7. Тілесно-орієнтована терапія та корекція

Історія розвитку

Ідеї тілесно-орієнтованої терапія розроблені А.Лоуеном, М.Фельденкрайсом, Ф.Александером, А.Яновим, Ш.Коллером, В.Райхом.

Мета

• Усвідомлення клієнтом тілесних відчуттів

• Дослідження того, як потреби, бажання та почуття проявляються у різних тілесних станах

• Навчання способам виправлення порушень.

Основні ідеї

Основні поняття тілесноорієнтованої терапії і корекції:

• Енергія. Вільна циркуляція природної життєвої енергії є необхідною умовою психічного та фізичного здоров’я. Членів групи навчають вступати у оптимальні відносини з власним тілом, тобто активізувати спонтанний потік енергії, якій поширюється по всьому організму (від поверхні шкіри до глибоких процесів метаболізму).

• М’язова броня (тобто хронічна м’язова напруга). Почуття та імпульси особистості, що блокуються страхом і не знаходять виходу, видозмінюються або стримуються людиною, а це призводить до тілесної скутості, порушень енергетичних процесів та змін особистості.

• „Грунт під ногами”. Людина, яка відчуває свій контакт з гуртом (реальністю), може витримати більші навантаження та сильніші почуття.

Тобто, різні тілесні розлади можна розглядати як результат порушення у психіці та незбалансованості всього організму. Враження, які переживає людина, впливають на її рухи, дихання, м’язову напругу, загальне самопочуття. Свій тілесний вияв мають і захисні психологічні механізми.

У групах вирішуються проблеми м’язової напруги, скутості, психічної резистентності. Клієнтів навчають використовувати свої внутрішні ресурси, креативність; підвищується їх активність, спонтанність та внутрішня свобода.

Підбір учасників

Протипоказання: патологічна потреба у фізичних контактах та спричиненні болю іншим людям.

Основні етапи роботи:

1. Ритмічна частина.

2. Загальна частина.

3. Частина з комунікативним аспектом.

4. Танцювальна частина.

Особливості організації та проведення

Використовується як основний і допоміжний метод корекції та терапії.

Тривалість занять: від 5-10 хвилин до 20-30 і більше.

Проведення занять передбачає, окрім традиційного для групової психокорекції, використання спеціального обладнання (спортивний одяг учасників, матраци, музичне обладнання тощо).

Основні методичні прийоми:

• Дихальні вправи (затримка дихання, розслаблене, повне дихання), які сприяють розрядці стриманих почуттів.

• Напружені пози та оцінка фізичного стану (демонстрація тіла перед дзеркалом, опис тіла один одного, визначення зон м’язової напруги.

• Рухові вправи.

• Фізичні контакти (м’язів масаж та схожі дії) використовуються для розслаблення м’язів, заспокоєння та підтримки клієнта.

8. Гештальт-групи

Історія розвитку

Метод гештальт-корекції був створений Ф.Перлсом під впливом ідей гештальтпсихології, екзистенціоналізму та психоаналізу В.Райха.

Мета

Інтеграція окремих частин особистості, розкриття клієнтом своєї справжньої індивідуальності.

Основні ідеї

Ф.Перлс переніс закономірності, встановлені гештальтпсихологією у сфері сприймання, на область мотивації людської поведінки.

На його думку, функціонування мотиваційної сфери здійснюється за принципом саморегуляції організму. Для збереження рівноваги між людиною і оточуючим світом необхідно прислухатись до потреб організму і не заважати їх реалізації, бути самим собою. Ф.Перлс описав п’ять механізмів порушення саморегуляції організму, використовуючи які, людина відмовляється від власного „Я”. В результаті цього особистість виявляються розділеною на окремі частини (наприклад, чоловіче і жіноче, активна і пасивна тощо).

Основні принципи гештальт-корекції та терапії:

1. Принцип „тут і тепер”.

2. Принцип „я-ти” (безпосередність спілкування, адресування конкретних повідомлень конкретним особам і т.п.)

3. Принцип суб’єктивації висловлювань (наприклад, не „щось давить у грудях”, а „я давлю себе”).

4. Континуум свідомості (безпосередність переживань, відмова від вербалізації та інтерпретації).

Підбір учасників

Показання: рекомендовано для занадто нормативних, соціально скутих, стриманих, тривожних осіб; для людей з психосоматичними розладами, подружніх пар, клієнтів, які мають проблеми у спілкуванні з авторитетними особами; людей з широким колом внутрішньоособистісних конфліктів.

Особливості організації та проведення

Відмінність гештальт-груп полягає у тому, що керівник одномоментно працює не з усіма учасниками групи, а один на один з кимсь з її членів, який добровільно зголосився стати на певний час головною дієвою особою, тобто сісти на так званий „гарячий стілець”. Інші члени групи спостерігають за процесом взаємодії, ідентифікуючи себе з героєм, отримують можливість краще зрозуміти себе та усвідомити власні проблеми.

Види роботи у гешталь-групах:

• Драматизація (моновистава на теми ситуацій з минулого, актуальної ситуації, установок, бажань і т.п.).

• Спрямована поведінка (перебільшена, протилежна звичайній, складна тощо).

• Робота з фантазією.

• Робота зі сновидіннями.

• Домашня робота.