5. Групи танцювальної терапії та корекції

Історія розвитку

Розвиток груп зустрічей пов’язаний з іменами М.Чейс, В.Райха, К.Юнга, Г.Саллівена.

Мета

Розвиток усвідомлення учасниками власного тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування, дослідження почуттів та отримання групового досвіду.

Основні ідеї

Основна теоретична установка: рухи відображають риси особистості. Основна задача танцювальної терапії –стимулювання учасників до здійснення спонтанних рухів.

Задачі терапії та корекції:

1. Поглиблення усвідомлення членами групи власного тіла та можливостей його використання.

2. Підвищення почуття власної гідності.

3. Розвиток соціальних навичок.

4. Допомога членам групи вступити у контакт з їх власними почуттями.

Підбір учасників

Оптимальна кількість учасників: 5-12 чоловік.

Використовується як основний чи допоміжний метод корекцій та терапії у групах дітей та підлітків, у санаторно-курортних умовах, при корекцій сімейних стосунків, для соціально-психологічного та рухового тренінгу осіб з порушеннями слуху та зору або у реабілітаційному періоді (після кардіооперацій, переломів кінцівок тощо).

Основні етапи роботи:

1. Розминка (кілька хвилин заняття). Включає фізичний (розігрів), психічний (ідентифікація з почуттями) та соціальний (встановлення контактів) аспекти.

2. Розробка загально групової теми (наприклад, „Зустрічі та розставання”).

3. Заключна стадія.

Особливості організації та проведення

Заняття можуть бути одноразовими (марафон), щоденними, щотижневими (протягом кількох місяців або років). Тривалість заняття: 40-50 хвилин.

Керівник може виконувати роль партнера по танцях, розпорядника (організатора), каталізатора розвитку учасників групи через рухи.

Застосовуються вправи, які сприяють розслабленню м’язів, правильному диханню, змінам положення тіла у просторі, посиленню самоконтролю.

Музичний супровід може бути традиційним (наприклад, естрадна музика) або власним імпровізованим. Краще використовувати незнайомі учасникам мелодії, помірну голосність звучання та фізіологічноорієнтовані ритми, що сприяють формуванню трасових станів свідомості.

Проведення занять передбачає, окрім традиційного для групової психокорекції, використання спеціального обладнання.

6. Арт-терапія та корекція

Історія розвитку

Розвиток арт-терапії відбувався у рамках психоаналітичного напрямку, гештальтпсихології та гуманістичної психології.

Основні теоретичні напрямки арт-терапії:

• Динамічно-орієнтована арт-терапія

• Гештальт-орієнтована арт-терапія

• Гуманістично-орієнтована арт-терапія

Мета

Гармонізація розвитку особистості через розвиток здатності до самовираження та самопізнання з допомогою мистецтва.

Основні ідеї

Механізми терапевтичного впливу: мистецтво дозволяє у символічній формі реконструювати психотравмуючу ситуацію та знайти її вирішення на основі творчих здібностей людини.

Основний принцип: схвалення та прийняття всіх продуктів творчої образотворчої діяльності незалежно від їх змісту, форми та якості.

Цілі арт-терапії:

1. Дати соціально-прийнятний вихід негативним почуттям.

2. Полегшити процес лікування.

3. Отримати матеріал для інтерпретації та діагностичних висновків.

4. Опрацювати думки і почуття, які клієнт звик стримувати.

5. Налагодити відносини між психологом, клієнтом та іншими учасниками.

6. Розвинути відчуття внутрішнього контролю.

7. Сконцентрувати увагу на відчуття та почуттях.

8. Розвивати художні здібності та підвищити самооцінку.

Форми арт-терапії:

• Пасивна: використання художніх творів інших авторів (розгляд картин, прослуховування музики тощо).

• Активна: самостійне створення клієнтом продуктів творчості.

Найповніше розробленою є арт-терапія у вузькому розумінні, тобто малюнкова.

Підбір учасників

Рекомендована для дітей з 6 років, підлітків, юнаків, дорослих, осіб похилого віку.

Показання: труднощі емоційного розвитку, актуальний стрес, депресія, зниження емоційного тонусу, лабільність, імпульсивність емоційних реакцій, емоційна депривація, почуття самотності, наявність конфлікту у міжособистісних стосунках, підвищена тривожність, страхи, негативна „Я-концепція” тощо.

Особливості організації та проведення

Використовується як основний і допоміжний метод корекції та терапії.

Види занять:

• Структуровані (тема та матеріал пропонуються психологом)

• Неструктуровані (клієнти самостійно обирають тему, матеріал та обладнання).

Проведення занять передбачає, окрім традиційного для групової психокорекції, використання спеціального обладнання для образотворчої діяльності.