Лекція. Імунопатологічні процеси. Реактивність організму. Алергія. Патофізіологія імунної системи.

1 Актуальність теми.

Порушення імунної системи дуже часто зустрічаються в сучасному світі в різноманітних формах.

Алергія – підвищена та якісно змінена імунологічна реакція організму на дію речовин антигенної природи, яка супроводжується пошкодженням тканин. Алергічні захворювання займають велике місце в структурі загальної захворюваності. Ці хвороби за своєю етіологією і клінічними симптомами дуже різноманітні, затяжні і важко лікуються. Знання цієї теми дають можливість майбутнім медичним працівникам під час вивчення клінічних дисциплін сформувати навички клініко-анатомічного аналізу та поглибити уявлення про алергічні захворювання.

2 Навчальні цілі.

Знати: - імунопатологічні процеси(α-ІІ);

-патофізіологія імунної системи(α-ІІ);

- алергія, вили алергічних реакцій(α-ІІ);

-десенсибілізація, її види(α-ІІ);

-імунодефіцитні стани(α-ІІ);

3. Цілі розвитку особистості.

Показати студентам важливість використовування деонтологічних принціпів під час праці з хворими на імунодефіцитні та алергічні стани.

План лекції.

1. Імунопатологічні процеси.

2. Патоморфологія імунної системи.

3. Функція Т- і В- лімфоцитів при імунодефіцитних хворобах.

4. Імунодефіцитні стани і хвороби.

5. Алергія. Причини алергійних реакцій.

6. Класифікація і стадії алергійних реакцій.

7. Роль БАВ у механізмі розвитку алергії.

8. Десенсибілізація організму. Її види.

1.Імунопатологічні процеси.

Кожен організм відзначається специфічністю будови власних білків. Ця специфічність детермінована спадково. Отже, білки і макромолекули одного організму генетично чужорідні для всіх інших. Чужорідність властива органічним речовинам мікробного, тваринного, рослинного і синтетичного походження. Такі речовини були названі антигенами. Унікальна особливість антигенів полягає в тому, що, потрапивши в організм, вони викликають копмлекс імунологічних захисних реакцій: синтез антитіл, стимуляцію специфічних щодо антигена клітинних реакцій, формування імунологічної толерантності та імунологічної пам’яті. Сам механізм захисту від речовин з ознаками генетичної чужорідності відомий під назвою імунітету.

2.Патоморфологія імунної системи.

Антигенний набір організму (антигенний гомеостаз) суворо контролюється імунною системою. Вона складається з центральних і периферичних органів. До центральних належать кістковий мозок, загрудинна залоза, сумка Фабриція у птахів і її еквівалент у людини. Периферичні органи - це селезінка, лімфатичні вузли і розсіяні скупчення лімфоїдної тканини в різних органах (травний канал, мигдалики).

3.Функція Т- і В- лімфоцитів при імунодефіцитніх хворобах.

Реакції імунітету здійснюються імунокомпетентними клітинами - Т- і В-лімфоцитами та макрофагами. Т-лімфоцити диференціюються в загрудинній залозі (тимусі), яка знаходиться в верхній передній частині середостіння. Вони забезпечують клітинний імунітет. В-лімфоцити диференціюються в органі - аналозі сумки Фабриція, можливо, в стінці кишечника. Вони відповідальні за гуморальний імунітет. Макрофаги взаємодіють з антигеном і готують його до контакту з Т-лімфоцитами.

В результаті активації антигеном Т- і В-систем імунітету вмикаються специфічні функції кожної з них. Т-лімфоцити беруть участь в імунній відповіді шляхом синтезу біологічно активних речовин - лімфокінів, а В-лімфоцити синтезують антитіла. Це особливі білки, що утворюються у відповідь на появу антигена і специфічно зв’язуються з ним. Їх називають імуноглобулінами. У людини є п’ять класів імуноглобулінів - Ig M, Ig A, Ig G, Ig E, Ig D.

Генетичні і зовнішні впливи можуть змінювати активність імунної системи. Це проявляється її гіпофункцією, гіперфункцією і дисфункцією. Гіпофункція лежить в основі деяких спадкових і набутих захворювань і станів. Перші з них названо імунодефіцитними, другі - імунодепресивними. З гіперфункцією імунної системи пов’язане виникнення алергії.