Тема 18. Зайнятість, безробіття, інфляція Питання

1. Соціально-економічні наслідки безробітті. Закон Оу-

кена.

2. Антиінфляційна політика.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Соціально-економічні наслідки безробіт­тя. Закон Оукена

Американський вчений А. Оукен відобразив співвідно­шення між відставанням обсягу сукупного продукту і рівнем безробіття математично, що дістало назву закону Оукена.

За цим законом існує негативний ефект зміни обсягу на­ціонального продукту у зв’язку із зростанням рівня безробіггя: ні кожного значення цього рівня на 1 % темп зростання реаль­ного ВНП зменшується більш як на 2 %.

Оскільки природне безробіггя неминуче та має постійний характер, розраховують відставання обсягу національного про- дукіу із врахуванням лише надлишкового безробіггя, яке, до ре­чі, сьогодні властиве більшості ринкових країн.

Рівень природного безробіття нині оцінюється у 6 % від кількості працездатних. Ще 30 - 35 років тому він визначався у ( %, що свідчить про зростання мобільності робочої сили (це підншцує добровільне безробіття) і прискорення темпів НТП (це ібільшує структурне безробіття). Загальний рівень безробіття с ьогодні, як правило, вищий від природного, тому частка ВНП ринкових країн безповоротно втрачається (відповідно до закону < )укепа).

Закон Оукена водночас показує і зворотний ефект.

Якщо щорічний приріст національного продукту буде не меншим за 2,7 %, безробіття буде на постійному (природному) рівні. Отже, рівень безробіття зростає, якщо не досягається тривідсотковий приріст макроекономічних параметрів

Соціально-економічні наслідки безробіття відобража­ються у таких аспектах:

• відбувається знецінення, недовикористання трудового потенціалу нації;

• погіршується якість життя безробітних і членів їх сімей;

• посилюється тиск на рівень заробітної плати зайнятих з боку конкуруючих на ринку праці;

• збільшуються затрати суспільства й особи на віднов­лення або зміну професійного статусу і рівня продуктивності праці;

• зростає кількість людей, схильних до дій, шо супере­чать прийнятим суспільним нормам та цінностям.

Питання 2. Антиінфляційпа політика

Розвинуті країни світу нагромадили значний досвід про­ведення антиінфляційної політики. Основними заходами держа­ви у боротьбі з інфляцією, передусім з галопуючою та гіперінф­ляцією, є:

1. регулювання попиту і пропозиції;

2. індексація доходів;

3. контроль за цінами та заробітною платою.

Найтиповіші дії держави за розбіжності попиту й пропозиції

Якщо платоспроможний попит перевищує пропозицію за умов виробництва ВНП нижче від оптимальної величини, держа­ва повинна привести в дію три основних методи регулювання’.

1. знизити податок на прибуток, щоб стимулювати інве­стиції компаній і фірм;

2. збільшити витрати державного бюджету та насампе­ред державні закупівлі товарів і послуг;

3. зменшити відсоткову ставку за кредит й, отже, збіль­шити грошову масу в економіці .

Крім цих заходів, слід проводити активну амортизаційну політику, збільшувати обсяг капіталовкладень у державному секторі тощо.

Якщо пропозиція вища від платоспроможного попиту, а виробництво ВНГІ перевищує оптимальну величину, держава повинна домагатися зниження сукупного попиту.

Для цього їй необхідно:

• збільшити податки на прибуток;

• скоротити державні витрати;

• збільшити плату за надання кредитів й, отже зменшити грошову масу.

Застосування наведених важелів економічного регулю­вання не дає миттєвого ефекту. Наприклад, перші позитивні ре­зультати від збільшення чи зменшення податків на прибуток, подорожчання або здешевлення кредиту з’являться не раніше, ніж через півроку.

Індексація доходів здійснюється залежно від темпів ін­фляції. Вона застосовується в усіх розвинених країнах і визнача­ться рівнем прожиткового мінімуму (або типовим споживчим і пшиком) й узгоджується з динамікою індексу цін. За постійної інфляції індексацію через певні проміжки часу повторюють.

Контроль за цінами та заробітною платою здійснюють протягом нетривалого проміжку часу, оскільки в іншому разі відкритий тип інфляції трансформується у закритий і руйнується механізм ринкового саморегулювання. Крйм того, держава впли­ває на інфляцію здебільшого опосередковано, через механізм очікувань.

Загалом боротьбу з інфляцією необхідно вести шляхом використання комплексу заходів:

• передусім скорочення бюджетного дефіциту;

• поступового усунення диспропорцій в економіці;

• проведення раціональної податкової політики;

• посилення конкурентоспроможності вітчизняного ви­рі іГшицтва;

• підвищення курсу національної валюти;

• стимулювання інвестиційної діяльності та ін.

Завдання

1. Вивчити питання, що винесені на самостійне опрацю­вання, користуючись даними рекомендаціями.

2. У зошиті для самостійних робіт законспектувати ос­новні положення питань, що вивчаються.

3. Дати письмову відповідь на питання.

   1. Які основні засоби впливу держави на послаблення негативних наслідків інфляції?

   2. Укажіть основні соціально-економічні наслідки без­робіття.

   3. Розкрийте суть закону Оукена.

Література

1. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). - Тернопіль, 1998. - Гл. 25. - С. 282, 283.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. ІІідруч. - К.: ВЦ “Академія”, 2000. - Тема 26. - С. 269, 270.

3. Мочерний С.В. Політична економія. Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - Тема 20.

4. Основи економічної теорії. Підруч. / За ред. А.А. Чух- на. - К.: Вища шк., 2001. - Розд. 19. - С. 495 - 508.