2. Якими є сучасні тенденції в розвитку податкових систем?

Податкова система в кожній країні є однією з стрижневих основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Створення податкової системи України почалося відразу після проголошення незалежності. Історично склалося так, що формування оподаткування в Україні відбувалося без необхідного наукового обґрунтування, що призвело до виникнення багатьох проблем, вирішення яких здійснюється методом проб і помилок, а результатом такого становлення і розвитку є значне зниження ефективності роботи податкової системи і пригнічення вітчизняного виробництва. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи потрібно виходити з реалій соціально-економічного стану країни. Адже податкова система повинна відображати конкретні умови конкретної країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови і безліч інших чинників. У зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися.

Не можна не погодитися з думкою про те, що платники податків сьогодні не задоволені податковою системою, що склалася, і особливо політикою податкового «душіння» бізнесу. Існуюча податкова система досить суперечлива і заплутана, в багатьох випадках не обґрунтована і не справедлива, вона не дає підприємцям можливості законним шляхом розвиватися, розвивати свою справу, що найбільш дивне - вона постійно суперечить власним же державним законам

Структура податкової системи має деякі свої особливості. Це висока питома вага непрямих податків, що не завжди відповідає вимогам ринкової економіки. Одночасно питома вага непрямих податків у доходах бюджету має тенденцію до зростання. Система податків в Україні включає в себе три підсистеми.

Перша підсистема охоплює оподаткування юридичних осіб (підприємства, організації). Це прямі податки: податок на прибуток підприємств; податок на майно підприємств; плата за землю; податок з власників транспортних засобів. Непрямі податки: акцизний збір; податок на додану вартість; митні збори. Інші податки і збори: збір на геологорозвідувальні роботи; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього середовища; державне мито; місцеві податки і збори.

Друга підсистема оподаткування охоплює фізичних осіб. Це прямі податки: прибутковий податок з громадян, податок на нерухоме майно громадян, податок з власників транспортних засобів, плата за землю, податок на промисел. До непрямих податків відносяться митні збори. Інші податки, збори: державне мито, збір у Пенсійний фонд, місцеві податки і збори, збір за забруднення навколишнього середовища.

Третя підсистема охоплює збори в державні цільові фонди: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, Державний інноваційний фонд

Загальнодержавні податки і збори поділяють на непрямі, прямі і збори.

До непрямих податків відносять: ПДВ, акцизний збір, мито.

До прямих податків належать такі: податок на прибуток підприємств, податок на прибуток фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, податок на промисел, фіксований сільськогосподарський податок.

До зборів відносять: Державне мито; рентні платежі; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір до Державного інноваційного фонду; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; збір за використання радіочастотного ресурсу України

За умов ринкової економіки важлива роль належить розвитку оподаткування. Його підтримка, у тім числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці.

За останні роки на найвищому державному й загальносуспільному рівнях усвідомлено визначальну роль розвитку оподаткування. За умов затяжної соціально-економічної кризи цей економічний сектор може створювати нові робочі місця без будь-якого фінансування з боку держави, розширювати самозайнятість населення, залучати до легальної економічної сфери ті коштів, що зараз перебувають поза банківською сферою. Окрім того, малий бізнес має вирішальне значення й для формування конкурентного середовища та створення середнього класу.

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи. Її вирішення суттєво вплине на поповнення державного бюджету, подальший розвиток підприємництва, інвестування галузей національної економіки та соціальний захист населення.

Отже, на розвиток оподаткування в Україні впливають наступні фактори: суб'єкти оподатковування, раціональне розподілення податкових надходжень, сума витрат держави, зовнішні борги держави, внутрішні борги держави, рівень податкової ставки, спрощення процедури сплати податків, розвиток тіньової економіки, можливість ухилення від сплати податків, доходи платника податків, стабільність податкового законодавства, розмір валового національного доходу на душу населення, кількість пільговиків, фінансовий результат діяльності підприємства.

Перелічені фактори були обрані з огляду на те, що на сучасному етапі розвитку оподаткування в Україні однією з найвагоміших перепон на шляху розвитку оподаткування наукове обґрунтування державної політики доходів, законодавче закріплення якої має бути відображене в податковому кодексі.

Говорячи про важливість Податкового кодексу України варто нагадати про початок історії. Так, Постановою Верховної Ради України від 13 липня 2000 року №1868 проект Податкового кодексу з урахуванням цілого ряду застережень був прийнятий Верховною Радою України. Із 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12. 2010 р. №2755 - VI. Що до змін - платникам єдиного податку: заробітна плата, нарахована роботодавцем на користь платника податку, підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. З 01.01.2011 р. оподаткування зарплати здійснюється за прогресивною шкалою: - за ставкою 15% - для зарплати, сума якої не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року (абз. 1 п. 167.1 ПКУ); - за ставкою 17% - із суми перевищення (абз. 2 п. 167.1 ПКУ).

Розміри ПСП установлено п. 169.1 ПКУ та залежать від розміру прожиткового мінімуму (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року. На 1 січня 2011 року розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу встановлено Законом про держбюджет-2011 і становить 941 грн.

До 1 січня 2015 року розмір «звичайної» ПСП дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, «підвищеної» ПСП - 150% «звичайної» ПСП, «максимальної» ПСП - 200% «звичайної».

Щодо змін в порядок застосування спрощеної системи, на які фізичним особам - підприємцям передусім необхідно звернути увагу:

1. Приватні підприємці, що сплачують єдиний податок, не можуть бути зареєстровані як платники ПДВ. У підрозділі 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ говориться про те, що єдинщики не є платниками ПДВ, за винятком юридичних осіб, що сплачують єдиний податок по ставці 6%. А виходячи з пп. 14.1.139 ПКУ можна зробити висновок, що єдинщики (приватні підприємці) не можуть бути зареєстровані як платників ПДВ навіть у добровільному порядку. Зрозуміло, що з підприємцями, що не є платниками ПДВ, буде невигідно співробітничати суб'єктам господарювання - платникам даного податку.

2. Вводиться своєрідне обмеження на співробітництво платників податку на прибуток з підприємцями на єдиному податку. Відповідно до пп. 139.1.12 розділу III «Податок на прибуток підприємств» витрати, понесені платниками податку на прибуток у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних цінностей у приватних підприємців, що сплачують єдиний податок, не включаються до складу витрат таких платників податку на прибуток (крім витрат, понесених у зв'язку з придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Отже, підприємства, що отримують що-небудь у таких єдинщиків, не зможуть зменшити свій оподатковуваний прибуток на суму понесених витрат. Тому так, як і у випадку з платниками ПДВ, платники податку на прибуток, швидше за все, також будуть уникати співробітництва з підприємцями - платниками єдиного податку.

З 1 жовтня 2011 року та з 1 січня 2012 року до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 7 липня 2011 року №3609-VI.

Податок на прибуток підприємств

- значне розширення податкових пільг;

- передбачено механізм покриття витрат платника податку на придбання основних засобів для певної галузі за рахунок бюджетних коштів;

- впроваджено нові пільги для підприємств, які використовують енергоефективні технології;

- вагомі податкові преференції надані суб'єктам фінансового ринку. Зокрема, відповідно до п. 136.1.19 ст. 136 будь-які кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), будь-які операції, дивіденди, проценти, доходи від дисконтних знижок, нараховані на активи ІСІ, виводяться з-під оподаткування доходів, отриманих від здійснення їх основної діяльності;

- розширено податкові преференції для банків. З прийняттям Кодексу страхові резерви збільшуються з 10% до 20% за всіма кредитними операціями, а з 01.04.2011 р. - до 30%.

- за рахунок надання деяких пільг держава необґрунтовано «роздає» державні кошти на безповоротній основі;

- деякі норми створюють умови для ухилення від сплати податків;

- Кодексом не передбачено врахування передплат та авансів в податковому обліку, що створює можливість податкового планування та користування безкоштовним податковим кредитом;

- звільнення від оподаткування представництв суб'єктів господарювання, які ведуть господарську діяльність як на території України, так і за її межами - норма, згідно з якою доходи виникають на підставі первинних документів ПДВ - удосконалена процедура реєстрації платників податку та анулювання реєстрації: якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована (сплачена) особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ) така особа має зареєструватись як платник податку на додану вартість, крім особи, яка є платником єдиного податку. Без реєстрації як платника ПДВ, цей податок сплачують особи, що ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом (ст. 181), у разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та зміни щодо звітних (податкових) періодів. У статті 202 Кодекс визначає, що базовий період для обчислення та сплати податку є один календарний місяць. Право на застосування квартального звітного періоду надається платникам податку на додану вартість, обсяг оподатковуваних операцій яких за 12 останніх послідовних календарних місяців не перевищує 3 млн. грн. При цьому, це стосується лише платники податку, які відповідно статті 154 Податкового кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року.

Згідно нового законодавства основна ставка податку на ПДВ становить 17%. З урахуванням пункту 10, підрозділу 2 «Перехідних положень» передбачено одноразове зниження ставки податку з 1 січня 2014 року. З 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20%.

Податок з доходів фізичних осіб - податкова соціальна пільга з 1 січня 2015 року - у розмірі 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку;

- пільга учасникам бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни встановлена 150% від мінімальної пільги, а для інвалідів 1 та 2 групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн - 200%.

Таким чином, аналіз норм Кодексу дозволяє зробити висновок, що поряд з позитивними напрямами реформування в ньому є певні недоліки, які можуть негативно вплинути на податкову дисципліну платників податків, стан формування державного ресурсу та інвестиційну активність платників податків. Деякі норми не мають соціального спрямування і використовуються для підтримки крупного капіталу, зокрема безоплатне надання йому значних сум бюджетних коштів.

Основним джерелом надходжень до місцевих бюджетів є податок з доходів фізичних осіб (ПДФО), якого за січень 2009 року надійшло 258,6 млн. грн., що на 2,9 відс., або на 7,2 млн. грн., більше відповідного періоду минулого року. Основою дій податкових органів у цьому напрямі став системний підхід до адміністрування податку з доходів фізичних осіб, починаючи з аналізу соціального складу населення та його соціального захисту у співвідношенні з розміром заробітної плати.

До Державного бюджету України за рахунок скорочення податкового боргу надійшло 11,5 млрд. грн., у т.ч. від реалізації заставного майна боржників - 0,4 млрд. грн., вилучено готівки на суму 0,07 млрд. гривень.

За результатами проведеної роботи щодо прискорення розрахунків з бюджетом підприємствами - позичальниками іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії, та бюджетних позичок протягом 2010 року до державного бюджету надійшло коштів від підприємств - позичальників іноземних кредитів в сумі 462,7 млн. грн. Та в рахунок погашення бюджетних позичок - 2,8 млн. гривень.

Разом з тим не існує єдиної думки працівників податкової служби, щодо того, що з прийняттям Податкового кодексу буде вирішено більшість проблемних питань у сфері оподаткування.