- •1)Поняття і ознаки держави.
- •2) Функції держави.
- •3) Механізм сучасної держави.
- •4)Форма державного правління: поняття і види.
- •5)Територіальний устрій держави.
- •6)Політичний режим держави.
- •7)Теорії виникнення держави
- •8)Сутність та ознаки права.
- •9. Фунції права
- •10. Джерела права
- •11.Система права
- •12.Поняття та зміст правовідносин
- •13. Суб*єкти правовідносин
- •14. Об*єкти правовідносин
- •15. Правопорушення: поняття та ознаки
- •16. Поняття та види юридичної відповідальності.
- •27) Конституційні обов’язки громадян України.
- •28) Конституційний статус Верховної Ради України.
- •29) Вибори до Верховної Ради України.
- •30) Організація і порядок роботи Верховної Ради України.
- •31) Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •32) Конституционный статус Президента Украины
- •49.Форми цивільно-правових договорів.
- •51.Право власності: зміст і форми.
- •52.Порядок спадкування за заповітом.
- •53.Порядок спадкування за законом.
- •54.Поняття і ознаки підприємництва.
- •55. Порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.
- •56.Обмеження в здійсненні підприємницької діяльності.
- •57. Поняття і порядок ліцензування
- •58. Трудові правовідносини та їх учасники.
- •59. Колективний договір.
- •60. Трудовий договір: поняття, зміст, порядок укладення.
- •61. Зміна трудового договору.
- •62. Підстави припинення трудового договору.
- •63. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •64. Трудові спори і порядок їх вирішення.
- •65. Правове регулювання сімейних відносин. Джерела сімейного права.
- •66. Права та обов'язки подружжя
- •67. Порядок укладення шлюбу
- •68. Права і обов'язки батьків
- •69. Порядок припинення шлюбу внаслідок його розірвання
- •70. Права та обов'язки природокористувачів
- •71. Екологічні права та обов'язки громадян України
- •72. Форми власності на землю
- •73. Право приватної власності на землю
- •74. Оренда землі
- •75. Правове регулювання адміністративних відносин
- •76. Суб'єктами адміністративних правовідносин
- •С77.Адміністративні правопорушення: поняття, ознаки, склад.
- •78. Система адміністративних стягнень
- •79. Відповідальність за вчинення злочинів
- •80.Поняття і ознаки злочинів.
- •81. Види злочинів
- •82. Співучасть у вчиненні злочину
- •83. Види кримінального покарання. Поняття покарання та його мета
- •Стаття 51. Види покарань
- •84.Обставини, що виключають кримінальну відповідальність.
79. Відповідальність за вчинення злочинів
Співучасть, по кримінальному праву не створює яких-небудь додаткових підстав кримінальної відповідальності. Співучасники в злочині відповідають у рівному обсязі з особами, що здійснили злочин поодинці. При цьому кожний співучасник відповідає самостійно за скоєне і несе персональну відповідальність. Ці загальні положення, які є фундаментальними, дозволяють притягнути до відповідальності лише осіб, винних у здійсненні діянь, передбачених кримінальним законом.
Інакше вирішуються питання про відповідальність співучасників, які не виконували своїми діями об'єктивної сторони злочину, тобто, коли мав місце розподіл ролей між співучасниками.
Співучасть, яка є самостійною формою злочинної діяльності, обумовлює те, що діяння кожного із співучасників повинно розглядатись у зв'язці із діянням вчиненим виконавцем. Між співучасниками злочину (організатором, підбурювачем, пособником) і виконавцем існує взаємозв'язок і взаємообумовленість, яка, зокрема, проявляється в тому, що обсяг здійснення злочинного наміру виконавцем, ступінь наближеності його до наміченої мети визначає і відповідальність усіх співучасників. Якщо виконавець через незалежні від нього обставини перериває злочинну діяльність на стадіях попередньої злочинної діяльності (готування або замах на злочин), то і всі інші співучасники будуть притягатись до кримінальної відповідальності за співучасть у вчиненні незакінченого злочину.
Коли злочин здійснюється внаслідок спільної діяльності співучасників, у дію вступають норми Загальної частини про співучасть (розд. VI КК). У цих випадках ознаки злочину, який вчинено співучасником (організатором, підбурювачем, пособником), описані не тільки у статтях Особливої частини КК, вони доповнюються положеннями статей 26 та 27 КК. Тому при кваліфікації скоєного ними, крім вказівки у формулі кваліфікації статті Особливої частини КК, необхідно завжди посилатися на статті 26 та 27 КК. Попередня редакція Кримінального кодексу, яка визначала зміст цього інституту та види співучасників у одній статті (ст. 19 КК), вимагала посилання тільки на неї. У зв'язку із виділенням норми про поняття співучасті в окрему статтю КК, посилатись треба як на неї, так і на відповідну частину ст. 27 КК яка передбачає відповідальність дій конкретного співучасника злочину. Відповідальність кожного із співучасників є індивідуальною, що відповідає підставам кримінальної відповідальності та принципу індивідуальної відповідальності.
Принцип індивідуальної відповідальності співучасників проявляється і в тому, що іноді можлива різна відповідальність співучасників і виконавця (при розходженні змісту умислу та у випадку, коли виконавець володіє певними особистими якостями, що впливають на кваліфікацію вчиненого). Індивідуальні характеристики кожного із співучасників злочину, ступінь його «включення» в злочинну діяльність підлягають обов'язковій оцінці судом при призначенні покарання.
Визнання самостійності відповідальності співучасників не означає, що до кримінальної відповідальності повинні притягуватися обов'язково всі співучасники. Положення ст. 11 ч. 2 КК поширюються і на випадки співучасті в злочині. Якщо дії того або іншого співучасника були малозначними, не відіграли і не могли відіграти істотної ролі для досягнення злочинного наслідку, то він не повинен притягатись до кримінальної відповідальності.
Звільнення від кримінальної відповідальності виконавця не зумовлює автоматичного вирішення питання про кримінальну відповідальність інших співучасників злочину. Принцип індивідуалізації відповідальності кожного співучасника проявляється в притягненні до кримінальної відповідальності організатора, підбурювача і пособника у випадках, невдалої їх діяльності.