Cценарій
Свято букваря
Ясне сонечко проміння
Посилає щедро в клас,
Це воно, напевно, знає
Що сьогодні свято в нас.
В першім класі – урочистий
“День прощання з Букварем”
Пригадай- но , як колись ти
Був маленьким школярем.
Є святкових днів багато
На листках календаря.
А між ними – й наше свято –
Вшанування Букваря.
День вітання і прощання
Свято перших букварів,
Перша сходинка зростання
Для найменших школярів.
Є книг багато – радісних , печальних,
Тонких, товстих, барвистих, наче жар,
Але одна – усім книжкам начальник,
І звуть її по- простому – Буквар !
Від найпершого дня
Дуже любий він нам.
І веде нас усіх
По Країні знання.
Пісня “ Зелено”
Любі гості, мами й тата.
В нас Букварикове свято.
Ми всіх гостей вітаємо,
І дуже вам радіємо,
Бо ми всі букви знаємо,
Бо ми читати вміємо.
Хай кожен гість перевіря,
Чи знають учні Букваря?
Чи можна нам, школярикам,
Прощатися з Буквариком?
Ми покажемо вам казку
Нас підтримате будь- ласка.
Шановне товариство, наша казка
На честь Свята Букваря,тож слухайте, будь- ласка.
В країні Української Мови, на вулиці Алфавітній
Буквар проживав.
Газдиню- дружину Азбуку і 33 доні-букви мав.
Був дуже розумний і дуже любив серед вас
Малих діточок,які приходять у перший клас.
Бо 1-го вересня першокласники
Букваря у школу запросили
І з його дочками дуже подружили
Та їхні імена завчили.
А нині за працю велику Букварю наші малята
Підготували веселе прощальне свято.
Та коли Буквар з Азбукою поспішали на нього,
По дорозі трапилася біда.
(На сцені сидить Азбука і ллаче)
Азбука. Ой-ой-ой! Я на свято поспішала,
Посковзнулася і впала.
Із рук випав мені кошик –
Вітер букви порозносив.
Зараз прийдуть діти милі,
Що ці букви довго вчили.
Ой-ой-ой! Хто може знати,
Як ці букви позбирати?!
Мишка. Шкряб, шкряб, крізь дірку бачу
Хтось у класі гірко плаче.
Та це ж Азбука – цариця,
Що у неї клас мій вчиться.
Чим тобі допомогти,
Щоб не плакала тут ти?
Азбука. Я всі букви розгубила.
Що робити, мишко сіра?
Мишка. Ша – шо – ши , ше – ші – шу ,
Букву “ША” візьми, прошу.
Котик. М`яв, я тут шукаю мишку,
Та що бачу? Плаче книжка.
Я – найкращий , найдобріший,
Я є котик найгарніший.
М`яв! Великий розум маю.
М`яв! Усім допомагаю.
Мудра Азбуко, скажи,
Як тобі допомогти?
Азбука. Я всі букви розгубила,
Допоможи, кицю мила.
Котик. Букву “КА” тобі залишу
Та ще Півника покличу:
Мій Півнику, мій братику!
Сюди швидше біжи, Азбуці допоможи!
Півник.
Несе мене Лиска за високії ліси,
За синії гори, за бистрії ріки.
Порятуй мене!
Лисичка. (Співає пісню лисички )
Я Лисичка, я сестричка,
Не сиджу без діла,
Півника спіймала,
Хитро обдурила.
А тепер же мені треба
Добре відпочити,
А ще треба на вечерю
Півника зварити.
Ой хто це?! Відпусти!
Котик.
Ось, злодійко, ти й спіймалась.
А чого ти так злякалась?
Лисичка.
Прошу тебе, відпусти!
І що хочеш – попроси .
Котик.
Ти і Півник, йдем у клас,
Азбука чекає нас.
Лисичка.
Я лисичка, я хитренька,
Букву “ЕЛ” віддам тихенько,
Хвостом пишним поведу,
Слід з дороги замету.
Півник.
А я Півник – співунець ,
Маю гарний гребінець.
Ку – ку – рі – ку нагадую,
Вранці Котику співаю.
Азбуку дуже шаную,
Букву “ПЕ” їй подарую.
Дощик.
Швидко я сюди примчався,
Бо дізнався, бо дізнався,
Що у Азбуки біда – усіх букв не вистача
Кап – кап – кап , співаю я,
Помию вулиці й поля,
Помию я усе довкола
І заблищить як нова школа.
А я загляну у вікно
Де букву “ЩА” вже ждуть давно,
Щоб провели щасливо свято,
Я хочу букву”ЩА” віддати.
Та не сам я до вас прийшов, а привів із собою свою сестричку – Хмаринку .
Хмаринка.
Я – хмаронька-хмаринка,
Неба пухнаста дитинка,
Закрила сонця промінці,
Тримаю букву “ХА” в руці.
Хай “ХА” залишиться у вас,
Хай весело сміється клас.
А я ще трошки пожартую
І дощиком вас почастую.
Метелик.
Веселий метелик під дощик попав,
І крильця мені вітерець обламав.
Метелику прикро. Та я не сумую –
І азбуці букву свою подарую.
Це гарненька буква „Е”
В мене є іще одне.
Боровик.
Тільки дощик закінчився
Із землі я появився,
Я – боровик ,
Я – найсмачніший гриб на світі,
Я – білий ,
Мене шукати слід уміло.
Коло пенька в траві високій
Знайти боровика морока.
Я ріс, дрімав біля пеньочка,
Накритий дубовим листочком.
Сьогодні ж на мою шапчину
Злетіла буква “БЕ”- дитина.
Прошу , Азбуко, букву взяти
Боровика добром згадати.
Їжак.
Ох , як страшно я втомився, поки сюди прикотився.
Маю піджак з голочок , звуся просто – їжачок.
Мудрі букви „Ї „ і „ЖЕ” віддам,
Пригодяться вони вам.
А тепер же побіжу,
Може, ще й грибок знайду.
Колобок.
Я по засіку метений і на яйцях спечений,
Я від баби втік , я від діда втік,
А у клас прибіг, букву”О” приніс.
Чув , що Азбука сумує, то я О їй подарую.
Я кругленький і смачненький,
Всім звіряткам потрібненький
Дітки всі про мене знають
І казочку пам`ятають.
Зайчик.
Колобок , колобок , я тебе з`їм.
Колобок.
Не їж мене , Зайчику – побігайчику ,
Краще поміркуй і букву Азбуці подаруй .
Зайчик.
Є у заячому світі така буква на приміті,
З нею все на світі є , подарую букву «Є».
Є у мене шубка сіра, яка взимку стає біла,
Є зайчиха , є зайчата, є де в полі поганяти.
Заєць життя зна своє , побіжу , бо діло є.
Ведмідь.
Колобок , колобок , я тебе з`їм.
Колобок.
Не їж мене , клишоногий , тобі мене не спіймати.
Я побіг , а ти не йди , Азбуці допоможи.
Ведмідь.
Помагати всім готовий
І тому прийшов до школи ,
Приніс сюди букви „І” і „ВЕ”
Нехай Азбука живе .
А мені вже час у ліс ,
Швидше б я в барліг заліз .
Цілу зиму буду спати ,
Смачно лапу в сні смоктати .
І згадаю в своїх снах
Оце свято ще не раз.
Але ж хто це там бреде ?
Це ж Дюймовочка іде.
Дюймовочка.
Яке було життя славне
На вікні в моєї мами,
В горіховій шкарлупці
На трояндовій пелюстці
А тепер одна блукаю,
Свою ластівку шукаю.
Казка далі мене кличе,
Вам же букву „ДЕ”і „ЙОТ” позичу,
Щоб Дюймовочка мала
Завжди в пам’яті жила.
Але що це за покривало
На мене з гори упало?
Осінь.
Це я – осінь золота,що у вирій відліта,
Проминули мої дні: і веселі , і сумні.
Цілу осінь вчились діти , як читати , як сидіти.
То ж хотіла їх вітати , добре слово їм сказати.
Але бачу : лихо сталось – букви десь порозлітались.
Часом це буває так. Що ж , залишу „М’який знак „
І скажу всім по секрету , що вже передала зимі естафету.
Зима.
Я , зима білосніжна , загорну все в сніги ,
На дерева , на квіти напущу холоди.
Все замерзне у тиші , заніміє , замре,
А на спогад залишу Азбуці букви „ЗЕ” і „ЕМ”.
Весна.
Я – весна –цариця ясна,
Ніжна ,пишна і прекрасна,
Ніби дівчина в вінку.
Все довкола оживає ,
Птах з вирію прилітає,
Радість і тепло несу.
Розцвітають сад і поле,
Зелень, ніби буйне море.
В тебе серденько сумне,
Щоб відчула щедрість мою,
Віддам одну твою я доню
Це гарненька буква „ЕН”.
А тепер ідем зі мною,
Помилуєшся красою.
Найгарнішим місцем в світі,
Його звуть Долина квітів.
Квіти.
Ми просто з саду , ще в росі,
Погляньте які гарні всі.
По букві віддамо сьогодні,
Всі квіти будуть з нами згодні.
Фіалка.
Як ніч спаде на землю покривалом,
Я зачарую запахом своїм.
Фіалка букву „ЕФ” дарує славну,
Щоб колір фіолетовий розцвів.
Ромашка.
Жовтіє сонце всерединці,
Біленькі пелюстки голубить.
Ромашка на тонкій стеблинці
Скаже ,любить чи не любить.
Всміхаюсь небу , вітру, хмарам,
Люблю весну і тепле літо,
Цвіту в саду і в полі гарно,
Мене в вінки вплітають діти.
Чуйне й добре серце маю,
То ж Азбуці скажу тепер,
Що про твою тривогу знаю
І пропоную букву „ЕР”.
Айстра.
Опівночі айстра в саду розцвіла...
Умилась росою, вінок одягла
І стала рожевого ранку чекати
Бо дуже хотіла на свято попасти.
Я від родичів і від себе
Букву „А” принесла для тебе.
Звеселю своє серце піснями
Порадію разом з вами.
Червона шапочка.
Які чарівні і чудові квіти !
І навіть вміють говорити,
Я з вами познайомитись готова,
Хоч усі знають, що я Шапочка Червона.
Із казки поспішала , букву „ЧЕ” принесла,
Щоб читалась азбука і вічно жила.
Успіхів усім вам зичу,
А тепер сюди покличу Івасика-Телесика.
Івасику-Телесику, приплинь, приплинь сюди,
Букву для Азбуки допоможи знайти.
Івасик-Телесик.
Пливи, пливи , човнику, просто в клас,
Я букву „ЕС” зловив для вас.
Човником по річечці я мандрую
Бабу й діда рибкою годую.
Літо.
З далекої дороги до вас я прийшло
Я – літо ,володарка сонця , тепла і краси
Хмар пухнастих й дощу веселкового,
Квітів всіх кольорів і ясної роси ,
Вишень стиглих і меду липового,
Дзюркотливих річок і засмаглих облич,
І волошок і лип, і хлібного лану.
Буква „ТЕ” є у літа, тож клич її, клич
Бо без неї теж свято в дітей не настане.
А тепер йдемо на город
Там чекає на вас народ.
( Виходять овочі й співають пісню „ Ходить гарбуз по городу” )
Овочі.
Господиня сіяла буряк,
Посадила гарбузи і огірочки,
І цибулю, і часник , і мак.
Все посходило в рівненькії рядочки.
На городі кожен раз
Дба господар наш про нас,
Бур’ян поле й поливає завжди вчасно,
То й вродилося нас на городі рясно.
Гарбуз.
Я – гарбуз у жовтім жупані ,
Я найбільший і найстарший в цьому роді.
Сонце гріє боченьки мої,
Мене батьком називають на городі.
Добре серце в гарбуза і шкуринка золота,
Буквареві букви „ГЕ” і „У” віддам сердечно,
Хай іде до першачків безпечно.
Диня.
Я на грядці сонцем сяю
Родичів багато маю.
Усі знають жовту диню –
Гарбузову господиню.
На свято я до вас прийшла
Букву „И” вам принесла.
Цибуля.
Одягла спідничок двадцять сім ,
Бант зелений зав’язала мов на свято.
Ох , не плачте, витріть сльози всім,
У цибулині вітамінів так багато.
А ти ,Азбуко, не журися
Я подарую тобі букву „ЦЕ” .
Буряк.
В мене чуб густий немов трава,
Я – буряк , даю усім здоров’я й силу.
Сонце гріє , дощик полива.
Ну хіба козак із мене не красивий?
Бурячок – це я , й дружна буряків сім’я
Між рядочків букву я знайшли чудову
у борщі – я, у салаті – я .
Тож хай „Я” моє іде сьогодні в школу.
Плюс.
Я – плюс.
З іншої держави довго добирався.
Стомив свої ноги, страшно настраждався,
Але бачу, тут не вистачає букви “Ю”
Яку я справді дуже-дуже люблю.
Ось вам буква любима,
Без якої Азбука не буде ціла.
Даруйте , але мені вже час повертатись,
Бо в математиці числа не будуть додаватись.
Ведуча.