8.Десенсибілізація організму. Її види.

Десенсибілізацією називають створення штучної імунодепресії з метою запобігання алергічним реакціям або усунення їх проявів. Десенсибілізація буває специфічною і неспецифічною.

Специфічна десенсибілізація за методом Безредки використовується при введенні лікувальних сироваток. Щоб запобігти алергічній реакції, сироватку спочатку вводять дрібними дозами, повторно, через певні часові інтервали. Після цього вводять решту препарату. Механізм десенсибілізації до цього часу не з’ясований. Є лише кілька припущень: а) дрібні дози сироватки запобігають дегрануляції базофілів, в результаті чого зменшується викидання ними медіаторів алергії; б) імуноглобуліни Ig E зв’язуються блокуючими антитілами, можливо Ig G: в) активуються Т-супресори, які обривають імунну відповідь.

Стану десенсибілізації можна досягти без використання специфічного антигена. Інтенсивність алергічних реакцій вдається зменшити за допомогою медикаментів, які гальмують активність медіаторів алергії (інгібітори протеолітичних ферментів, антигістамінні препарати) або захищають клітини від їх впливу (наркотичні і спазмолітичні засоби). Загальмувати синтез антитіл і пригнітити активність Т-лімфоцитів можна за допомогою опромінювання, введення хімічних імунодепресантів і антилімфоцитарної сироватки. Це – актуальна проблема в трансплантології.

9. Діатези, їх види.

Вчення про конституцію має давню і суперечливу історію. Родоначальником його вважається Гіпократ. Він перший відмітив і виділив чотири конституційні типи людей за особливостями їх темпераменту - сангвінік, флегматик, меланхолік і холерик.

Зараз під конституцією розуміють сукупність морфологічних і функціональних особливостей організму, які склалися на спадковій основі у взаємодії з зовнішнім середовищем і визначають його реактивність. Це узагальнення закріплює точку зору, що основою конституції є не тільки морфологічні, а й функціональні (зокрема - психічні) властивості індивіда і що ці властивості формуються як спадковістю, так і зовнішнім середовищем.

Неоднозначність поглядів на конституцію проявилася у численних спробах її класифікації. Сіго, представник французької школи конституціонологів, вважав, що конституція формується під впливом факторів зовнішнього середовища. Він виділив чотири конституційні типи - дихальний (респіраторний), травний (дигестивний), м’язовий і мозковий (церебральний). Дихальний тип характеризується сплощеною грудною кліткою з гострим міжреберним кутом. Тулуб широкий у плечовому поясі, кінцівки довгі, м’язи слабі. Лице ромбовидне, шия вузька і довга, кадик виступає. Добре розвинутий ніс. Травний тип - з розвинутими внутрішніми органами, великим животом, сильними щелепами, товстим жировим шаром. Грудна клітка широка, міжреберний кут тупий. Тулуб циліндричний, кінцівки короткі. Лице у вигляді піраміди основою донизу, лоб вузький, рот великий. Для м’язового типу характерні довгі кінцівки з добре розвинутою мускулатурою. Тулуб циліндричний, шия і плечі широкі. Лице прямокутне або квадратне. Міжреберний кут прямий. Мозковий тип відзначається добре розвинутим черепом. Тулуб, шия і кінцівки короткі. Грудна клітка плоска. Форма лиця - піраміда, вершиною спрямована донизу. Лоб високий, очі великі, ніс середній. Як бачимо, класифікація Зіго побудована на антропометричних даних без врахування фізіологічних особливостей організму.

Серед клініцистів найбільш розповсюджена класифікація М.В.Чорноруцького, яка включає три конституційні типи - астенічний, нормостенічний і гіперстенічний. Астеніки характеризуються тим, що поздовжні розміри у них значно переважають над поперечними. Тіло плоске і вузьке, кінцівки довгі. Серце мале, легені великі, кишечник короткий, діафрагма стоїть низько, печінка і нирки іноді опущені. Астенікам властиві такі функціональні особливості, як низький артеріальний тиск, збільшена життєва ємкість легень, зменшена кількість еритроцитів у крові, низька кислотність шлункового соку. Функція щитовидної залози і гіпофіза у них підвищена, наднирників і статевих залоз - знижена. Гіперстеніки відрізняються переважним ростом у ширину, масивністю і вгодованістю. Порівняно з тулубом, у них короткі кінцівки, живіт переважає над грудною кліткою. Серце, печінка, нирки і шлунок порівняно великі, кишечник довгий, легені малі. Фізіологічні показники змінені протилежно тому, що стосується астеніків.

Вчення про конституцію постало з потреб медичної практики. Ще античні лікарі намагалися знайти залежність між конституційними типами людей і схильністю їх до різних захворювань. Медико-патологічний напрямок у конституції залишається провідним і в наш час. Головне завдання його - з’ясування схильності представників різних конституційних типів до певних захворювань і вивчення особливостей перебігу їх в осіб з неоднаковою конституцією. З цього питання нагромаджено багато клінічних даних. Типовим прикладом конституційно обумовленої патології можуть служити хвороби серця і судин. Є переконливі спостереження, що ці хвороби вражають переважно осіб з гіперстенічною конституцією. У них частіше, ніж у нормо- і астеніків, зустрічаються атеросклероз, стенозуючий коронаросклероз, інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба, гіпертрофія серця, крововиливи. У астеніків, навпаки, переважає гіпотонія.

Астенічна будова тіла часто асоціюється з виразковою хворобою шлунка і 12-палої кишки. Цей факт пояснюють високою ферментативною активністю шлункового соку в астеніків, порівняно з іншими конституційними типами.

Конституційну обумовленість мають і деякі хвороби органів дихання. Наприклад, особи гіперстенічного типу резистентні до збудника туберкульозу, зате у них часто виникають професійні ураження легень (силікоз, антракоз). Астеніки, навпаки, у кілька разів частіше хворіють на туберкульоз, і хвороба у них протікає тяжче.

У дітей з дигестивним типом конституції часто зустрічаються синуїти, хронічний тонзиліт, аденоїдні розростання, алергічні реакції, запальні ураження нирок і сечовидільних шляхів. Висока схильність до нейроциркуляторної дистонії властива дітям з м’язовим типом.

Крім домінуючих конституційних типів, існують аномальні (спотворені) варіанти конституції, названі діатезами (від латинського diathesis - схильність). Вони проявляються здебільшого у дітей. Дитячому вікові властива недосконалість регуляторних механізмів, які забезпечують постійність внутрішнього середовища. Виділяють три головні типи діатезів - ексудативно-катаральний, лімфатико-гіпопластичний і нервово-артритичний.

Ексудативно-катаральний діатез зустрічається здебільшого у віці до одного року. У дітей з цією аномалією легко виникають запальні процеси на шкірі і слизових з вираженим ексудативним компонентом і тенденцією до рецидивів і хронізації. З’являється попрілість, мацерація шкіри, струпи на голові і щоках, висип на тулубі і кінцівках, екзема, абсцеси. Грудні діти неодноразово хворіють на бронхіт, риніт, кон’юнктивіт. У пізнішому віці - на бронхіальну астму, кропивницю, набряк Квінке. Вважають, що в основі цього діатезу лежить висока схильність до алергічних реакцій негайного типу. Алергенами виступають білки коров’ячого молока. Оскільки при алергії звільнюються біологічно активні речовини, які розширюють судини і збільшують проникливість їх стінок, ексудація стає найпримітнішою рисою цієї аномалії. Локалізація уражень на шкірі пояснюється тим, що у таких дітей на дію будь-якого алергена синтезуються у надмірній кількості імуноглобуліни Е. Саме вони зумовлюють шкірні алергічні реакції. До запалення слизових призводить недосконалість лімфоїдного апарату і дефіцит імуноглобуліну А, який захищає їх слизові від інфекційних уражень. У 50-70 % випадків простежується спадковий генез цього конституційного спотворення.

Лімфатико-гіпопластичний діатез характеризується розростанням лімфоїдної тканини, лімфоцитозом і ендокринними розладами. У грудних дітей знаходять припухлість мигдаликів і збільшення шийних лімфатичних вузлів, у дітей старшого віку - аденоїдні розростання, збільшення селезінки, множинну гіперплазію лімфоїдного апарату, у дорослих - атеросклероз, раннє старіння, пригнічення психічної діяльності. Вважають, що лімфоїдна гіперплазія - вторинне явище, яке розвивається на грунті спадкової недостатності системи гіпоталамус-гіпофіз-кора наднирників. Незважаючи на гіперплазію, органи і клітини, відповідальні за імунітет, виявляють ознаки функціональної неповноцінності. Імунологічна відповідь на зовнішні антигени ослаблена, аутоімунні реакції, навпаки, відзначаються частотою та інтенсивністю. Люди з лімфатико-гіпопластичними діатезами схильні до вірусних та бактеріальних захворювань. Вони взагалі дуже чутливі до різних зовнішніх чинників. Описані випадки раптової смерті від таких подразників, які в осіб з нормальною конституцією не викликають жодних патологічних змін.

Клінічні прояви нервово-артритичного діатезу випливають з порушень пуринового, ліпідного і вуглеводного обмінів. Генез цих порушень спадковий. Патологія, властива особам з нервово-артритичним діатезом, включає такі хвороби, як подагра, атеросклероз, ожиріння, сечокам’яна хвороба, хронічний деформуючий артрит, глаукома, псоріаз, а також психічні розлади - неврастенію, невралгію, шизофренію. Така строкатість проявів нервово-артритичного діатезу викликає сумніви щодо правомірності його виділення в окрему форму.

Останнім часом погляди на діатези як патологічні типи конституції змінилися. Суть у тому, що в клінічній картині кожного діатезу присутній алергічний компонент. Це наштовхнуло на думку об’єднати усі ці аномалії в єдиний алергічний діатез, хоча з таким підходом не всі згодні.