виглядом Юстиніан нагадував швидше варвара, ніж імператора. Ним володіла єдина жага — відновити під своєю владою давню велич Римської імперії.

• Відповідала Юстиніану за розумом і підступністю його дружина Феодора — донька наглядача звірів у цирку і сама циркова акторка. Прекрасна і чарівна Феодора мала залізну волю і в разі скрути завжди підтримувала свого чоловіка.

• У 527 р., по смерті дядька, Юстиніан і Феодора були проголошені імператором та імператрицею Візантійської імперії.

• За наказом імператора Юстиніана І в 528-534 рр. було укладено зібрання законів “Звід громадського права”, де поєдналися давні римські правові норми і духовні цінності християнства.

  • проголошував рівність усіх громадян перед законом. Хоча рабство не скасовувалось, але заборонялося вбивати рабів і вони отримували змогу звільнитися.

  • Закони зрівнювали у правах чоловіка і жінку, забороняли розлучення, засуджене християнською церквою.

  • проголошувалась ідея необмеженої та абсолютної влади імператора: “воля імператора — джерело законів”.

  • закріплено право недоторканності приватної власності.

  • “Звід...” став зразком для розроблення законів більшості країн Західної Європи у ХІІ – ХІV ст.