
- •1 Повітряний туризм, відпочинок і розваги: планеризм, баллонінг, парашютінг, кайтінг
- •2 Інновації в авіаційному туризмі. Космотуризм
- •4 Система клубного відпочинку - таймшер
- •5 Маркетингові інновації в туризмі
- •6 Техніко-технологічні інновації в готелях
- •7 Техніко-технологічні інновації в закладах рекреації
1 Повітряний туризм, відпочинок і розваги: планеризм, баллонінг, парашютінг, кайтінг
Повітряний туризм (авіатуризм, парашутний туризм) — один з різновидів туризму, в основі якого подолання маршруту в повітрі.
Авіатуризм — різновид повітряного туризму за допомогою авіатранспорту. Серед послуг, які пропонуються в авіатуризмі — це повітряні екскурсії, проведення полювання з повітря.
Розрізняють такі види повітряних суден, що використовуються в туризмі: автожир, аеростат, вертоліт, дирижабль, повітряні кулі, гвинтокрил, махоліт, параплан, м’язоліт, планер, літак, турболіт, атомоліт, дельтаплан, мотодельтаплан, літак на фото¬електричних елементах. Відмінності між ними полягають у наявності або відсутності силової установки, а також у питомій вазі цих апаратів (легші вони чи важчі від повітря). Повітряні судна, важчі від повітря, розрізняються також за конструкцією, завдяки якій вони утримуються в повітрі: наявність несучих поверхонь (крил), несучих гвинтів або вертикально розташованого реактивного двигуна.
Сьогодні подорожі на повітряних кулях доступні на різних фестивалях, акціях, а також як додаткова анімація в туристських зонах. Дальність польоту на повітряній кулі залежить від сили вітру, а при середній силі вітру це 20—30 км. На фестивалях повітряні кулі піднімаються на висоту до 1000 м. Цікаво, що один із дирижаблів Aeroscraft ML866 в США завбільшки в три футбольні поля перетворено у чотириповерховий готель класу “люкс”. Всередині небесного будинку знаходяться пасажирські салони, комфортабельні каюти, конференц-зали та ресторани, бібліотека і навіть казино. Літальний апарат наповнений гелієм і вогнестійким газом. Завдяки прозорій підлозі залу нарад, відкривається прекрасний вид з висоти польоту. Повітряне судно може підніматися на висоту 2438 метрів.
Планеризм, або Планерний спорт — це вид спорту або активного відпочинку, в якому польоти здійснюються без використання енергії мотора. Використовувані планеристами літальні апарати, які називаються планерами, мають довгі вузькі крила. Це забезпечує їм велику підйомну силу. Планер запускають за допомогою лебідки або буксирного вертольота. У повітрі планер втрачає висоту дуже повільно — його утримують повітряні потоки, що піднімаються. Якщо повітря піднімається з такою ж швидкістю, з якою падає планер, апарат може довго залишатися на тій самій висоті. Якщо повітря піднімається швидше, літальний апарат може піднятися вгору.
Окрім того, в повітряному туризмі виокремлюється окремий підвид — парашутний туризм, що здійснюється за допомогою парашуту. Зараз розрізняються такі види парашутної туристичної анімації: парашутінг, парашутний фрістайл, кайтсерфинг, параселинг, скайсерфинг, купольна акробатика, фріфлаїнг, свуп, бейсджампинг, польоти у вінгсьюті.
2 Інновації в авіаційному туризмі. Космотуризм
Космічний туризм - польоти в космос або на навколоземну орбіту в розважальних або науково-дослідних цілях. Правда, поки космічні польоти доступні тільки дуже заможним і до того ж володіє міцним здоров'ям людям.
Ідея космічного туризму вперше була відображена в ряді робіт Баррона Хілтона і Крафта Еріка , опублікованих у 1967 році. Вони вперше спробували проштовхнути ідею комерціалізації космосу. У той час вона не увінчалася успіхом.
Космічний туризм почав активно розвиватися наприкінці XX століття. У 1986 році на Міжнародному конгресі з астронавтики ( англ. International Astronautical Congress ) було представлено доповідь на тему «Ймовірні економічні наслідки розвитку космічного туризму» ( англ. Potential Economic Implications of the Development of Space Tourism), який викликав масу обговорень не тільки в наукових , але і в ділових колах.
Першим туристом повинна була стати американська вчителька Крісті Маколифф , яка загинула при запуску шаттла "Челленджер" в 1986 році. Після цього інциденту урядом США був прийнятий закон, який забороняв непрофесіоналам польоти в космос.
У 1990 і 1991 роках в космос полетіли перші комерційні космонавти Тоехіро Акияма ( Японія ) і Хелен Шарман ( Великобританія ), які здійснили польоти на радянську орбітальну станцію «Мир» на космічних кораблях Союз ТМ-11 / Союз ТМ-10 і Союз ТМ-12 / Союз ТМ-11 по приватно-фінансованим недержавним проектам телекомпанії TBS і «Джуно» ( консорціум британських компаній).