
- •1. Терапевтична стоматологія, як основна стоматологічна дисціпліна. Задачі терапевтичної стоматології, взаємозв’язок із загальними клінічними та стоматологічними
- •2. Структура стоматологічної поліклініки та її терапевтичного відділення. Оснащення робочого місця лікаря-стоматолога. Етика та деонтологія в стоматології.
- •3. Обмін речовин в емалі зуба. Проникність емалі. Шляхи надходження речовин до емалі.
- •4. Мінералізація емалі зуба. Механізм.
- •5. Розчинність емалі. Вплив ендогенних і екзогенних факторів.
- •6. Демінералізація емалі. Механізм дії.
- •7. Фізіологічна роль слини. Функції.
- •8. Зубний наліт,зубна бляшка. Склад.Механ.Дії.
- •9. Поверхневі утворення на зубах (пелікула.Кутикула)
- •10. Слина як біологічне середовище. Хім склад слини.
- •11. Роль слини у розвитку виникнення карієсу зубів.
- •12. Хіміко-паразитарна теорія виникнення карієсу, її суть, позитивні сторони, нелоліки.
- •13. Фізико-хімічна теорія виникнення карієсу д.А. Ентіна, її суть, позитивні сторони, недоліки.
- •14. Теорія виникнення карієсу зубів і.Г.Лукомського (трофічна)
- •15. Сучасні уявлення про розвиток карієсу зубів (праці є.В.Боровського, в.К.Леонтьєва)
- •16. Робоча концепція виникнення карієсу а.І.Рибакова.
- •17. Принципи та схема обстеження стоматологічного хворого. Значення та інформативність суб’єктивного методу обстеження, послідовність його проведення.
- •18. Основні методи об’єктивного обстеження стомат ологічного пацієнта: методика проведення, їх інформативність та значення.
- •19. Додаткові методи об’єктивного обстеження стоматологічного пацієнта.
- •20. Медична документація терапевтичного прийому: правила заповнення. Медична карта стоматологічного хворого (ф.043/о) – медичний, науковий та юридичний документ.
- •21. Гігієна порожнини рота. Засоби та методи. Значення зубної бляшки в патогенезі карієсу зубів.
- •22. Визначення гігієнічного індексу за Федоровим-Володкіною, якісна і кількісна характеристика, інтерпретація результатів.
- •23. Визначення гігієнічного індексу за Green-vermillion, інтерпретація результатів.
- •24. Зубні нашарування. Види, склад. Механізм утворення зубного нальоту та зубного каменю. Занчення зубної бляшки у виникненні карієсу.
- •25. Поняття професіональної чистки зубів. Визначення, методи видалення зубних відкладень, засоби та інструменти.
- •26. Класифікація некаріозних уражень зубів.
- •27. Флюороз зубів. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування та профілактика.
- •28. Гіпоплазія зубів. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування та профілактика.
- •29. Підвищена чутливість (гіперестезія) твердих тканин зубів. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування та профілактика.
- •30. Клиноподібні дефекти. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування.
- •31. Некроз твердих тканин зубів. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування.
- •32. Ерозія емалі.
- •33. Стирання твердих тканин зубів. Причини, розвиток, Клініка, діагностика, профілактика та лікування.
- •34. Розповсюдженість та інтенсивність карієсу. Вплив факторів зовнішнього середовища.
- •35. Значення мікроорганізмів у розвитку карієсу зубів.
- •36. Мікроорганізми порожнини рота в нормі.
- •43. Ремінералізуюча терапія карієсу. Застосування препаратів фтору.
- •44. Помилки та ускладнення при препаруванні. Методи запобігання.
- •45. Помилки та ускладнення при дагностиці та лікуванні карієсу.
- •46. Лікування карієсу. Пломбування цинко-фосфат, силікат, силікофостфат. Цементами.
- •47. Лікування карієсу. Пломбування цинк-евгенольними цементами.
- •48. Лікування карієсу: пломбування амальгамою.
- •49. Лікування карієсу: пломбування склоіномерними цементами.
- •50. Лікування карієсу: композиційними матеріалами.
- •51. Лікування карієсу: композиційними матеріалами світлової полімеризації.
- •52. Кислотне протравлювання емалі і дентину. Показання, види, кондиціонери, методика тотального протравлювання.
- •53. Адгезивні системи 4 покоління.
- •54. Адгезивні системи 5 покоління.
- •55. Адгезивні системи 6-7 покоління.
- •56. Механізм і методика утворення гібридної зони дентину, значення при пломбуванні композиційними матеріалами.
- •57. Помилки та ускладнення при пломбуванні різними пломбувальними матеріалами (цементи, амальгама).
- •58. Помилки та ускладнення при роботі з композиційними матеріалами хімічного твердіння.
- •59. Помилки та ускладнення при роботі з композиційними матеріалами світлового твредіння.
- •60. Контактний пункт, визначення, функціональне занчення, показання до відновлення, техніка відновлення.
- •61. Сендвіч-техніка при лікуванні карієсу. Види, суть, методика проведення.
- •62. Дисколоріти зубів та методи їх усунення.
29. Підвищена чутливість (гіперестезія) твердих тканин зубів. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування та профілактика.
Гіперестезія – це підвищена больова чутливість твердих тканин зубів до різних подразників. За такої умов больове відчуття виникає від дії досить незначних термічних, хімічних і механічних подразників. Підвищена чутливість зубів дуже часто виникає в ділянках стирання та інших некаріозних уражень зубів і часто супроводжує захворювання пародонта в разі оголення шийок зубів і цементу кореня. Зондування таких ділянок дуже болюче. Підвищена чутливість може виникнути на тлі певних патологічних станів організму (системна або генералізована гіперестезія), наприклад за наявності психоневрозу, ендокринопатії, захворювань травного каналу, порушень обміну речовин тощо. Лікування: Гіперестезія може зникнути самостійно завдяки склеротизації дентинних трубочок і відкладання вторинного дентину з боку пульпи. В основному терапію проводять з дотриманням 2 принципів: 1) герметизація дентинних трубочок, яка перешкоджає переміщенню зубної рідини; 2) зменшення чутливості нервових структур пульпи до подразників. (використовують “десенсітайзери”).
30. Клиноподібні дефекти. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування.
У людей середнього та похилого віку на присінкових поверхнях зубів у пришийковій дідянці нерідко утворюється дуже характерний дефект – клиноподібний. Він отримав назву внаслідок того, що цей світлий, блискучий, у вигляді загліблення дефект нагадує клин, вістря якого спрямоване до порожнини коронки зуба (бувають у 8-10% пацієнтів з захвор пародонта). Причини появи дефектів не зховсім вивчені. Напр. може внвкнути від чищення зубною щіткою та порошками (механічно); хімічно із за демінералізуючої дії кислот (від бродіння решток їжі). Лікування клиноподібних дефектів залежить від ступеня розвитку. При початковому – усунення підвищеної чутливості тверд ткан зубів. При значному – пломбування; штучні коронки при небезпеці відламування коронки.
31. Некроз твердих тканин зубів. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування.
Некроз тверд ткан зубів – це своєрідне некаріозне ураження, що виникає та розвивається під дією деяких немікробних зовнішніх чинників (кислоти, іонізувального випромін) і характреиується прогресивним і незворотним руйнування їхніх тканин. Найчастіше спостреігають кислотний (хімічний) некроз зубів, який є результатом дії на зуби кислот або їхніх ангідридів. Променевий некроз виникає в осіб з гострою променевою хворобою внаслідок дії підвищених доз іонізувального випромінення. Кислоти потрапляють на зуби у вигляді пари або туману під час ротового дихання (перші в контакт попадають фронтальні зуби). Профілактика включає запобігання вдихання кислот на виробництві та полоскання слаболужними р-нами. Лікування: ремінералізуюча терапія. Променевий виникає під дією випромінення як безпосередньо на зуби так і на організм вцілому. Некроз емалі починається в пришийковій ділянці з незначного помутніння емалі та втрати нею натурального блиску. Поступово ця ділянка може набувати крейдоподібного кольору, відбувається її значне розм’якшення та забарвлення в буро-сірий колір пігментами їжі. Для профілактики зазанчених станів перед опроміненням щічної ділянуи рекомендують виготовити на зуби пластмасові капи, а також застосувати радіопротектори (цистамін, гаммафос), препарати кальцію і фосфору, вітаміни. Місцеве лікування за умови збереження пульпи – ремінералізуюча терапія; пломбування. У разі некрозу пульпи – її видаляють, дефекти пломбують, за потреби вкривають зуби штучними коронками.